Номер провадження: 22-ц/813/6753/26
Справа № 509/7128/21
Головуючий у першій інстанції Маркарова С. В.
Доповідач Коновалова В. А.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
13.08.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Коновалової В.А.,
суддів: Назарової М.В., Карташова О.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Юцикова Д.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 ,
на ухвалу Хаджибейського районного суду м. Одеси від 22 квітня 2026 року,
за поданням головного державного виконавця Хаджибейського ВДВС у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Горбенка М.О. про тимчасове обмеження право на виїзд громадянки України ОСОБА_3 , стягувач - ОСОБА_4 , заінтересована особа - Орган опіки та піклування Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області,
в с т а н о в и в:
У квітні 2026 року головний державний виконавець Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Горбенко М.О. звернувся до суду із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_3 , в обґрунтування якого зазначив, що у нього на виконанні перебуває виконавче провадження №75237603 з виконання виконавчого листа №509/7128/21, виданого 31.05.2024 про зобов`язання ОСОБА_1 не перешкоджати ОСОБА_4 у вихованні, спілкуванні із дітьми ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , а також визначенням способу участі батька у вихованні дітей. ОСОБА_3 має закордонний паспорт НОМЕР_1 та із відповіді Державної прикордонної служби України стало відомо про те, що вона перетинала державний кордон України, а саме 16.02.2025 в`їзд на територію України, 20.02.2025 - виїзд за межі України, що свідчить про ухилення від виконання рішення суду. 04.06.2025 та 13.02.2026 старшим державним виконавцем Камнєвим Д. А. винесено постанови про накладення штрафу на ОСОБА_1 , а 03.03.2026 до Одеського районного управління поліції №1 направлено повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення. До теперішнього часу рішення не виконано, боржник ухиляється від його виконання та не вживає заходів щодо його виконання.
Головний державний виконавець просив суд тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України фізичну особу-боржника ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон до виконання зобов`язань, покладених на неї виконавчим листом №509/7128/21, виданим 31.05.2024.
Хаджибейський районний суд м. Одеси ухвалою від 22.04.2026 року подання головного державного виконавця Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Горбенка М.О. задовольнив. Тимчасово обмежив право громадянки України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на виїзд з України до виконання нею зобов`язань за виконавчим провадженням ВП №75237603 без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон.
Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 обізнана із відкриттям виконавчого провадження, однак вимоги статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» боржником свідомо ігноруються. Зі скарг, які подаються в порядку Розділу VII ЦПК України, та матеріалів виконавчого провадження вбачається, що факт ухилення боржника від виконання зобов`язань об`єктивно відбувся. Постановами державного виконавця від 04.06.2025, 13.02.2026, 26.03.2026 на боржника накладені штрафи, встановлено тимчасове обмеження боржника у праві керування транспортними засобами. Одеським управлінням поліції №1 06.03.2020 розпочато досудове розслідування у кримінальному проваджені №12026162480000350 за ознаками ч.1 ст. 382 КК України. Вказані заходи на час розгляду подання судом виявились неефективними, рішення суду ОСОБА_1 тривалий час не виконується. При розгляді скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця, суд в ухвалі звернув особливу увагу боржника, що остання відповідно до ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» зобов`язана сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій, а не їх свідомого ігнорування, зокрема утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення, а при ухваленні судового рішення та його виконанні пріоритетними є найкращі інтереси дітей, в даному випадку їх право на підтримання відносин із батьком. Суд наголосив, що тимчасове обмеження боржника у праві виїзду є не лише запобіжним заходом, а й способом стимулювання виконання зобов`язань.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , не погодившись із ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 22.04.2026 подав апеляційну скаргу, згідно якої просить суд скасувати вказане судове рішення та постановити нове, яким подання державного виконавця залишити без задоволення, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.
