ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
19 серпня 2026 року м. Дніпро справа № 160/13086/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач),
суддів: Юрко І.В., Білак С.В.,
за участю секретаря судового засідання Буханець І. П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2025 в адміністративній справі №160/13086/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просила суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.04.2025 року №[номер приховано], яким збільшено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 120 271 327,53 грн.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.04.2025 року №[номер приховано] в частині заниження податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2019 р. - 2020 р. на загальну суму 563 143 178,88 грн.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.04.2025 року №[номер приховано], яким збільшено грошове зобов`язання з військового збору на загальну суму 9 891 500,53 грн.;
-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.04.2025 року №[номер приховано], яким збільшено грошове зобов`язання з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 46928598,25 грн.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.04.2025 року №[номер приховано], яким донараховано єдиний податок з фізичних осіб на загальну суму 24434141,39 грн.;
-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.04.2025 року №[номер приховано], яким збільшено грошове зобов`язання з ПДВ на загальну суму 57559326,25 грн.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.04.2025 року №[номер приховано] за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фіз.особами за результатами річного декларування» в сумі 1 020 грн.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.04.2025 року №[номер приховано] за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді з/п» на загальну суму 1 020 грн.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.04.2025 року №[номер приховано], яким застосовано штрафні санкції за порушення законодавства в сфері обігу готівки та застосування РРО на загальну суму 209 281 001,20 грн.;
- визнати протиправним та скасувати рішення №[номер приховано] від 07.04.2025 року про застосування штрафних санкцій за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату ЄСВ в сумі 16,91 грн.;
- визнати протиправним та скасувати рішення №[номер приховано] від 07.04.2025 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 86 446,36 грн.;
- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ від 07.04.2025 року №Ф-[телефон приховано] на загальну суму 172 892,72 грн.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.12.2025 у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просив скасувати рішення суду першої інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
В обгрунтування апеляційної скарги зазначив, що зі змісту акту документальної позапланової невиїзної перевірки ППФО ОСОБА_1 від 19.02.2025 року №661/04-36-24-07/ НОМЕР_1 вбачається, що відповідач провів вказану перевірку на підставі п.п.78.1.7 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України. Місце проживання ППФО ОСОБА_1 згідно свідоцтва про реєстрацію: АДРЕСА_1 , і саме на цю адресу Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області було направлено наказ про проведення перевірки разом із повідомленням, які в подальшому повернулись на адресу контролюючого органу із зазначенням причини «адресат відсутній за вказаною адресою». В той же час судом І інстанції було залишено поза увагою, що за чотири роки до проведення перевірки, а саме 15 лютого 2021 року ППФО ОСОБА_1 повідомила контролюючий орган про припинення підприємницької діяльності шляхом подання відповідної заяви, як наслідок надіслання рішення контролюючого органу - наказу про проведення перевірки разом із повідомленням за адресою, по якій вже 4 роки суб`єтом господарювання не ведеться жодної підприємницької діяльності, є абсурдним та не логічним. Більше того, про факт зміни ОСОБА_1 місця проживання відповідач був належним чином повідомлений та обізнаний ще до початку проведення документальної позапланової перевірки, доказом чого виступає доданий до позовної заяви витяг реєстраційних даних ППФО Гейдаровою В.М., який з невідомих позивачу підстав не був досліджений судом І Інстанції. Аналогічно хибним позивач вважає висновок суду І інстанції, згідно якого направлення запитів про надання документів платнику податків в ході проведення документальної невиїзної перевірки є правом податкового органу. Вказаний висновок прямо спростовується положеннями статті 85 Податкового кодексу України, якою унормовано, що при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності). Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки (п.85.4 ст.85 Податкового кодексу України). Тобто законодавець не тільки поклав на контролюючий орган обов`язок з направлення запиту про надання документів, а й встановив часові рамки для направлення такого запиту. Відповідно до права, наданого ч.1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, передбаченому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси і просити про їх захист. Таким чином, позивач вважає, що оскільки перевірка проведена з порушенням законодавства, ї позов підлягає задоволенню.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що за загальними правилам процесуального законодавства подання доказів можливо під час подання позовної заяви, разом з тим, позивач не позбавлений права зазначити при поданні позовної заяви та/або в подальшому під час розгляду адміністративної справи підстав неможливості подання певних доказів, або в подальшому звернутися з клопотанням про долучення доказів, в якому навести підстави пропущення строків подання доказів разом з позовною заявою та надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу. Водночас, позовна заява жодних відомостей про неможливість подання додаткових доказів не містить, як і не містить письмового повідомлення про неможливість подання відповідних доказів. В подальшому, додатковими поясненнями та клопотанням про долучення доказів було долучено первинну документацію. Відповідач наголошує, що зазначені процесуальні документи не містять обґрунтування подання доказів після спливу їх строку подання. Посилання апелянта на висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 19.10.2022 року у справі №160/8762/21, від21.11.2024 року у справі №120/5769/23, від 22.10.2024 року у справі №360/2196/20, від 17.10.2023 року у справі №320/17531/21, від 11.07.2023 року у справі №560/1158/20, від 20.06.2023 року у справі №560/4260/20, від 07.12.2022 року у справі №200/6156/20-а є нерелевантними, так як їх застосування можливо лише у разі подання доказів на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів, разом з тим долучені первинні документи, на переконанням відповідача, фактично були подані з порушенням процедури їх долучення на тій стадії, коли долучення потребувало дотримання процесуально визначеної процедури. Відповідач також не погоджується відносно доводів апелянта з приводу протиправності призначення та проведення перевірки, зокрема щодо неналежного направлення наказу та запиту, з огляду на наступне. Контролюючий орган, вправі розраховувати на актуальність (відповідність) даних облікової картки фізичної особи - платника податків та, відповідно, у випадку недотримання платником податків приписів закону та невиконання обов`язку інформувати податковий орган про зміну своїх персональних даних, він має нести ризик настання негативних наслідків такої поведінки. Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 12.02.2020 у справі №826/17798/18, від 23.09.2021 у справі №640/8096/19, від 22 травня 2024 у справі № 640/14787/21. Матеріалами справи підтверджено та сторонами не заперечується, що зміна податкової адреси позивача відбулась після направлення наказу та повідомлення, що, у свою чергу, підтверджує дотримання контролюючим органом процедури направлення документів платнику податків позивачу. В суді першої інстанції апелянт наголошував на тому, що контролюючий орган було повідомлено про факт зміни податкової адреси фізичної особи - платника податків шляхом подання заяви про припинення підприємницької діяльності ФОП. Однак, такі твердження не були належним чином аргументованим, позаяк позивач не наводив жодної норми податкового законодавства, якою визначено що така заява є належним фактом повідомлення про зміну податкової адреси. У справі, що розглядається, вбачається, що наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 21.01.2025 р. №5-п та повідомлення від 02.01.2025 р. №1 про проведення перевірки відправлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення на реєстраційну адресу позивача, а саме: АДРЕСА_1 . Копію конверту з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» повернуто на адресу контролюючого органу. Згідно із витягом з Реєстру територіальної громади позивач з 03.02.2025 р. зареєстрована за адресою місця проживання: АДРЕСА_2 . Акт перевірки від 19.02.2025 року №661/04-36-24/07 відправлено на реєстраційну адресу позивача, а саме: АДРЕСА_2 рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Проте, вказаний лист також повернувся 18.03.2025 р. на адресу відправника за закінченням строку зберігання. Спірні податкові повідомлення-рішення відправлені рекомендованим листом за адресою: АДРЕСА_2 з повідомленням про