ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 серпня 2026 р. Справа № 520/1959/26
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Семененко М.О. , Чалого І.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.04.2026, головуючий суддя І інстанції: Волошин Д.А., повний текст складено 13.04.26 по справі № 520/1959/26
за позовом Харківського національного університету внутрішніх справ
до ОСОБА_1
про стягнення суми
ВСТАНОВИВ
Харківський національний університет внутрішніх справ звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Харківського національного університету внутрішніх справ витрати, пов`язані з утриманням, в сумі 65 054 (шістдесят п`ять тисяч п`ятдесят чотири) грн 55 коп.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.04.2026 адміністративний позов Харківського національного університету внутрішніх справ задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Харківського національного університету внутрішніх справ витрати, пов`язані з утриманням, у розмірі 65054,55 грн (шістдесят п`ять тисяч п`ятдесят чотири гривні 55 копійок).
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.04.2026 та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю або позовні вимоги задовольнити частково, а саме: застосувати принцип пропорційності та стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача кошти за невідпрацьований період служби у розмірі 9035 грн 35 коп., а в задоволенні решти позовних вимог відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що позивачем (ХНУВС) надано загальний (не помісячний) розрахунок витрат на суму 65 054,55 грн за період з 01.09.2020 по 12.04.2023. Вказує, що у зазначений період в Україні діяли загальнонаціональний карантин (COVID-19), а з 24.02.2022 - воєнний стан. Протягом тривалого часу навчання здійснювалося у дистанційному форматі і відповідач фізично не перебував у приміщеннях ХНУВС. Отже, він не міг споживати комунальні послуги та енергоносії закладу. Більш того, відповідач вважає, що позивач не надав доказів того, що заявлена сума витрат на комунальні витрати та утримання закладу була витрачена саме на його навчання, а не загальні потреби університету. Стверджує, що стаття «продовольче забезпечення» (27353,00 грн) та «медичне забезпечення» (261,00 грн) нараховані за весь період автоматично, хоча під час дистанційного навчання, канікул, практики та перебування за межами закладу відповідач харчувався та лікувався за власний кошт. Позивач не надав суду жодного доказу (меню-розкладок, відомостей), які б підтверджували факт реального харчування в їдальні ХНУВС у ці періоди. Звертає увагу, що витрати на «речове забезпечення» (12923,00 грн) можуть стягуватися виключно у разі фактичного отримання майна, що підтверджується особистим підписом у роздавальних відомостях. Позивач не долучив до матеріалів справи таких відомостей з підписом відповідача. Зауважує, що відповідно до наказу №752о/с від 28.11.2025 «Про звільнення ОСОБА_1 » з нього відрахували з грошового забезпечення та інших витрат поліцейського вартість предметів однострою особистого коригування, строк носіння (експлуатації) яких не закінчився, у розмірі 2945,76 грн. Дані кошти він сплатив і довідку-розрахунок цих витрат отримав, що підтверджується розпискою відповідача. Наголошує, що згідно розписки відповідача від 01.12.2025 відповідач отримав в Управлінні кадрового забезпечення ГУНП в Харківській області: трудову книжку, обхідний лист, копія наказу ГУНП про звільнення, довідку-розрахунок (відшкодування вартості предметів однострою) та повідомлення про зобов`язання відшкодувати витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі. Зазначає, що довідки-розрахунки про фактичні витрати, пов`язані з утриманням курсанта ОСОБА_1 у ХНУВС, відповідач не отримував і не міг їх оскаржити. Вказує, що при звільненні відповідачу вручено повідомлення про зобов`язання відшкодувати витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі, в якому зазначено загальну суму без розшифровки. Стверджує, що до повного виконання трирічного обов`язку відпрацювання відповідачу залишалося прослужити лише 4 місяці та 11 днів. Відтак, умови контракту в частині проходження служби виконані ним на 88%. Застосовуючи аналогію права та загальні засади цивільного і адміністративного судочинства, справедливий, виважений та пропорційний розрахунок суми, яка може підлягати стягненню за невідпрацьований період (приблизно 5 місяців із 36), становить: 65054,55 грн : 36 місяців = 1807,07 грн в місяць. 1807,07 х 5 місяців = 9035,35грн. Звертає увагу, що загальний розмір судових витрат, які відповідач планує стягнути з позивача у разі задоволення апеляційної скарги, становить орієнтовно 13993,60 грн. Докази понесення витрат на правничу допомогу будуть надані суду в порядку ч.7 ст.139 КАС України (протягом 5 днів після ухвалення рішення).
