Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 серпня 2026 р. № 520/16193/26
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Полях Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, пл. Соборна, буд. 3, м. Слов`янськ, Донецька обл., 84122) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И В:
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся представник позивача з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії ОСОБА_1 за 2019-2021 роки в розмірі 10846,37 грн, на коефіцієнти у розмірі 1,197, 1,0796, 1,115, починаючи з 12.12.2025, та у розмірі 1,121, починаючи з 01.03.2026 для забезпечення індексації пенсії;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області провести починаючи з 12.12.2025 перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії ОСОБА_1 за 2019-2021 роки в розмірі 10846,37 грн на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,197, 1,0796, 1,115 та починаючи з 01.03.2026 на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,121 (з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,197, 1,0796 та 1,115) та у зв`язку з цим здійснювати виплату пенсії ОСОБА_1 у повному обсязі з видатків бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у загальному порядку, встановленому цим Законом, а не з видатків на погашення заборгованості з виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) на виконання ретроспективних судових рішень та видатків на виплату пенсій у солідарній системі, перерахованих на виконання рішень суду.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.
Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що у спірних правовідносинах він діяв згідно чинного законодавства.
Керуючись приписами ст. 171, 257, 262 КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З огляду на вказане вище, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст. 258 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та з 09.10.2022 отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Для обчислення пенсії позивача застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2019- 2021 роки у розмірі 10846,37 грн та індивідуальний коефіцієнт заробітної плати 1,18697. Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії визначено у розмірі 12874,32 грн.
З матеріалів електронної пенсійної справи встановлено, що з 01.03.2023 відповідачем проведено масовий перерахунок пенсії позивача у зв`язку з індексацією заробітку. При цьому показник середньої заробітної плати, застосований під час призначення пенсії позивача, залишився у розмірі 10846,37 грн, а до пенсійної виплати встановлено надбавку на індексацію у розмірі 100,00 грн. Розмір пенсії позивача з надбавками з 01.03.2023 визначено у сумі 4529,69 грн.
Під час проведення перерахунку пенсії з 01.03.2024 показник середньої заробітної плати, застосований для обчислення пенсії позивача, також не був збільшений на коефіцієнт 1,0796, натомість до пенсії встановлено ще одну надбавку на індексацію у розмірі 100,00 грн. Загальний розмір пенсії з надбавками з 01.03.2024 становив 4629,69 грн.
З 01.03.2025 відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача із застосуванням до показника середньої заробітної плати 10846,37 грн коефіцієнта збільшення 1,046. Унаслідок такого перерахунку збільшений показник середньої заробітної плати визначено у розмірі 11345,30 грн, середньомісячний заробіток для обчислення пенсії - у розмірі 13466,53 грн, а загальний розмір пенсії з надбавками - 4835,16 грн.
З 01.03.2026 відповідачем проведено черговий масовий перерахунок пенсії позивача, під час якого до показника середньої заробітної плати, обчисленого із застосуванням коефіцієнта 1,046, застосовано коефіцієнт збільшення 1,061. У результаті сукупний коефіцієнт збільшення становив 1,109806, збільшений показник середньої заробітної плати - 12037,37 грн, середньомісячний заробіток для обчислення пенсії - 14288,00 грн, а розмір пенсії з надбавками - 4937,50 грн.
20.05.2026 представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з адвокатським запитом щодо надання інформації та документів стосовно призначення і проведених перерахунків пенсії позивача.
Листом від 26.05.2026 №0500-0202-8/56527 відповідач повідомив, що під час перерахунків пенсії з 01.03.2023 та 01.03.2024 застосовувався показник середньої заробітної плати за 2014- 2016 роки у розмірі 3764,40 грн, збільшений на коефіцієнти, визначені відповідними постановами Кабінету Міністрів України, оскільки отриманий у такий спосіб показник був меншим за показник середньої заробітної плати за 2019- 2021 роки, застосований при призначенні пенсії позивача. У зв`язку із цим позивачу було встановлено доплати по 100,00 грн з 01.03.2023 та з 01.03.2024.
Також у зазначеному листі відповідач повідомив, що з 01.03.2025 пенсію позивача перераховано відповідно до підпункту 6 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 із застосуванням коефіцієнта 1,046, а з 01.03.2026 - відповідно до підпункту 6 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 №236 із застосуванням коефіцієнта 1,061. На думку відповідача, всі передбачені законодавством перерахунки пенсії позивача проведені в повному обсязі.