вручення. Однак, вказаний лист повернувся 02.05.2025 р. за закінченням встановленого строку зберігання. Отже, наявні в матеріалах справи докази дають підстав вважати, що вищевказані документи були направлені платнику податків у спосіб, передбачений спеціальними нормами ПК України. До позовної заяви позивачем було долучено Витяг з реєстру територіальної громад (номер витягу: 2025/005668584), відповідно до якого датою проведення реєстраційних дій зі зміни адреси місцепроживання, що кореспондує з приписами абзацу другого пункту 66.3 статті 66 ПК України, є 03.02.2025 року. Зазначена обставина свідчить, що контролюючий орган повинен був враховувати адресу місця проживання, а саме: АДРЕСА_2 , як адресу фактичного місцепроживання платника податків та, відповідно, як адресу листування, саме з моменту проведення реєстраційних дій, а отже з 03.02.2025 року. До цього моменту у контролюючого органу були відсутні відомості про те, що було змінено місце реєстрації в порядок та у спосіб передбачений чинним законодавством, а отже і не було правових підстав надсилати кореспонденцію на адресу, відносно якої ще не було проведено реєстраційних дій. До здійснення зазначеної процедури контролюючий орган вправі використовувати для листування з платником податків інформацію, наявну в інформаційних базах, зокрема і в ЦБД ДРФО. Наголошуємо, що зазначені зміни відбулися 03.02.2025 року, що підтверджується наданими позивачем доказами. В свою чергу, Наказ №5-п від 02.01.2025 року було складено 02.01.2025 року, направлено на адресу позивача, а саме: АДРЕСА_3 , 03.01.2025 року. Фактичні обставини справи свідчать про те, що на момент складання та направлення наказу про проведення податкової перевірки місце проживання (податкова адреса) платника податків не була змінена, позаяк зміна місця проживання на АДРЕСА_4 , була здійснені 03.02.2025 року, тобто через місяць після винесення наказу. Разом з тим, такі зміни були враховані під час проведення податкової перевірки платника податків, та в подальшому, листування з платником податків, в тому числі, відбувалося за новою адресою, а саме: АДРЕСА_4 . На зазначену адресу в подальшому було направлено як і акт перевірки, так і оспорювані податкові повідомлення-рішення, однак навіть за адресою АДРЕСА_4 поштова кореспонденція платником не отримувалася. Суд першої інстанції зазначені обставини дослідив в повній мірі та в судовому рішенні підтримав аргументацію контролюючого органу, зазначивши, що останній дотримався вимог направлення документів щодо перевірки. Також, судом першої інстанції було встановлено, що про початок проведення документальної перевірки позивача було повідомлено належним чином, а отже у платника податків виник обов`язок надання документації на підставі п. 85.2 ст. 85 ПК України, який виконано не було, документацію до перевірки надано не було. За наведених обставин, відповідач просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити в повному обсязі.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2026 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про призначення судово-економічної експертизи у справі №160/13086/25 - відмовлено.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши підстави для апеляційного перегляду, заслухавши в судовому засіданні доводи представників сторін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, що 02.01.2025 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області прийнято наказ №5-п «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 », згідно із якого на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78, статті 79, пп.69.351 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України визначено провести документальну позапланову невиїзну перевірку платника податків ОСОБА_1 з 06.02.2025 року тривалістю 5 робочих днів, за період з 21.06.2019 року по 15.02.2021 року з метою дотримання вимог податкового та іншого законодавства.
Наказ №5-п від 02.01.2025 р. «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 » направлено на адресу: АДРЕСА_5 .
На підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.2 пункту 78.1 статті 78, пунктів 79.1 та 79.2 статті 79, пп.69.351 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, відповідно до наказу Головного управлінням ДПС у Дніпропетровській області від 02.01.2025 р. №5-п, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 21.06.2019 року по 15.02.2021 року.
За результатами перевірки було складено акт «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з метою дотримання вимог податкового та іншого законодавства фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 21.06.2019 року по 15.02.2021 року» від 19.02.2025 року №661/04-36-24/07.