Харківський національний університет внутрішніх справ подав до суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, вважає доводи та обґрунтування апеляційної скарги помилковими та безпідставними, рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення та закрити апеляційне провадження. Зазначає, що зміст довідки про фактичні витрати, пов`язані з утриманням відповідача на посаді курсанта, за період з 01.09.2020 по 12.04.2023, підтверджує, що вказані витрати складаються з: грошового забезпечення - 8513,62 грн, продовольчого забезпечення - 27353,68 грн, медичного забезпечення - 261,98 грн, речового забезпечення - 12923,45 грн, вартості комунальних послуг і спожитих енергоносіїв - 16001,82 грн, що разом складає 65054,55 грн. Фактично, ця сума була вказана в наказі ХНУВС від 12.04.2023 №179о/с про відрахування ОСОБА_1 зі складу курсантів у зв`язку із закінченням навчання. Вказує, що предметом розгляду є стягнення витрат, пов`язаних з утриманням особи у закладі вищої освіти із специфічними умовами навчання системи Міністерства внутрішніх справ, у зв`язку з достроковим звільненням зі служби, а не перевірка чи оскарження довідки про фактичні витрати як окремого документа.
Щодо вимоги Харківського національного університету внутрішніх справ, викладеної в прохальній частині відзиву на апеляційну скаргу, про закриття апеляційного провадження у справі, колегія суддів зазначає, що згідно з ч.1 ст.305 КАС України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо: 1) після відкриття апеляційного провадження особа, яка подала апеляційну скаргу, заявила клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків, коли є заперечення інших осіб, які приєдналися до апеляційної скарги; 2) після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати; 3) після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.
У відзиві на апеляційну скаргу Харківським національним університетом внутрішніх справ не наведено жодних підстав та обґрунтувань для закриття апеляційного провадження у справі, крім вимоги у прохальній частині відзиву на апеляційну скаргу. При цьому, колегія суддів також не знаходить підстав для закриття апеляційного провадження у справі.
За цим, вимога Харківського національного університету внутрішніх справ закрити апеляційне провадження у справі не підлягає задоволенню.
ОСОБА_1 подав до суду відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій зазначає, що з обсягу відшкодування виключаються витрати за період залучення особи до заходів із забезпечення публічної безпеки і порядку під час дії воєнного стану. Вказує, що наказом ХНУВС №101 від 26.02.2022 відповідача під час навчання було направлено в оперативне розпорядження ГУНП в Харківській області (а саме Лозівського районного відділу поліції ГУНП в Харківській області, де він перебував у м.Лозова Харківської області до 11.05.2022) саме для забезпечення публічної безпеки та порядку в умовах воєнного стану. Вважає, що позивачем безпідставно включено до розрахунку період з 26.02.2022 по 12.04.2023 (пункт 4 Порядку №261). Стверджує, що відповідно до наказу ХНУВС №128 від 28.02.2023 відповідач перебував у канікулярній відпустці з виїздом до Харківської області з 01 по 30 березня 2023 року. Незважаючи на повну відсутність відповідача у закладі протягом усього місяця, у розрахунках комунальних послуг за березень 2023 року позивач безпідставно нарахував борг. Звертає увагу, що наказами ХНУВС №605 від 16.10.2020, №718 від 09.12.2020, №753 від 21.12.2020, №153 від 02.03.2021, №478 від 03.07.2021, №1041 від 21.12.2021 підтверджується перебування відповідача на дистанційній формі навчання за місцем проживання, у канікулярних відпустках та на практиці. Зауважує, що надані позивачем роздавальні відомості №10697, №9794 та №815 підтверджують лише факт видачі окремих предметів однострою. Проте у довідці-розрахунку №12 позивач вимагає стягнути 100% первинної вартості майна, що перебувало в користуванні відповідача до 2,5 років, замість залишкової вартості з урахуванням зносу, що прямо порушує вимоги Порядку №261. При цьому, позивач у відзиві визнає факт утримання 2945,76 грн під час звільнення відповідача з поліції за предмети однострою, що у разі задоволення позову створить ризик подвійного стягнення за одне й те саме майно, що є неприпустимим в силу ст.61 Конституції України.
Відповідно до ч.1 ст.308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 проходив службу в Національній поліції України у період з 01.09.2020 по 01.12.2025.
Наказом Харківського національного університету внутрішніх справ від 19.08.2020 №245 о/с ОСОБА_1 прийнято на службу до Національної поліції України та зараховано курсантом ХНУВС з 01.09.2020.
