Справа № 420/25298/26
У Х В А Л А
01 вересня 2026 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши заяву представника відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження в адміністративній справі за позовом Державного підприємства «Херсонський морський торговельний порт» (73003, м. Херсон, пр. Незалежності, 4, код ЄДРПОУ 01125695) до Головного управління ДПС в Полтавській області (36011, м. Полтава, вул. Європейська, 4, код ЄДРПОУ 44057192) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення
В С Т А Н О В И В:
До Одеського окружного адміністративного суду 18.08.2026 надійшла позовна заява Державного підприємства «Херсонський морський торговельний порт» до Головного управління ДПС в Полтавській області, в якому просить суд:
1. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0[телефон приховано] від 16 липня 2026 року винесене Головним управлінням Державної податкової служби України у Полтавській області на підставі акту про результати камеральної перевірки щодо порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість Державного підприємства «Херсонський морський торговельний порт» код ЄРДПОУ 01125695 реєстраційний № 8842/16-31-04-08-05/01125695 від 22.06.2026 року на суму нарахування штрафних санкцій 360897,48 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначили, що на підставі акту про результати камеральної перевірки № 8842/16-31-04-08 05/01125695 від 22.06.2026 ГУ ДПС у Полтавській області, було винесено: податкове повідомлення-рішення № 0[телефон приховано] від 16 липня 2026 року, яким на підставі встановлення порушення терміну сплати (перерахування) грошового зобов`язання з податку на додану вартість, визначеного підпунктом 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України та на підставі п. 124.1 ст. 124 Податкового кодексу України, за затримку 30 календарних днів сплати 3 608 974,88 грн, зобов`язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 360 897,48 грн. Розрахунок штрафних (фінансових) санкцій за порушення правил сплати (перерахування) грошового зобов`язання відповідно ст. 124 ПК України, на думку Відповідача, складається наступним чином:
1. По декларації № [номер приховано] з податку на додану вартість за листопад 2021 року по строку сплати до 30.12.2021 в сумі 1167934,64 грн., фактично сплачено 16.02.2022 із затримкою на 48 календарних днів, в зв`язку з чим розрахунок штрафних санкцій складає: 1167934,64*10%=116793,46 грн.
2. По декларації № [номер приховано] з податку на додану вартість за грудень 2021 року по строку сплати до 31.01.2022 в розмірі 2403387,60 грн., фактично сплачено 30.03.2022 із затримкою на 16 календарних днів, в зв`язку з чим розрахунок штрафних санкцій складає: 2403387,60*10%=240338,76 грн.
3. По декларації № 903643371 3з податку на додану вартість за січень 2022 року по строку сплати 01.08.2022 в розмірі 37652,64 грн., фактично сплачено 13.09.2023 із затримкою на 408 календарних днів в зв`язку з чим розрахунок штрафних санкцій складає: 37652,64*10%=3765,26 грн.
Водночас, на думку позивача податкове повідомлення-рішення № 0[телефон приховано] від 16 липня 2026 року на суму штрафних санкцій 360 897,48 грн є протиправними та такими, що повинно бути скасовано, адже фактична дата декларації та день сплати підприємством зобов`язання зі сплати декларації по ПДВ за грудень 2021 року відрізняється від тої, яка зазначена в акті перевірки та податковому рішенні повідомленні, в результаті чого невірно здійснено розрахунок розміру штрафних санкцій.
Розрахунок штрафних санкцій на підставі п. 124.1 ст. 124 Податкового кодексу України повинен складатись наступним чином:
По декларації № [номер приховано] з податку на додану вартість за листопад 2021 року по строку сплати до 30.12.2021 в сумі 1167934,64 грн, фактично сплачено 16.02.2022 із затримкою на 48 календарних днів, в зв`язку з чим розрахунок штрафних санкцій складає: 1167934,64*10%=116793,46 грн.
По декларації № [номер приховано] з податку на додану вартість за грудень 2021 року по строку сплати до 31.01.2022 в розмірі 2403387,60 грн, фактично сплачено 30.03.2022 із затримкою на 34 календарних днів, в зв`язку з чим розрахунок штрафних санкцій складає: 2403387,60*5%=120169,38 грн.
По декларації № [номер приховано] з податку на додану вартість за січень 2022 року по строку сплати 01.08.2022 в розмірі 37652,64 грн., фактично сплачено 13.09.2023 із затримкою на 408 календарних днів зв`язку з чим розрахунок штрафних санкцій складає: 37652,64*10%=3765,26 грн. Тобто, податкове повідомлення-рішення № 0[телефон приховано] від 16 липня 2026 року мало бути на суму не більше 240728,10 грн (116793,46+120169,38+3765,26) адже затримка при сплаті податкової декларації за грудень 2011 року відбулась 16.02.2022 року, а не 30.03.2022, тому штрафна санкція могла складати 5%, а не - 10% як зазначено в акті перевірки та податковому повідомленні-рішенні, в зв`язку з чим, застосування штрафної санкції в розмірі 10% є протиправним.
Ухвалою судді від 19.08.2026 постановлено прийняти до розгляду позовну заяву Державного підприємства «Херсонський морський торговельний порт» та відкрити провадження у адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку ст.262 КАС України).
21.08.2026 від представника відповідача ГУ ДПС в Полтавській області надійшла заява (вх. №ЕС/96257/26) про заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження зазначивши, що з огляду на предмет доказування вказана справа набуває для Відповідача важливого значення. Межі судового розгляду (заявлені позовні вимоги) свідчать про складність справи з огляду на необхідність надання Відповідачем правового аналізу із застосуванням норм матеріального та процесуального права. Як випливає зі змісту позовних вимог, характер та кількість доказів по даній справі потребує детального вивчення та надання додаткових письмових пояснень, що можуть потребувати спеціальних знань. Вважаємо, що предмет доказування потребує повного та всебічного встановлення обставин, з`ясування заперечень проти позовних вимог, визначення порядку розгляду справи та вчинення інших дій з метою правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
Дослідивши вказане клопотання, суд приходить до наступного.
