УХВАЛА
26 серпня 2026 року
м. Київ
справа № 165/2296/25
провадження № 61-10979ск26
Верховний Суд у складі судді Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Ігнатенка В. М.,
розглянувши касаційну скаргу Міністерства оборони України в інтересах якого діє ОСОБА_1 , на рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 06 квітня 2026 року та постанову Волинського апеляційного суду від 16 липня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Міністерства оборони України про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні,
ВСТАНОВИВ:
18 серпня 2026 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга Міністерства оборони України в інтересах якого діє ОСОБА_1 , на рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 06 квітня 2026 року та постанову Волинського апеляційного суду від 16 липня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Міністерства оборони України про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями для розгляду справи визначено суддю-доповідача Ігнатенка В. М.
Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду судом касаційної інстанції з огляду на таке.
У пункті 3 частини четвертої статті 392 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
У касаційній скарзі містить клопотання заявника про відстрочення сплати судового збору, обгрунтоване тим, що Міністерство оборони України є бюджетною установою, здійснює платежі за рахунок коштів бюджетних призначень і бюджетних асигнувань, а тому можливість оперативної сплати судового збору заявником залежить не від вільного розпорядження майном чи коштам, а від бюджетних призначень, кошторисних обмежень та встановленого порядку казначейського обслуговування. З огляду на те, що в Україні продовжує діяти правовий режим воєнного стану, бюджетні ресурси Міністерства оборони України мають першочергове цільове спрямування на виконання завдань у сфері оборони, забезпечення Збройних Сил України та виконання інших невідкладних оборонних заходів.
Відповідно до частин першої, другої статті 8 Закону України Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Згідно із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18 (провадження № 11-336апп20), положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи).
Також, суд враховує висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3393/19 (провадження
№ 11-24апп21), в якій зазначено, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору.
Передбачена статтею 8 Закону України «Про судовий збір» можливість звільнення/відстрочення сплати судового збору є правом суду, а не його обов`язком й застосовується, як правило, у виключних випадках.
Вирішуючи клопотання заявника про відстрочення сплати судового збору, суд урахував, що заявник не обґрунтував наявність підстав для відстрочення сплати судового збору.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону
України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання фізичною особою позовної заяви немайнового характеру становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону
України «Про судовий збір» за подання до суду касаційної скарги юридичною особою на рішення суду судовий збір справляється у розмірі
200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми
Заявник оскаржує судове рішення, в якому заявлено одну немайнову вимогу фізичною особою.
Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня
2025 року становив 3 028,00 грн (стаття 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2025 рік»).
Отже, за оскарження в касаційному порядку судового рішення в частині вирішення двох вимог немайнового характеру судовий збір становить 2 422,40 грн ((3 028,00 х 0,4) 200%)).
Згідно з частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Таким чином, заявнику необхідно сплатити судовий збір у сумі 1 937,92 грн за подання касаційної скарги (2 422,40 ? 0,8).
Судовий збір підлягає перерахуванню або внесенню за такими реквізитами: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102; код отримувача (за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - [рахунок приховано]; код класифікації доходів бюджету - 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір».
Пунктом 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України встановлено, що до касаційної скарги додаються копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, якщо така скарга та додані матеріали подаються до суду в електронній формі через електронний кабінет. У разі подання скарги та доданих матеріалів в електронній формі через електронний кабінет до неї додаються докази надсилання її копії та копій доданих матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.
У порушення цієї вимоги касаційна скарга не містить доказів направлення її копії відповідачеві ОСОБА_3 .
З огляду на викладене, заявнику необхідно надати суду копію касаційної скарги або докази її направлення відповідачеві.
За частиною другою статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення недоліків.
Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити у задоволенні клопотання Міністерства оборони України в інтересах якого діє ОСОБА_1 , про відстрочення сплати судового збору.
Касаційну скаргу Міністерства оборони України в інтересах якого діє ОСОБА_1, на рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 06 квітня 2026 року та постанову Волинського апеляційного суду від 16 липня 2026 року залишити без руху, надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя В. М. Ігнатенко