Перевіркою, встановлено наступні порушення:
- п.292.1 ст.292 ПК України встановлено заниження суми податкових зобов`язань з єдиного податку за три квартали 2019 р. в загальній сумі 19 547 313,11 грн.;
- п.177.5, п.177.11 ст.177, пп.49.2, пп.49.18.5 п.49.18 ст.49 ПК України в результаті чого не надано податкові декларації про майновий стан і доходи за 2019 р., 2020 р., 2021 р. (ліквідаційна);
- п.177.1, п.177.2 ст.177 ПК України в частині заниження податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2019 р. - 2020 р. на загальну суму 450 514 543,10 грн., у т.ч. за 2019 р. - 257 784 797,70 грн., за 2020 р. - 192 729 745,40 грн.;
- пп.1.2 п.161 підр.10 р. XX, ст.177 ПК України в частині заниження податкових зобов`язань з військового збору у розмірі 37 542 878,60 грн., в т.ч.: за 2019 р. - 21 482 066,48 грн., за 2020 р. - 16 060 812,12 грн.;
- абз.«б» п.176.2 ст.176, п.51.1 ст.51, пп.49.18.2 п.49.18 ст.49 ПК України у результаті надання з недостовірними відомостями податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (форма № 1-ДФ) за періоди: ІІІ кв. 2019 р. - ІV кв. 2020 р.;
- пп.16.1.4 п.16.1 ст.16, пп.57.1 ст.57, пп.164.2.20 п.164.2 ст.164, пп.176.2 ст.176 ПК України, з урахуванням п.167.1 ст.167 ПК України в результаті чого не нараховано та не сплачено податок на доходи фізичних осіб з доходів виплачених фізичним особам за 2019 р. - 2020 р. в загальній сумі 82 489 142,83 грн., в тому числі: за вересень 2019 р. - 2 649 858,43 грн., за жовтень 2019 р. - 25 913 975,33 грн., за листопад 2019 р. - 7 345 088,12 грн., за грудень 2019 р. - 1 824 9556,18 грн., за січень 2020 р. - 7 722 317,35 грн., за вересень 2020 р. - 8 101 800 грн., за жовтень 2020 р. - 6 746 529,42 грн., за листопад 2020 р. - 5 760 018 грн.;
- пп.1.4 п.161 підрозділу 10 Розділу XX, пп.16.1.4 п.16.1, ст.16, п.57.1 ст.57, п.п.164.2.20 п.164.2 ст.164, пп.176.2 ст.176 ПК України в результаті чого не нараховано та не сплачено військовий збір з доходів виплачених фізичним особам за 2019 - 2020 роки на загальну суму 6 794 145,25 грн., в тому числі: за вересень 2019 р. - 140 871,54 грн., за жовтень 2019 р. - 2 159 497,94 грн., за листопад 2019 р. - 612 090,68 грн., за грудень 2019 р. - 1 520 796,35 грн., за січень 2020 р. - 643 526,45 грн., за вересень 2020 р. - 675 150 грн., за жовтень 2020 р. - 562210,79 грн., за листопад 2020 р. - 480 001,50 грн.;
- п.1 ч.1 ст.4, ч.8 ст.9 Закону №2464-VI в частині несвоєчасної сплати сум з єдиного внеску нарахованого роботодавцю на суми заробітної плати за період січень - лютий 2020 р.;
- п.187.1 ст.187 ПК України в частині заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість на загальну суму ПДВ 460 472 261 грн., в т.ч. за листопад 2019 р. (період з 11.10.2019 р. по 30.11.2019 р.) - 128 269 321 грн., за грудень 2019 р. - 118 058 778 грн., за січень 2020 р. - 59 080 963 грн., за лютий 2020 р. - 51 937 545 грн., за березень 2020 р. - 23 998 677 грн., за квітень 2020 р. - 55 919 725 грн., за травень 2020 р. - 308 052 грн., за вересень 2020 р. - 9 002 400 грн., за жовтень 2020 р. - 7 096 800 грн., за листопад 2020 р. - 6 800 000 грн.;
- абз.1 п.2 ч.1 ст.7 Закону №2464-VI, у результаті чого занижено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2019 р. - 2020 р. в загальній сумі 172892,72 грн., в тому числі: за 2019 р. - 38 558,52 грн., за 2020 р. - 134334,2 грн;
- п.1, 2 ст.3 Закону №265/95-ВР, через зареєстровані РРО не проведено розрахункові операції на повну суму з видачі готівкових коштів на покупку побутових відходів чорного металу, які підтверджені у паперовій та/або електронній формі відповідними розрахунковими документами.
На підставі висновків акта перевірки від 19.02.2025 року №661/04-36-24/07 контролюючим органом були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення від 07.04.2025 р., а саме:
-податкове повідомлення-рішення №[номер приховано], яким збільшено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 120 271 327,53 грн.;
-податкове повідомлення-рішення №[номер приховано] в частині заниження податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2019 - 2020 роки на загальну суму 563 143 178,88 грн.;
-податкове повідомлення-рішення №[номер приховано], яким збільшено грошове зобов`язання з військового збору на загальну суму 9 891 500,53 грн.;
-податкове повідомлення-рішення №[номер приховано], яким збільшено грошове зобов`язання з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 46 928 598,25 грн.;
-податкове повідомлення-рішення №[номер приховано], яким донараховано єдиний податок з фізичних осіб на загальну суму 24 434 141,39 грн.;
-податкове повідомлення-рішення №[номер приховано], яким збільшено грошове зобов`язання з ПДВ на загальну суму 575 590 326,25 грн.;
-податкове повідомлення-рішення №[номер приховано] за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фіз.особами за результатами річного декларування» в сумі 1020 грн.;
-податкове повідомлення-рішення №[номер приховано] за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді з/п» на загальну суму 1 020 грн.;
-податкове повідомлення-рішення №[номер приховано], яким застосовано штрафні санкції за порушення законодавства в сфері обігу готівки та застосування РРО на загальну суму 209281001,20 грн.