Позивач не погодився з таким порядком проведення індексації пенсії та звернувся до суду з цим позовом.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV під час щорічної індексації збільшенню підлягає саме той показник середньої заробітної плати, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії під час її призначення, тобто показник за 2019- 2021 роки у розмірі 10846,37 грн, а не показник середньої заробітної плати за 2014- 2016 роки у розмірі 3764,40 грн.
Позивач вказав, що відповідач мав послідовно збільшити показник 10846,37 грн на коефіцієнт 1,197 з 01.03.2023, на коефіцієнт 1,0796 з 01.03.2024 та на коефіцієнт 1,115 з 01.03.2025. Починаючи з 01.03.2026 до показника, збільшеного з урахуванням попередніх коефіцієнтів, додатково мав бути застосований коефіцієнт 1,121.
На переконання позивача, встановлення у 2023 та 2024 роках доплат по 100,00 грн не є належним виконанням вимог частини другої статті 42 Закону №1058-IV та не замінює обов`язку провести індексацію шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, застосованого при призначенні пенсії.
Позивач також вважав, що встановлені підпунктом 6 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України №209 та підпунктом 6 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України №236 зменшені коефіцієнти 1,046 і 1,061 звужують передбачене Законом №1058-IV право на індексацію та не підлягають застосуванню як положення підзаконних нормативно-правових актів, що не відповідають акту вищої юридичної сили.
На підтвердження своєї позиції позивач послався, зокрема, на висновки Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладені у постанові від 16.04.2025 у справі №200/5836/24.
Крім того, позивач зазначив, що після проведення перерахунку належні йому суми пенсії повинні виплачуватися у загальному порядку з видатків бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій, призначених відповідно до Закону №1058-IV, а не з окремих видатків на виконання судових рішень.
Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач у відзиві зазначив, що частина друга статті 42 Закону №1058-IV не передбачає індексації саме того показника середньої заробітної плати, який був застосований під час призначення пенсії конкретній особі.
За позицією відповідача, показник середньої заробітної плати, який застосовується для призначення пенсії відповідно до статті 40 Закону №1058-IV, та показник, який використовується для проведення щорічної індексації відповідно до статті 42 цього Закону і Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124, не є тотожними.
Відповідач вказав, що Порядком №124 базовою величиною для проведення індексації визначено показник середньої заробітної плати за 2014- 2016 роки у розмірі 3764,40 грн, який послідовно збільшувався на відповідні коефіцієнти та становив: з 01.03.2023 - 7405,03 грн, з 01.03.2024 - 7994,47 грн, з 01.03.2025 - 8913,83 грн, з 01.03.2026 - 9992,40 грн.
Оскільки показник 10846,37 грн, застосований під час призначення пенсії позивача, перевищував показник, визначений відповідно до Порядку №124, відповідач вважав правомірним встановлення позивачу у 2023 та 2024 роках доплат по 100,00 грн, а також застосування у 2025 та 2026 роках коефіцієнтів 1,046 і 1,061, прямо передбачених постановами Кабінету Міністрів України №209 та №236 для пенсій, призначених із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2022 рік.
Відповідач наголосив, що повноваження визначати порядок і розмір індексації пенсій у межах бюджету Пенсійного фонду України надані Кабінету Міністрів України, а застосований порядок забезпечує зменшення диспропорцій між розмірами пенсій, призначених у різні роки.
Також відповідач зазначив, що позивач із заявою встановленого зразка про проведення спірного перерахунку пенсії не звертався, у зв`язку із чим рішення про відмову в перерахунку пенсії не приймалося.
Щодо вимоги про виплату перерахованої пенсії за рахунок конкретно визначених видатків бюджету Пенсійного фонду України відповідач зазначив, що така вимога стосується можливих правовідносин у майбутньому, стосовно яких на час розгляду справи відсутні докази порушення прав позивача. З огляду на наведене відповідач просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до частини першої статті 5 Закону №1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Виключно Законом №1058-IV визначаються, зокрема, види пенсійних виплат, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.
Згідно з частиною першою статті 27 Закону №1058-IV розмір пенсії за віком визначається за формулою:
П = Зп Ч Кс,
де П - розмір пенсії у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи.
