КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Апеляційне провадження: Доповідач - Кафідова О.В.
22-ц/824/13251/2026
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ Справа № 755/2930/26
27 серпня 2026 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кафідової О.В.
суддів - Оніщука М.І.
- Шебуєвої В.А.
при секретарі - Д`яченко М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Лисака Максима Юрійовича на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 27 травня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Марфіної Н.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд», третя особа: Головне управління Держпродспоживслужби в м. Києві про визнання протиправною відмови у наданні послуги за договором та стягнення моральної шкоди, -
в с т а н о в и в:
У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернулася з вищезазначеним позовом, у якому просила суд:
- визнати протиправною (неправомірною) відмову ТОВ «Сільпо-Фуд» у наданні послуги доставки та/або виконанні її замовлення, оформленого через мобільний застосунок Loko 05 жовтня 2025 року о 11 год 44 хв, шляхом його одностороннього скасування без належного повідомлення причин;
- стягнути з ТОВ «Сільпо-Фуд» на її користь моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн;
- стягнути з ТОВ «Сільпо-Фуд» на її користь витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
Позов мотивовано тим, що 05 жовтня 2025 року об 11 год 44 хв ОСОБА_1 через мобільний застосунок Loko здійснила замовлення десяти товарів на загальну суму 1 112,51 грн, а також сплатила вартість товарів і доставки шляхом оплати через мобільний банкінг.
ТОВ «Сільпо-Фуд» є адміністратором мобільного застосунку Loko. Разом з тим, вказане замовлення було скасовано, а сплачені кошти повернуті позивачу без жодних причин.
У зв`язку з взаємовиключними причинами скасування замовлення, позивачка стверджує про порушення умов договору, оскільки вона мала намір отримати товар у порядку та на умовах, визначених договором і сервісом доставки.
Внаслідок одностороннього скасування відповідачем оплаченого замовлення від 05 жовтня 2025 року без повідомлення причин та за відсутності доведених об`єктивних підстав неможливості виконання замовлення, позивач зазнала негативних емоційних переживань та стресу. Особливості інтенсивності переживанням надав той факт що відповідач переклав відповідальність на позивача, вказавши що замовлення скасовано зі сторони позивача.
З урахуванням характеру порушення, поведінки відповідача, ступеня негативних переживань, необхідністю захисту прав у позасудовому порядку та з огляду на принципи розумності й справедливості, позивач оцінює розмір моральної шкоди у 10 000,00 грн.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 27 травня 2026 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено, що ТОВ «Сільпо-Фуд» порушило умови договору враховуючи ту обставину, що відповідач протягом 12 хвилин прийняв від позивача два замовлення, перше замовлення відповідач виконав в повному обсязі, що не заперечується ОСОБА_1 , з приводу другого замовлення на суму 1 112,51 грн, то ТОВ «Сільпо-Фуд» тричі телефонувало позивачу, проте остання на телефонні дзвінки не відповідала.
За наведених обставин суд не вбачав протиправних дій зі сторони відповідача, які б свідчили про порушення зобов`язання відповідачем договору публічної оферти.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 09 червня 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Лисак М. Ю. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги заявник вказує на те, що суд першої інстанції формально послався на норми Закону України «Про захист прав споживачів» та ЦК України, проте належним чином їх не застосував та не надав належної оцінки фактичним обставинам справи.
Суд не врахував, що ТОВ «Сільпо-Фуд», порушуючи вимоги Закону України «Про захист прав споживачів» неналежним чином надало послуги, призначені для задоволення особистих потреб позивача, безпідставно та в односторонньому порядку скасувавши оформлене та оплачене замовлення.
Такі дії відповідача спричинили для позивача негативні моральні переживання, душевні страждання, почуття розчарування та приниження, пов`язані з недобросовісним ставленням до нього як до споживача.
Позивач обґрунтовано сприйняв дії відповідача як прояв зневажливого ставлення до своїх законних прав та інтересів, що негативно вплинуло на її емоційний стан. Водночас суд фактично звів оцінку спірних правовідносин виключно до обставини повернення відповідачем сплачених коштів. Проте повернення грошових коштів не спростовує факту порушення прав споживача та не усуває наслідків завданої моральної шкоди.
Позивач не заявляв вимог про відшкодування матеріальної шкоди та не заперечує факту повернення коштів відповідачем. Предметом спору в цій частині є саме відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок порушення відповідачем прав споживача, чому суд першої інстанції не надав належної правової оцінки.
Відповідач не надав жодних належних та допустимих доказів у розумінні статей 76-78 ЦПК України, які б підтверджували факт скасування замовлення позивачем у встановленому порядку
Одностороннє скасування оплаченого замовлення без доведених об`єктивних причин є порушенням прав споживача, незалежно від факту повернення коштів. Суд помилково ототожнив повернення грошових коштів із відсутністю порушення права, що є юридично неправильним.
Моральна шкода у спорах зі споживачами може бути визнана доведеною за наявності: факту порушення прав споживача; негативних переживань, спричинених таким порушенням; причинного зв`язку між поведінкою відповідача та стражданнями позивача. При цьому суд не вправі формально відмовляти у компенсації лише з підстав відсутності матеріальних втрат.
Таким чином, висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та ухвалені з порушенням норм процесуального права, зокрема статей 76-81, 89, 263 ЦПК України, що є підставою для скасування судового рішення відповідно до статей 367, 374 ЦПК України.
В судове засідання сторони не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись засобами електронного зв`язку. Відповідно до звітів про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду поштова кореспонденція була доставлена 21 липня 2026 року, причини неявки суд не повідомили.
