Ухвала № 139320768 у справі № 340/7898/24 від 28.08.2026

УХВАЛА

28 серпня 2026 року

м. Київ

справа № 340/7898/24

адміністративне провадження № К/990/39348/26

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Ханової Р. Ф.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області

на додаткову постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2026 року

у справі № 340/7898/24

за позовом Малого приватного підприємства «Тарон»

до Головного управління ДПС у Кіровоградській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

20 серпня 2026 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Кіровоградській області на додаткову постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2026 року у справі № 340/7898/24.

Додатковою постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2026 року заяву Малого приватного підприємства «Тарон» про ухвалення додаткового судового рішення задоволено. Стягнуто з Головного управління ДПС у Кіровоградській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Малого приватного підприємства «Тарон» 75 700 гривень на відшкодування сплаченого судового збору.

Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, Суд установив, що у ній не викладено передбачених цим Кодексом підстав касаційного оскарження судового рішення з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України передбачено, що в касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) вона подається, з визначенням передбаченої статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

За змістом пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Отже, у разі посилання на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник повинен зазначити конкретну підставу, передбачену відповідним положенням частини другої або третьої статті 353 цього Кодексу, конкретизувати допущене судом порушення норм процесуального права та обґрунтувати його вплив на законність оскаржуваного судового рішення.

У поданій касаційній скарзі Головне управління ДПС у Кіровоградській області як на підставу касаційного оскарження посилається на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

На обґрунтування цієї підстави скаржник зазначає, що позивач не дотримався строку звернення до суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат, у зв`язку із чим така заява не підлягала задоволенню.

Водночас касаційна скарга не містить посилання на конкретну підставу, передбачену частиною другою або третьою статті 353 КАС України, у взаємозв`язку з якою заявлено пункт 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу.

Скаржник не зазначає, яку саме норму процесуального права порушив суд апеляційної інстанції, не називає конкретних доказів, які не були досліджені судом, обставин, установлених на підставі недопустимих доказів, або інших визначених частинами другою і третьою статті 353 КАС України підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Крім того, скаржник не зазначає дати звернення позивача із заявою про ухвалення додаткового судового рішення, не визначає конкретного строку, який, на його думку, було пропущено, та не наводить норми КАС України, якою встановлено такий строк.

Натомість відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною другою статті 252 КАС України передбачено, що заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Зі змісту оскаржуваної додаткової постанови вбачається, що постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2025 року питання про розподіл судових витрат не було вирішено. Водночас матеріали справи містили платіжну інструкцію від 03 грудня 2024 року № 4228 про сплату 30 280 гривень судового збору за подання позову та платіжну інструкцію від 21 липня 2025 року № 4623 про сплату 45 420 гривень судового збору за подання апеляційної скарги.

За таких обставин суд апеляційної інстанції, установивши факт сплати позивачем судового збору в загальному розмірі 75 700 гривень та задоволення його позову, ухвалив додаткову постанову на підставі пункту 3 частини першої статті 252 та частини першої статті 139 КАС України.

Проте скаржник не пояснює, чому зазначені норми не підлягали застосуванню до встановлених судом обставин та яким чином ухвалення додаткової постанови про розподіл судового збору утворює відповідну підставу, передбачену частиною другою або третьою статті 353 КАС України.

Посилання у касаційній скарзі на п`ятиденний строк подання доказів щодо понесених судових витрат також не узгоджується зі змістом оскаржуваної додаткової постанови, оскільки стягнута судом сума є судовим збором, сплата якого підтверджувалася наявними у матеріалах справи платіжними інструкціями, а не витратами на професійну правничу допомогу, розмір яких підлягав установленню на підставі додатково поданих доказів.

При цьому скаржник помилково зазначає, що оскаржуваною додатковою постановою стягнуто витрати на правничу допомогу, тоді як зі змісту цієї постанови вбачається, що на користь позивача стягнуто сплачений ним судовий збір.

Отже, наведені доводи не встановлюють взаємозв`язку між формально зазначеним пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України та відповідною підставою, передбаченою частиною другою або третьою статті 353 цього Кодексу, а зводяться до незгоди скаржника з висновком апеляційного суду про наявність підстав для ухвалення додаткового судового рішення.

Саме по собі посилання на неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права без належного обґрунтування передбачених процесуальним законом випадків, за яких такі порушення є підставами касаційного оскарження, не є достатнім для відкриття касаційного провадження.

З урахуванням внесених до КАС України змін, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом та належним чином обґрунтованих підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин касаційна скарга Головного управління ДПС у Кіровоградській області підлягає поверненню як така, що не містить належного викладення передбачених КАС України підстав касаційного оскарження.

На підставі викладеного та керуючись статтями 328, 329, 330, 332, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області на додаткову постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2026 року у справі № 340/7898/24 за позовом Малого приватного підприємства «Тарон» до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про скасування податкових повідомлень-рішень - повернути скаржнику.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Р.Ф. Ханова