ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
31 серпня 2026 року м. Дніпро справа № 160/14587/26
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Юрко І.В., Чабаненко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 липня 2026 року про повернення позовної заяви справі №160/14587/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 в якому просить суд:
- визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_1 (Міністерства оборони України), викладену у листі від 16.09.2025 року №855/8358, щодо нарахування та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 як члену сім`ї безвісно зниклого військовослужбовця ОСОБА_2 ;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , що полягають у припиненні виплати грошового забезпечення позивачу, починаючи з березня 2025 року та Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (Міністерства оборони України) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення як члену сім`ї безвісно зниклого військовослужбовця ОСОБА_2 за період, починаючи з березня 2025 року по день ухвалення судового рішення;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (Міністерства оборони України) здійснювати подальшу виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 як члену сім`ї безвісно зниклого військовослужбовця у порядку та розмірах, визначених законодавством України. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 липня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу.
Ухвала суду мотивовано тим, що позивачем не виконано вимоги ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, адже позивачка оскаржує дії щодо припинення їй виплат з березня 2025 року, про що зазначила в позовній заяві і надала виписку з банківського рахунку, натомість до суду вона звернулася лише 29 травня 2026 року, з пропуском шестимісячного строку звернення до суду. Твердження позивачки про те, що вона дізналася про порушення своїх прав лише у січні 2026 року після отримання листа-відмови є безпідставним та не підкріпленим жодними доказами. Грошове забезпечення є щомісячним періодичним платежем, а тому про припинення його виплати особа, яка вважала себе правомірним отримувачем, дізналася в момент незарахування коштів на банківський рахунок у відповідному місяці - березні 2025 року. Натомість, отримання листів-відповідей від суб`єкта владних повноважень не змінює моменту, з якого особа дізналася про порушення свого права, і не може слугувати підставою для поновлення пропущеного строку. Отже, станом на 09.07.2026 позивачем, не виконано вимоги ухвали суду від 02.06.2026 та не усунено недоліки позовної заяви у визначений судом строк.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції позивач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскаржив її в апеляційному порядку. Просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження її розгляду.
Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, та підлягає скасуванню.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали, враховуючи положення частини 1 статті 308 КАС України, щодо розгляду справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, виходить з наступного.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частинами першою та другою статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Отже строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
В постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 дійшла висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах соціальної категорії:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
Водночас, суд першої інстанції зробивши висновок про те, що позивач оскаржує дії щодо припинення їй з березня 2025 року виплат грошового забезпечення як члену сім`ї безвісно зниклого військовослужбовця, які є щомісячним періодичним платежем зробив висновок про наявність підстав для повернення позовної заяви повністю, що суперечить правовій позиції викладеної у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав від 31.03.2021 року у справі №240/12017/19 стосовно застосування строку звернення до суду по щомісячним періодичним платежем.
При цьому, суд першої інстанції повертаючи позовну заяву повністю пов`язав початок строку звернення до суду з цим позовом із листом від 16.09.2025 №855/8358, як рішенням яке є предметом спору.
Викладені обставини свідчать про те, що суд першої інстанції повертаючи позовну заяву не з`ясував природу спірних правовідносин, а саме оскарження позивачем дій щодо припинення щомісячних періодичних платежів до яких підлягає застосування шестимісячний строк звернення до суду в частині, що перевищує цей строк чи оскарження позивачем листа-відповіді від 16.09.2025 №855/8358 як рішення, що носить разовий характер, що в свою чергу вплинуло на правильність вирішення цієї справи в частині застосування строку звернення до суду.
Отже, з огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду зробила висновок про те, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 320, статтями 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 липня 2026 року у справі №160/14587/26 задовольнити.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 липня 2026 року у справі №160/14587/26 - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - суддя С.В. Білак
суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Чабаненко