Між відповідачем, ХНУВС та ГУНП в Харківській області укладено контракт №243 від 01.09.2020 про здобуття освіти у закладі вищої освіти із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських.
Відповідач, ХНУВС та ГУНП в Харківській області 01.09.2022 уклали додатковий договір до контракту від 01.09.2020 №243.
Наказом ХНУВС від 12.04.2023 №179 о/с відповідача відрахували зі складу курсантів ХНУВС у зв`язку із закінченням навчання та направили з 13.04.2023 для подальшого проходження служби.
Відповідач 01.09.2025 написав рапорт щодо звільнення зі служби за п.7 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажання).
Наказом ГУНП в Харківській області від 28.11.2025 №752 о/с відповідача звільнено зі служби в поліції згідно з Законом України «Про Національну поліцію» п.7 ч.1 ст.77 (за власним бажання) з 01.12.2025.
Листом ГУНП в Харківській області від 01.12.2025 №336455-2025 повідомлено університет про звільнення відповідача.
Згідно з довідкою про фактичні витрати, пов`язанні з утриманням курсанта, відповідач повинен відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням у ХНУВС, на загальну суму 65 054,55 грн.
Наведені розрахунки відповідачем не оскаржувались.
Із розписки від 01.12.2025 убачається, що відповідач отримав в Управлінні кадрового забезпечення ГУНП в Харківській області трудову книжку, обхідний лист, копію наказу ГУНП про звільнення, довідку-розрахунок та повідомлення про зобов`язання відшкодувати витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі.
Ураховуючи, що відповідач звільнився з Головного управління Національної поліції в Харківській області за власним бажанням до закінчення трирічного терміну після завершення навчання, але не відшкодував витрати на навчання Харківському національному університету внутрішніх справ в добровільному порядку, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту погашення заборгованості у розмірі 65054,55 грн, тому наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача вказаних витрат.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України Про Національну поліцію від 02.07.2015 №580-VIII (далі по тексту - Закон №580-VIII; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.48 Закону №580-VIII призначення та звільнення з посад поліцейських здійснюється наказами посадових осіб, зазначених у статті 47 цього Закону.
Накази про зарахування поліцейських курсантами, слухачами денної форми навчання до вищих навчальних закладів із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, є підставою для звільнення таких осіб зі штатних посад, які вони займають в органах (закладах, установах) поліції.
Згідно з ч.1 ст.63 Закону №580-VIII контракт про проходження служби в поліції - це письмовий договір, що укладається між громадянином України та державою, від імені якої виступає поліція, для визначення правових відносин між сторонами.
Контракт про проходження служби в поліції укладається з громадянами, які зараховані до вищого навчального закладу із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських, - на час навчання (п.2 ч.2 ст.63 Закону №580-VIII).
Відповідно до ч.ч. 5-9 ст.63 Закону №580-VIII контракт є підставою для видання наказу про прийняття особи на службу в поліції та/або призначення її на відповідну посаду.
Після закінчення строку контракту, укладеного згідно з пунктом 1 частини другої цієї статті, поліцейський, який був стороною в цьому контракті, за рішенням керівника, якому надано право приймати на службу, може продовжити службу в поліції на підставі наказу відповідно до цього Закону.
Контракт про навчання укладається з громадянами, які зараховані до вищого навчального закладу із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських, за умови досягнення такими особами 18-річного віку.
Визначення правових відносин між курсантами вищих навчальних закладів із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, яким не виповнилося 18 років, і державою здійснюється відповідно до вимог Цивільного кодексу України.
Контракт про проходження служби в поліції укладається на підставах і в порядку, визначених Міністерством внутрішніх справ України.
Типову форму контракту затверджує Міністерство внутрішніх справ України.
Згідно з ч.ч. 4, 5 ст.74 Закону №580-VIII особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У разі відмови від добровільного відшкодування витрат, зазначених у частині четвертій цієї статті, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.
Спільним наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Адміністрації державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16.07.2007 №419/831/240/605/537/219/534 затверджений Порядок розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах (далі по тексту - Порядок).
