П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
31 серпня 2026 р. м. Одеса Справа № 420/34094/25
Перша інстанція: суддя Токмілова Л.М.
П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Терлецького Д.С., суддів Вербицької Н.В., Димерлія О.О., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
Рух і обставини справи
09.10.2025 р. ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1 ) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, у якому просив:
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в період з 27 лютого 2022р. по 06 березня 2025р. грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільнені, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022р., встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023р., встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024р., встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004р. № 44.
зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 27 лютого 2022р. по 06 березня 2025р. грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільнені, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022р., встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023р, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024р., встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004р. № 44.
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , щодо не підготовки та не направленні до уповноваженого органу, через який було подано заяву про призначення пенсії за вислугою років оновлених грошового атестату та довідки на ім`я ОСОБА_1 про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
зобов`язати військову частину НОМЕР_1 видати на ім`я ім`я ОСОБА_1 оновлених грошового атестату та довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
На обґрунтування позову вказано, що позивач проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 та військовій частині НОМЕР_2 , яка перебуває на фінансовому забезпечення у військової частини НОМЕР_1 . Військова частина НОМЕР_1 у 2022-2025рр. протиправно не здійснювала нарахування та виплату грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
З урахуванням чинного правового регулювання та фактичних обставин справи позивач вказав, що нарахування та виплата перерахованого грошового забезпечення повинна бути проведена з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004р. №44.
З урахуванням доводів, викладених у позовній заяві, про неправильне нарахування та виплату грошового забезпечення, позивач твердив, що до грошового атестату та довідки за 24 останні календарні місяці військової служби підряд перед звільненням для перерахунку пенсії позивачу належить внести виправлення для подальшого її подання до відповідного Головного управління Пенсійного фонду України для перерахунку пенсії.
Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 15.10.2025р. залишив позовну заяву без руху та встановив строк для усунення недоліків шляхом надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.
Одеський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні заяви представника позивача про поновлення пропущеного строку на звернення до суду ухвалою від 23.10.2025р. Повернув позовну заяву в частині позовних вимог ОСОБА_1 за періоди з 20.07.2022р. по 06.03.2025р. Відкрив провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії (в іншій частині вимог) та витребував у військової частини НОМЕР_1 належним чином засвідчені довідки про нараховане/виплачене грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з 27.02.2022р. по 19.07.2022р.
Військова частина НОМЕР_1 подала відзив на позовну заяву (а.с. 39-45), у якому просила відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. На обґрунтування вказано, що військова частина НОМЕР_1 не є належним відповідачем у цій справі, оскільки у період з 27.02.2022 р. по 11.05.2023р. р. позивач проходив військову службу в військовій частині НОМЕР_2 .
Одеський окружний адміністративний суд позов задовольнив частково рішенням від 14.05.2026 р.
Визнав протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в період з 27.02.2022р. по 19.07.2022р. грошового забезпечення, а також виплаченої за вказаний період премії, визначивши її розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022р., на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.2017р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004р. №44.
Зобов`язав військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 27.02.2022р. по 19.07.2022р. грошового забезпечення, а також виплаченої за вказаний період премії, визначивши її розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004р. №44.
В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовив.
Не погодившись з прийнятим рішенням, військова частина НОМЕР_1 (далі також - скаржник) подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, неповноту встановлених обставин у справі, просить скасувати судове рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
П`ятий апеляційний адміністративний суд відкрив апеляційне провадження у справі та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження ухвалами від 19.06.2026р.
П`ятий апеляційний адміністративний суд відмовив у задоволенні клопотання військової частини військової частини НОМЕР_1 про зупинення апеляційного провадження ухвалою від 17.07.2026р.
З 03.08.2026р. по 28.08.2026р. судді, які входять до колегії суддів, що розглядає цю справу, перебували у щорічній відпустці.
Обставини справи
ОСОБА_1 в період з 27.02.2022 р. по 11.05.2023 р. проходив службу у військовій частині НОМЕР_2 , яка зарахована на фінансове забезпечення військової частини НОМЕР_1 .
У подальшому в період з 12.05.2023р. по 06.03.2025р. ОСОБА_1 проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №72 від 06.03.2025р. виключено зі списків особового складу та знято з усіх видів забезпечення ОСОБА_1 .
