ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
25 серпня 2026 року Справа №160/32786/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши заяву Військової частини НОМЕР_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами в адміністративній справі №160/32786/25 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2026 року по справі №160/32786/25 позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково, зокрема:
- визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення в період з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року та з 18.06.2025 року по 27.08.2025 року, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року;
- зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 01.01.2020 року по 31.12.2020 року, грошової допомоги для оздоровлення за 2020 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, із застосуванням в якості розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року Законом України «Про Державний бюджет на 2020 рік» станом на 01.01.2020 рік, з урахуванням раніше виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44;
- зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року, грошової допомоги для оздоровлення за 2021 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік, із застосуванням в якості розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року Законом України «Про Державний бюджет на 2021 рік» станом на 01.01.2021 рік, з урахуванням раніше виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44;
- зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року, грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік, із застосуванням в якості розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року Законом України «Про Державний бюджет на 2022 рік» станом на 01.01.2022 рік, з урахуванням раніше виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44;
- зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 01.01.2023 року по 19.05.2023 року із застосуванням в якості розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року Законом України «Про Державний бюджет на 2023 рік» станом на 01.01.2023 рік, з урахуванням раніше виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44;
- зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 18.06.2025 року по 27.08.2025 року із застосуванням в якості розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року Законом України «Про Державний бюджет на 2025 рік» станом на 01.01.2025 рік, з урахуванням раніше виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44;
- в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Вказане рішення набрало законної сили 17 червня 2026 року за результатом апеляційного перегляду, яким рішення суду залишено без змін.
04 серпня 2026 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, яка надійшла від відповідача в підсистемі «Електронний суд».
В обґрунтування заяви заявник посилається на те, що 16 липня 2026 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду прийняв постанову у справі №320/29450/24, якою скасовано рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року, на висновки якої посилались позивач та суд першої інстанції під час ухвалення рішення, яке заявник просить переглянути. За доводами заявника, вказана обставина є нововиявленою в розумінні статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає врахуванню в частині позовних вимог, задоволених за період з 18.06.2025 року по 27.08.2025 року.
Заявник просить суд переглянути судове рішення за нововиявленими обставинами та відмовити в позові в частині позовних вимог за період з 18.06.2025 року по 27.08.2025 року.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2026 року вказану заяву призначено до розгляду в судовому засіданні на 25 серпня 2026 року.
18 серпня 2026 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано заяву про розгляд поданої заяви без участі відповідача, яка надійшла в підсистемі «Електронний Суд».
В судове засідання, призначене на 25 серпня 2026 року, учасники справи не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
Згідно ч. 2 ст. 368 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. В суді першої інстанції справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. Неявка заявника або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Вирішуючи вказану заяву суд зазначає наступне.
За ч. 1-2, 4, 6 ст. 361 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:
1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;
3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.
Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:
1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи;
2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
12 травня 2023 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704» (далі - Постанова №481).
20 травня 2023 року Постанова №481 набрала законної сили.
Відповідач в обґрунтування поданої заяви посилався на обставини розгляду адміністративної справи №320/29459/24, хронологія та результати судового розгляду якої були наступними:
1) 14 березня 2025 року судом першої інстанції визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;
2) 18 червня 2026 року судом апеляційної інстанції рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року у справі №320/29450/24 без змін;
3) 16 липня 2026 року судом касаційної інстанції рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року скасовано, прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних відмовлено.
Отже, Постанова №481 мала наступний стан чинності:
1) з 20.05.2023 року по 17.06.2025 року - чинна;
2) з 18.06.2025 року по 15.07.2026 року - нечинна (в результаті скасування судом);
3) з 16.07.2026 року і дотепер - чинна (в результаті відміни скасування судом).
Застосовуючи вищевикладені нормативні положення до обставин цієї справи суд зазначає наступне.
Наведений в ст. 361 Кодексу адміністративного судочинства України перелік підстав для перегляду судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Разом із тим аналіз наведених положень свідчить про те, що нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх урахування судового рішення. До нововиявлених обставин належать факти об`єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв`язання спору.
При цьому необхідними ознаками нововиявлених обставин є: існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи й ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява; на час розгляду справи ці обставини об`єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду; істотність цих обставин для розгляду справи (внаслідок урахування цих обставин суд міг би прийняти інше рішення, ніж те, що було прийняте).
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.06.2022 року у справі №9901/230/20, постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28.06.2024 року у справі №2а-8414/11/1370.
