ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 640/28145/21 Головуючий у 1 інстанції: Череповський Є.В.
Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 серпня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.
Суддів Безименної Н.В.
Кузьмишиної О.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» до Державної аудиторської служби України про визнання протиправним та скасування пункту вимоги, -
В С Т А Н О В И Л А:
Позивач - Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» (далі - АТ «Укрзалізниця») звернувся до суду з позовом до Державної аудиторської служби України, в якому просив: визнати протиправним та скасувати пункт 4 резолютивної частини вимоги Державної аудиторської служби України від 24.06.2021 №000500-14/7930-2021 в частині вимоги забезпечити відшкодування на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель та споруд» Акціонерного товариства «Українська залізниця» втрат фінансових (матеріальних) ресурсів, здійснених через втрату боржника у зобов`язанні в особі Товариства з обмеженою відповідальністю «Концерн «Біг-М» на суму 214 682,63 грн.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 23 червня 2025 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погодившись з рішенням суду, позивач - Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, апелянт вказує, що нерухоме майно було повернуто ТОВ «КОНЦЕРН «БІГ-М» з оренди 31 березня 2017 року, у зв`язку із чим, правові підстави для нарахування орендної плати за період із квітня по червень 2017 року в сумі 115 114,49 грн були відсутні, а здійснення такого нарахування працівниками бухгалтерії є лише помилкою, а не завданням збитків. Крім того, апелянт стверджує, що протягом грудня 2015 року - грудня 2016 року ТОВ «КОНЦЕРН «БІГ-М» належним чином сплачувало 70 відсотків орендної плати на користь Фонду державного майна України, відповідно до умов договору оренди, а тому, нарахування та стягнення подвійної орендної плати за минулий період у сумі 78 017,93 грн не мало правових підстав. Також, апелянт вказує, що за відсутності письмового повідомлення боржника про заміну кредитора виконання ним зобов`язання первісному кредиторові є належним виконанням. Крім того, апелянт посилається на те, що самоусунення Державної аудиторської служби України від встановлення винних осіб та їх зазначення в акті ревізії й оформленій на його підставі вимозі свідчить про вчинення відповідачем дій у спосіб, який не відповідає приписам статті 19 Конституції України.
14 серпня 2025 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача - Державної аудиторської служби України надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до пункту 8.24 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на І квартал 2021 року в частині інспектувань та на підставі направлення від 04 березня 2021 року №255, Державною аудиторською службою України у період з 09 березня 2021 року по 12 травня 2021 року проведено планову виїзну ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності АТ «Українська залізниця» за період з 01 січня 2017 року по 30 червня 2020 року.
За результатами проведеної ревізії Державною аудиторською службою України складено Акт від 19 травня 2021 року №05-21/2 «Планової виїзної ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності акціонерного товариства «Українська залізниця» за період з 01.01.2017 по 30.06.2020».
Відповідно до відомостей бухгалтерського обліку філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Українська залізниця» та наданих для ревізії документів у 2019 році філією списано за рахунок нарахованого резерву сумнівних боргів дебіторську заборгованість, яка обліковувалася за ТОВ «КОНЦЕРН «БІГ-М», у загальному розмірі 214 682,63 грн.
Зазначена дебіторська заборгованість складалася з нарахованої пені у розмірі 21 550,21 грн, орендної плати за період із грудня 2015 року по грудень 2016 року в розмірі 78 017,93 грн та орендної плати за період із квітня по червень 2017 року в розмірі 115 114,49 грн.
На запити Державної аудиторської служби України від 21 квітня 2021 року №11 та від 26 квітня 2021 року №15 філією повідомлено, що 22 грудня 2005 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській області та ЗАТ «КОНЦЕРН «БІГ-М» укладено договір оренди майна, що належить до державної власності, №531/05-Н, предметом якого було нерухоме майно, яке перебувало на балансі Полтавського будівельно-монтажного експлуатаційного управління Південної залізниці.
У наданих філією поясненнях зазначено, що головний бухгалтер ОСОБА_1 надавала підпорядкованим працівникам бухгалтерії вказівки щодо нарахування пені у 2015 році та в першому кварталі 2017 року, внаслідок чого дебіторська заборгованість штучно збільшилася на 21 550,21 грн, при цьому строк позовної давності щодо вимог про стягнення зазначеної пені минув.