Скаржник наголошує, що боржник неодноразово пропонувала зацікавленій особі - ОСОБА_4 графік та спосіб виконання судового рішення та спілкування через відеоконференц-зв`язок, однак вказані пропозиції відхилялися. 20.03.2025 року на електрону поштову скриньку представника ОСОБА_1 - адвоката Мацко В.В. надійшла вимога старшого державного виконавця Малиновського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Камнєва Д. А. за №36139 в рамках виконавчого провадження ВП №75237603, який перевищив свої повноваження шляхом втручання в дискреційні повноваження суду та визначив спосіб участі батька у вихованні дітей шляхом перебування дітей із батьком два рази кожного тижня за погодженням безпосередніх днів між батьками з 15:00 до 19:00 години. 23.05.2025 року на електронну поштову скриньку надійшла вимога старшого державного виконавця Камнєва Д. за вих. №81887, якою він призначив зустрічі з дітьми о 18:00 в суботу за Київським часом та о 18:00 в неділю за Київським часом. Державний виконавець, визначаючи час виконання рішення, не визначив спосіб його виконання, оскільки неповнолітні діти боржниці та стягувача наразі мешкають в Канаді, оскільки залишили Україну на початку війни внаслідок ракетних обстрілів. Вказана обставина була відома як державному виконавцю, так і самому стягувачу, оскільки він безпосередньо брав участь в розгляді судової справи з питання продовження права проживання дітей в суді ОСОБА_7 , Калагрі (Канада). Суд першої інстанції, погоджуючись з мотивами, викладеними державним виконавцем у поданні, що боржник нібито не виконує судове рішення, не врахував ту обставину, що державним виконавцем не було визначено спосіб його виконання. З тексту постанови державного виконавця не визначений протокол технологічної взаємодії виконання судового рішення сторонами, ідентифікатори та логістику підключення, системне адміністрування та інше. Скаржник стверджує про дефект визначення способу виконання, враховуючи ту обставину, що діти в період запровадженого правового режиму воєнного стану в Україні отримали захист в Канаді. Принцип обов`язковості судового рішення, який закріплений ст. 129-1 Конституції України, не заперечується боржником, проте така реалізації обов`язку можлива лише за умов дотримання та реалізації принципу правової визначеності та умов організації спілкування в період воєнного стану через конференц-зв`язок. Вважає, що заявником не було надано жодного доказу невиконання даного рішення, а висновки про ухилення боржника від виконання судового рішення, враховуючи відсутність способу такого виконання, ґрунтуються виключно на припущеннях.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 13.05.2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , та головному державному виконавцю Хаджибейського ВДВС у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Горбенку М.О., ОСОБА_4 , Органу опіки та піклування Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області роз`яснено їх право на подання відзиву на апеляційну скаргу у відповідності до положень ст. 360 ЦПК України.
Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження від 13.05.2026 отримано представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 17.05.2026 року о 10:30:03 в електронному кабінеті Електронного Суду, що підтверджується довідкою.
Копію апеляційної скарги та копію ухвали про відкриття апеляційного провадження від 13.05.2026 отримано Хаджибейським відділом державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України 09.05.2026 року о 14:34:41 та 17.05.2026 року о 10:30:03 в електронному кабінеті Електронного Суду, що підтверджується довідками.
Копію апеляційної скарги та копію ухвали про відкриття апеляційного провадження від 13.05.2026 отримано Органом опіки та піклування Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області 09.05.2026 року о 14:40:33 та 17.05.2026 року о 10:30:03 в електронному кабінеті Електронного Суду, що підтверджується довідками.
Копію апеляційної скарги та копію ухвали про відкриття апеляційного провадження від 13.05.2026 отримано стягувачем ОСОБА_4 09.05.2026 року о 14:33:09 та 17.05.2026 року о 10:28:02 в електронному кабінеті Електронного Суду, що підтверджується довідками.
Від Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно якого орган примусового виконання судових рішень просить суд у задоволенні апеляційної скарги боржника ОСОБА_3 на ухвалу Хаджибейського районного суду міста Одеси від 22.04.2026 по справі №509/7128/21 відмовити у повному обсязі. Рішення суду до теперішнього часу не виконано, боржник ухиляється від його виконання та не вживає заходів щодо його виконання, що призвело до вжиття відносно нього вищевказаних заходів примусового виконання.