Цей Порядок розроблено з метою впорядкування діяльності посадових осіб та органів військового управління щодо відшкодування курсантами, які проходять підготовку на посади осіб офіцерського складу, Міністерству оборони України, Міністерству внутрішніх справ України, Державній прикордонній службі України, Управлінню державної охорони України, Службі безпеки України та Державній спеціальній службі транспорту України (далі - міністерства) витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищому військовому навчальному закладі, військовому навчальному підрозділі вищого навчального закладу (далі - ВНЗ), у разі дострокового розірвання контракту про проходження військової служби (навчання) (далі - контракт) через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, а також у разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах офіцерського складу у військових формуваннях, правоохоронних органах або органах спеціального призначення після закінчення ВНЗ.
Зобов`язання про добровільне відшкодування курсантом витрат, пов`язаних з його утриманням, зазначається в контракті під час його укладання (п.1.2 Положення).
У разі відмови від добровільного відшкодування витрат, зазначених у частині четвертій цієї статті, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.
Відповідно до п.2.1 Порядку розрахунку витрат, відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищому навчальному закладі, а саме витрат, окрім іншого, на грошове забезпечення, продовольче забезпечення, медичне забезпечення та оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв.
Згідно з п.2.1.1 Порядку розрахунку витрат, витратами на грошове забезпечення є отримане курсантом щомісячне грошове забезпечення за весь період навчання, яке визначається з посадового окладу та додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу та надбавки), передбачених чинним законодавством для цієї категорії військовослужбовців. Фактичні дані беруться з розрахункових відомостей та інших передбачених документів, що підтверджують виплату щомісячного грошового забезпечення курсанту.
Відповідно до п.2.1.2 Порядку розрахунку витрат, витратами на продовольче забезпечення є витрати, пов`язані із забезпеченням курсанта продовольством згідно з нормами харчування.
Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що законодавством передбачено обов`язок курсантів вищих військових навчальних закладів відшкодувати витрати, пов`язані з їх утриманням, у разі звільнення зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 Закону №580-VIII.
При цьому до таких витрат входять, зокрема, витрати на грошове, продовольче, речове забезпечення під час навчання.
Період навчання, за який здійснюється відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням, визначається з дня зарахування по день виключення курсанта зі списків особового складу вищого навчального закладу.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2017 №261 затверджено Порядок відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі по тексту - Порядок №261; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)
Згідно з п.1 Порядку №261 цей Порядок визначає механізм відшкодування особами, які навчалися за денною формою навчання за державним замовленням (далі - особи) у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - вищі навчальні заклади), витрат, пов`язаних з їх утриманням у таких закладах (далі - витрати), у разі:
дострокового розірвання контракту про здобуття освіти (далі - контракт) з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в Національній поліції (далі - поліція) через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів;
звільнення із служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в поліції через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.
Відповідно до п.2 Порядку №261 витрати відшкодовуються згідно з контрактом, укладеним між вищим навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчалася. У разі коли особа є неповнолітньою, установлення правових відносин здійснюється відповідно до вимог Цивільного кодексу України. Типову форму контракту затверджує МВС.
Як передбачено пунктами 3 та 4 Порядку №261, відшкодування здійснюється в розмірі витрат, пов`язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; оплатою комунальних послуг та спожитих енергоносіїв (тепло-, водопостачання, водовідведення, електроенергія).
Розрахунок витрат на утримання осіб (грошове, продовольче, речове та медичне забезпечення) у вищих навчальних закладах здійснюється відповідно до встановлених норм за їх фактичною вартістю.
Розрахунок комунальних послуг та спожитих енергоносіїв здійснюється виходячи із середнього обсягу споживання у відповідному вищому навчальному закладі на одну особу за добу за період її фактичного перебування в такому закладі.
Під час проведення розрахунків застосовуються тарифи, що встановлені для населення і діють у місцевості, в якій розташований вищий навчальний заклад, у відповідному навчальному році.
На підставі розрахунків вищого навчального закладу складається довідка про фактичні витрати на кожну особу за весь строк навчання, яка долучається до її особової справи.
Витрати відшкодовуються особою в повному розмірі за весь період її фактичного навчання, крім витрат, пов`язаних із проходженням цією особою базової загальновійськової підготовки, і витрат за період залучення її до заходів із забезпечення публічної безпеки і порядку під час воєнного стану.
Пунктом 5 Порядку №261 встановлено, що після видання наказу про звільнення (відрахування з вищого навчального закладу) особи керівник органу поліції (вищого навчального закладу) або за його дорученням інша посадова особа видає зазначеній особі під підпис повідомлення із зобов`язанням протягом 30 діб з моменту отримання повідомлення відшкодувати МВС витрати із зазначенням їх розміру та реквізитів розрахункового рахунка.