07.04.2025 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області було виставлено вимогу про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ від 07.04.2025 року №Ф-[телефон приховано] на загальну суму 172 892,72 грн.
07.04.2025 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області прийнято рішення №[номер приховано] про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 86446,36 грн.
07.04.2025 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області прийнято рішення №[номер приховано] про застосування штрафних санкцій за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату ЄСВ в сумі 16,91 грн.
Не погодившись із вказаними рішеннями контролюючого органу, позивач оскаржив їх правомірність до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам колегія суддів зазначає наступне.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що перевірка проведена правомірно, спірні рішення прийняті відповідачем обґрунтовано та у межах його повноважень.
Колегія суддів вважає наведені висновки такими, що грунтуються на правильно встановлених обставинах та ретельній оцінці законодавства, що охоплює спірні правовідносини.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
За змістом п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до пп. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності, зокрема, якщо розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 призначено у зв`язку з надходженням відомостей про державну реєстрацію припинення платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 .
При цьому, відповідно до п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, зокрема, копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися.
За змістом п. 42.1 ст. 42 Податкового кодексу України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті.
Згідно п. 42.2 ст. 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
За приписами п. 42.5 ст. 42 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Податковою адресою платника податків - фізичної особи, відповідно до п. 45.1 ст. 45 Податкового кодексу України, визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу.
При цьому, згідно пп.16.1.11 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України повідомляти контролюючі органи про зміну місцезнаходження юридичної особи та зміну місця проживання фізичної особи - підприємця віднесено до обов`язків платника податків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що станом на час прийняття наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 21.01.2025 р. №5-п та його направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення на реєстраційну адресу позивача, а саме: АДРЕСА_1 , саме ця адреса була податковою адресою, за якою, відповідно до приписів Податкового кодексу України ведеться листування з платником податків.
Згідно витягу з Реєстру Київської територіальної громади ОСОБА_1 з 03.02.2025 р. зареєстрована за адресою місця проживання: АДРЕСА_2 .
Таким чином, відповідачем, з дотриманням вимог ст.ст. 42, 45, 81 Податкового кодексу України, було направлено наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 21.01.2025 р. №5-п на актуальну на той час реєстраційну та податкову адресу позивача.
Водночас, враховуючи зміну реєстраційної адреси позивача та дату цієї зміни, акт перевірки від 19.02.2025 року №661/04-36-24/07 вже було відправлено адресу позивача: АДРЕСА_2 рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Також, враховуючи приписи п. 42.5 ст. 42 Податкового кодексу України, у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Отже, направлені за офіційною реєстраційною адресою документи вважаються належним чином врученими, незважаючи на неотримання їх платником податків.
Відтак, враховуючи дотримання працівниками податкового органу вимог податкового законодавства щодо належного направлення документів про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 , колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги в цій частині, як безпідставні та необгрунтовані.
За матеріалами справи, наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 21.01.2025 р. №5-п направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення на реєстраційну адресу позивача, а саме: АДРЕСА_1 , однак відправлення повернулося без вручення з відміткою «адресат відсутній за цією адресою».
Акт перевірки від 19.02.2025 року №661/04-36-24/07 вже було відправлено адресу позивача: АДРЕСА_2 . рекомендованим листом з повідомленням про вручення, однак відправлення повернуто без вручення з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до п. 42.5 ст. 42 Податкового кодексу України вказані відправлення вважаються врученими.
Згідно п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Наведена норма податкового законодавства покладає на платника податків обов`язок надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки.
Відповідно до пункту 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Таким чином, у разі якщо до закінчення перевірки або протягом десяти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Зазначений висновок узгоджується з висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 19 листопада 2024 року у справі № 420/7184/19.
