ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
про відмову в задоволенні заяви про перегляд
судового рішення за нововиявленими обставинами
01 вересня 2026 року Луцьк Справа № 140/10403/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Стецика Н.В., розглянувши у письмовому провадженні заяву Військової частини НОМЕР_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Волинського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 24.11.2025 у даній справі, яке набрало законної сили 26.01.2026 на підставі ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.01.2026 про повернення апеляційної скарги, позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії задоволено частково:
визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 у незастосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (в редакції, чинній з 29.01.2020) при обчисленні ОСОБА_1 в період з 22.09.2020 по 19.05.2023 включно та з 18.06.2025 по 04.07.2025 розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме у невизначенні розміру посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до вказаної постанови;
зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок за період з 22.09.2020 по 19.05.2023 включно та з 18.06.2025 по 04.07.2025 грошового забезпечення, інших виплат, пов`язаних із проходженням військової служби, обчисливши їх виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (в редакції, чинній з 29.01.2020), шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 14.11.2019 року №294-ІХ "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 01.01.2020 року, Законом України від 15.12.2020 року №1082-ІХ "Про Державний бюджет України на 2021 рік" на 01.01.2021 року, Законом України від 02.12.2021 року №1928-ІХ "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 01.01.2022 року, Законом України від 03.11.2022 року №2710-ІХ "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 01.01.2023 року, Законом України від 19.11.2024 року №№ 4059-IX "Про Державний бюджет України на 2025 рік" на 01.01.2025 року, на відповідні тарифні коефіцієнти та провести їх виплату із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, з урахуванням раніше виплачених сум;
в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
07.08.2026 Військова частина НОМЕР_1 звернулася до суду із заявою про перегляд вказаного рішення за нововиявленими обставинами.
В обґрунтування заяви зазначає, що при вирішенні спору в частині періоду з 18.06.2025 по 04.07.2025 суд врахував рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 у справі №320/29450/24, якими пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року №481 "Про внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704" визнано протиправним та нечинним.
Постановою Верховного Суду від 16.07.2026 у справі №320/29450/24 зазначені судові рішення скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.
На думку заявника, вказане є підставою для перегляду рішення суду від 24.11.2025 відповідно до пункту 3 частини другої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). У зв`язку із цим просить скасувати рішення в частині задоволення позовних вимог за період з 18.06.2025 по 04.07.2025 та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 11.08.2026 відкрито провадження за заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 14 год. 00 хв. 01.09.2026.
14.08.2026 від представника Військової частини НОМЕР_1 надійшла заява про проведення судового засідання без його участі за наявними у справі матеріалами.
18.08.2026 представник позивача подала додаткові пояснення, у яких заперечила проти задоволення заяви Військової частини НОМЕР_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та просила залишити рішення Волинського окружного адміністративного суду від 24.11.2025 в силі. Також просила розгляд справи проводити за відсутності позивача та його представника.
У судове засідання, призначене на 01.09.2026, учасники справи не прибули, про дату, час та місце розгляду заяви повідомлені належним чином.
Неявка у судове засідання учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
З огляду на наведене суд дійшов висновку про можливість розгляду заяви за відсутності учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши доводи учасників справи та наявні у справі матеріали, суд дійшов висновку, що підстави для задоволення заяви відсутні з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно з пунктом 3 частини другої статті 361 КАС України підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Отже, для застосування вказаної процесуальної норми недостатньо самого факту скасування іншого судового рішення, на яке міститься посилання у мотивувальній частині рішення, що переглядається. Необхідним є встановлення такого зв`язку між судовими рішеннями, за якого скасоване судове рішення становило підставу для ухвалення рішення, про перегляд якого порушено питання, а його скасування усуває відповідну підставу.
Верховний Суд у постанові від 28.05.2019 у справі №826/5170/15 зазначив, що при вирішенні питання про перегляд судового рішення з такої підстави суд повинен виходити з преюдиційного зв`язку судових рішень. Скасування судового рішення може бути визнано нововиявленою обставиною у випадку, коли суд обґрунтував рішення, що переглядається, скасованим судовим рішенням чи виходив із нього та прийнято новий судовий акт, протилежний за змістом скасованому, або саме скасування такого акта означає протилежне вирішення відповідного питання.
Як слідує зі змісту рішення Волинського окружного адміністративного суду від 24.11.2025, при вирішенні спору суд врахував, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 у справі №320/29450/24 залишено без змін рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025, яким визнано протиправним та нечинним пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704.
