Справа №186/1722/26
Провадження №2-з/0186/10/26
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 серпня 2026 року м. Шахтарське
Суддя Шахтарського міського суду Дніпропетровської області Рукас М.С. розглянувши заяву про забезпечення доказів до подання позовної заяви, подану представником Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» Афанасенковим Олександром Борисовичем,
В С Т А Н О В И В:
Представник АТ КБ «ПриватБанк» Афанасенков О.Б. звернувся до суду з заявою про забезпечення доказів до пред`явлення позову, в якій просить витребувати від приватного нотаріуса Мирної Анни Миколаївни, копію спадкової справи 10/2025, заведеної після смерті померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1
Заяву обґрунтовує тим, що 03.01.2025 АТ КБ «ПриватБанку» стало відомо, що клієнт ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується довідкою про причину смерті № 953пв від 30.12.2024.
22.08.2025 банк звернувся з претензією кредитора до Першої синельниківської державної нотаріальної контори (м. Синельникове) обслуговує м. Шахтарське.
15.09.2025 від Першої Синельниківської державної нотаріальної контори (м. Синельникове) обслуговує м. Шахтарське отримано інформаційну довідку № 82386182 від 01.09.2025 в якій зазначено, що спадкова справа № 10/2025 заведена приватним нотаріусом Мирною Анною Миколаївною після смерті померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 .
18.09.2025 банк звернувся з претензією кредитора до приватного нотаріуса Мирної Анни Миколаївни, відповідь від нотаріуса не надходила.
06.01.2026 банк повторно звернувся з претензією кредитора до приватного нотаріуса Мирної Анни Миколаївни, відповідь від нотаріуса не надходила.
Отримання банком самостійно інформації про спадкоємців позичальника не є можливим у зв`язку з дією положень ст. 8 Закону України «Про нотаріат».
Заявник констатує, що він наразі позбавлений можливості захистити свої права та інтереси в судовому порядку, оскільки не володіє інформацією про спадкоємців, а відтак не може визначити підсудність майбутнього позову та виконати вимоги процесуального закону в частині зазначення у позові інформації про відповідачів. Пред`явлення позовів до невідомих осіб, без зазначення відповідачів, ЦПК України не допускається.
У судове засідання представник заявника Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» не з`явився, у заяві про забезпечення доказів до подання позовної заяви прохав розглянути заяву у його відсутність.
Згідно з ст. 118 ЦПК України неявка заявника не перешкоджає розгляду заяви.
Вивчивши заяву про забезпечення доказів та додані матеріали, перевіривши обґрунтованість доводів заявника, суд дійшов наступного висновку.
За змістом ч. ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
За правилами ч. 4 ст. 84 ЦПК України суд може витребувати докази також до подання позову як захід забезпечення доказів у порядку, встановленому статтями 116-118 цього Кодексу.
Так, згідно з частинами 1, 2 статті 116 ЦПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.
Відповідно до ч. 3 ст. 116 ЦПК України заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви. Забезпечення доказів до подання позовної заяви здійснюється судом першої інстанції за місцезнаходженням засобу доказування або за місцем, де повинна бути вчинена відповідна процесуальна дія. Забезпечення доказів після подання позовної заяви здійснюється судом, який розглядає справу (ч. 4 ст. 116 ЦПК України).
Згідно з п. п. 4-6 ч. 1 ст. 117 ЦПК України в заяві про забезпечення доказів зазначається: докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні; обґрунтування необхідності забезпечення доказів; спосіб, у який заявник просить суд забезпечити докази, у разі необхідності особу, у якої знаходяться докази.
Під час вирішення питання про забезпечення доказів суд ураховує не тільки права та інтереси заявника, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені, у зв`язку із задоволенням заяви про забезпечення доказів.
Процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено, або збирання та подання останніх стане згодом неможливим чи утрудненим.
Тобто забезпечення доказів це передбачений законом спеціальний механізм здобуття доказів, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, який може бути застосований у чітко визначених законом випадках, насамперед для запобігання ймовірній втраті доказів у майбутньому. При чому ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.
Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 9901/845/18.
Таким чином, заяву про забезпечення доказів, подану в порядку ст.ст. 116-117 ЦПК України, слід відрізняти від клопотання про витребування доказів, яке може бути подане учасником справи відповідно до ст. 84 ЦПК України, оскільки вони є різними за своєю правовою природою.
Підставою забезпечення доказів є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення доказів може утруднити чи зробити неможливим збирання чи подання доказів або засіб доказування може бути втрачений.
Основною складовою обґрунтованості заяви про забезпечення доказів є необхідність доведення обставин, що існують достатні підстави вважати, що такі докази будуть втрачені у подальшому або подання певних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.
Вимоги до форми та змісту заяви про забезпечення доказів визначені статтею 117 ЦПК України.
У системному зв`язку з положеннями ч. 1 ст. 116 ЦПК України щодо мети вжиття такого процесуального заходу це означає, що у заяві про забезпечення доказів має бути чітко зазначено про існування обставин, що дають підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.