Військова частина НОМЕР_2 зарахована на фінансове забезпечення військової частини НОМЕР_1 з 01 липня 2022р. Натомість до 30.06.2022р. військова частина НОМЕР_2 та військова частина НОМЕР_1 одночасно перебували на фінансовому забезпеченні в ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Представник позивача 08.08.2025р. звернулась до військової частини НОМЕР_1 з заявою, якою просила нарахувати та виплатити позивачу, починаючи з 27 лютого 2022р. по 06 березня 2025р. грошове забезпечення відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовими званням у 2022, 2023, 2024, 2025рр. шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом відповідно на 01 січня 2022р., 01 січня 2023р., 01 січня 2024р., 01 січня 2025р. на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14, з урахуванням раніше виплачених сум та з адвокатським запитом про надання необхідної інформації.
Листами від 29.08.2025 р. військова частина НОМЕР_1 повідомила представника позивача про відсутність правових підстав для задоволення вимоги щодо перерахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 27.02.2022р. по 15.05.2023р. з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, відмінного від того, що встановлений станом на 01.01.2018 р.
Вважаючи порушеними свої права, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Оцінка суду першої інстанції
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов таких висновків.
У період з 27.02.2022 р. по 19.07.2022 р. включно грошове забезпечення позивача мало обчислюватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на станом на 01.01.2022р. за Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік».
Грошова компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки та одноразова грошова допомога повинні були бути нарахована позивачу у день звільнення позивача з військової служби, тобто 06.03.2025р. З огляду на це суд першої інстанції вказав на відсутність правових підстав для проведення перерахунку цих виплат з врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022р.
Водночас грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з таких виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з його грошового забезпечення та інших виплат.
Що стосується позовних вимог в частині зобов`язання відповідача видати оновлений грошовий атестат та довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», суд вважає, що вони є передчасними, оскільки відповідач не здійснив перерахунок грошового забезпечення за спірний період.
Оскільки у грошовому атестаті зазначаються фактично виплачені розміри грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу, то розмір грошового забезпечення за період з 27.02.2022р. по 19.07.2022р. включно (період позовних вимог), обчислений виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня відповідного календарного року, не впливає на розмір грошового забезпечення, визначеного на дату виключення позивача зі списків особового складу (06.03.2025р.).
Задовольняючи частково позовні вимоги до військової частини НОМЕР_1 , суд першої інстанції вказав, що відповідно до спільної директиви Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України №Д-321/65/дск від 22.05.2025р. «Про проведення додаткових організаційних заходів у Збройних Силах України в 2025 році», директиви Командувача Сил територіальної оборони Збройних Сил України №Д-22/ДС від 22.05.2025р. «Про проведення додаткових організаційних заходів у Силах територіальної оборони Збройних Сил України в 2025 році», наказу начальника Регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Сил територіальної оборони Збройних Сил України №46/дск від 26.05.2025р., з 01.08.2025р. введено в дію штат №58/182-01, яким, зокрема, передбачені організаційні заходи щодо ліквідації військової частини НОМЕР_2 як окремого батальйону територіальної оборони Збройних Сил України, з організаційним та штатним перетворенням в НОМЕР_3 батальйон територіальної оборони військової частини НОМЕР_1 .
Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №216 від 31.07.2025р. військову частину НОМЕР_2 наказано вважати розформованою; особовий склад вибув до нових місця служби; озброєння, військову техніку, матеріальні засоби та майно передані відповідно до актів приймання-передачі; службові документи довгострокового та короткострокового зберігання передані військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідно до підпункту 1.4 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №231 від 31.07.2025р., військову частину НОМЕР_2 з 01.08.2025 наказано вважати НОМЕР_3 батальйоном територіальної оборони військової частини НОМЕР_1 , та переведено на штат №58/182-01.
Доводи апеляційної скарги
На обґрунтування апеляційної скарги вказано, що суд першої інстанції залишив поза увагою доводи військової частини НОМЕР_1 з приводу того, що у спірний період з 27.02.2022р. по 19.07.2022р. позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , отже, саме вона мала обов`язок щодо організації оформлення та подання документів, необхідних для нарахування та виплати грошового забезпечення позивачу.
Таким чином, військова частина НОМЕР_1 не вчиняла протиправних дій чи бездіяльності у відношенні позивача, тому не є належним відповідачем у цій справі.
Позиція позивача у справі на заявлену апеляційну скаргу
Позивач, належно повідомлений про розгляд цієї справи, своїм правом на подання відзиву не скористався.
Джерела права та оцінка суду апеляційної інстанції
За результатами апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи і правильність застосування норм матеріального і процесуального права, суд у складі колегії суддів дійшов таких висновків.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначає та встановлює Закон України від 20.12.1991р. №2011 XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ).
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (абзац перший пункту 2 статті 9 Закону №2011-ХІІ).
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності (абзац перший пункту 4 статті 9 Закону №2011-ХІІ).
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (абзац другий пункту 4 статті 9 Закону №2011-ХІІ).
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.06.2018р. за №745/32197 (далі - Порядок №260).
Відповідно до абзацу четвертого пункту 1 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення згідно з цим Порядком виплачується: військовослужбовцям, які проходять військову службу в апаратах Міністерства оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України, Генеральному штабі Збройних Сил України, органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, військовій частині НОМЕР_4 (далі - військові частини).
Підставами для нарахування та виплати грошового забезпечення згідно з пунктом 3 розділу І Порядку №260 є, зокрема: штат військової частини; накази про призначення на посаду, зарахування до списків особового складу, вступ до виконання обов`язків за посадою, зарахування у розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати.
Згідно з абзацом першим пункту 8 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.
Відповідно до абзацу п`ятого пункту 8 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника).
Отже, грошове забезпечення виплачується військовослужбовцю на підставі належним чином оформлених документів та відповідного наказу командира за місцем перебування військовослужбовця на грошовому забезпеченні.
Правила організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту затверджені наказом Міністерства оборони України від 22.05.2017р. №280 (далі Правила № 280).
Відповідно до пункту 1.1 розділу І Правил № 280 ці Правила визначають механізм фінансового забезпечення військових частин, кораблів, військових навчальних закладів, військових комісаріатів (територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту (далі військова частина), що утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України.
За визначенням, наведеним в пункті 1.2 розділу І Правил № 280, фінансове забезпечення - система заходів, що включає фінансове планування, отримання, зберігання, економне, ефективне і цільове використання коштів відповідно до вимог законодавства, організацію обліку та звітності з метою виконання військовою частиною покладених на неї завдань.
Згідно з пунктом 1.3 розділу І Правил № 280 розпорядниками бюджетних коштів за кошторисом Міністерства оборони України є:
Міністр оборони України головний розпорядник;
командувачі (начальники) видів Збройних Сил України, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, інших органів військового управління (крім військових комісаріатів (територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки)), Голова Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту, які включені до мережі головного розпорядника коштів, розпорядники коштів нижчого рівня (далі розпорядники коштів другого рівня);
командири військових частин, які включені до мережі головного розпорядника коштів або розпорядника коштів другого рівня, розпорядники коштів нижчого рівня (для - розпорядники коштів третього рівня).
Розпорядники бюджетних коштів реалізують свої функції таким чином:
головний розпорядник через Департамент фінансів Міністерства оборони України;
розпорядники коштів другого рівня через фінансово-економічні управління командувань видів Збройних Сил України, інших органів військового управління, управління фінансово-економічної діяльності Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту;
розпорядники коштів третього рівня через фінансові органи військових частин.
Згідно з пунктом 1.4 розділу І Правил № 280 забезпечувальний фінансовий орган згідно зі своїми повноваженнями здійснює координацію діяльності структурних підрозділів Міністерства оборони України, Апарату Головнокомандувача Збройних Сил України, Генерального штабу Збройних Сил України, видів Збройних Сил України, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, органів військового управління, які в установленому законодавством порядку визначені відповідальними виконавцями (співвиконавцями) бюджетних програм (підпрограм) (далі служби забезпечення) щодо забезпечення військових частин бюджетними асигнуваннями та коштами за напрямами відповідальності цих служб забезпечення.
Військова частина має право отримувати бюджетні асигнування на утримання тільки від одного забезпечувального фінансового органу.
До основних завдань фінансового забезпечення військової частини, з-поміж іншого, належить своєчасна та повна виплата грошового забезпечення військовослужбовцям та заробітної плати працівникам та інших передбачених законодавством виплат.
Забезпечувальний фінансовий орган стосовно військових частин, які зараховані на його фінансове забезпечення, серед іншого, зобов`язаний надавати бюджетні асигнування та здійснювати фінансування військових частин у порядку, визначеному законодавством.
Відповідно до абзацу другого пункту 1.5. розділу І Правил № 280 військова частина, не включена до мережі розпорядників бюджетних коштів, зараховується на фінансове забезпечення до військової частини розпорядника коштів третього рівня на підставі відповідних директив (рішень).
Згідно з абзацом третім пункту 1.5. розділу І Правил № 280 у разі зарахування військової частини на фінансове забезпечення до військової частини розпорядника коштів не за підпорядкованістю, рішення про таке зарахування приймається фінансовим органом головного розпорядника бюджетних коштів на підставі клопотання керівника органу військового управління (структурного підрозділу органу військового управління).
Відповідно до абзацу третього пункту 1.5. розділу І Правил № 280 командир військової частини, зарахованої на фінансове забезпечення до військової частини розпорядника коштів третього рівня, організовує своєчасне оформлення та подання розпоряднику коштів усіх документів, необхідних для здійснення належного фінансового забезпечення військової частини.
Згідно з абзацом п`ятим пункту 1.5. розділу І Правил №280 начальник фінансового органу військової частини розпорядника коштів третього рівня, до якої на фінансове забезпечення зараховані інші військові частини, розробляє положення про спільне фінансове господарство, в якому зазначаються права, обов`язки, порядок взаємодії, розмежування повноважень та відповідальності посадових осіб військової частини розпорядника коштів третього рівня та військових частин, які зараховані до неї на фінансове забезпечення, щодо здійснення фінансового забезпечення таких військових частин, у тому числі щодо своєчасного оформлення та подання до фінансового органу військової частини розпорядника коштів необхідних документів (розпорядчих, розрахункових, фінансово-планових тощо). Зазначене положення затверджується командиром військової частини розпорядника коштів третього рівня, погоджується забезпечувальним фінансовим органом та доводиться до військових частин, які зараховані на фінансове забезпечення.
Відповідно до абзацу шостого пункту 1.5. розділу І Правил №280 первинні документи, розрахунки фондів оплати праці, заявки на кошти, платіжні доручення, грошові атестати військовослужбовців, розрахунково-платіжні відомості на виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, заробітної плати працівникам та інші виплати підписують посадові особи розпорядника коштів та посадові особи (командир та інша, визначена командиром, відповідальна посадова особа) військової частини, яка знаходиться на фінансовому забезпеченні.
Згідно з абзацом третім пункту 4.3. розділу 4 Правил №280 виплата грошового забезпечення, заробітної плати та інші виплати (індексація, грошова компенсація за речове майно, харчування, піднайом житла тощо) особовому складу здійснюються за місцем штатної служби (перебування на фінансовому та інших видах забезпечення).
Відповідальність за правильність нарахування та своєчасність виплати грошового забезпечення (заробітної плати), проведення та перерахування за належністю в установлені терміни утримань і нарахувань відповідно до пункту 4.3. розділу 4 Правил № 280 покладається на командира військової частини та начальника фінансового органу.
Згідно з пунктом 1.12 Правил № 280 основними завданнями фінансово-економічних підрозділів органів військового управління, які не є розпорядниками бюджетних коштів та мають у своєму підпорядкуванні військові частини є, зокрема, здійснення контролю за своєчасною виплатою грошового забезпечення військовослужбовцям та заробітної плати працівникам у підпорядкованих військових частинах.
Отже, у разі перебування військової частини на фінансовому забезпеченні в іншої військової частини - розпорядника коштів третього рівня, грошове забезпечення виплачується військовослужбовцю таким розпорядником коштів на підставі документів, передбачених пунктом 3 Порядку №260, які подаються командиром військової частини, до штату якої зарахований військовослужбовець і в якій він перебуває у списках особового складу.
Натомість військовою частиною - розпорядником коштів третього рівня, на підставі належним чином оформлених і спільно підписаних розрахунково-платіжних документів, забезпечується фінансування та фактична виплата грошового забезпечення і інших передбачених законом виплат.
Таким чином, у разі перебування військової частини на фінансовому забезпеченні в іншої військової частини, саме на військову частину, до штату якої зарахований військовослужбовець та у списках особового складу якої він перебуває, покладається обов`язок щодо організації оформлення та подання документів, необхідних для нарахування та виплати грошового забезпечення військовослужбовцю.
У цьому зв`язку суд у складі колегії суддів зазначає, що протягом спірного періоду з 27.02.2022р. по 19.07.2022р. позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .
Згідно з частиною шостою статті 13 Закону України від 02.06.2016р. №1402-VIII «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд у складі колегії суддів вважає за необхідне вказати на правовий висновок Верховного Суду, викладений за подібних правовідносин у постанові від 28.05.2026р. у справі №420/28894/24, за яким «… у разі перебування військової частини на фінансовому забезпеченні в іншої військової частини, саме на військову частину, до штату якої зарахований військовослужбовець та у списках особового складу якої він перебуває, покладається обов`язок щодо організації оформлення та подання документів, необхідних для нарахування та виплати грошового забезпечення військовослужбовцю».