Частиною другою статті 40 Закону №1058-IV передбачено, що заробітна плата для обчислення пенсії визначається за формулою:
Зп = Зс Ч (Ск : К),
де Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати за кожний місяць; К - страховий стаж у місяцях, який враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати застрахованої особи.
Отже, показник середньої заробітної плати є одним з основних складників формули обчислення пенсії та безпосередньо впливає на її розмір.
Частиною другою статті 42 Закону №1058-IV встановлено, що для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Показник середньої заробітної плати, який застосовувався для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
Розмір та порядок такого збільшення у межах бюджету Пенсійного фонду України визначаються Кабінетом Міністрів України.
Системний аналіз наведених положень статей 27, 40 та 42 Закону №1058-IV свідчить, що предметом щорічного збільшення є саме той показник середньої заробітної плати, який був фактично застосований під час призначення пенсії конкретній особі та продовжує враховуватися у формулі обчислення її пенсії.
Натомість частина друга статті 42 Закону №1058-IV не передбачає можливості заміни такого показника іншим, у тому числі уніфікованим показником середньої заробітної плати станом на 01.10.2017, а також не встановлює залежності порядку індексації від року призначення пенсії.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок №124).
Згідно з пунктом 2 Порядку №124 перерахунку підлягають пенсії, обчислені відповідно до Закону №1058-IV.
Пунктом 3 Порядку №124 передбачено, що перерахунку підлягають пенсії, звернення за призначенням яких надійшли по 31 грудня включно року, що передує року, в якому проводиться перерахунок.
Відповідно до пункту 4 Порядку №124 коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати визначається за формулою, яка відповідає частині другій статті 42 Закону №1058-IV.
Водночас пунктом 5 Порядку №124 передбачено, що у 2019 році перерахунок пенсій проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, який враховано під час перерахунку пенсій у 2017 році, а кожний наступний перерахунок - шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, збільшеного у попередніх роках.
Вирішуючи питання про співвідношення частини другої статті 42 Закону №1058-IV та пункту 5 Порядку №124, суд ураховує правові висновки Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладені у постанові від 16.04.2025 у справі №200/5836/24.
У вказаній постанові Верховний Суд дійшов висновку, що положення пункту 5 Порядку №124 у частині застосування під час індексації показника середньої заробітної плати, який враховувався під час перерахунку пенсій станом на 01.10.2017, не відповідає частині другій статті 42 Закону №1058-IV, оскільки Закон вимагає збільшення показника середньої заробітної плати, який застосований для обчислення пенсії конкретної особи.
Верховний Суд зазначив, що під час проведення індексації пенсії підлягає збільшенню саме індивідуальний показник середньої заробітної плати, фактично використаний при призначенні пенсії, а не загальний показник, сформований унаслідок перерахунку пенсій у 2017 році. Положення Порядку №124 можуть застосовуватися лише в тій частині, в якій вони не суперечать Закону №1058-IV.
Крім того, Верховний Суд зауважив, що заміна передбаченого частиною другою статті 42 Закону №1058-IV збільшення індивідуального показника середньої заробітної плати встановленням фіксованої доплати не забезпечує передбаченого законом механізму індексації та призводить до фактичного незастосування до пенсії особи відповідних коефіцієнтів збільшення.
Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Згідно з частиною третьою статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Застосування судом акта вищої юридичної сили при вирішенні конкретного спору не є визнанням підзаконного нормативно-правового акта нечинним у цілому, а становить виконання судом вимог частини третьої статті 7 КАС України при визначенні норми, яка регулює спірні правовідносини.
Як встановлено судом з матеріалів справи, пенсію позивачу призначено з 09.10.2022 із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2019- 2021 роки у розмірі 10846,37 грн. Індивідуальний коефіцієнт заробітної плати позивача становив 1,18697, а заробітна плата, врахована для обчислення пенсії, - 12874,32 грн.
Отже, саме показник 10846,37 грн є показником середньої заробітної плати, який у розумінні частини другої статті 42 Закону №1058-IV враховується для обчислення пенсії ОСОБА_1 та повинен збільшуватися під час її щорічної індексації.
Постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» з 01.03.2023 установлено коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати у розмірі 1,197.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» з 01.03.2024 установлено коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» з 01.03.2025 установлено загальний коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати у розмірі 1,115.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 №236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» з 01.03.2026 установлено загальний коефіцієнт збільшення у розмірі 1,121.