Таке повідомлення може бути надіслано особі рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за останнім місцем реєстрації, зазначеним у матеріалах її особової справи.
У разі звільнення особи до відпрацювання нею трьох років після закінчення вищого навчального закладу орган поліції, в якому особа проходила службу, невідкладно повідомляє про це вищому навчальному закладу, в якому особа навчалася.
Сума відшкодованих МВС витрат перераховується до загального фонду державного бюджету за кодом класифікації доходу бюджету 24060300 "Інші надходження" (п.7 Порядку №261).
Відповідно до п.8 Порядку №261 у разі відмови від добровільного відшкодування витрат, а також у разі порушення особою умов договору, укладеного відповідно до пункту 6 цього Порядку, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.
Претензійно-позовну діяльність провадить вищий навчальний заклад, у якому навчалася особа.
Отже, саме із відмовою курсанта добровільно відшкодувати витрати на його утримання у вищому навчальному закладі або нездійснення такого відшкодування у 30 денний строк з дня отримання відповідного повідомлення, законодавцем пов`язано можливість звернення навчального закладу, із позовом про стягнення такого відшкодування у судовому порядку.
За умовами укладеного між Харківським національним університетом внутрішніх справ, Головним управлінням Національної поліції України в Харківській області та ОСОБА_1 контракту №243 від 01.09.2020 про здобуття освіти у вищому навчальному закладі із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських, особа зобов`язується, у разі дострокового розірвання контракту, а також звільнення зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення навчання відшкодувати Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до частини 4 статті 74 Закону України «Про Національну поліцію» (пункт 3 контракту).
Як встановлено судом у ході розгляду справи, наказом ХНУВС від 12.04.2023 №179 о/с відповідача відрахували зі складу курсантів ХНУВС у зв`язку із закінченням навчання та направили з 13.04.2023 для подальшого проходження служби.
Наказом ГУНП в Харківській області від 28.11.2025 №752 о/с відповідача звільнено зі служби в поліції згідно з Законом України «Про Національну поліцію» п.7 ч.1 ст.77 (за власним бажання) з 01.12.2025.
Відтак, у відповідача виник обов`язок відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням у вищому навчальному закладі.
Згідно власноруч підписаного відповідачем контракту про здобуття освіти у вищому навчальному закладі із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських, останній добровільно взяв на себе зобов`язання у разі звільнення зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення навчання, відшкодувати Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до пункту 4 статті 74 Закону України «Про Національну поліцію».
Отже, відповідач був обізнаний щодо наявності у нього обов`язку з відшкодування витрат за навчання у навчальному закладі у разі звільнення зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення навчання, з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 Закону №580-VIII.
Водночас, право на звернення до суду у позивача у цій категорії справ виникає лише у випадку відмови відповідача добровільно відшкодувати витрати та може бути реалізоване протягом одного місяця з дня такої відмови.
Саме із відмовою курсанта добровільно відшкодувати витрати на його утримання у вищому навчальному закладі, законодавцем пов`язано можливість звернення суб`єкта владних повноважень до суду.
Аналогічна правова позиція сформована Верховним Судом у постановах від 30.09.2019 у справі №340/685/19, від 10.10.2019 у справі №140/721/19, від 28.05.2021 у справі №320/7233/19, від 06.04.2023 у справі №400/4280/20, від 23.03.2023 у справі №420/24331/21, від 01.02.2024 у справі №400/210/21, від 30.09.2025 у справі №520/27185/21.
При цьому слід враховувати, що у разі дострокового розірвання контракту, саме вищий навчальний заклад здійснює розрахунок фактичних витрат за видами забезпечення відповідно до правил пунктів 2.1., 2.3 Порядку №419/831/240/605/537/219/534, про що складає відповідні довідки-розрахунки, а також зазначає суму відшкодування у наказі про звільнення курсанта.
Відтак, враховуючи наведене вище нормативне регулювання та праворозуміння, правильне вирішення спору у справі залежить від того, чи було відповідача ознайомлено із розрахунком витрат, пов`язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі, та запропоновано йому добровільно відшкодувати такі витрати.
Відповідно до довідки про фактичні витрати, пов`язані з утриманням курсанта ОСОБА_1 в Харківському національному університеті внутрішніх справ за період з 01.09.2020 по 12.04.2023 (закінчення навчання), такі витрати складають - 65054,55 грн, у тому числі: грошове забезпечення - 8513,62 грн, продовольче забезпечення - 27353,68 грн, медичне забезпечення - 261,98 грн, речове забезпечення - 12923,45 грн, вартість комунальних послуг і спожитих енергоносіїв - 16001,82 грн.
Відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами, що зазначений розрахунок витрат, пов`язаних з утриманням у ВНЗ, ним оскаржувався протягом навчання у Харківському національному університеті внутрішніх справ або після відрахування з числа курсантів та звільнення зі служби в Національній поліції України.
При цьому колегія суддів зазначає, що питання правомірності визначення суми заборгованості не охоплюється предметом даного позову, оскільки розрахунки фактичних видатків державного бюджету, які підлягають відшкодуванню відповідачем, згідно з яким відповідні зобов`язання визначено, не є предметом позову у справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати їх правовий аналіз.
Наведене є однією із гарантій дотримання принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права.
Вищенаведена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 13.02.2018 у справі №826/18379/14 та від 18.06.2018 у справі №805/3284/17-а.
За цим, посилання апелянта на неправильний розрахунок позивачем суми витрат, пов`язаних з утриманням в навчальному закладі, виходять за межі судового розгляду в даній справі.
Колегія суддів враховує, що зміст довідки про фактичні витрати, пов`язані з утриманням відповідача на посаді курсанта, за період з 01.09.2020 по 12.04.2023, підтверджує, що вказані витрати складаються з: грошового забезпечення - 8513,62 грн, продовольчого забезпечення - 27353,68 грн, медичного забезпечення - 261,98 грн, речового забезпечення - 12923,45 грн, вартості комунальних послуг і спожитих енергоносіїв - 16001,82 грн, що разом складає 65054,55 грн. Фактично, ця сума була вказана в наказі ХНУВС від 12.04.2023 №179 о/с про відрахування ОСОБА_1 зі складу курсантів у зв`язку із закінченням навчання.
Тобто, позивачем наданий передбачений законодавством та контрактом доказ розміру понесених витрат, пов`язаних із забезпеченням умов для навчання відповідача, - довідка про фактичні витрати, яка складається за весь період навчання.
Законодавством не встановлені вимоги щодо обов`язкового підтвердження наведених у довідках розрахунків витрат позивача доказами щодо надання відповідачу конкретних видів забезпечення (розбивка по місяцях первинних бухгалтерських документів тощо).
При цьому, на виконання ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 30.06.2026 витребувані документи були надані до суду.
Колегія суддів зауважує, що Порядком №261 не передбачено можливості пропорційного зменшення суми відшкодування залежно від фактично відпрацьованого строку служби після закінчення навчання. Підставою для виникнення обов`язку щодо відшкодування витрат є сам факт звільнення зі служби до закінчення встановленого законодавством та умовами контракту строку.
Більше того, такий обов`язок прямо передбачений умовами укладеного з відповідачем, ХНУВС та ГУНП в Харківській області контракту від 01.09.2020 № 243 про здобуття освіти у закладі вищої освіти із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських та додатковою угодою до вищевказаного контракту.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що у зв`язку з проходженням ним служби певний період після закінчення навчання, він повинен відшкодовувати лише частину витрат, пропорційну невідпрацьованому строку служби, є безпідставним та таким, що не відповідають вимогам законодавства.
Із розписки від 01.12.2025 убачається, що відповідач отримав в Управлінні кадрового забезпечення ГУНП в Харківській області, зокрема, але не виключно, повідомлення про зобов`язання відшкодувати витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі, про що свідчить підпис відповідача.
Отже, Харківським національним університетом внутрішніх справ вчинено належні дії щодо ознайомлення відповідача із розрахунком витрат, пов`язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі, та запропоновано добровільно відшкодувати такі витрати.
Однак, матеріали справи не містять доказів добровільного погашення зазначеної суми ані станом на день звернення до суду з позовом, ані станом на день розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанції.
У зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів доходить висновку про те, що заявлена до стягнення сума відшкодування фактичних видатків, пов`язаних з утриманням відповідача у в Харківському національному університеті внутрішніх справ у розмірі 65054,55 грн, підлягає стягненню з відповідача.
Інші доводи і заперечення сторін по суті спору на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.
Відтак, переглянувши рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах вимог та доводів апеляційної скарги відповідача, у відповідності до ч.1 ст.308 КАС України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Підстави для розподілу судових витрат згідно зі ст.139 КАС України відсутні.
Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.04.2026 по справі № 520/1959/26 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Головуючий суддя (підпис) З.Г. Подобайло
Судді (підпис) (підпис) М.О. Семененко І.С. Чалий