ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
31 серпня 2026 року м. Дніпро справа № 160/17664/26
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 липня 2026 року у справі №160/17664/26 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Самарівської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Виконавчого комітету Самарівської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 липня 2026 року позовну заяву повернуто позивачу.
Ухвала суду мотивовано тим, що до теперішнього часу позивач не усунув недоліки позовної заяви, виправлений позов до суду не надав, клопотання про продовження процесуального строку для усунення недоліків до суду також не надходили.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції позивач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскаржив її в апеляційному порядку. Просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження її розгляду.
Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, та підлягає скасуванню.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали, враховуючи положення частини 1 статті 308 КАС України, щодо розгляду справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, виходить з наступного.
Згідно із пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства зокрема є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
У рішенні у справі «Беллет проти Франції» від 04.12.1995 (заява № 23805/94, пункт 36) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права.
ЄСПЛ у своїх рішеннях також неодноразово наголошував, що застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження (рішення у справі «Волчлі проти Франції» від 26.07.2007, заява № 35787/03, пункт 29). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28.10.1998, заява № 3256-57). Водночас ЄСПЛ розмежовує формалізм та надмірний формалізм, визнаючи формалізм явищем позитивним та необхідним, оскільки такий забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний же формалізм, як зазначає ЄСПЛ, заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.
Своєю чергою, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.12.2018 у справі № П/9901/736/18 (провадження № 11-989заі18) указала, що положення Конвенції вимагають уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.
Отже, застосування судом правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, повинно відбуватись із урахуванням обставин конкретної справи та мати на меті забезпечення ефективного захисту прав, свобод та законних інтересів. Формальний підхід суду до здійснення своїх повноважень вже на стадії звернення до суду може призвести до порушення права на справедливий судовий розгляд.
Як вбачається з матеріалів справи, позовну заяву у цій справі ОСОБА_1 подано до суду першої інстанції через підсистему Електронний суд.
Залишаючи без руху таку позовну заяву, суд першої інстанції в ухвалі від 29.06.2026 як недолік позовної заяви вказав на те, що в порушення вимог статті 160 КАС України, позовна заява не містить відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету позивача та відповідача. Зважаючи на те, що позовна заява у цій справі ОСОБА_1 подана до суду першої інстанції через підсистему Електронний суд за допомогою електронного кабінету ОСОБА_1 вимога суду першої інстанції щодо зазначення у позовні заяві про наявність або відсутність електронного кабінету позивача є надмірним формалізмом при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви.
При цьому, не зазначення позивачем відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету відповідача не може бути підставою для позбавлення позивача права доступу до правосуддя, адже ця обставина не є перешкодою для подальшого розгляду справи.
Ураховуючи наведене правове регулювання в частині конституційного права на доступ до правосуддя та те, що позовна заява у цій справі ОСОБА_1 подана до суду першої інстанції через підсистему Електронний суд за допомогою електронного кабінету ОСОБА_1 , колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції необґрунтовано надав перевагу формальному підходу, який перешкодив реалізації права на доступ до правосуддя.
Отже, з огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду зробила висновок про те, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 320, статтями 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 липня 2026 року у справі №160/17664/26 - задовольнити.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 липня 2026 року у справі №160/17664/26 - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - суддя С.В. Білак
суддя С.В. Чабаненко
суддя І.В. Юрко