Одним із основних засад (принципів) адміністративного судочинства є офіційне з`ясування всіх обставин у справі.
Згідно ч.1 ст.12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
Відповідно до ч.5 ст.12 КАС України умови, за яких суд має право розглядати справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.
Згідно частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Суд може відмовити у задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.
Покликання відповідача на розмір можливих збитків у даній справі (різниця в митних платежів між заявленою та скоригованою митною вартістю спірного товару) на суму 4 142 202,91 грн, не може бути сприйняте судом як належний аргумент для переходу до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, оскільки будь-який спір, з огляду на дії позивача щодо його ініціювання, є значимим для нього, так само як і для відповідачів, оскільки судове провадження має наслідком ухвалення судового рішення, яким вирішується спір між ними. При цьому, таке судове рішення підлягатиме оскарженню в порядку, визначеному КАС України.
Відповідно до частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Водночас норми ст.262 КАС України не передбачають проведення судового засідання та виклику учасників справи, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Суд також зазначає, що законодавець не пов`язує законність та обґрунтованість судового рішення з викликом сторін у судове засідання.
Суд звертає увагу, що згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в ухвалі від 27.08.2019 у справі №826/7244/18, бажання сторін у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, висловлені ними в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідності призначення справи до розгляду з викликом її учасників.
Отже, саме по собі клопотання сторони про розгляд справи за її участю, яка, відповідно до процесуального закону може розглядатися в порядку письмового провадження, не є достатньою підставою для призначення її до розгляду у відкритому судовому засіданні.
Оцінюючи доводи представника відповідача стосовно заявленого клопотання суд зазначає, що практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку Європейського суду з прав людини, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд зауважує, що з огляду на категорію та складність даної справи, обсяг доказів, кількість сторін, обраний позивачем спосіб захисту у позовній заяві тощо, характер спірних правовідносин, предмет доказування, є незначної складності та не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Заявник, у поданому клопотанні не навів жодної належної та достатньої підстави у підтвердження необхідності розгляду справи в порядку загального позовного провадження, а так з викликом учасників. Безпосередньо з клопотання представника відповідача не вбачається, які конкретно обставини чи факти, потребують детального встановлення та аналізу саме в судовому засіданні, і не можуть бути встановлені під час розгляду даної справи в порядку письмового провадження, наведені ж доводи є лише припущеннями про можливе існування обставин та фактів, які могли б бути вирішені виключно під час розгляду справи у відкритому судовому засіданні з викликом та за участю сторін.
Суд зауважує, що лише наявність у учасника процесу бажання щодо здійснення розгляду справи у судовому засіданні не є достатньою підставою для задоволення відповідного клопотання, оскільки характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, як і не вимагають обов`язкового розгляду справи саме за правилами загального позовного провадження чи спрощеного позовного провадження з викликом сторін лише з урахуванням викладеного волевиявлення учасника процесу про це. У протилежному випадку суди б мусили розглядати в обов`язковому порядку у судових засіданнях за правилами загального позовного провадження усі справи, в яких учасником процесу повідомлено про особливу важливість для нього такої справи, що зводило б нанівець власну оцінку судом обставин справи через призму необхідності чи доцільності проведення судового засідання, та нівелювало б практичну ефективність інституту спрощеного провадження в принципі.
В умовах надмірного навантаження судів справами такий алгоритм дій явно б не сприяв процесуальній економії. Обставини даної справи, на переконання суду, не потребують для встановлення об`єктивної істини ані обов`язкового проведення судового засідання, ані здійснення трансформації форми адміністративного судочинства зі спрощеного у загальне позовне провадження, оскільки повний та всебічний розгляд справи є загальною процесуальною вимогою для кожного судового провадження, незалежно від його форми або того, проводиться судове засідання у справі чи ні. Крім того, суд зауважує, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання не позбавляє учасника процесу можливості надати будь-які докази чи письмові документи чи надати пояснення, виклавши їх у письмовій формі.
Також суд зазначає, що практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі Ахеп v. Germany, заява №8273/78, рішення від 25.04.2002 року , заява №64336/01). Так, y випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (не в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
При цьому, положення Кодексу адміністративного судочинства України гарантують права учасників справи безпосередньо знайомитись з матеріалами справи, зокрема і з аргументами іншої сторони та інших учасників та реагувати на ці аргументи відповідно до процесуального законодавства.
При цьому, спрощене позовне провадження передбачено законодавцем для розгляду справ як незначної складності, перелік яких визначений ч.6 ст. 12 КАС України, так інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Крім того, спрощене позовне провадження передбачено законодавцем для розгляду, в тому числі справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Також, законодавець не пов`язує законність та обґрунтованість судового рішення з викликом сторін у судове засідання. Суд зауважує, що порядок розгляду справи не обмежує сторін в наданні пояснень, заяв, клопотань, додаткових доказів по суті справи.
Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення заяви відповідача про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, спрощеного позовного провадження з викликом сторін та вважає за можливе продовжити розгляд справи №420/25298/26 у спрощеному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Керуючись ст.ст. 12, 243, 248, 256, 262 КАС України, суд
У Х В А Л И В:
У задоволенні заяви представника відповідача Головного управління ДПС у Полтавській області (вх. №ЕС/96257/26 від 21.08.2026) про заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Олена СКУПІНСЬКА