У постановах від 29 травня 2020 року у справі № 826/27811/15, від 06 серпня 2019 року у справі № 160/8441/18, від 31 січня 2020 року у справі № 826/15328/18, від 03 жовтня 2023 року у справі № 420/534/20 Верховний Суд сформулював такі висновки. Надання платником податків фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих платником показників податкового обліку. Обов`язок платника податків зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів. Ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України до їх відсутності. Винятком є випадки виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами та іншими компетентними органами. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені ним у податковій звітності, але не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Поряд з цим у постанові від 08 вересня 2019 року у справі №802/1069/13-а Верховний Суд також зауважував, що обставина щодо порушення платником податків обов`язку, встановленого пунктом 85.2 статті 85 Податкового кодексу України, надати після початку перевірки всі документи, які пов`язані з предметом перевірки, не означає, що платник не має права додатково їх надати до прийняття контролюючим органом відповідного рішення за результатами перевірки та не звільняє контролюючий орган від обов`язку врахувати при прийнятті рішення додатково надані платником документи у строк, встановлений абзацом другим пункту 44.7 статті 44 Податкового кодексу України, що прямо передбачено нормами пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України.
Узагальнюючи наведені вище підходи, суд касаційної інстанції у постанові від 14 серпня 2024 року у справі №560/12984/23 зазначав, що платник податків має право на подання документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки, після закінчення такої перевірки. Проте реалізація такого права має здійснюватися відповідно до вимог, встановлених Податкового кодексу України, і до прийняття рішення за результатами такої перевірки. Поряд з цим платник податків не позбавлений права довести у судовому процесі, що він вжив всіх залежних від нього заходів для забезпечення повної та об`єктивної перевірки, не ухилявся від її проведення, тобто, його поведінка жодним чином не була спрямована на перешкоджання контролюючому органу у здійсненні податкового контролю.
Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З урахуванням дотримання контролюючим органом вимог законодавства щодо направлення позивачу наказу та повідомлення про проведення перевірки, ненадання позивачем первинної документації, що стосувалась перевірки, контролюючий орган, з урахуванням податкових декларацій, ІКП по платежах, інформації щодо руху грошових коштів ППФО Гейдарової В. М. проведено перевірку, а її висновки зафіксовано у акті від 19.02.2025 року № 661/04-3624-07/3394800023, який також був направлений на реєстраційну адресу позивача.
Однак, позивач, користуючись своїми правами, не надала первинні документи ні під час проведення перевірки, ні після оформлення акта за результатом проведеної перевірки.
Крім того колегія суддів звертає увагу, що положення пункту 44.6 статті 44 ПК України вимагає наявності документів на час складення податкової звітності, встановлює правило щодо надання платником податків документів для перевірки, а також юридичний наслідок недотримання цього правила як виключення факту наявності документів на час складення податкової звітності. Вона є складовою механізму правового регулювання податкового обліку і не входить в будь-яку конкуренцію з процесуальними нормами, якими встановлені правила доказування в адміністративному судочинстві.
Такі правові висновки Верховний Суд формував неодноразово у своїх постановах, зокрема й у постанові від 26 квітня 2023 року № 640/38062/21, від 12 липня 2023 року у справі №380/5557/22, від 26 квітня 2023 року.
Отже, позапланова документальна перевірка позивача проведена відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначений Податковим кодексом України.
Враховуючи приписи ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, яка передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, доводи апелянта щодо порушення строків внесення повного тексту рішення суду до ЄДРСР не впливають на висновки суду першої інстанції стосовно спірних правовідносин.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів, з урахуванням вимог та доводів позовної заяви і апеляційної скарги, які стосуються виключно порушення процедури проведення перевірки, погоджує висновок суду першої інстанції, що перевірка проведена правомірно, спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем обґрунтовано та у межах його повноважень.
З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції повно з`ясовані обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, відповідають обставинам справи, судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального права і норми процесуального права, та доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, у зв`язку з чим підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні, тому, при таких обставинах, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2025 в адміністративній справі №160/13086/25 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2025 в адміністративній справі №160/13086/25 - залишити без змін.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку в строк, визначений ст. 329 КАС України.
Головуючий - суддя С.В. Чабаненко
суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Білак