Отже, на військову частину НОМЕР_2 покладався обов`язок щодо організації оформлення та подання спочатку до ІНФОРМАЦІЯ_3 , а з 01 липня 2022р. - до військової частини НОМЕР_1 , документів, необхідних для належного нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення.
Застосовуючи правовий висновок Верховного Суду до цієї справи, суд у складі колегії суддів вважає, що військова частина НОМЕР_1 не здійснювала нарахування (обчислення) спірних сум, тобто будь - яких прав позивача не порушувала. Відповідно, висновок суду першої інстанції про протиправну бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в період з 27.02.2022р. по 19.07.2022р. є хибним, не відповідає обставинам справи та нормам матеріального права.
Суд у складі колегії суддів також вважає за необхідне вказати, що суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, урахував спільну директиву Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 22.05.2025р. №Д-321/65/дск «Про проведення додаткових організаційних заходів у Збройних Силах України в 2025 році», директиву Командувача Сил територіальної оборони Збройних Сил України від 22.05.2025р. №Д-22/ДС «Про проведення додаткових організаційних заходів у Силах територіальної оборони Збройних Сил України в 2025 році».
Водночас вказані акти не засвідчують правонаступництва військової частини НОМЕР_1 щодо військової частини НОМЕР_2 . Так само не засвідчують ці обставини наказ командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №216 від 31.07.2025р. та наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №231 від 31.07.2025р.
При цьому поза увагою суду першої інстанції залишена та обставина, що до 30.06.2022р. військова частина НОМЕР_2 та військова частина НОМЕР_1 одночасно перебували на фінансовому забезпеченні в ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що прямо зазначено у відзиві на позовну заяву (а.с. 39-45) та підтверджується доданим листом Департаменту фінансів Міністерства оборони України №248/2942 від 29.06.2022р.
З огляду на це висновок суду першої інстанції, за яким на військовій частині НОМЕР_1 як на правонаступнику військової частини НОМЕР_2 лежить обов`язок здійснити перерахунок грошового забезпечення позивача за період з 27.02.2022р. по 19.07.2022р., суд апеляційної інстанції вважає таким, що не відповідає обставинам справи та нормам матеріального права.
Відповідно до частини третьої статті 48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
Згідно з частиною четвертою статті 48 КАС України якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави.
Відповідно до частини шостої статті 48 КАС України після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку.
Згідно з частиною сьомою статті 48 КАС України заміна позивача допускається до початку судового розгляду справи по суті. Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.
У цьому зв`язку суд у складі колегії суддів ураховує правовий висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 28.07.2021 р. у справі № 826/4406/18, за яким визначення відповідачів є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому обов`язком суду є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності. Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. Заміна відповідача може відбутися навіть за ініціативою суду.
Отже, у даному випадку суд першої інстанції повинен був за правилами статті 48 КАС України до ухвалення рішення здійснити заміну первісного відповідача на належних або, у разі незгоди позивача, залучити до участі у справі як відповідачів. У будь-якому разі розгляд адміністративної справи повинен був бути розпочатий спочатку.
Натомість суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальної можливості замінити неналежну сторону у справі або залучити співвідповідачів, це може здійснюватися виключно судом першої інстанції.
Збіжний правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах від 07.04.2020р. у справі №200/9346/16-а, від 07.04.2020р. у справі №501/1397/17, від 28.11.2019 р. у справі №826/12172/18, від 24.09.2019р. у справі №344/19007/18, від 26.08.2020р. у справі №500/2972/17 тощо.
З огляду на зазначене, колегія суддів доходить висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, внаслідок чого оскаржуване рішення підлягає скасуванню з мотивів пред`явлення позову до неналежного відповідача.
Висновки суду апеляційної інстанції
Згідно з частиною першою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини другої статті 317 КАС України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
З огляду на висновки, яких за результатами апеляційного перегляду дійшов суд у складі колегії суддів, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Зважаючи на результати апеляційного перегляду та відповідно до статті 139 КАС України, розподіл судових витрат не здійснюється.
З огляду на те, що суд першої інстанції правомірно відніс справу до категорії незначної складності й розглядав її за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених у пункті 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 - задовольнити.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14.05.2026р. у справі №420/34094/25 - скасувати.
Прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.
Постанова суду апеляційної інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, які передбачені в пункті 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя: Д.С. Терлецький
Суддя: Н.В. Вербицька
Суддя: О.О. Димерлій