ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
справа№ 380/16838/25
У Х В А Л А
з питань прийняття звіту про виконання рішення суду
31 серпня 2026 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сподарик Н.І. розглянувши у порядку письмового провадження звіт Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про виконання судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
в с т а н о в и в:
На розгляді Львівського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із вимогами:
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в м. Києві щодо застосування, починаючи з 01 лютого 2023 року, при здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 , виходячи з 70% відповідних сум грошового забезпечення, з обмеженням пенсії максимальним розміром, на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України від 22 березня 2024 року № 11/19816-суд;
- зобов`язати ГУ ПФУ в м. Києві провести ОСОБА_1 з 01.02.2023 року перерахунок та виплату пенсії в розмірі 90% від сум грошового забезпечення, без обмеження її максимальним розміром, на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України від 22 березня 2024 року № 11/19816-суд, з урахуванням раніше проведених виплат.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03.10.2025 у справі №380/16838/25 позов задоволено повністю.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві щодо обчислення розміру пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України від 22 березня 2024 року №11/19816-суд з 01 лютого 2023 року: - виходячи з 70% відповідних сум грошового забезпечення (замість 90%); - із застосуванням до нарахованого розміру пенсії обмеження «максимальним розміром» (десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність).
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням раніше проведених виплат) пенсії ОСОБА_1 за вислугу років з 01.02.2023:
1) шляхом обчислення її основного розміру як 90% суми грошового забезпечення, вказаного в довідці Адміністрації Державної прикордонної служби України від 22 березня 2024 року №11/19816-суд;
2) без зменшення суми нарахованої пенсії («підсумок пенсії (з надбавками)») шляхом її обмеження «максимальним розміром» («з урахуванням максимального розміру пенсії»).
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві на користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору в сумі 1211 одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 коп.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2026 апеляційну скаргу ГУ ПФУ в м. Києві залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03.10.2025 у справі №380/16838/25 - без змін.
17.06.2026 за вх.№52230 від позивача надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
Ухвалою суду від 02.07.2026 задоволено заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі №380/16838/25. Зобов`язано ГУ ПФУ у м. Києві подати до Львівського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення суду від 03.10.2025 у справі №380/16838/25 у 30-денний строк з дня набрання ухвалою законної сили.
31.07.2026 за вх.№67615 від представника ГУ ПФУ у м. Києві надійшов звіт про виконання рішення у справі №380/16838/25. Зазначив, що відповідно до рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03.10.2025 у справі № 380/16838/25 Головним управлінням у липні 2026 здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 в порядку, встановленому судовим рішенням (зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок (з урахуванням раніше проведених виплат) пенсії ОСОБА_1 за вислугу років з 01.02.2023: шляхом обчислення її основного розміру як 90% суми грошового забезпечення, вказаного в довідці Адміністрації Державної прикордонної служби України від 22 березня 2024 року №11/19816-суд; без зменшення суми нарахованої пенсії («підсумок пенсії (з надбавками)») шляхом її обмеження «максимальним розміром» («з урахуванням максимального розміру пенсії») (копії перерахунків додаються). Виплату заборгованості на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03.10.2025 у справі № 380/16838/25 за період з 01.02.2023 по 31.07.2026 в сумі 332 157,10 грн буде здійснено в межах бюджетних асигнувань виділених на цю мету. Вказав, що у Головного управління відсутня можливість самостійно формувати бюджет та виділяти кошти із державного бюджету на фінансування пенсій. Як наслідок, покладені судом зобов`язання на відповідача можуть бути виконані в повному обсязі, в порядку, встановленому чинним законодавством, та в межах повноважень, покладених на Головне управління Пенсійного фонду в м. Києва. Вважає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві в межах своїх повноважень виконало можливі залежні від нього дії, спрямовані на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03.10.2025 у справі № 380/16838/25. Просить прийняти звіт Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про виконання судового рішення по справі № 380/16838/25.
Разом із звітом про виконання рішення представником ГУ ПФУ в м. Києві подано клопотання про звільнення від сплати штрафу відповідно до ч.5 ст.382-3 КАС України. Зазначив, що часткове невиконання Головним управлінням рішення суду у цій справі обумовлюється об`єктивними причинами, а саме відсутністю відповідного фінансування, доказів, які б свідчили про намір суб`єкта владних повноважень ухилитися від виконання судового рішення матеріали справи не містять. Вважає, що накладення на керівника ГУ ПФУ в м. Києві штрафу в порядку, визначеному ст.382 КАС України не вирішить питання щодо відповідного фінансового забезпечення для повного виконання судового рішення у цій справі. Зважаючи на те, що матеріалами справи підтверджується вчинення ГУ ПФУ в м. Києві дій спрямованих на виконання судового рішення у цій справі, враховуючи, що невиплата нарахованих сум має місце не внаслідок ухилення від виконання судового рішення, а через відсутність у необхідному розмірі коштів, необхідних для його виконання, вважає, що хоча рішення суду у цій справі не було виконано Головним управлінням у повному обсязі, однак відповідачем вжито всіх залежних від нього заходів для виконання такого. Просить задовольнити клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та звільнити керівника Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від сплати штрафу.