З матеріалів пенсійної справи та наданих відповідачем розрахунків убачається, що під час масового перерахунку пенсії позивача з 01.03.2023 показник 10846,37 грн на коефіцієнт 1,197 збільшено не було.
Натомість до пенсії встановлено доплату у розмірі 100,00 грн, унаслідок чого загальний розмір пенсійної виплати становив 4529,69 грн.
Під час перерахунку з 01.03.2024 показник 10846,37 грн також не було збільшено на коефіцієнт 1,0796.
До пенсії позивача встановлено наступну доплату у розмірі 100,00 грн, а її загальний розмір визначено у сумі 4629,69 грн.
Отже, матеріалами справи підтверджено, що у 2023 та 2024 роках відповідач не здійснив передбаченого частиною другою статті 42 Закону №1058-IV збільшення показника середньої заробітної плати, який враховується для обчислення пенсії позивача, а замінив законодавчо визначений механізм індексації встановленням фіксованих доплат.
Суд зауважує, що такі доплати не є тотожними збільшенню показника середньої заробітної плати, оскільки не змінюють складову формули основного розміру пенсії та не забезпечують кумулятивного врахування відповідних коефіцієнтів під час наступних перерахунків.
Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 16.04.2025 у справі №200/5836/24.
Із розрахунку пенсії з 01.03.2025 судом встановлено, що відповідач застосував до показника 10846,37 грн коефіцієнт 1,046 та визначив збільшений показник у розмірі 11345,30 грн. Заробітну плату для обчислення пенсії визначено у сумі 13466,53 грн, а загальний розмір пенсійної виплати - 4835,16 грн.
З 01.03.2026 відповідач застосував коефіцієнт 1,061 до показника, попередньо збільшеного на 1,046, унаслідок чого сукупний коефіцієнт становив 1,109806, показник середньої заробітної плати визначено у розмірі 12037,37 грн, заробітну плату для обчислення пенсії - 14288,00 грн, а загальний розмір пенсії - 4937,50 грн.
Зазначені обставини підтверджуються розрахунками пенсії, які містяться в матеріалах справи, та не заперечуються відповідачем.
Заперечуючи проти позову, відповідач посилається на спеціальні положення постанов Кабінету Міністрів України №209 та №236, якими для пенсій, обчислених із застосуванням показників середньої заробітної плати за 2021 та 2022 роки, передбачено збільшення відповідно на коефіцієнти 1,046 та 1,061.
Оцінюючи наведені доводи, суд виходить із того, що надання Кабінету Міністрів України повноваження визначати розмір і порядок збільшення показника середньої заробітної плати не надає йому повноважень змінювати закріплений Законом №1058-IV предмет індексації або встановлювати інший механізм збільшення пенсії залежно лише від року її призначення.
Частина друга статті 42 Закону №1058-IV визначає єдиний механізм індексації раніше призначених пенсій - збільшення показника середньої заробітної плати, який враховується для обчислення пенсії конкретної особи, на визначений на відповідний рік коефіцієнт. Вказана норма не передбачає застосування до такого показника зменшеного коефіцієнта залежно від року призначення пенсії або трирічного періоду, показник середньої заробітної плати за який був використаний під час її призначення.
Зміст частини другої статті 42 Закону №1058-IV свідчить, що компетенція Кабінету Міністрів України охоплює визначення розміру коефіцієнта та організаційного порядку проведення перерахунку, але не включає повноваження звужувати коло пенсій, до яких застосовується відповідний коефіцієнт, або встановлювати для окремих пенсіонерів інший, зменшений коефіцієнт за критерієм року призначення пенсії, не передбаченим Законом.
Інше тлумачення фактично дозволяло б підзаконним нормативно-правовим актом змінити передбачені законом складові формули перерахунку пенсії, що суперечить статті 19 Конституції України, статті 5 та частині другій статті 42 Закону №1058-IV.
При цьому використання при призначенні пенсій різних показників середньої заробітної плати є наслідком застосування статті 40 Закону №1058-IV та не є підставою для позбавлення особи щорічного збільшення індивідуального показника.
Суд зазначає, що відмінність у розмірі пенсій зумовлюється тривалістю страхового стажу, величиною заробітку та часом звернення за призначенням пенсії.
Натомість установлення різних коефіцієнтів індексації виключно залежно від року призначення пенсії частиною другою статті 42 Закону №1058-IV не передбачено.