15 грудня 2016 року між ПАТ «Укрзалізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» та ТОВ «КОНЦЕРН «БІГ-М» укладено додатковий договір до договору оренди нерухомого майна від 22 грудня 2005 року №531/05-Н, балансоутримувачем якого було Полтавське будівельно-монтажне експлуатаційне управління регіональної філії «Південна залізниця». Умовами зазначеного додаткового договору ПАТ «Укрзалізниця» визначено орендодавцем, строк дії договору продовжено до 31 березня 2017 року, орендну плату за грудень 2015 року визначено в розмірі 27 021,00 грн без податку на додану вартість, а дію додаткового договору поширено на правовідносини, які виникли між сторонами з 01 грудня 2015 року.
В акті ревізії зазначено, що заборгованість у розмірі 78 017,93 грн становила різницю між орендною платою, фактично сплаченою ТОВ «КОНЦЕРН «БІГ-М» за період із грудня 2015 року по грудень 2016 року, та орендною платою, визначеною до сплати з 01 грудня 2015 року додатковим договором від 15 грудня 2016 року. Водночас, у наданій філією інформації зазначено, що ТОВ «КОНЦЕРН «БІГ-М» належним чином та своєчасно виконало грошові зобов`язання за договором оренди, а укладення додаткового договору зі зворотною дією в часі не створювало правових підстав для стягнення з орендаря додаткової орендної плати за минулий період.
Згідно з актом приймання-передачі майна від 31 березня 2017 року, ПАТ «Укрзалізниця» прийняло, а ТОВ «КОНЦЕРН «БІГ-М» повернуло з оренди нерухоме майно у вигляді частини нежитлового приміщення будівлі кухні-столової, розташованої за адресою: м. Полтава, вул. Продовольча, 2в, загальною площею 1 501,2 кв. м. Відповідно до пункту 3 зазначеного акта, сторони підтвердили відсутність взаємних претензій щодо технічного стану об`єкта оренди.
Після підписання акта приймання-передачі майна від 31 березня 2017 року головний бухгалтер ОСОБА_1 не повідомила підпорядкованих їй працівників відділу бухгалтерії Полтавського будівельно-монтажного експлуатаційного управління про повернення об`єкта оренди, внаслідок чого ТОВ «КОНЦЕРН «БІГ-М» помилково виставлено рахунки за оренду майна за квітень, травень та червень 2017 року на загальну суму 115 114,49 грн.
В акті ревізії від 19 травня 2021 року №05-21/2 також зазначено, що начальник ОСОБА_2, головний бухгалтер ОСОБА_1 та юрисконсульт ОСОБА_3 не вчинили дій, спрямованих на зменшення дебіторської заборгованості ТОВ «КОНЦЕРН «БІГ-М», унаслідок чого спливли строки позовної давності та втрачено можливість пред`явлення відповідних вимог до боржника.
За результатами ревізії Державна аудиторська служба України дійшла висновку, що внаслідок непроведення та несвоєчасного проведення претензійно-позовної роботи щодо стягнення дебіторської заборгованості з ТОВ «КОНЦЕРН «БІГ-М» АТ «Українська залізниця» втратило боржника у зобов`язанні, що призвело до втрат фінансових та матеріальних ресурсів філією «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» у розмірі 214 682,63 грн.
Акт ревізії від 19 травня 2021 року №05-21/2 підписано уповноваженими посадовими особами АТ «Українська залізниця» із запереченнями.
За результатами розгляду заперечень Державною аудиторською службою України складено висновки, які затверджені 18 червня 2021 року.
24 червня 2021 року Державною аудиторською службою України прийнято вимогу №000500-14/7930-2021 «Про вимоги щодо усунення порушень», яка надійшла на адресу АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» 30 червня 2021 року.