При вирішенні питання щодо прийняття звіту про виконання рішення, суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої-другої статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.
Частиною п`ятою статті 382-3 КАС України визначено, що суд за клопотанням суб`єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб`єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб`єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Суд наголошує на тому, що подання особою, на користь якої ухвалено судове рішення, заяви в порядку статті 382 КАС України про встановлення судового контролю за виконанням такого рішення спрямоване на забезпечення належного виконання судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.
Згідно зі статтею 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
Європейський суд з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.
Отже, для цілей статті 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".
З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України"), якими було встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст. 129-1 Конституції України.
Визначена статтею 382 КАС України процедура судового контролю за виконанням судового рішення спрямована на забезпечення обов`язкового виконання судового рішення, ухваленого на користь особи, задля реального захисту та поновлення її прав, свобод, інтересів, що зазнали порушення, без гарантування яких неможливо забезпечити право кожного на судовий захист.
Верховний Суд у постанові від 10.02.2022 у справі №160/13013/19 зазначив, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Верховний Суд в ухвалі від 05.08.2025 у справі №580/2522/24 наголосив на тому, що посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. Специфіка застосування штрафної санкції, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб`єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб`єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.
Водночас, Верховний Суд України у своїх постановах, зокрема, від 24.01.2018 у справі №405/3663/13-а, від 13.06.2018 у справі №757/29541/14-а від 21.08.2019 у справі №754/3105/17, від 21.05.2020 у справі №310/6910/16-а, неодноразово вказував про те, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів, за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатись невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання рішення суду у цій справі відповідачем перераховано пенсію позивача, а також нараховано заборгованість за спірний період у розмірі 332157,10 грн. При цьому, виплата такої заборгованості не здійснена.
Оскільки рішення на теперішній час є невиконаним у повній мірі з огляду на невиплату позивачу заборгованості, нарахованої на виконання рішення суду, відсутні підстави вважати рішення суду виконаним.
Відповідно до частини третьої статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Таким чином, постановлення судом ухвали про відмову у прийнятті звіту тягне за собою необхідність накладення на керівника суб`єкта владних повноважень штрафу у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Водночас частиною п`ятою статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд за клопотанням суб`єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб`єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Отже, здійснення керівником суб`єкта владних повноважень достатніх і вичерпних дій, які спрямовані на виконання судового рішення, є підставою для звільнення його від сплати штрафу.
Розглянувши звіт про виконання судового рішення та додані до нього документи, суд дійшов висновку, що керівником відповідача були вчинені дії, спрямовані на виконання судового рішення, які, однак, не призвели до повного виконання судового рішення з незалежних від відповідача причин (через відсутність достатнього фінансування для виплати заборгованості по перерахованій пенсії). Вказані обставини, на думку суду, є підставою для звільнення відповідача від сплати штрафу.
З огляду на це, накладення штрафу на керівника ГУ ПФУ в м. Києві на даному етапі процесу судового контролю є передчасним і непропорційним заходом впливу, оскільки матеріалами звіту підтверджується вжиття ним залежних від нього заходів для створення фінансових передумов реалізації рішення.
Згідно із статтями 23, 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства.
Судом встановлено, що Головним управлінням ПФУ в м. Києві, вчиняються конкретні заходи з метою виконання рішення від 03.10.2025 по адміністративній справі №380/16868/25.
Проаналізувавши поданий відповідачем звіт, суд дійшов висновку, що останній не свідчить про виконання судового рішення від 03.10.2025 в адміністративній справі №380/16868/25 в повному обсязі, а тому суд не приймає поданий відповідачем звіт про виконання рішення суду по цій справі.
З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне встановити новий строк Головному управлінню ПФУ в м. Києві для подання звіту про виконання рішення суду по адміністративній справі №380/16868/25 з письмовими доказами на підтвердження повного виконання судового рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.241, 248, 256, 382 КАС України, суд, -
у х в а л и в:
Відмовити Головному управлінню Пенсійного фонду України в м. Києві у прийнятті звіту від 31.07.2026 про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03.10.2025 по адміністративній справі №380/16868/25.
Звільнити керівника Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від сплати штрафу відповідно до ч.3 ст.382-3 КАС України за наслідком відмови у прийнятті звіту про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03.102025 у справі №380/16838/25.
Встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в м. Києві новий строк, протягом 30 днів з дня отримання цієї ухвали, для подання звіту про виконання рішення суду по адміністративній справі №380/16868/25 з письмовими доказами на підтвердження повного виконання судового рішення.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст.256 КАС України та може бути оскаржена у строки, встановлені ст.295 КАС України.
Суддя Сподарик Наталія Іванівна