Від ОСОБА_4 до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому стягувач наголошує, що у матеріалах виконавчого провадження достатньо доказів факту ухилення боржника від виконання судового рішення: дві постанови про накладення штрафу, жодна з яких не скасована, дві вимоги державного виконавця, які боржником не виконано, три постанови Одеського апеляційного суду, якими підтверджено правомірність дій державного виконавця. Постановою Верховного Суду чітко визначено спосіб виконання судового рішення, що не потребує додаткових роз`яснень. Скаржник понад 5 років позбавляє дітей батька, за фактом умисного невиконання рішення суду розпочато кримінальне провадження №12026162480000350 за ч. 1 ст. 382 КК України. Обмеження права виїзду боржника є законним заходом стимулювання боржника до виконання судового рішення.
Учасники процесу про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Мацко В. В., ОСОБА_4 судову повістку-повідомлення отримали 18.07.2026 року в особистих кабінетах Електронного суду, що підтверджується довідками.
Головний державний виконавець Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Горбенко М.О. судову повістку-повідомлення отримав 18.07.2026 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою.Надав до суду заяву з проханням проводити судовий розгляд за його відсутності, у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі.
Орган опіки та піклування Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області судову повістку-повідомлення отримав 18.07.2026 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою.
Від Органу опіки та піклування Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області до суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника селищної ради та розгляд апеляційної скарги за наявними в матеріалах справи документами.
Стягувач ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги, просив суд відмовити в її задоволенні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасника процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Постановляючи ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 обізнана із відкриттям виконавчого провадження, однак вимоги статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» боржником свідомо ігноруються. Зі скарг, які подаються в порядку Розділу VII ЦПК України, та матеріалів виконавчого провадження вбачається, що факт ухилення боржника від виконання зобов`язань об`єктивно відбувся. Постановами державного виконавця від 04.06.2025, 13.02.2026, 26.03.2026 на боржника накладені штрафи, встановлено тимчасове обмеження боржника у праві керування транспортними засобами. Одеським управлінням поліції №1 06.03.2020 розпочато досудове розслідування у кримінальному проваджені №12026162480000350 за ознаками ч.1 ст. 382 КК України. Вказані заходи на час розгляду подання судом виявились неефективними, рішення суду ОСОБА_1 тривалий час не виконується. При розгляді скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця, суд в ухвалі звернув особливу увагу боржника, що остання відповідно до ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» зобов`язана сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій, а не їх свідомого ігнорування, зокрема утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення, а при ухваленні судового рішення та його виконанні пріоритетними є найкращі інтереси дітей, в даному випадку їх право на підтримання відносин із батьком. Суд наголосив, що тимчасове обмеження боржника у праві виїзду є не лише запобіжним заходом, а й способом стимулювання виконання зобов`язань.
Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі апеляційний суд вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України, статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (Hornby v. Greece, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).
Європейський суд з прав людини вказав, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін (ZHOVNER v. UKRAINE, № 56848/00, § 33, ЄСПЛ, від 29 червня 2004 року).
Порядок виконання судових рішень та повноваження виконавців при вчиненні виконавчих дій визначені Законом України «Про виконавче провадження», а процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб), унормовані Розділом VІ ЦПК України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Стаття 6 Конституції України визначає, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Згідно статті 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно положень статті 313 Цивільного кодексу України, фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
Статтею 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, який ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, визначено, що кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб. Права, викладені в пункті 1, також можуть у певних місцевостях підлягати обмеженням, що встановлені згідно із законом і виправдані суспільними інтересами в демократичному суспільстві.
Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок вирішення спорів у цій сфері регулюється Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України».
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадку, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має, зокрема, право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів (п. 19 частина третя стаття 18 Закону України «Про виконавче провадження»).