Пунктом 4 цієї вимоги АТ «Українська залізниця» зобов`язано відшкодування на користь АТ «Укрзалізниця» в особі: філія «Єдиний розрахунковий центр», філія «ЦТС «Ліски», філія «ЦТЛ», філія «Енергозбут», філія «Центр сервісного забезпечення», філія «Будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» втрат фінансових (матеріальних) ресурсів, здійснених через втрату боржника у зобов`язанні (ТОВ «Компанія «ЛТС-2006», ТОВ «ТД «УГВК», ДП «Володимирецьке лісове господарство», ДП «Сарненське лісове господарство», КП «Харківські теплові мережі», ХОПК «Дирекція розвитку інфраструктури території», ТОВ «Євроінвестстрой» та ТОВ «Концерн «Біг-М») на суму 4 678 227,34 гривні.
Листом від 16 вересня 2021 року №000500-14/11767-2021 Державна аудиторська служба України надала АТ «Українська залізниця» роз`яснення щодо виконання вимоги від 24 червня 2021 року №000500-14/7930-2021.
Не погоджуючись із пунктом 4 вимоги Державної аудиторської служби України від 24 червня 2021 року №000500-14/7930-2021 у частині зобов`язання забезпечити відшкодування на користь АТ «Українська залізниця» в особі філії «Будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» втрат фінансових (матеріальних) ресурсів, здійснених через втрату боржника у зобов`язанні в особі ТОВ «КОНЦЕРН «БІГ-М», у розмірі 214 682,63 грн, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначені Законом України від 26 січня 1993 року №2939-XII «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (далі - Закон №2939-XII).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону №2939-XII, здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.
Згідно із частиною першою статті 4 Закону №2939-XII, інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.
Пунктами 7, 10, 13 та 15 статті 10 Закону №2939-XII органу державного фінансового контролю надано право пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку; порушувати перед керівниками відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у допущених порушеннях.
Частиною 2 статті 15 Закону №2939-XII встановлено, що законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов`язковими для виконання службовими особами об`єктів, що контролюються.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2016 року №43, Державна аудиторська служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.
Підпунктом 16 пункту 6 зазначеного Положення передбачено право Державної аудиторської служби України пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства.
Механізм проведення інспектування визначено Порядком проведення інспектування Державною аудиторською службою України, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року №550 (далі - Порядок №550).
Відповідно до пункту 2 Порядку №550, інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об`єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.
Згідно з пунктом 35 Порядку №550, виявлені допущені об`єктом контролю порушення законодавства, контроль за дотриманням якого віднесено до компетенції органу державного фінансового контролю, фіксуються в констатуючій частині акта ревізії з обов`язковим посиланням на норми законів чи інших нормативно-правових актів, які порушено, та зазначенням винних у їх допущенні осіб.
Пунктом 46 Порядку №550 встановлено, що якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повного усунення виявлених порушень, органом державного фінансового контролю у строк не пізніше ніж десять робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень або зауважень до нього - не пізніше ніж три робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення або зауваження, надсилається об`єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.
Відповідно до пункту 49 Порядку №550, у разі, коли діями чи бездіяльністю працівників об`єкта контролю державі або підконтрольній установі заподіяно матеріальну шкоду, орган державного фінансового контролю ставить вимоги перед керівником об`єкта контролю та органом його управління щодо пред`явлення цивільних позовів до винних осіб.
Як вбачається з матеріалів справи, за результатами проведеної у період з 09 березня 2021 року по 12 травня 2021 року планової виїзної ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності АТ «Українська залізниця» за період з 01 січня 2017 року по 30 червня 2020 року Державною аудиторською службою України складено акт від 19 травня 2021 року №05-21/2, яким, зокрема, встановлено, що у 2019 році філією «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» списано за рахунок нарахованого резерву сумнівних боргів дебіторську заборгованість, яка обліковувалася за ТОВ «КОНЦЕРН «БІГ-М», у розмірі 214 682,63 грн.
Зазначена сума складається з 21 550,21 грн пені, 78 017,93 грн орендної плати за період із грудня 2015 року по грудень 2016 року та 115 114,49 грн орендної плати за квітень - червень 2017 року.