Разом із цим, у заяві, що розглядається, посилання на такі обставини відсутні. Зокрема, у заяві не зазначено, внаслідок яких обставин можна припустити, що у разі невжиття заходів забезпечення доказів шляхом витребування належним чином завіреної копії спадкової справи, відповідні докази можуть бути втрачені або їх збирання та подання стане згодом неможливим або утрудненим.
Натомість, заява обґрунтована фактично посиланням лише на те, що після смерті позичальника та, у зв`язку з цим, невиконання ним своїх обов`язків, передбачених кредитним договором, кредитори позбавлені можливості отримати інформацію про коло спадкоємців померлого, оскільки така інформація містить нотаріальну таємницю, в силу встановлених законом обмежень, у зв`язку з чим самостійно зібрати і подати до суду відповідні докази вони не мають можливості.
Крім того, заявник вказує, що ними виконано вимоги законодавства та двічі надіслано претензію кредитора до відповідного приватного нотаріуса Мирної А.М., які залишились без відповіді з боку нотаріуса, проте жодних доказів на підтвердження цього звернення до суду не надано.
Суддя вважає, що такі обставини виходять за межі легітимної мети, для досягнення якої законодавцем запроваджений інститут забезпечення доказів у цивільному процесі, а є підставою лише для подання клопотання про витребування доказів в порядку ст. 84 ЦПК України.
При цьому, на переконання суду, не можна ототожнювати витребування доказів, як спосіб їх забезпечення, з витребуванням доказів як окремим процесуальним механізмом у цивільному процесі.
Згідно положень ч. ч. 1 та 8 ст. 8 ЗУ «Про нотаріат» нотаріальна таємниця - сукупність відомостей, отриманих під час вчинення нотаріальної дії або звернення до нотаріуса заінтересованої особи, в тому числі про особу, її майно, особисті майнові та немайнові права і обов`язки тощо.
Довідки про вчинені нотаріальні дії та інші документи надаються нотаріусом протягом десяти робочих днів на обґрунтовану письмову вимогу суду, прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування у зв`язку з кримінальним провадженням, цивільними, господарськими, адміністративними справами, справами про адміністративні правопорушення, що знаходяться в провадженні цих органів, з обов`язковим зазначенням номера справи та прикладенням гербової печатки відповідного органу.
Суд звертає увагу, що витребування судом без достатніх правових підстав матеріалів спадкової справи №10/2025, заведеної після смерті ОСОБА_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що в своїй заяві про забезпечення доказів просить представник АТ КБ «Приватбанк», може призвести до порушення прав інших осіб, права яких захищені нотаріальною таємницею, розкриття якої в даному випадку буде надмірним втручанням у права інших осіб та не буде переслідувати легітимну мету за обставин, що склались в даній справі.
Крім того, суд звертає увагу, що представником заявника не дотримано вимог п.5 ч.1 ст.117 ЦПК України та не обґрунтовано можливість втрати доказів, утруднення їх збирання та подання у подальшому, а в якості обґрунтування заяви відповідно до п.5 ч.1 ст.117 ЦПК України посилається лише на необхідність визначення кола відповідачів для формування позовних вимог, що фактично не відповідає правовому змісту норм ЦПК України, які регулюють процедуру забезпечення доказів до подачі позову.
Крім того, суд враховує, що відповідно до вимог ч. 5 ст. 116 ЦПК України у разі подання заяви про забезпечення доказів до подання позовної заяви заявник повинен подати позовну заяву протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення доказів. У разі неподання позовної заяви у зазначений строк, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження суд скасовує ухвалу про вжиття заходів забезпечення доказів не пізніше наступного дня після закінчення такого строку або постановлення судом ухвали про повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження.
Якщо ухвала про забезпечення доказів на момент її скасування була виконана повністю або частково - отримані судом докази (показання свідків, висновки експертів тощо) не можуть бути використані в іншій справі.
Зважаючи на приписи закону, враховуючи обсяг та специфіку доказів, які просить витребувати представник заявника, на думку суду, обмежений законом десятиденний строк для подачі позовної заяви з дня винесення такої ухвали, унеможливлює своєчасне виконання такого обов`язку позивача та фактично призведе до оприлюднення інформації, яку за браком часу позивач не зможе використати саме в межах цієї заяви і яка носить конфіденційний характер та до того ж може призвести до порушення прав інших осіб, які не мають відношення до предмету спору.
Таким чином, в розумінні визначеної ЦПК процедури забезпечення доказів це обмежений в часі процес, який передбачає вжиття судом певних заходів, зокрема витребування доказів, за умови існування хоча б попередньо визначених обох сторін спору, позивача та відповідача, чого в даному випадку не існує, а представник заявника шляхом подання такої заяви намагається перекласти на суд виконання функції, не притаманної йому, спрямованої на пошук можливого відповідача, що не відповідає меті інституту забезпечення доказів, а також не узгоджується з приписами ст. 116 ЦПК України, яка є спеціальною нормою, яка регулює такого роду правовідносини.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає заяву представника Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про забезпечення доказів до пред`явлення позову необґрунтованою, а тому в її задоволенні слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 116-118, 353 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В:
У задоволенні заяви представника Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» Афанасенкова Олександра Борисовича про забезпечення доказів до подання позовної заяви - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Максим РУКАС