Передбачені у законі обмеження є заходами, які покладаються на боржника з метою заклику до його правосвідомості, якщо останній ухиляється від виконання свого обов`язку, або ж переслідують пасивне та незаборонене примушування боржника до вчинення ним активних дій, щоб якнайскоріше задовольнити інтереси кредитора та позбутися обмежувальних заходів.
За своїм змістом словосполучення «ухилення від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)», вжите у пункті 5 частини 1 статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» та у пункті 19 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», означає з об`єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні ним зазначених обов`язків. У зв`язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.
Відповідно до частин 1, 3 статті 441 ЦК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.
Отже, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.
При зверненні до суду із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України тягар доказування наявності факту ухилення від виконання зобов`язань покладається на виконавця. При цьому, ухиленням від виконання зобов`язань є свідоме вчинення боржником діяння (дії або бездіяльності), що спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у боржника є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини. Така юридична санкція у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України передбачена законом не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання, при цьому дії боржника по ухиленню від виконання судового рішення повинні бути зазначені в поданні.
Про ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього відповідним судовим рішенням, у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним обов`язків, повний перелік яких наведено у частині 5 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження».
Так, згідно наведеної статті боржник зобов`язаний: утримуватися від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; своєчасно з`являтися на вимогу виконавця; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
При зверненні виконавця до суду із поданням про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України слід довести факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього відповідним судовим рішенням, під яким розуміються будь-які свідомі діяння боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у боржника є всі реальні можливості (наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборні сили, події тощо), враховуючи, що тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи.
Як встановлено судом першої інстанції, заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 28.09.2022 року по справі №509/7128/21 позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області, про визначення способу та порядку участі у вихованні дітей задоволено; зобов`язано ОСОБА_1 не перешкоджати ОСОБА_4 у вихованні та спілкуванні з дітьми ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ; визначено спосіб участі батька у вихованні дітей шляхом перебування дітей із батьком три рази кожного тижня із погодженням безпосередніх днів між батьками з 15:00 до 20:00 годин: в перші три місяці із початку фактичного виконання рішення суду в присутності матері, в подальшому - без присутності матері із обов`язком батька на повернення дітей до постійного місця проживання із матір`ю.
Одеський апеляційний постановою від 21.03.2024 року заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 28.09.2022 року скасував і постановив нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнив частково. Зобов`язав ОСОБА_1 не перешкоджати ОСОБА_4 у вихованні та спілкуванні з дітьми ОСОБА_10 та ОСОБА_6 . Визначив спосіб участі батька у вихованні дітей: 1) шляхом перебування дітей із батьком два рази кожного тижня за погодженням безпосередніх днів між батьками з 15:00 до 19:00 години: у перші три місяці із початку фактичного виконання рішення суду - у присутності матері, в подальшому - без присутності матері із обов`язком батька на повернення дітей до місця постійного проживання із матір`ю; 2) на період воєнного стану в Україні та перебування дітей поза межами України у зв`язку з військовою агресією російської федерації в режимі відеозв`язку два рази на тиждень за погодженням між батьками безпосередніх днів з 18:00 до 19:00 години, відповідно до часового поясу, в якому перебувають діти.
12.06.2024 року старшим державним виконавцем Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) Камнєвим Д. А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №75237603 з примусового виконання виконавчого листа №509/7128/21, виданого 31.05.2024 Малиновським районним судом м. Одеси.
Постановою Верховного Суду у складі касаційного цивільного суду від 16.10.2024 касаційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково. Постанову Одеського апеляційного суду від 21.03.2024 змінено, викладено пункт 2 абзацу п`ятого її резолютивної частини в такій редакції: «2) зобов`язати ОСОБА_3 у період воєнного стану в Україні і перебування дітей у цей час за кордоном організовувати спілкування малолітніх дітей ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком ОСОБА_4 у режимі відеозв`язку два рази на тиждень протягом однієї години за погодженням між батьками часу такого спілкування за умови, що це не порушуватиме розпорядку дня дітей та процесу здобуття освіти». Доповнено резолютивну частину постанови Одеського апеляційного суду від 21 березня 2024 року абзацом шостим такого змісту: «Порядок виконання визначеного у пункті 1 абзацу п`ятого резолютивної частини цієї постанови способу участі батька у спілкуванні та вихованні дітей відстрочити на час перебування дітей за кордоном у період воєнного стану в Україні».
