П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
------------------------
У Х В А Л А
31 серпня 2026 р. м. Одеса Справа № 420/38460/25
П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Коваля М.П.,
судді - Джабурія О.В.,
судді - Вербицької Н.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса клопотання адвоката Богуша Ігоря Михайловича в інтересах ОСОБА_1 про розгляд апеляційної скарги з повідомленням та викликом сторін та звернення із судовим дорученням про надання правової допомоги за апеляційною скаргою адвоката Богуша Ігоря Михайловича в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 26 червня 2026 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про скасування рішення про заборону в`їзду на територію України,-
В С Т А Н О В И В :
В провадженні П`ятого апеляційного адміністративного суду перебуває апеляційна скарга адвоката Богуша Ігоря Михайловича в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 26 червня 2026 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про скасування рішення про заборону в`їзду на територію України.
Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2026 року в задоволенні клопотань апелянта про виклик свідка та розгляд апеляційної скарги у відкритому судовому засіданні відмволено, призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами в приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду без виклику сторін та проведення судового засідання.
30 липня 2026 року до П`ятого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання адвоката Богуша Ігоря Михайловича в інтересах ОСОБА_1 про розгляд апеляційної скарги з повідомленням та викликом сторін та звернення із судовим дорученням про надання правової допомоги. В обґрунтування зазначених клопотань апелянтом зазначено, що оскільки в апеляційній скарзі апелянт просив розглядати справу за участю представника позивача, він просить розглядати апеляційну скаргу з повідомленням та викликом сторін,. Крім того, апелянт вважає, що відповідач грубо сфальсифікував документ, за що може понести кримінальну відповідальність, тому просить суд суд в порядку ст. 85 КАСУ звернутись із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (МВС Узбекистану) про надання завіреної належним чином копії свідоцтва на повернення в Республіку Узбекистан № 456818 від 14.03.2025 року, якщо його оригінал ще не було знищено.
Розглянувши зазначені клопотання, колегія суддів дійшла висновку, що вони задоволенню не підлягають з огляду на наступне.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Разом з тим, положеннями ч.2 ст. 311 КАС України передбачено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Як передбачено ст.310 КАС України, апеляційний розгляд здійснюється колегією суддів у складі трьох суддів за правилами розгляду справи судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, встановлених цією главою.
Тобто, законодавець передав вирішення питання щодо виклику учасників справи для надання пояснень у справі на розсуд суду апеляційної інстанції, а останній, відповідно, задовольняє таке клопотання за умови, якщо є необхідність заслухати такі пояснення.
У цьому контексті, слід наголосити на тому, що саме по собі клопотання сторони про розгляд справи за її участю, яка, відповідно до процесуального закону може розглядатися в порядку письмового провадження, не є достатньою підставою для призначення її до розгляду у відкритому судовому засіданні.
Такий висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в ухвалі від 27.08.2019 року у справі №826/7244/18, згідно якої бажання сторін у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, висловлені ними в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідності призначення справи до розгляду з викликом її учасників.
Колегія суддів також звертає увагу, що розгляд апеляційної скарги в порядку письмового провадження жодним чином не перешкоджає учасникам процесу реалізувати свої процесуальні права, передбачені статтею 44 КАС України.
Вирішуючи заявлене клопотання апелянта про його бажання брати участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції також враховує практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово висловлювався з приводу відсутності публічних слухань.
Зокрема, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах, в контексті п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08.12.1983р. у справі «Ахеn v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25.04.2002р. «Varela Assalino contre le Portugal», заява №64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку Європейського суду з прав людини, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги п.1 ст.6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Разом із тим, дослідивши матеріали справи, враховуючи характер спірних відносин і предмет доказування, а також приймаючи до уваги відсутність клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, колегія суддів дійшла до висновку щодо відсутності підстав для задоволення клопотання апелянта про розгляд справи за його участі в судовому засіданні.
Крім того, відповідно до частини 1 статті 85 КАС України, у разі якщо в процесі розгляду справи суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором. Згідно з частиною 2 цієї ж статті, за відсутності укладеного міжнародного договору таке доручення надсилається Міністерству юстиції України, яке, у свою чергу, надсилає його Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.
Аналіз вказаної норми свідчить, що звернення із судовим дорученням є дискреційним правом суду, реалізація якого безпосередньо залежить від наявності об`єктивної необхідності в отриманні таких доказів на території іншої держави для правильного та всебічного вирішення справи.
Завданням міжнародного судового доручення про надання правової допомоги є отримання доказів, які об`єктивно відсутні у розпорядженні суду та сторін в Україні. Як вбачається з матеріалів справи, копії свідоцтва на повернення в Республіку Узбекистан №456818 вже надані позивачем та відповідачем, а також долучені до матеріалів справи. Направлення міжнародного доручення з метою повторного отримання іноземним судом або іншим компетентним органом іноземної держави документа, який вже наявний у матеріалах справи та є предметом судового дослідження, позбавлене процесуальної доцільності.
Апелянт обґрунтовує своє клопотання тим, що він має сумніви у достовірності штампів, проставлених на копії свідоцтва, наданій відповідачем. Однак, в адміністративному судочинстві будь-які сумніви щодо достовірності доказу мають бути підкріплені належними, допустимими та достовірними доказами. Апелянт не надав жодних об`єктивних доказів (висновку експертизи, відомостей про реєстрацію кримінального провадження за фактом підроблення документів службовими особами відповідача тощо), які б ставили під обґрунтований сумнів достовірність наявної копії.
Разом із тим, процедура виконання судового доручення через компетентні органи іноземної держави, зокрема шляхом передачі документів дипломатичними каналами (через Міністерство юстиції та Міністерство закордонних справ України, а в подальшому через компетентні органи Республіки Узбекистан), є довготривалою, а задоволення такого клопотання за відсутності на те дійсної та нагальної потреби призведе до безпідставного зупинення провадження у справі на невизначений строк, що є порушенням права на розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Враховуючи, що в процесі розгляду даної справи у суду відсутня об`єктивна необхідність отримувати докази на території іншої держави, керуючись положеннями статті 85 КАС України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявленого клопотання.
Керуючись ст. ст. 85, 311, 325, 328 КАС України, суд, -
У Х В А Л И В :
У задоволені клопотань адвоката Богуша Ігоря Михайловича в інтересах ОСОБА_1 про розгляд апеляційної скарги з повідомленням та викликом сторін та звернення із судовим дорученням про надання правової допомоги за апеляційною скаргою адвоката Богуша Ігоря Михайловича в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 26 червня 2026 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про скасування рішення про заборону в`їзду на територію України - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: М.П. Коваль
Суддя: О.В. Джабурія
Суддя: Н.В. Вербицька