За висновком Державної аудиторської служби України, внаслідок непроведення та несвоєчасного проведення претензійно-позовної роботи щодо стягнення зазначеної дебіторської заборгованості АТ «Українська залізниця» втратило боржника у зобов`язанні та право вимоги до нього, що призвело до втрат фінансових (матеріальних) ресурсів у розмірі 214 682,63 грн.
У зв`язку з установленим порушенням, пунктом 4 вимоги Державної аудиторської служби України від 24 червня 2021 року №000500-14/7930-2021 зобов`язано забезпечити відшкодування на користь АТ «Українська залізниця» в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» втрат фінансових (матеріальних) ресурсів, здійснених через втрату боржника у зобов`язанні в особі ТОВ «КОНЦЕРН «БІГ-М», у розмірі 214 682,63 грн.
Відмовляючи в задоволенні вимог, суд першої інстанції виходив із того, що виявлені під час ревізії порушення фінансово-господарської діяльності АТ «Українська залізниця», відображені в оскаржуваній вимозі, свідчать про наявність завданої позивачу матеріальної шкоди (збитків), що, за висновком суду, фактично ним не заперечувалося.
Суд першої інстанції зазначив, що Державна аудиторська служба України наділена повноваженнями пред`являти підконтрольним установам обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства.
Пославшись на висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постанові від 24 квітня 2020 року у справі №802/342/17-а, постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №820/3534/16 та постанові Верховного Суду від 02 листопада 2023 року у справі №160/13920/20, суд першої інстанції зазначив, що за допомогою вимоги органу державного фінансового контролю неможливо примусово стягнути виявлені під час ревізії збитки, оскільки, такі збитки відшкодовуються підконтрольною установою добровільно або стягуються в судовому порядку за відповідним позовом органу державного фінансового контролю.
З огляду на це, суд першої інстанції дійшов висновку, що законність і правильність обчислення визначеного Державною аудиторською службою України розміру збитків можуть бути перевірені судом під час розгляду позову про їх стягнення, а не в межах справи за позовом підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною, у зв`язку із чим, визнав оскаржуваний пункт вимоги правомірним та відмовив у задоволенні позову.
Колегія суддів не погоджується з вищевказаними висновками суду першої інстанції та вважає їх помилковими, з огляду на наступне.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 листопада 2018 року у справі №820/3534/16 дійшла висновку, що спір щодо правомірності вимоги контролюючого органу, направленої підконтрольному суб`єкту, є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.
У постанові від 08 травня 2018 року у справі №826/3350/17 Верховний Суд зазначив, що рішення органу фінансового контролю, прийняте внаслідок реалізації окремого завдання або функції, зокрема пред`явлення обов`язкової до виконання вимоги, є самостійним предметом судового контролю. Письмова вимога повинна бути прийнята в межах компетенції контролюючого органу, містити чіткі, конкретні та зрозумілі приписи, а під час перевірки її правомірності суд повинен надати оцінку змісту такого індивідуального акта та встановити, чи реалізовано владні управлінські функції на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені законодавством.
Водночас, у постанові від 20 лютого 2018 року у справі №822/2087/17 Верховний Суд зауважив, що можливість стягнення збитків контролюючим органом лише в межах відповідного судового провадження не спростовує обов`язку органу державного фінансового контролю дотримуватися вимог закону щодо змісту та форми пред`явленої підконтрольній установі вимоги. Саме аналіз змісту такої вимоги дає змогу встановити, чи відповідає вона вимогам законодавства та чи породжує права й обов`язки для підконтрольної установи.
Розвиваючи зазначений правовий підхід, Верховний Суд у постанові від 25 липня 2024 року у справі №160/12986/21 указав, що для вирішення питання правомірності вимоги, спрямованої на відшкодування збитків, першочергово необхідно дослідити дотримання контролюючим органом процедури та підстав проведення перевірки, якщо вони оспорюються, а також правову природу встановлених порушень. Без належного дослідження цих питань і встановлення факту порушення підконтрольною установою вимог законодавства під час здійснення фінансово-господарської діяльності неможливо надати оцінку правомірності вимоги в частині визначених збитків.