Матеріалами виконавчого провадження №75237603 підтверджено накладення штрафів на боржника ОСОБА_3 згідно постанов старшого державного виконавця Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) Камнєва Д. А. від 14.06.2025 та 13.02.2026, а також встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами згідно постанови головного державного виконавця Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Горбенка М.О. від 26.03.2026.
Одеським управлінням поліції №1 06.03.2020 розпочато досудове розслідування у кримінальному проваджені №12026162480000350 за ознаками ч.1 ст. 382 КК України.
Із відповіді на запит №325175459 від 26.03.2026 до Державної прикордонної служби України щодо перетину боржником державного кордону вбачається, що ОСОБА_11 16.02.2025 здійснила в`їзд на територію України, а 20.02.2025 здійснила виїзд за межі України.
Хаджибейський районний суд м. Одеси в ухвалі від 01 жовтня 2025 року, яка постановою Одеського апеляційного суду від 03.02.2026 року залишена без змін, при розгляді скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця, справа № 521/10339/25 звернув особливу увагу боржника, що остання відповідно до ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» зобов`язана сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій, а не їх свідомого ігнорування, зокрема утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення, а при ухвалені судового рішення та його виконанні пріоритетними є найкращі інтереси дітей, в даному випадку їх право на підтримання відносин із батьком.
Матеріалами виконавчого провадження підтверджено, що боржник повідомлена про початок примусового виконання рішення суду та про наявне відкрите виконавче провадження відносно неї. Незважаючи на ряд судових рішень, постановлених за скаргами ОСОБА_12 на дії державного виконавця Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) Камнєва Д. А. в рамках ВП 75237603, в порядку судового контролю за виконанням судового рішення по справі №509/7128/21, якими встановлено як правомірність дій державних виконавців по виконавчому провадженню №75237603, так і однозначне тлумачення встановленого способу участі батька у вихованні дітей, жодний дій, спрямованих на реальне виконання рішення суду, боржником ОСОБА_12 вчинено не було.
Колегія суддів наголошує, що наявність у боржника невиконаних зобов`язань за рішенням суду саме по собі не є підставою для обмеження її права на виїзд за межі України, оскільки необхідною умовою для застосування такого обмеження, є навмисне та свідоме невиконання боржником рішення суду. В той же час, з матеріалів справи вбачається, що до теперішнього часу поведінка боржника не демонструє готовність щодо виконання зобов`язань, покладених на неї рішенням суду, навпаки - боржник свідомо нехтує обов`язками, встановленими частиною 5 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження», що не вимагає значних зусиль, однак відображає суб`єктивне ставлення боржника до вказаних зобов`язань.
Станом на час розгляду подання головного державного виконавця рішення суду боржником не виконано, а факт його невиконання має тривалий характер. Враховуючи конституційний принцип обов`язковості виконання судових рішень, гарантований статтею 129-1 Конституції України та статтею 18 ЦПК України, а також те, що виконання судового рішення є складовою права на справедливий судовий розгляд, колегія суддів приходить до висновку, що наведені в обґрунтування апеляційної скарги доводи не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, а ґрунтуються на неправильному та власному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права, яким суд першої інстанції, з урахуванням усіх фактичних обставин справи, надав належну правову оцінку, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали Хаджибейського районного суду м. Одеси від 22 квітня 2026 року про вжиття забезпечувального заходу виконання судового рішення - тимчасового обмеження у праві виїзду боржника ОСОБА_1 за межі України, оскільки вона постановлена з дотриманням вимог закону.
Колегія суддів зазначає. що суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.
Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів,
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Ухвалу Хаджибейського районного суду м. Одеси від 22 квітня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 28 серпня 2026 року.
Головуючий В.А. Коновалова
Судді М.В. Назарова
О.Ю. Карташов