Правовий висновок Верховного Суду у справі №200/5836/24 сформовано щодо змісту частини другої статті 42 Закону №1058-IV і предмета щорічного збільшення. Тому він підлягає врахуванню не лише щодо перерахунків за 2023 та 2024 роки, а й при оцінці наступних щорічних перерахунків, оскільки законодавче правило про необхідність збільшення показника середньої заробітної плати, який враховується для обчислення пенсії, не змінилося.
З огляду на положення частини третьої статті 7 КАС України суд застосовує частину другу статті 42 Закону №1058-IV як норму вищої юридичної сили, а положення постанов Кабінету Міністрів України №209 та №236 щодо застосування до пенсії позивача зменшених коефіцієнтів 1,046 та 1,061 не застосовує у тій частині, в якій вони перешкоджають збільшенню індивідуального показника середньої заробітної плати позивача на загальні коефіцієнти 1,115 та 1,121.
Посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 20.06.2024 у справі №420/23990/23 суд відхиляє, оскільки наведений у ній висновок стосувався повноважень Кабінету Міністрів України визначати порядок та умови індексації у межах делегованого законом регулювання.
Водночас питання про те, який саме показник середньої заробітної плати підлягає збільшенню відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV, безпосередньо вирішено пізнішою постановою Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав від 16.04.2025 у справі №200/5836/24.
Посилання відповідача на окрему думку судді, висловлену у справі №200/5836/24, також не спростовує правового висновку Судової палати, оскільки окрема думка не є судовим рішенням, яким вирішено спір, та не містить обов`язкового для врахування висновку щодо застосування норм права у розумінні частини п`ятої статті 242 КАС України.
Таким чином, для відновлення порушеного права позивача показник середньої заробітної плати у розмірі 10846,37 грн повинен бути послідовно збільшений на коефіцієнти 1,197, 1,0796 та 1,115, а з 01.03.2026 - додатково на коефіцієнт 1,121.
Послідовне застосування коефіцієнтів є необхідним, оскільки механізм щорічної індексації має кумулятивний характер: показник, збільшений у попередньому році, стає базою для його збільшення у наступному році.
Суд зазначає, що незастосування коефіцієнтів 1,197 і 1,0796 вплинуло не лише на розмір пенсії у 2023 та 2024 роках, але й на базу наступних перерахунків.
Арифметично послідовне застосування до 10846,37 грн коефіцієнтів 1,197 та 1,0796 дає показник 14016,56 грн, після його збільшення на 1,115 - 15628,46 грн, а після подальшого збільшення з 01.03.2026 на 1,121 - 17519,51 грн.
Наведені суми є показниками середньої заробітної плати, які використовуються у формулі обчислення пенсії, а не кінцевими розмірами пенсійної виплати позивача.
Кінцевий розмір пенсії підлягає визначенню відповідачем із використанням усіх інших установлених матеріалами пенсійної справи складових, зокрема індивідуального коефіцієнта заробітної плати, коефіцієнта страхового стажу, установлених підвищень, доплат та обмежень, передбачених законодавством.
Суд також відхиляє доводи відповідача про те, що позивач не зверталася із заявою встановленої форми про проведення перерахунку пенсії.
За змістом частини другої статті 42 Закону №1058-IV індексація проводиться щороку з 1 березня, а пункт 3 Порядку №124 та відповідні постанови Кабінету Міністрів України покладають на органи Пенсійного фонду України обов`язок провести такий перерахунок за матеріалами пенсійних справ.
Закон не ставить проведення щорічної індексації у залежність від подання пенсіонером заяви та додаткових документів.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій застосовується до індивідуальних перерахунків, проведення яких залежить від повідомлення особою нових обставин або подання додаткових документів.
Натомість щорічна індексація є масовим автоматичним перерахунком, для якого всі необхідні відомості вже містяться у пенсійній справі.
Крім того, надані відповідачем розрахунки свідчать, що з 01.03.2023, 01.03.2024, 01.03.2025 та 01.03.2026 він самостійно проводив масові перерахунки пенсії позивача без подання нею окремої заяви.
Тому відсутність заяви не може бути підставою для незастосування належних коефіцієнтів під час уже проведених відповідачем перерахунків.
З матеріалів справи також убачається, що 20.05.2026 представник позивача звернувся до відповідача із запитом щодо підстав проведення індексації пенсії.
Листом від 26.05.2026 №0500-0202-8/56527 відповідач повідомив про застосовані показники та коефіцієнти, підтвердивши незастосування до показника 10846,37 грн коефіцієнтів 1,197 і 1,0796 та застосування у 2025 і 2026 роках коефіцієнтів 1,046 і 1,061 замість загальних коефіцієнтів 1,115 і 1,121.
Отже, саме надані відповідачем рішення, розрахунки та лист засвідчують фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах щодо протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доведення правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Надані відповідачем докази не підтверджують правомірності незастосування до індивідуального показника середньої заробітної плати позивача загальних коефіцієнтів індексації.
Натомість, розрахунки пенсії підтверджують застосування іншого механізму, ніж передбачений частиною другою статті 42 Закону №1058-IV.
Суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог відповідно до частини другої статті 9 КАС України.
З огляду на встановлені у справі обставини та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що належним способом захисту в межах цього спору є зобов`язання відповідача здійснити перерахунок і виплату пенсії з 12.12.2025 із застосуванням до показника 10846,37 грн коефіцієнтів 1,197, 1,0796 та 1,115, а з 01.03.2026 - коефіцієнта 1,121.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод особа, права якої порушено, повинна мати ефективний засіб юридичного захисту. Спосіб захисту має бути таким, що реально відновлює порушене право та виключає необхідність повторного звернення до суду з вимогою про виконання органом влади обов`язку, який безпосередньо випливає із судового рішення.
З огляду на це самого лише визнання дій відповідача протиправними недостатньо. Для повного та ефективного відновлення права позивача відповідача належить зобов`язати провести відповідний перерахунок та виплатити утворену різницю.
При проведенні перерахунку та виплаті пенсії відповідач повинен урахувати суми, фактично виплачені позивачу за відповідні періоди, у тому числі суми підвищень і доплат, установлених під час масових перерахунків. Таке врахування необхідне для визначення реальної різниці між належним і фактично виплаченим розміром пенсії та недопущення подвійної виплати одних і тих самих сум.
Разом із тим позовна вимога в частині зобов`язання відповідача здійснювати виплату перерахованої пенсії саме з видатків бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій, призначених відповідно до Закону №1058-IV, у загальному порядку, а не з видатків на погашення заборгованості за рішеннями суду, задоволенню не підлягає.
Згідно з частиною першою статті 5 КАС України судовому захисту підлягає порушене рішенням, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень право, свобода чи законний інтерес особи.
На час вирішення справи відповідач ще не здійснював перерахунок на виконання цього рішення суду, сума відповідної заборгованості не визначена, рішення щодо включення такої суми до будь-якої черговості або бюджетної програми не приймалося, а доказів відмови у виплаті перерахованих сум із посиланням на відсутність певного виду бюджетних асигнувань матеріали справи не містять.
Таким чином, суд доходить висновку, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо незастосування до показника середньої заробітної плати у розмірі 10846,37 грн коефіцієнтів збільшення 1,197, 1,0796 та 1,115, а з 01.03.2026 - також коефіцієнта 1,121, не відповідають частині другій статті 42 Закону №1058-IV та є протиправними.
Порушене право позивача підлягає відновленню шляхом зобов`язання відповідача здійснити з 12.12.2025 перерахунок та виплату пенсії із послідовним застосуванням до показника 10846,37 грн коефіцієнтів 1,197, 1,0796 і 1,115, а з 01.03.2026 - додатково коефіцієнта 1,121, з урахуванням раніше виплачених сум.
Водночас у задоволенні вимоги про визначення конкретного джерела та бюджетного порядку фінансування виплати належить відмовити як у передчасній, у зв`язку із чим адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснюється за правилами ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, пл. Соборна, буд. 3, м. Слов`янськ, Донецька обл., 84122) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо незастосування під час перерахунку пенсії ОСОБА_1 до показника середньої заробітної плати у розмірі 10846,37 грн коефіцієнтів збільшення 1,197, 1,0796 та 1,115, а з 01.03.2026 -коефіцієнта 1,121.
Зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити з 12.12.2025 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 із послідовним застосуванням до показника 10846,37 грн коефіцієнтів 1,197, 1,0796 і 1,115, а з 01.03.2026 -коефіцієнта 1,121, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, пл. Соборна, буд. 3, м. Слов`янськ, Донецька обл., 84122) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суму судового збору у розмірі 1 064,96 грн. (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійок).
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 27 серпня 2026 року.
Суддя Н.А. Полях