У постановах від 12 вересня 2024 року у справі №380/26300/23 та від 14 листопада 2024 року у справі №380/12264/20 Верховний Суд звернув увагу, що сформовані раніше висновки про перевірку правильності обчислення збитків під час розгляду позову органу державного фінансового контролю про їх стягнення не містять висновку про відсутність у підконтрольної установи права оскаржити вимогу про усунення порушень у судовому порядку.
Аналогічний правовий підхід підтримано Верховним Судом у постанові від 05 березня 2026 року у справі №380/28636/23, у якій зазначено, що письмова вимога органу державного фінансового контролю є актом індивідуальної дії, який породжує юридичні наслідки для підконтрольної установи та може бути предметом судового контролю. Верховний Суд також наголосив, що можливість стягнення збитків за окремим позовом не виключає обов`язку суду перевірити обґрунтованість доводів підконтрольної установи щодо дотримання органом державного фінансового контролю вимог законодавства під час прийняття спірної вимоги, дослідити порушення, покладені в її основу, та надати їм юридичну оцінку.
Враховуючи наведені висновки Верховного Суду, колегія суддів не погоджується із застосованим судом першої інстанції підходом до вирішення цього спору, оскільки, АТ «Українська залізниця» заперечувало не арифметичну правильність визначення Державною аудиторською службою України розміру втрат, а сам факт існування у ТОВ «КОНЦЕРН «БІГ-М» невиконаних грошових зобов`язань та, відповідно, наявність втрат фінансових ресурсів.
Зокрема, позивач указував, що орендна плата в розмірі 115 114,49 грн нарахована за квітень - червень 2017 року після закінчення строку дії договору оренди та повернення орендованого майна за актом приймання-передачі від 31 березня 2017 року, а рахунки на сплату орендної плати за цей період сформовано помилково. Щодо суми 78 017,93 грн позивач зазначав, що ТОВ «КОНЦЕРН «БІГ-М» виконало зобов`язання зі сплати орендної плати в порядку, який діяв до його письмового повідомлення про заміну орендодавця, у зв`язку із чим правові підстави для повторного стягнення відповідних коштів відсутні.
Отже, твердження суду першої інстанції про те, що наявність матеріальної шкоди фактично не заперечувалася позивачем, не відповідає змісту позовної заяви. Наведені АТ «Українська залізниця» доводи стосувалися правової природи встановлених ревізією порушень та існування відповідної дебіторської заборгованості, а не виключно правильності обчислення її розміру.
Водночас, суд першої інстанції не надав оцінки акту приймання-передачі від 31 березня 2017 року, умовам договору оренди та додаткового договору від 15 грудня 2016 року, порядку здійснення ТОВ «КОНЦЕРН «БІГ-М» орендних платежів, а також доводам щодо відсутності письмового повідомлення орендаря про заміну кредитора у зобов`язанні. Саме по собі посилання на можливість перевірки правильності обчислення збитків під час розгляду майбутнього позову про їх стягнення не звільняло суд першої інстанції від обов`язку перевірити, чи існувала відповідна заборгованість та чи було втрачено позивачем дійсне право вимоги до ТОВ «КОНЦЕРН «БІГ-М».
Матеріали справи свідчать, що визначена пунктом 4 вимоги Державної аудиторської служби України від 24 червня 2021 року №000500-14/7930-2021 сума втрат фінансових (матеріальних) ресурсів, пов`язаних із ТОВ «КОНЦЕРН «БІГ-М», у загальному розмірі 214 682,63 грн складається з 21 550,21 грн пені, 78 017,93 грн орендної плати за грудень 2015 року - грудень 2016 року та 115 114,49 грн орендної плати за квітень - червень 2017 року.
Стверджуючи про протиправність пункту 4 вимоги Державної аудиторської служби України від 24 червня 2021 року №000500-14/7930-2021, позивач вказує, що відповідачем не виконано обов`язку щодо встановлення осіб, винних у порушеннях законодавства, виявлених під час ревізії, та зазначення таких осіб в акті ревізії.