З огляду на вище викладене колегія суддів вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності не з`явившихся сторін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з таких підстав.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, що 05 жовтня 2025 року ОСОБА_1 здійснила замовлення у мобільному додатку Loko №[номер приховано] на суму 883,62 грн, друге № [номер приховано] на суму 1 112,50 грн.
Довідка про рух коштів по рахунку свідчить, що 05 жовтня 2025 року з рахунку позивачки було знято грошову суму в сумі 883,62 грн о 11 год 33 хв та о 11 год 44 хв на суму 1 112,51 грн, грошові кошти в сумі 1 112,51 грн були повернуті на рахунок позивачки об 11 год 59 хв.
Сформувавши замовлення позивачка приєдналась до договору публічної оферти, який розміщений у мобільному додатку Loko, адміністратором якого є ТОВ «Сільпо-Фуд».
12 листопада 2025 року ТОВ «Сільпо-Фуд» у відповідь на адвокатський запит від 15 жовтня 2025 року повідомило представника позивача про те, що під час збирання замовлення та спілкування ОСОБА_1 повідомила збиральника що вже домовлялась про відміну і просила скасувати замовлення на суму 1 112,50 грн.
Згідно відповіді від 19 грудня 2025 року ТОВ «Сільпо-Фуд» у відповідь на адвокатський запит від 08 грудня 2025 року повідомило представника позивача про те, що позивачка зареєстрована у мобільному додатку та здійснила оформлення замовлення 05 жовтня 2025 року з номеру телефону НОМЕР_1 , на який тричі о 11 год 54 хв, 12 год 10 хв, 12 год 12 хв телефонували оператори, однак позивач не відповідала.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Звертаючись до суду з відповідним позовом ОСОБА_1 поилалася на те, що ТОВ «Сільпо-Фуд», порушуючи вимоги Закону України «Про захист прав споживачів» неналежним чином надало послуги, призначені для задоволення особистих потреб позивача, безпідставно та в односторонньому порядку скасувавши оформлене та оплачене нею замовлення.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (стаття 640 ЦК України).
Згідно зі статтею 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.
Статтею 699 ЦК України визначено, що пропозиція товару в рекламі, каталогах, а також інших описах товару, звернених до невизначеного кола осіб, є публічною пропозицією укласти договір, якщо вона містить усі істотні умови договору.
Виставлення товару, демонстрація його зразків або надання відомостей про товар (описів, каталогів, фотознімків тощо) у місцях його продажу є публічною пропозицією укласти договір незалежно від того чи вказана ціна та інші істотні умови договору купівлі-продажу, крім випадків, коли продавець явно визначив, що відповідний товар не призначений для продажу.
Відповідно до частин першої та другої статті 704 ЦК України якщо договір роздрібної купівлі-продажу укладено з умовою про доставку товару покупцеві, продавець зобов`язаний у встановлений договором строк доставити товар за місцем, указаним покупцем, а якщо місце передання товару покупцем не вказане, - за місцем проживання фізичної особи-покупця або місцезнаходженням юридичної особи-покупця.
Договір роздрібної купівлі-продажу з умовою про доставку товару покупцеві є виконаним з моменту вручення товару покупцеві, а у разі його відсутності - особі, яка пред`явила квитанцію або інший документ, що засвідчує укладення договору або оформлення доставки товару, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов`язання.
Згідно з частиною першою статті 706 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, оголошеною продавцем у момент укладення договору, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті зобов`язання.
До відносин за договором роздрібної купівлі-продажу з участю покупця-фізичної особи, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів.
Відповідно до статті 1-1 Закон України «Про захист прав споживачів» цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.
Відповідно до пункту 22 статті 1 Закон України «Про захист прав споживачів» споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.
Пунктом 19 цієї статті передбачено, що продукція - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.
Відповідно до статті 611 ЦК України моральна шкода підлягає відшкодуванню у разі порушення зобов`язання, якщо таке відшкодування встановлено договором або законом.
Тобто законодавець указує на два випадки компенсації моральної шкоди - вони визначені умовами договору або випливають із положень законодавства (зокрема статті 4, 22 Закону про захист прав споживачів).
За змістом статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своєму рішенні у справі «Stankov v. Bulgaria» від 12 липня 2007 року вказав, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом.
При визначенні розміру моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Зміст понять «розумність» та «справедливість» при визначенні розміру моральної шкоди розкривається і в рішеннях ЄСПЛ, який виходить з принципу справедливої сатисфакції, передбаченої статтею 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях «Thoma v. Luxembourg» (Тома проти Люксембургу), «Caloc v. France» (Калок проти Франції) та «Niedbala v. Poland» (Недбала проти Польщі) ЄСПЛ дійшов висновку, що сам факт визнання порушеного права є адекватним засобом для згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Враховуючи наведене, надавши оцінку наявним в матеріалах справи доказам, встановивши фактичні обставини, які мають значення для вирішення справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову з підстав його недоведеності, зокрема, ненадання позивачем належних та допустимих доказів завдання їй моральної шкоди внаслідок протиправних, на її думку, дій відповідача.
Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки фактично зводяться до переоцінки доказів, незгоди з висновками суду щодо їх оцінки та неправильного тлумачення чинного законодавства, а тому апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції всебічно і повно з`ясував обставини справ та надав об`єктивну оцінку зібраним і дослідженим доказам.
Колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.
Згідно з пунктом 1 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частин першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 27 травня 2026 року - без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення відсутні.
Керуючись статтями 268, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Лисака Максима Юрійовича залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 27 травня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 28 серпня 2026 року
Головуючий: Судді: