СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 серпня 2026 року м. Харків Справа №922/4851/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В.,
за участю секретаря судового засідання Ярош В.В.,
за участю представників:
позивача - Сосунов Євген Валерійович (самопредставництво), витяг з ЄДР, довіреність №10/11-28 від 10.11.2025 року;
відповідача - Квіцінська А.І. (адвокат), свідоцтво серія ХВ№000442 від 27.06.2017 року, довіреність №01-17/10773 від 15.12.2025 року; Яковлева М.С. (самопредставництво), довіреність №01-17/10919 від 15.12.2025 року, положення про управління, посадова інструкція;
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача - Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (вх.№1312Х/1) на рішення Господарського суду Харківської області від 07.05.2026 року у справі №922/4851/24,
за позовом Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», м. Київ,
до Акціонерного товариства «Харківобленерго», м. Харків,
про стягнення 28076512,17 грн,-
ВСТАНОВИВ:
Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» 04.11.2024 року звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Акціонерного товариства «Харківобленерго» загальної суми заборгованості у розмірі 28076512,17 грн (де: - заборгованість за період: корегування/врегулювання вересень 2024, перша версія жовтень - вересень 2024 сума основного боргу 27928017,88 грн; - 103050,78 грн інфляційне збільшення; - 45443,51 грн 3% річних; - 148494,29 грн штрафні санкції), а також суму судового збору у розмірі 336918,14 грн.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 07.05.2026 року у справі №922/4851/24 (повний текст складено 25.05.2026 року, суддя Жагалкін І.П.) у позові відмовлено повністю.
Позивач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить:
- скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 07.05.2026 року у справі №922/4851/24;
- ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що рішення Господарського суду Харківської області по справі підлягає скасуванню у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин справи, неправильним застосуванням норм процесуального права та неналежною оцінкою висновку комплексної судової електротехнічної та економічної експертизи, який фактично покладено в основу висновку про відмову в позові.
На переконання скаржника, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність позовних вимог ПрАТ «НЕК «Укренерго» виключно з огляду на те, що експерти не підтвердили правильність здійснених позивачем розрахунків та зазначили про неможливість встановлення фактичних обсягів небалансів за відсутності окремих вихідних даних. При цьому суд протиправно ототожнив неможливість проведення експертами власного розрахунку із встановленням факту відсутності заборгованості відповідача, хоча такий висновок безпосередньо не випливає ні зі змісту експертного висновку, ні з інших доказів у справі.
З аналізу рішення вбачається, що експерти не встановили фактичний обсяг небалансів електричної енергії за спірний період, не визначили правильний розмір заборгованості відповідача, не здійснили альтернативного розрахунку вартості послуг з врегулювання небалансів та не навели власного економічного результату, який міг би бути покладений судом в основу вирішення спору. Навпаки, експертами зазначено про неможливість встановлення відповідних показників.
Особливого значення набуває та обставина, що висновок експерта не містить категоричного висновку про відсутність заборгованості АТ «Харківобленерго» перед ПрАТ «НЕК «Укренерго».
Висновок також не містить твердження про відсутність негативних небалансів, відсутність фінансових зобов`язань відповідача або про неправомірність здійснення врегулювання небалансів за договором. Таким чином, суд фактично вийшов за межі змісту експертного висновку та надав йому значення, якого він об`єктивно не має. Крім того, мотивувальна частина рішення свідчить про те, що суд не перевірив належним чином доводи позивача щодо неповноти та суперечливості самого експертного висновку.
Позивач звертає увагу, що під час розгляду справи в суді першої інстанції, він наголошував, що експерти посилаються на відсутність вихідних даних, однак не конкретизують, яких саме документів не вистачає для проведення дослідження, не визначають значення кожного такого документа для кінцевого результату та не пояснюють, яким чином відсутність відповідної інформації унеможливлює встановлення обсягу небалансів. Вказані заперечення фактично залишені судом без розгляду та правової оцінки. Суд також не встановив, які саме документи нібито не були надані позивачем, чи перебували вони у його фактичному володінні, чи могли бути отримані з інших джерел, зокрема від адміністратора комерційного обліку, оператора системи розподілу, адміністратора розрахунків або інших учасників ринку електричної енергії. За відсутності таких встановлених обставин посилання суду на неповноту вихідних даних має припущувальний характер та не відповідає вимогам статті 86 ГПК України щодо повного та всебічного дослідження доказів.
Апелянт звертає увагу, що експертиза фактично не виконала головного завдання, заради якого її було призначено. Так, ухвалою суду експертам було поставлено питання щодо правильності визначення обсягів небалансів та вартості послуг з їх врегулювання. Проте відповідей на ці питання у категоричній формі отримано не було. За своєю суттю експертний висновок містить лише констатацію неможливості здійснення певних розрахунків та окремі зауваження до вихідних даних, але не містить результату дослідження, який би дозволяв суду встановити фактичні обставини спору. За таких умов висновок не усував існуючі у справі суперечності та не давав суду можливості встановити дійсний розмір прав та обов`язків сторін. У свою чергу, відповідно до усталеної практики Верховного Суду, висновок експерта не має наперед встановленої сили та підлягає оцінці в сукупності з іншими доказами. Суд не вправі підміняти оцінку всієї сукупності доказів посиланням виключно на експертний висновок, особливо якщо такий висновок не містить категоричних відповідей на поставлені питання. Однак саме це фактично відбулося у даній справі.
Скаржник наполягає на тому, що суд не здійснив самостійної оцінки договору про врегулювання небалансів, актів врегулювання, рахунків, сформованих через систему MMS, порядку направлення таких документів відповідачу, а також обставин відсутності належних заперечень відповідача у строки, встановлені договором та Правилами ринку. При цьому поза увагою залишилось те, що предметом спору є зобов`язання, які виникають у спеціально врегульованій сфері функціонування балансуючого ринку електричної енергії. Відповідні розрахунки здійснюються адміністратором розрахунків відповідно до Правил ринку через спеціалізовані інформаційні системи. Відповідач приєднався до договору про врегулювання небалансів та прийняв на себе обов`язок виконувати передбачені ним правила взаємодії. Суд фактично не надав правової оцінки юридичним наслідкам виставлення рахунків та актів врегулювання небалансів, а також поведінці відповідача щодо їх оскарження чи прийняття. Водночас навіть за умови, якщо суд дійшов висновку про недостатність матеріалів для встановлення фактичного обсягу небалансів, це не могло бути підставою для автоматичної відмови у позові. За таких обставин суд мав розглянути питання про призначення додаткової або повторної експертизи, витребування додаткових доказів чи з`ясування причин неможливості проведення експертного дослідження у повному обсязі. Натомість суд безпідставно поклав негативні наслідки неповноти експертного дослідження на позивача та фактично завершив розгляд справи без встановлення ключових фактичних обставин.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.06.2026 року відкрито апеляційне провадження за скаргою позивача - Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду Харківської області від 07.05.2026 року у справі №922/4851/24. Встановлено відповідачу строк протягом якого він має право подати до суду відзив на апеляційну скаргу, а також встановлено строк протягом якого учасники справи мають право подати до суду клопотання, заяви, документи та докази в обґрунтування своєї позиції по справі. Справу призначено до розгляду в судове засідання і роз`яснено шляхи реалізації права учасників справи на участь у судовому засіданні, а також шляхи реалізації права учасників справи на подання документів до суду засобами електронного зв`язку через підсистему електронний суд. Витребувано з Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/4851/24.
Вказана ухвала була направлена учасникам справи до електронного кабінету користувача у системі Електронний суд і доставлена їм 22.06.2026 року (вважається врученою 23.06.2026 року).
26.06.2026 року матеріали справи №922/4851/24 на вимогу надійшли до Східного апеляційного господарського суду.
Відповідач надав відзив (вх.№7381 від 03.07.2026 року), в якому зазначає, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та законним, прийнятим при об`єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення норм матеріального чи процесуального права, у зв`язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
У судовому засіданні 13.07.2026 року з метою дотримання принципів судочинства в господарському процесі та з метою повного і всебічного розгляду справи по суті, враховуючи неможливість закінчення розгляду справи в даному судовому засіданні, з огляду на приписи ст. 216 Господарського процесуального кодексу України протокольно оголошено перерву у розгляді справи до 17.08.2026 року.
Позивач надав додаткові письмові пояснення (вх.№7700 від 14.07.2026 року), які колегією суддів досліджено та долучено до матеріалів справи.
Як вказує позивач, АТ «Харківобленерго» на можливу недостовірність сертифікованих даних комерційного обліку саме по собі не є доказом неправомірності здійснених ПрАТ «НЕК «Укренерго» розрахунків та не може бути достатньою підставою для висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог. Статті 52, 53 та 74 Закону України «Про ринок електричної енергії» встановлюють розмежування функцій між учасниками системи комерційного обліку та адміністратором розрахунків. Відповідно до Кодексу комерційного обліку первинні дані формуються постачальником послуг комерційного обліку (ППКО), після чого проходять процедури валідації, агрегації та сертифікації Адміністратором комерційного обліку (АКО). Лише після завершення цих процедур відповідно до пунктів 9.13.1- 9.14.3 Кодексу сертифіковані дані набувають статусу офіційної інформаційної основи для здійснення розрахунків між учасниками ринку, а адміністратор розрахунків відповідно до статті 52 Закону та Правил ринку використовує виключно такі сертифіковані дані під час визначення обсягів небалансів та формування платіжних документів. Отже, законодавець побудував систему комерційного обліку як послідовний регламентований процес, у межах якого кожний суб`єкт відповідає лише за власний етап обробки інформації, а кінцевий результат розрахунків є похідним від проходження всіх передбачених Кодексом процедур. Саме тому твердження про недостовірність сертифікованих даних не може оцінюватися ізольовано від установленої законом процедури їх формування. Особи, які стверджують про незаконність сертифікованих даних, повинні довести не лише сам факт існування розбіжностей, а й встановити: на якому саме етапі нормативно визначеної процедури виникло порушення; який саме суб`єкт системи комерційного обліку допустив це порушення; які конкретні приписи Закону України «Про ринок електричної енергії», Кодексу комерційного обліку або Правил ринку були порушені; якими належними, допустимими та достовірними доказами підтверджується таке порушення; яким чином це порушення вплинуло на остаточний результат сертифікації та сформований розрахунок небалансів. Лише встановлення зазначених обставин може поставити під сумнів правомірність використання сертифікованих даних під час проведення розрахунків. Проте, відзив на апеляційну скаргу, наданий АТ «Харківобленерго», не містить жодного належного обґрунтування таких обставин.
Апелянт наполягає на тому, що відповідач не встановлює джерело виникнення помилки, хоча це його процесуальний обов`язок, не визначає конкретний етап технологічного процесу, на якому нібито було викривлено інформацію, не зазначає, який саме суб`єкт допустив порушення, не доводить факту передачі до АКО інших первинних даних, не підтверджує втручання АКО у зміст отриманих даних, не наводить доказів порушення процедури валідації чи сертифікації та не доводить причинно-наслідкового зв`язку між своїми припущеннями і визначеним розміром небалансів. Таким чином, доводи відповідача фактично зводяться до незгоди з кінцевим результатом розрахунків без наведення будь-якого юридично значимого механізму виникнення заявленої ним помилки. Подібний спосіб захисту не відповідає вимогам статей 73, 74, 76- 79 та 86 Господарського процесуального кодексу України.
Також апелянт звертає увагу на судову практику, а саме на правову позицію викладену у постанові Верховного Суду від 14.10.2025 року у справі №922/888/22, в якій визначені висновки про неповноту експертного дослідження та їх наслідки для розглядаємої справи; на судову практику по справі №905/485/25, в якій суд дійшов висновку про достовірність актів, які подані на розгляд суду та не оскаржені відповідачем до АКО НКРЕКП та суду.
У судовому засіданні 17.08.2026 року представник позивача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги і наполягав на її задоволенні. Представник відповідача проти позиції апелянта заперечував з підстав викладених у відзиві.
У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Звертаючись до суду з позовною заявою позивач зазначив, що він, як оператор системи передачі (ОСП), виконує функції адміністратора розрахунків та здійснює купівлю-продаж небалансів електричної енергії з метою забезпечення стабільної роботи енергосистеми України. Відносини між сторонами врегульовані типовим договором про врегулювання небалансів електричної енергії №0524-01041 від 08.05.2019 року, до якого відповідач приєднався шляхом подання заяви-акцепту.
Відповідно до умов договору та положень ст. 70 Закону України «Про ринок електричної енергії», відповідач, як сторона, відповідальна за баланс (СВБ), зобов`язаний нести фінансову відповідальність за небаланси електричної енергії, що склалися в межах його балансуючої групи. Позивач вказує, що врегулюванням небалансів є вчинення СВБ правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії та оплати відповідних платежів за цінами, розрахованими адміністратором розрахунків згідно з Правилами ринку.
На виконання розділу 5 договору та глави 7.7 Правил ринку, як зазначає позивач, ним через систему управління ринком (MMS) були сформовані та виставлені відповідачу відповідні звіти та рахунки за небаланси електричної енергії.
Предметом спору у даній справі є заборгованість, що виникла внаслідок коригування та врегулювання обсягів за вересень 2024 року, а також за результатами першої версії розрахунків за жовтень та листопад 2024 року.
Згідно з деталізованим розрахунком позивача, основна сума боргу за вказані періоди становить 27928017,88 грн. Зокрема: за період з 14.11.2024 року по 27.12.2024 року нараховано 5423725,15 грн; за період з 30.11.2024 року по 27.12.2024 року нараховано 50487,19 грн; за період з 14.12.2024 року по 27.12.2024 року нараховано 22453805,54 грн.
Позивач наголошує, що згідно з п. 5.7 та п. 5.9 договору, якщо СВБ має заперечення до інформації у первинному документі (акті або звіті), вона зобов`язана повідомити про це ОСП протягом двох робочих днів з дня його виставлення. Відповідач у встановлені строки заперечень не надав, актів не підписав, але й не ініціював спір у порядку, передбаченому чинним законодавством на момент виникнення зобов`язань. Таким чином, згідно з умовами договору, такі акти вважаються підписаними, а обсяги - погодженими.
Оплата за небаланси мала бути здійснена відповідачем шляхом забезпечення наявності коштів на рахунку ескроу протягом двох робочих днів з дати направлення платіжного документа. Оскільки відповідач не виконав грошові зобов`язання у встановлений термін, позивач на підставі ст. 625 ЦК України нарахував інфляційні втрати у сумі 103050,78 грн (за листопад 2024 року) та 3% річних у сумі 45443,51 грн.
Позивач стверджує, що наявність будь-яких суперечок між відповідачем та третіми особами (суміжними ліцензіатами) не звільняє відповідача від обов`язку оплатити виставлені ОСП рахунки, оскільки фінансова відповідальність СВБ перед ОСП є безумовною за правилами ринку.
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначає, що заявлена сума основного боргу є непідтвердженою, сумнівною та такою, що ґрунтується на помилкових даних комерційного обліку. Твердження відповідача мотивовані тим, що позивачем не було дотримано вимог ст. 13 та ст. 74 ГПК України щодо належного доказування обставин, на які він посилається. Ключовим аргументом відповідача є невідповідність фактичних обсягів електричної енергії тим даним, що були автоматично відображені на платформі Market management system (MMS). Відповідач вказує на наявності тривалої та невирішеної суперечки щодо точок комерційного обліку, зокрема по ТКО ПЛ 10кВ «Резерв ЦРП» (EIC-код 62Z3575099347199), що стосується споживання ПАТ «Агрокомбінат «Слобожанський». Відповідно до п. 2.1.4 ПРРЕЕ, оскільки обсяги споживання цього об`єкта забезпечуються переважно через мережі АТ «Укрзалізниця», а мережі АТ «Харківобленерго» є лише резервними, позивач (як адміністратор комерційного обліку) мав коректно врахувати перетоки між суміжними ліцензіатами. Оскільки ці обсяги не були зняті з балансу відповідача, це призвело до штучного збільшення обсягів «негативного небалансу», за який тепер вимагається оплата. Відповідач надав суду копії листування з АТ «Укрзалізниця» та позивачем, що підтверджують факт докладання зусиль для врегулювання цієї суперечки, яка безпосередньо впливає на суму позову.
На думку відповідача з боку позивача наявна методологічна помилка у розрахунках, так врегулювання небалансів має здійснюватися з урахуванням як негативного (дефіцит), так і позитивного (надлишок) небалансу за всі розрахункові періоди. Натомість позовна заява містить лише вимоги щодо оплати купленої енергії, ігноруючи періоди, де відповідач мав надлишок, який мав би бути викуплений ОСП або врахований у взаємозалік. Це свідчить про однобічність та арифметичну невірність наданого розрахунку. Відповідач заперечує проти нарахування штрафних санкцій, а отже інфляційні втрати та 3% річних не можуть бути стягнуті, оскільки: основна сума боргу є спірною та не доведеною належними доказами (первинними документами, підписаними обома сторонами). Позивач допустив прострочення кредитора (ст. 613 ЦК України), не вчинивши дій щодо перевірки та корегування даних обліку після отримання звернень від СВБ. Розрахунок інфляційних втрат проведено з порушенням методики Верховного Суду (зокрема, щодо врахування періодів прострочення менше місяця та включення індексів за місяці, де не було повного періоду заборгованості). Відповідач просив суд повністю відмовити у задоволенні позову у зв`язку з його необґрунтованістю та відсутністю доказів реальності обсягів переданої електричної енергії.
На підставі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків виникають з договорів та інші правочинів. Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту. Загальні положення про договір визначені статям 626-637 ЦК України, а порядок укладення, зміна і розірвання договору статями 638-647, 649, 651-654 ЦК України. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Приписами статей 526-527 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно із статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Зокрема, статями 525 - 526 ЦК України передбачається, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Предметом спору у даній справі є вимоги ПрАТ «НЕК «Укренерго» про стягнення з АТ «Харківобленерго» заборгованості за небаланси електричної енергії за період вересня-листопада 2024 року, а також нарахованих на підставі статті 625 ЦК України 3% річних та інфляційних втрат.
Згідно з положеннями статті 70 Закону України «Про ринок електричної енергії» та умов договору №0524-01041, фінансова відповідальність сторони, відповідальної за баланс (СВБ), базується на фактичних обсягах небалансів, розрахованих для кожного розрахункового періоду.
Судом першої інстанції, з метою перевірки правильності проведених позивачем розрахунків, була призначена комплексна судова електротехнічна та економічна експертиза №5836/6241/1141 від 25.02.2026 року.
Відповідно до пункту 13 «Синтезуючого розділу» та підсумкових висновків експертизи, встановлено невизначеність щодо самого факту існування небалансу та його характеру (позитивний чи негативний) у конкретних розрахункових періодах. Експертами констатовано, що виконаний позивачем погодинний розрахунок обсягу небалансу електричної енергії за період вересня-листопада 2024 року є некоректним (неправильним). При цьому встановити фактичний обсяг електричної енергії для врегулювання небалансів не представляється за можливе з причин ненадання позивачем повних та читабельних вихідних даних.
Крім того, висновком експертизи підтверджено, що оскільки база нарахування (основний борг) визначена позивачем невірно, то і розрахунок обсягу енергії, що став основою для нарахування інфляційних та 3% річних, в цілому виконано позивачем неправильно (пункт 2 висновків).
Також, за результатами дослідження документів у межах компетенції судового експерта-економіста, встановити, чи вірно визначено позивачем вартість наданої послуги з врегулювання небалансів за спірний період, не надається за можливе (пункт 3 висновків).
Суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на недостовірних даних та некоректних розрахунках, які були повністю спростовані висновками комплексної судової експертизи. Оскільки позивач не довів належними та допустимими доказами факт виникнення заборгованості у заявленому розмірі, її точний обсяг, правові підстави для задоволення позову та стягнення штрафних санкцій відсутні.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Пунктом 55 частини першої статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що оператором системи передачі є юридична особа, відповідальна за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії.
Згідно з частиною першою статті 31 вказаного Закону оператором системи передачі є суб`єкт господарювання, який отримав ліцензію на провадження діяльності з передачі електричної енергії.
У даній справі функції оператора системи передачі виконує позивач.
Частиною другою статті 52 Закону України «Про ринок електричної енергії» на оператора системи передачі покладено функції адміністратора розрахунків.
Пунктом 5 частини третьої статті 52 вказаного Закону встановлено, що адміністратор розрахунків відповідно до правил ринку розраховує платежі за електричну енергію оператора системи передачі та постачальників послуг з балансування, ціни небалансів електричної енергії, обсяги небалансів електричної енергії і відповідні платежі за них та виставляє відповідні рахунки.
Умовами пунктів 12, 46 частини першої статті 1 Закону передбачено, що небаланс електричної енергії - розрахована відповідно до правил ринку для кожного розрахункового періоду різниця між фактичними обсягами відпуску або споживання, імпорту, експорту електричної енергії сторони, відповідальної за баланс, та обсягами купленої і проданої електричної енергії, зареєстрованими відповідно до правил ринку.
Разом із тим, відповідальність за баланс - зобов`язання учасників ринку повідомляти і виконувати погодинні графіки електричної енергії відповідно до обсягів купленої та проданої електричної енергії та нести фінансову відповідальність за врегулювання небалансів.
Отже, дані комерційного обліку є єдиною підставою для проведення розрахунків за врегулювання небалансів електричної енергії.
Так, згідно з пунктом 9.13.1 Кодексу комерційного обліку електричної енергії (далі - Кодекс) сертифіковані дані комерційного обліку для кожної ТКО формуються на основі валідованих даних комерційного обліку, що успішно пройшли відповідні перевірки під час їх сертифікації, включаючи остаточну перевірку шляхом складання балансу електричної енергії за областями комерційного обліку і торговими зонами у строки, визначені АКО відповідно до нормативно-правових актів Регулятора. АКО забезпечує доступ учасників ринку до інформації про дату сертифікації відповідних даних комерційного обліку в Датахаб.
Відповідно до пункту 9.13.2 Кодексу до складу сертифікованих даних комерційного обліку входять перевірені АКО: 1) виміряні або обчислені значення активної енергії та реактивної енергії за кожний інтервал часового ряду разом із відповідними мітками часу; 2) обчислені (профільовані) значення активної енергії за кожний інтервал часового ряду разом із відповідними мітками часу, а також виміряне або обчислене значення накопиченої активної енергії за відповідний період інтеграції (доба, місяць); 3) агреговані дані, сформовані АКО на основі валідованих даних.
Пунктами 9.14.1, 9.14.3 Кодексу передбачено, що АКО має передавати АР та учасникам ринку сертифіковані дані комерційного обліку в обсязі, необхідному та достатньому для проведення ними розрахунків та виставлення рахунків своїм контрагентам. Учасники ринку та АР використовують для розрахунків та інших комерційних цілей виключно сертифіковані дані щодо обсягів виробленої, відпущеної, переданої, розподіленої, відібраної, спожитої, імпортованої та експортованої електричної енергії, що отримані від АКО та зберігаються у нього для кожної ТКО.
Отже, саме позивач відповідає за кінцеву перевірку даних комерційного обліку.
Відповідно до пункту 1.1.2 глави 1.1, пункту 1.11.1 та пункту 1.11.8 глави 1.1 розділу І Правил ринку система управління ринком - програмно-інформаційний комплекс, що включає низку підсистем, що забезпечують управління всіма необхідними базами даних, реєстрами та виконання розрахунків, що визначені цими Правилами. За допомогою системи управління ринком здійснюється управління всіма процесами, зокрема, виконанням необхідних розрахунків, реєстрацією ринкових даних і результатів. Система управління ринком забезпечує, серед іншого, проведення розрахунків за небаланси електричної енергії. АР надає кожному учаснику ринку через його персональний кабінет доступ до записів даних розрахунків, що створив АР щодо цього учасника ринку, відповідно до інструкції з користування системою управління ринком.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що позивач є суб`єктом (АКО), уповноваженим на сертифікацію даних комерційного обліку (надання їм статусу придатних для розрахунків). Підставою для нарахування вартості електроенергії (небалансів) є виключно сертифіковані дані комерційного обліку, які містяться в базі даних АКО (системі MMS). Оскільки позивач самостійно адмініструє ці дані та використовує їх як Адміністратор розрахунків для формування платіжних документів (рахунків, актів), перевірка достовірності цих даних судом є обов`язковою умовою для визнання грошових вимог позивача обґрунтованими за наявності заперечень відповідача щодо коректності сертифікації таких даних (включення до них обсягів споживачів, яким постачання не здійснювалося), схожі за змістом висновки, викладені у постановах Верховного суду у справах №910/5479/24 від 04.02.2026 року, у справі №910/8832/24 від 20.12.2024 року, у справі №922/10020/24 від 17.02.2025 року та у справі №910/12364/24 від 04.06.2026 року.
Відповідач вказував, що позивач (як Адміністратор комерційного обліку) здійснив сертифікацію недостовірних даних, включивши до обсягів небалансів відповідача обсяги споживання споживачів, зокрема ПАТ «Агрокомбінат «Слобожанський».
Опосередковано, з метою перевірки сертифікації даних, на підставі яких у подальшому були виставлені рахунки на оплату (предмет заборгованості у даній справі) судом було призначено експертизу.
Крім того, на підтвердження наявності суперечливості обсягів відповідачем було надано звернення про суперечку, направлене до ПрАТ «НЕК «Укренерго» сформоване 30.01.2024 року на виконання розділу X Правил роздрібного ринку електричної енергії.
У зв`язку з недосягнення сторонами згоди щодо вирішення даної суперечки та з метою підтвердження правомірності вимог АТ «Харківобленерго» до АТ «Укрзалізниця», Товариство у порядку глави 10.2 розділу X ПРРЕЕ 30.01.2025 року звернулось до АКО НЕК «Укренерго» (позивача) щодо врахування в обсягах загальної кількості відпущеної (отриманої) електроенергії між суміжними ліцензіатами АТ «Харківобленерго» та АТ «Укрзалізниця» обсягів споживання електроенергії споживачем ПАТ «Агрокомбінат «Слобожанський» починаючи з 01.11.2022 року наступним чином: зняти з ОСР АТ «Харківобленерго» обсяги споживання електроенергії споживачем ПАТ «Агрокомбінат «Слобожанський» з мереж АТ «Харківобленерго» за період з 01.11.2022 року по 01.01.2025 року та врахувати дані обсяги в обсягах надходження в мережі споживача ПАТ «Агрокомбінат «Слобожанський».
За результатом розгляду суперечки АКО винесено рішення від 14.02.2025 року №01/9393, яким підтверджено правомірність дій АТ «Харківобленерго» та рекомендовано сторонам суперечки, як суміжним ОСР:
- привести договірні відносини між учасниками ринку до вимог Правил;
- внести зміни до алгоритму (порядку) розрахунку обсягів даних комерційного обліку за площадкою вимірювання та зведення балансу по підстанції між учасниками ринку з урахуванням внесеної ТКО ком. 4 «Резерв ЦРП» (EIC-код 62Z3575099347199) до ТКО типу «межа мережі» ТКО 62ZV18047-73945D. Обсяги віддачі з мереж АТ «Харківобленерго» через резервне живлення (ТКО ком. 4 «Резерв ЦРП», EIC-код 62Z3575099347199) споживачу ПАТ «Агрокомбінат «Слобожанський» повинні бути враховані та відображені, як переток між операторами системи в точці обміну типу «межа мережі» ТКО 62ZV18047-73945D;
- надати АКО інформацію щодо вжитих заходів та виконанню рішення АКО в термін до 14.03.2025 року.
На виконання рішення АКО від 14.02.2025 року №01/9393 АТ «Харківобленерго» було розроблено та направлено на підпис АТ «Укрзалізниця» документи для включення ТКО ком. 4 «РЕЗЕРВ ЦРП» (EIC-код 62Z3575099347199) до ТКО типу «межа мережі» 62ZV18047-73945D та у договір АТ «Укрзалізниця» про надання послуг з розподілу електричної енергії споживачу (лист від 13.03.2025 року №06-56к/04-977), про що повідомлено АКО листом від 14.03.2025 року №06-56к_04-996).
Вказані обставини також знайшли своє відображення у висновку судових експертів №5836/6241/1141 сформованого 25.02.2026 року, а саме експерти констатували, що рішенням АКО ПрАТ «НЕК «Укренерго» від 14.02.2025 року вих.№01-9393 щодо необхідності врегулювання суперечок з питань комерційного обліку електричної енергії. Тобто, позивачем фактично визнається необхідність врахування зазначених обсягів електричної енергії відповідно до вимог п. 2.1.4 Правил роздрібного ринку електричної енергії. Разом з тим позовні вимоги ПрАТ «НЕК «Укренерго» були заявлені, а розрахунок вчинено без даних про таке врахування.
Здійснити перевірочний розрахунок з визначення небалансів електричної енергії, місячних звітів в цілому досліджуваному періоді часу судовими експертами неможливо, через ненадання позивачем даних за клопотанням судових експертів про надання додаткових матеріалів від 10.06.2025 року.
Перевіркою матеріалів справи встановлено, що дійсно судовими експертами було заявлено клопотання про надання додаткових матеріалів, що необхідні для проведення експертизи. Відповідне клопотання було судом ухвалою від 21.07.2025 року задоволено.
Разом з тим, відсутні будь-які відомості про виконання вимог експертів та вимоги ухвали суду щодо надання додаткових матеріалів або письмових пояснень щодо неможливості надання таких матеріалів.
Колегія суддів ставиться критично до посилань апелянта, викладених у скарзі щодо наявності всіх необхідних документів для проведення експертизи і доступу до електронного суду. Як і до посилань та роз`яснень, яким чином мала проводитись експертиза.
Суд апеляційної інстанції також звертає увагу, що наразі вже є сталою позиція за якою, не звернення відповідача до Регулятора, з метою досудового врегулювання, не оскарження прийнятих АКО рішень не позбавляє відповідача права заперечувати проти позову позивача в рамках позовних вимог про стягнення заборгованості доводити недостовірність даних комерційного обліку, використаних ПрАТ «Укренерго».
Матеріали справи свідчать, що судовими експертами на виконання ухвали суду за результатами проведення комплексної судової електротехнічної та економічної експертизи від 27.02.2025 року сформовано наступні висновки:
- виконаний позивачем погодинний розрахунок обсягу небалансу електричної енергії в досліджуваний період часу є некоректним (неправильним);
- встановити фактичний обсяг електричної енергії для врегулювання небалансів з метою визначення послуги з врегулювання небалансів електричної енергії за досліджуваний період не представляється за можливе з причин зазначених у дослідницькій частині висновку;
- розрахунок обсягу електричної енергії для врегулювання небалансів у досліджуваний період часу, що є базою для нарахування інфляційних та 3% річних, в цілому виконано позивачем неправильно;
- в обсязі наданих на дослідження документів в межах компетенції судового експерта - економіста, з урахуванням висновків по першому та другому питанням, встановити чи вірно визначено ПрАТ «НЕК «Укренерго» вартість наданої послуги з врегулювання небалансів електричної енергії за період корегування/врегулювання вересень 2024, перша версія жовтень - листопад 2024, не представляється за можливе, з причин наведених в дослідницький частині
Також судовими експертами констатовано:
- відсутність у повному обсязі певних матеріалів наданих на дослідження, а перевірка погодинних розрахунків небалансів є неможливою через надання позивачем документів матеріалів для проведення дослідження у нечитабельному виді;
- неможливість проведення перевірочного розрахунку з визначення небалансів електричної енергії, місячних звітів в цілому в досліджуваному періоді часу через ненадання позивачем даних за клопотанням судових експертів про надання додаткових матеріалів від 10.06.2025 року;
- послідовне проведення корегування (наступні версії за даними комерційного обліку) призводить до зменшення величини небалансу електричної енергії через уточнення даних комерційного обліку;
- рішенням АКО ПрАТ «НЕК «Укренерго» від 14.02.2025 року вих.№01/9393 щодо необхідності врегулювання суперечок з питань комерційного обліку електричної енергії фактично визнано необхідність врахування зазначених обсягів електричної енергії відповідно до вимог п. 2.1.4 Правил, разом з цим позовні вимоги ПрАТ «НЕК «Укренерго» не містять даних про таке врахування.
Отже, з аналізу наявних фактичних обставин встановлених у процесі дослідження та з урахуванням відсутності певних вихідних даних та наявністю окремих невизначеностей, судовими експертами констатовано невідповідність суми позову. Також, важливим для розгляду даної справи є відсутність підтвердженого факту фактичного обсягу електричної енергії для врегулювання небалансів з метою визначення послуги з врегулювання небалансів електричної енергії за досліджуваний період.
Таким чином, з огляду на те, що сума основної заборгованості вказана у позовній заяві є суперечливою, арифметично не вірною та не підтверджена належними доказами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у позові з яким погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.
Враховуючи, що зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю, то оскільки вірним є висновок про відмову у позові щодо основної заборгованості з підстави її суперечності і недоведеності, правомірним наслідком є й відмова у задоволені вимог про сплату інфляційних та річних процентів.
Згідно ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Колегія суддів зазначає, що апелянтом по даній справі всупереч приписів ст. 73, 74, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України не доведено факту, а також не надано належних, допустимих доказів у розрізі доктрини вірогідності на підтвердження своєї позиції по справі.
Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги у зв`язку з її необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів та вчинені при довільному тлумаченні щодо наявних між сторонами правовідносин і правових норм призначення і проведення експертизи. Таким чином, апеляційна скарга позивача - Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення Господарського суду Харківської області від 07.05.2026 року у справі №922/4851/24 має бути залишене без змін.
Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-79, 126, 129, 240, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 07.05.2026 року у справі №922/4851/24 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено 27.08.2026 року.
Головуючий суддя В.С. Хачатрян
Суддя Р.А. Гетьман
Суддя В.В. Россолов