ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 серпня 2026 року справа № 380/15110/26
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Грень Н.М. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,
у с т а н о в и в :
ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , з вимогами:
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 індексації грошового забезпечення (індексації-різниці) за період з 25.06.2021 року по 31.12.2022 року в сумі 81229,33 грн, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;
зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 індексацію грошового забезпечення (індексацію-різницю) за період з 25.06.2021 року по 31.12.2022 року в сумі 81229,33 грн, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2023 року № 1078, із одночасним відрахуванням 1,5% військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 за кодом економічної класифікації видатків 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців»;
зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 25.06.2021 року по день фактичної виплати цієї індексації, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», із одночасним відрахуванням 1,5% військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 за кодом економічної класифікації видатків 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . У період з 25.06.2021 року по 31.12.2022 року відповідач не нараховував та не виплачував йому щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення (індексацію-різницю) відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078. Позивач уважає, що оскільки базовим місяцем для нарахування індексації є березень 2018 року, а розмір його доходу в березні 2018 року порівняно з лютим 2018 року не збільшився, він набув права на нарахування щомісячної індексації-різниці в сумі 4463,15 грн за весь спірний період служби. Крім того, позивач покликається на порушення строків виплати належних йому сум, у зв`язку з чим відповідач зобов`язаний виплатити компенсацію втрати частини доходів відповідно до Закону України № 2050-ІІІ, здійснити компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб згідно з Порядком № 44 та провести вказані виплати за КЕКВ 2112. Просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 24.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою від 28.08.2026 розглянуто клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду.
На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 67396 від 30.07.2026), у якому проти позову заперечив. Відзив обґрунтовано тим, що позивачем пропущено встановлений законом строк звернення до адміністративного суду. Щодо суті позовних вимог представник відповідача зазначає, що позивач розпочав проходження служби у військовій частині лише з 25.06.2021 року, відповідно, у березні 2018 року не перебував на відповідній посаді у військовій частині, внаслідок чого підвищення посадового окладу за займаною посадою безпосередньо в період проходження служби не відбувалось, а відтак у позивача відсутнє право на отримання індексації-різниці на підставі абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 згідно з правовими висновками Верховного Суду. Також відповідач зазначає про безпідставність та передчасність вимог про нарахування компенсації втрати частини доходів за Законом № 2050-ІІІ, компенсації сум податку на доходи фізичних осіб згідно з Порядком № 44 та вимог щодо зазначення конкретного коду економічної класифікації видатків. Просив відмовити у задоволенні позову.
Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.
ОСОБА_1 проходив навчання/військову службу у Харківському національному університеті Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, а з 25.06.2021 року по 21.03.2023 року проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
21.05.2026 року позивач звернувся до Військової частини НОМЕР_1 із заявою, в якій, зокрема, просив нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 25.06.2021 року по 21.03.2023 року відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, а також компенсацію втрати частини доходів.
У зв`язку з ненарахуванням та невиплатою вказаних сум індексації-різниці позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
При вирішенні спору по суті суд керується таким.
Згідно ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи відповідають вони встановленим ч.2 ст.2 КАС України вимогам.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно зі ст. 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі ст.19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (ч.2 ст.19 Закону №2017-III).
Водночас, правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України, умови та порядок проведення індексації грошових доходів населення визначаються Законом України від 03.07.1991 № 1282-XII "Про індексацію грошових доходів населення" та постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення".
Приписами ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 № 1282-XII (надалі - Закон № 1282-XII) визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Як встановлено ч.1, ч.6 ст. 2, ч.1-4 ст.4, ч.1, 2 ст.5, ч.2 ст.6 Закону № 1282-XII, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема: оплата праці (грошове забезпечення).
Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів.
Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (надалі - Порядок №1078, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів»).
Відповідно до п.2 порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу.
В свою чергу, п.4 вказаного Порядку №1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків. У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Відтак, індексація грошового забезпечення, є однією з державних гарантій, спрямованою на забезпечення достатнього життєвого рівня населення, яка дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
При цьому, обов`язок проводити індексацію заробітної плати у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації покладається на всі державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації незалежно від форми власності.
Відповідно до абз.1-2 п.5 та п.10-2 Порядку №1078 місяць, у якому підвищилося грошове забезпечення (посадовий оклад) є базовим.
З підвищенням у березні 2018 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», посадових окладів військовослужбовців, правила нарахування індексації не змінилися та березень 2018 року став базовим місяцем для нарахування індексації, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з квітня 2018 року (місяця наступного за місяцем підвищення тарифних ставок).
Також, суд враховує, що Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, в тому числі «індексації-різниці».
Так, у відповідності до вимог абзаців 1-6 пункту 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у п. 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового доходу. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру.
До чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Отже, нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Позивач наполягає на тому, що за період проходження ним військової служби у військовій частині НОМЕР_1 з 25.06.2021 по 31.12.2022 включно мала виплачуватись щомісячна індексація відповідно до абз.3-6 п. 5 Порядку № 1078 у розмірі різниці між сумою індексації, що склалася у місяці підвищення доходу та розміром підвищення доходу.
Оцінюючи доводи позивача суд звертає увагу, що відповідно до послідовної позиції Верховного Суду, викладеній зокрема у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21 (з урахуванням ухвали від 30.03.2023 про виправлення описки), від 29.03.2023 у справі № 380/5493/21, від 06.04.2023 у справі №420/11424/21, від 12.04.2023 у справі № 420/6982/21, з урахуванням того факту, що 01.03.2018 набрала чинності Постанова № 704, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку №1078 березень 2018 року став місяцем підвищення доходу військовослужбовців, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
З огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 військовослужбовець має право на отримання суми індексації - різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
В указаних справах, Верховний Суд внаслідок системного і цільового способу тлумачення абзаців 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 дійшов висновку, що у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу військовослужбовця відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання індексації - різниці, а якщо так, то у якій сумі.
Щодо кола обставин, які належить з`ясувати для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, Верховний Суд зазначив, що для їхнього застосування суд повинен встановити:
розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року (А);
суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);
чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення у лютому 2018 року.
В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).
Сума можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації - різниці до чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів) або до дати звільнення зі служби.
Як уже зазначалося, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації - різниці у березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).
Повертаючись до обставин цієї справи суд відзначає, що позивач вступив на військову службу пізніше березня 2018 року - місяця підвищення тарифної ставки (посадового окладу), за посадою, яку займає військовослужбовець.
Судом встановлено, що позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 у період з 25.06.2021 року по 21.03.2023 року.
Станом на березень 2018 року позивач військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 не проходив, посадовий оклад за його посадою під час його перебування на службі у відповідача внаслідок нормативних змін не підвищувався, а тому порівняння доходу позивача за лютий-березень 2018 року з метою нарахування індексації-різниці у Військовій частині НОМЕР_1 є безпідставним. Для позивача обчислення індексу споживчих цін регулюється пунктом 10-2 Порядку № 1078 за правилами поточної індексації.
За усталеними позиціями Верховного Суду, викладеними зокрема у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 29.03.2023 у справі № 380/5493/21, від 06.04.2023 у справі № 420/11424/21, від 12.04.2023 у справі № 560/13302/21, від 20.04.2023 у справі № 320/8554/21, від 03.05.2023 у справі № 160/10790/22 та від 22.06.2023 у справі № 520/6243/22, в яких визначено, що право на отримання індексації грошового забезпечення у фіксованій величині виникло саме у зв`язку зі змінами посадових окладів військовослужбовців з 01.03.2018, які на той час проходили військову службу, на підставі Постанови № 704, та виходячи із приписів абзаців 4, 6 Порядку № 1078, з березня 2018 року, останні мали право на перерахунок індексації грошового забезпечення, з урахуванням особливостей, запроваджених указаними нормами Порядку №1078.
Натомість за обставин цієї справи посадовий оклад позивача, який був прийнятий на службу за контрактом лише у травні 2018 року, у межах спірного періоду внаслідок законодавчих змін не підвищувався та визначався Постановою №704, яка вже діяла на момент призначення останнього на посаду.
Отже, за висновком суду, у позивача в спірному випадку, не виникло права для нарахування й виплати йому індексації-різниці відповідно до приписів абзацу 4, 6 п.5 Порядку № 1078.
Висновок суду узгоджений із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 04.04.2024 у справі 160/2481/23.
Відтак, відповідачем не було порушено прав позивача при нарахуванні і виплаті індексації грошового забезпечення за період, який є спірним у цій справі, з 21.05.2021 по 31.12.2022 не було неправомірно зменшено її розмір внаслідок не виплати індексації-різниці, відтак, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Позивачем не враховано, що Порядком №1078 не передбачено встановлення індексації-різниці (фіксованої індексації), яка виплачується індивідуально за посадою, яку обіймає працівник, тобто у такому самому розмірі, яку отримують інші працівники за тим же тарифним розрядом.
З урахуванням викладеного вище, суд вбачає позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими, безпідставними, а відтак передбачені законом підстави для задоволення таких вимог відсутні.
Оскільки позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів за порушення строків виплати індексації, компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб згідно з Порядком № 44, відрахування військового збору та здійснення виплати за КЕКВ 2112 є похідними від вимоги про виплату індексації-різниці, у задоволенні якої судом відмовлено, вони також не підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.
Оскільки у задоволенні позову відмовлено, підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.
Керуючись ст.ст. 19, 22, 25,72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295 КАС України, суд-
у х в а л и в:
1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Грень Наталія Михайлівна