З урахуванням положень частини другої статті 265 КАС України суд виходив із того, що починаючи з 18.06.2025 підлягала застосуванню редакція пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704, яка була чинною до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481.
Таким чином, суд не заперечує, що судові рішення у справі №320/29450/24 були враховані при визначенні нормативного регулювання, яке суд вважав таким, що підлягало застосуванню до спірних правовідносин починаючи з 18.06.2025.
Разом з тим саме по собі врахування вказаних судових рішень при визначенні нормативного регулювання не свідчить про те, що такі рішення мали преюдиційне значення для вирішення цієї справи та стали підставою для ухвалення рішення у розумінні пункту 3 частини другої статті 361 КАС України.
Так, у справі №320/29450/24 вирішувався спір щодо правомірності пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481. Водночас у межах вказаної справи не вирішувалося питання щодо прав та обов`язків ОСОБА_1 та Військової частини НОМЕР_1 , не встановлювалися обставини проходження позивачем військової служби, нарахування та виплати йому грошового забезпечення, а також наявності у Військової частини НОМЕР_1 обов`язку здійснити відповідний перерахунок.
Отже, судові рішення у справі №320/29450/24 були враховані при вирішенні питання щодо застосування норм права, однак встановлені у цій справі обставини не мали преюдиційного значення для вирішення справи №140/10403/25.
Постанова Верховного Суду від 16.07.2026 у справі №320/29450/24 не змінила та не спростувала фактичних обставин правовідносин між сторонами справи №140/10403/25, встановлених судом при ухваленні рішення від 24.11.2025.
Фактично доводи заявника ґрунтуються на тому, що після ухвалення рішення Волинського окружного адміністративного суду від 24.11.2025 Верховний Суд у постанові від 16.07.2026 у справі №320/29450/24 надав іншу правову оцінку правомірності пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 та повноваженням Кабінету Міністрів України щодо встановлення розрахункової величини для визначення розмірів грошового забезпечення.
Однак інша правова оцінка відповідного нормативного регулювання, сформована судом касаційної інстанції після ухвалення судового рішення, не змінює характеру спірних правовідносин та не свідчить про скасування судового рішення, яке мало преюдиційне значення і стало підставою для ухвалення рішення у справі №140/10403/25.
При цьому Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 16.02.2023 у справі №9901/57/19 зазначила, що нововиявлені обставини необхідно відрізняти від нових обставин та обставин, що змінилися після ухвалення судового рішення. Не вважаються нововиявленими обставини, які виникли після ухвалення судового рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах.
Отже, перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами не призначений для усунення розбіжностей у правозастосуванні, які виникли внаслідок формування в подальшому іншої судової практики, та не може використовуватися як спосіб повторного перегляду остаточного судового рішення з мотивів іншого тлумачення чи застосування норм матеріального права.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.05.2020 у справі №802/2196/17-а наголосила на необхідності дотримання принципу юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata, тобто остаточності судового рішення, та недопустимість використання процедури перегляду остаточного судового рішення як замаскованої процедури його оскарження.
Суд враховує, що рішення Волинського окружного адміністративного суду від 24.11.2025 набрало законної сили 26.01.2026 після повернення Восьмим апеляційним адміністративним судом апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 у зв`язку з неусуненням її недоліків.
Відтак процедура перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами не може використовуватися для повторного вирішення спору після набрання судовим рішенням законної сили за відсутності визначених статтею 361 КАС України підстав.
За таких обставин суд дійшов висновку, що скасування постановою Верховного Суду від 16.07.2026 рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 у справі №320/29450/24 не утворює передбаченої пунктом 3 частини другої статті 361 КАС України підстави для перегляду рішення Волинського окружного адміністративного суду від 24.11.2025 у справі №140/10403/25 за нововиявленими обставинами.
Наведені заявником доводи по суті спрямовані на перегляд правової оцінки спірних правовідносин з урахуванням правового висновку Верховного Суду, сформованого після ухвалення рішення у цій справі, що не відповідає правовій природі інституту перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 368 КАС України за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі;
Отже, підстави для задоволення заяви Військової частини НОМЕР_1 про перегляд рішення Волинського окружного адміністративного суду від 24.11.2025 за нововиявленими обставинами відсутні.
У відповідності до положень частини першої статті 369 КАС України у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.
Керуючись статтями 243, 248, 361, 368, 369 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви Військової частини НОМЕР_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Волинського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2025 року у справі №140/10403/25 відмовити.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2025 року у справі №140/10403/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 КАС України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали складено 01 вересня 2026 року.
Суддя Н. В. Стецик