Водночас необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.
Тобто, нововиявлені обставини за своєю юридичною сутністю є фактичними даними, що спростовують свідчення, висновки які було покладено в основу рішення. Іншими словами, якби нововиявлена обставина була відома суду під час винесення судового рішення, то вона б обов`язково вплинула на остаточні висновки суду.
Обставини, які виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення не можуть визнаватися нововиявленими. Також не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, на які посилався учасник судового процесу, зокрема у своїх поясненнях, апеляційній чи касаційній скаргах.
З урахуванням наведеного, перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин, тому першочерговим обов`язком суду є встановлення відсутності або наявності нововиявлених обставин.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22.05.2024 року у справі №560/1506/23.
Процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її в суді. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення в уже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.06.2024 року у справі №712/3869/22.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підстави позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 03.04.2024 року у справі №320/13495/23.
Нова обставина, що з`явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справ. Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими. Зміна правової позиції суду, навіть якщо вона впливає на подібні правовідносини, не є нововиявленою обставиною, оскільки не змінює фактичні обставини справи, що були предметом судового розгляду.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.08.2026 року у справі №380/25437/24.
Для обставин даної справи вищевказане втілюється в наступному.
В даній справі позовні вимоги (в частині предмету поданої заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами) задоволено лише за період з 18.06.2025 року по 27.08.2025 року.
В цей період Постанова №481 була нечинною в результаті її скасування в судовому порядку рішенням суду, яке набрало законної сили.
Як вже зазначав суд, необхідною ознакою нововиявленої обставини є її існування на дату ухвалення рішення суду. Водночас, скасування рішення суду, який скасовано Постанову №481, мало місце набагато пізніше, ніж в даній справі було ухвалено рішення. Тобто, ця обставина не має характеру нововиявленої.
Також відповідач фактично застосовує нові докази, адже постанова Верховного Суду у справі №320/29450/24 не містилася в матеріалах справи до дати її подання разом з заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
Окрім цього, суд вже зазначав, що обставини, які виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення не можуть визнаватися нововиявленими.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 22.05.2024 року у справі №560/1506/23.
В даному випадку стан чинності Постанови №481 зазнав змін після ухвалення рішення суду в даній справі, що також вказує на неможливість визнання існуючої саме нововиявленої обставини.
Разом з цим, суд вже вказував, що не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, не можуть визнаватися нововиявленими. Зміна правової позиції суду, навіть якщо вона впливає на подібні правовідносини, не є нововиявленою обставиною, оскільки не змінює фактичні обставини справи, що були предметом судового розгляду.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.08.2026 року у справі №380/25437/24.
Всупереч вказаному відповідач посилався на обставини, виявлені (та які об`єктивно виникли) вже після ухвалення рішення суду та полягали в зміні правової позиції суду, що підтверджується доказами, які раніше (на дату ухвалення судового рішення) не існували.
Так, за приписами частини першої статті 325 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення. При цьому під час відкриття касаційного провадження Верховний Суд не зупиняв дію рішення та постанови, ухвалених у справі №320/29450/24, у порядку, передбаченому частиною першою статті 375 Кодексу адміністративного судочинства України.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України). Принцип законності в Україні належить до переліку конституційних. Частина друга ст. 6, частина друга ст. 19, пункт 12 частини першої ст. 92 Конституції України передбачають, що органи державної влади та місцевого самоврядування діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією й законами України. Це означає, що виключно законом визначаються повноваження, організація та порядок діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування. Ці органи діють у відповідності до режиму, за яким їм дозволено тільки те, що передбачено законом.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10.10.2024 року у справі №340/4709/23.
Відтак у спірний в межах поданої заяви період пункт 2 Постанови №481 був нечинним, а положення Постанови №704 підлягали застосуванню в редакції, що діяла до внесення до неї змін Постановою №481.
На противагу цьому позиція відповідача фактично вимагала ретроспективно змінити стан чинності нормативно-правового акту, що законодавством не передбачено. В спірний період не можливо застосовувати нечинний у такий період нормативно-правовий акт, ця обставина не підлягає перегляду в результаті подій, що мали місце після закінчення такого періоду, що є втіленням правової визначеності.
Отже, правові підстави для задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами відсутні.
Керуючись ст. ст. 243, 248, 361, 368, 369 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні заяви Військової частини НОМЕР_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами в адміністративній справі №160/32786/25 - відмовити повністю.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Боженко