УХВАЛА
31 серпня 2026 р. Справа № 520/25318/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Русанової В.Б.,
Суддів: П`янової Я.В. , Бегунца А.О. ,
розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2025 по справі № 520/25318/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2025 залишено без задоволення позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.
17.07.2026 на рішення суду ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав апеляційну скаргу разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 12.08.2026 визнано наведені у клопотанні підстави пропуску строку - неповажними, апеляційна скарга залишена без руху, в зв`язку з пропуском строку на апеляційне оскарження, наданий десятиденний строк для усунення недоліків з моменту отримання копії ухвали, шляхом надання клопотання про поновлення строку із зазначенням інших поважних підстав пропуску строку на апеляційне оскарження
17.08.2026 на виконання вимог ухвали суду ОСОБА_1 подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження.
В обґрунтування заяви зазначає, що є інвалідом другої групи, інвалідом війни, останні роки здоров`я критично погіршувалося, особливо влітку 2025 року. Як у 2025 р., так і в період з 12 до 22 травня 2026 р. проходив стаціонарне лікування, що не призвело до покращень його самопочуття.
Крім того, зауважує, що після отримання судового рішення звертався до адвокатів з метою звернення до суду з апеляційною скаргою, проте йому пояснювали відсутність сенсу з відповідним зверненням. Разом з тим, у червні 2026 р. після прийняття постанови Верховного Суду від 10.06.2026 у подібній справі № 300/6209/24 йому порекомендували звернутись до суду з апеляційною скаргою.
Перевіривши доводи клопотання та матеріали справи, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Строк на апеляційне оскарження визначений у статті 295 КАС України, відповідно до якої апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Частиною першою статті 121 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
У випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами). Під поважними причинами необхідно розуміти лише ті обставини, що були чи є об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк. У кожній справі суд має перевірити, чи наводить особа, яка заявляє клопотання про поновлення строку на оскарження судового рішення, такі підстави.
Встановлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Без наявності строків на процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
Вирішення судом питання про наявність або відсутність підстав для поновлення строку на оскарження в кожній конкретній справі залежить від вказаних у заяві причин, підтверджених відповідними засобами доказування.
Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, необхідно виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), що безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, що виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Усталеною є практика Верховного Суду, що при вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, що стали перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, що він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.
Статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).
Тобто, особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Як вбачається з матеріалів справи, рішення Харківського окружного адміністративного суду прийнято 03.07.2025 в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, копію якого отримано скаржником 16.07.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
З апеляційною скаргою позивач звернувся 17.07.2026, тобто через рік з дати отримання судового рішення.
Як на поважність підстав пропуску строку апелянт посилається на погане самопочуття, погіршення здоров`я, операції, перебування на амбулаторному та стаціонарному лікуванні та появу судового рішення Верховного Суду у подібних правовідносинах.
Колегія суддів враховує обставини тяжкої хвороби у позивача, перебування на стаціонарному та амбулаторному лікуванні, водночас зауважує, що апеляційну скаргу ним подано лише у липні 2026 р., тоді як період лікування припав на 2025 р. та десять днів травня 2026 р.
Доказів наявності перешкод подати апеляційну скаргу щонайменше з 23 травня (перший день після лікування) по липень 2026 позивачем не надано.
Більш того, як вказує сам позивач, він звертався раніше за правовою допомогою до адвокатів з підстав оскарження судового рішення, що свідчить про те, що обставини хвороби беззаперечно не позбавляли останнього звернутись зі скаргою до суду у часі раніше.
Посилання апелянта на поважність пропуску строку - поява «позитивної» практики Верховного Суду у спорі, який позивач вважає подібним свідчить про зміну особистого суб`єктивного сприйняття позивачем спірних правовідносин та не впливає на перебіг строку на апеляційне оскарження.
Як вже зазначалось судом під час вирішення первісно поданого клопотання, норми права, які регламентують спірні правовідносини були і залишаються незмінними, а тому зміна уявлень позивача під впливом судової практики не є об`єктивною обставиною, яка може бути оцінена як поважна.
Подібна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.02.2026 у справі № 990/558/25.
Інших належних та допустимих доказів, які б підтверджували поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження, апелянтом не надано.
Таким чином, ініціюючи апеляційний перегляд рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2025, усвідомлюючи встановлені процесуальним законом строки розгляду справи в суді першої інстанції та подачі апеляційної скарги, апелянт звернувся з апеляційною скаргою 17.07.2026, тобто більше ніж через рік.
Наведені скаржником обставини, якими він обґрунтовує поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження в період з 16.07.2025 (дати отримання копії судового рішення) по 17.07.2026 (день подання апеляційної скарги), не дають достатніх підстав вважати їх об`єктивними та непереборними.
Процесуальна поведінка скаржника не демонструє повноти використання своїх процесуальних прав, готовність брати участь у справі на всіх етапах її розгляду, достатньої зацікавленості щодо належного захисту своїх прав в судовому порядку. ОСОБА_1 не довів, що в цій справі можливість вчасного подання ним апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції не мала суб`єктивного характеру, тобто не залежала від його волевиявлення.
Натомість пропуск строку на апеляційне оскарження судового рішення через пасивну поведінку скаржника щодо реалізації процесуальних прав і небажання їх реалізувати в повній мірі не є поважною причиною пропуску строку.
Таким чином, оцінивши доводи заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження, проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання поважними причин пропуску скаржником строку на апеляційне оскарження, оскільки зазначені апелянтом обставини не є об`єктивними, не пов`язані з дійсними істотними перешкодами для своєчасного вчинення особою процесуальних дій в конкретній справі.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку апеляційного оскарження.
На момент постановлення ухвали, скаржником не надано доказів усунення недоліків апеляційної скарги.
Згідно з ч. 3 ст. 299 Кодексу адміністративного судочинства України, питання про відмову у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів після надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 299 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Таким чином, оскільки вимоги ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 12.08.2026 скаржником не виконані, недоліки апеляційної скарги не усунуто, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що у відкритті апеляційного провадження необхідно відмовити.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 299, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У Х В А Л И В:
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2025 у справі № 520/25318/24 - відмовити.
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2025по справі № 520/25318/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді Я.В. П`янова А.О. Бегунц