Колегія суддів вважає зазначені доводи необґрунтованими, оскільки, в констатуючій частині Акта ревізії від 19 травня 2021 року №05-21/2 зазначено, що відповідне порушення допущено під час перебування філії у складі регіональної філії «Південна залізниця» начальником ОСОБА_2 , головним бухгалтером ОСОБА_1 та юрисконсультом ОСОБА_3, які не вчинили дій, спрямованих на зменшення дебіторської заборгованості ТОВ «КОНЦЕРН «БІГ-М», унаслідок чого, сплинули строки позовної давності та втрачено можливість пред`явлення відповідних вимог.
Таким чином, Акт ревізії містить відомості про осіб, визначених Державною аудиторською службою України відповідальними за допущення встановленого порушення, що відповідає вимогам пункту 35 Порядку №550. Відсутність повторного зазначення цих осіб безпосередньо в пункті 4 оскаржуваної вимоги не свідчить про невиконання відповідачем обов`язку щодо їх встановлення.
Надаючи оцінку висновкам Державної аудиторської служби України про наявність втрат фінансових (матеріальних) ресурсів, колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до частини першої статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Згідно із частиною другою статті 224 Господарського кодексу України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 квітня 2020 року у справі №925/1196/18 зазначила, що збитки передбачають об`єктивне зменшення майнових благ особи. Для встановлення їх наявності необхідно підтвердити неправомірну поведінку, наявність шкоди та причинний зв`язок між такою поведінкою і заподіяною шкодою. При цьому шкода повинна бути об`єктивним наслідком відповідної протиправної поведінки.
Таким чином, саме по собі відображення дебіторської заборгованості в бухгалтерському обліку та її подальше списання за рахунок резерву сумнівних боргів не підтверджують наявності втрат фінансових ресурсів. Для віднесення списаної заборгованості до таких втрат необхідно встановити існування у ТОВ «КОНЦЕРН «БІГ-М» дійсного невиконаного грошового зобов`язання перед АТ «Українська залізниця», реальне зменшення майнових благ позивача та причинний зв`язок між цим зменшенням і непроведенням або несвоєчасним проведенням претензійно-позовної роботи.
Щодо включення до спірної суми втрат орендної плати за квітень - червень 2017 року в розмірі 115 114,49 грн, колегія суддів зазначає наступне.
Пунктом 6 додаткового договору від 15 грудня 2016 року до договору оренди нерухомого майна від 22 грудня 2005 року №531/05-Н установлено, що строк дії договору оренди продовжено з 01 грудня 2015 року по 31 березня 2017 року включно.
Відповідно до акта приймання-передачі від 31 березня 2017 року, АТ «Українська залізниця» прийняло, а ТОВ «КОНЦЕРН «БІГ-М» повернуло з користування нежитлове приміщення будівлі кухні-столової площею 1501,2 кв. м, розташоване за адресою: м. Полтава, вул. Продовольча, 2-В. Цим актом сторони також підтвердили відсутність взаємних претензій щодо технічного стану об`єкта оренди.
Відповідно до частини другої статті 795 Цивільного кодексу України, повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі №127/14633/16-ц зазначила, що загальним правилом визначення моменту припинення правовідносин з оренди будівлі або іншої капітальної споруди чи її окремої частини є підписання акта приймання-передачі нерухомого майна від орендаря орендодавцю, якщо інший момент припинення таких правовідносин не погоджений сторонами в договорі.
Таким чином, з 01 квітня 2017 року ТОВ «КОНЦЕРН «БІГ-М» не мало обов`язку сплачувати орендну плату за користування зазначеним нерухомим майном. Формування рахунків за квітень - червень 2017 року після закінчення строку дії договору та повернення об`єкта оренди не створювало для ТОВ «КОНЦЕРН «БІГ-М» грошового зобов`язання перед АТ «Українська залізниця».
За таких обставин, дебіторська заборгованість у розмірі 115 114,49 грн фактично не існувала, а її відображення в бухгалтерському обліку було наслідком помилкового формування рахунків. Відповідно, АТ «Українська залізниця» не мало дійсного права вимоги до ТОВ «КОНЦЕРН «БІГ-М» на зазначену суму, а тому, не могло втратити таке право внаслідок непроведення претензійно-позовної роботи.
Отже, висновок Державної аудиторської служби України про наявність у цій частині втрат фінансових (матеріальних) ресурсів у розмірі 115 114,49 грн є необґрунтованим.
З приводу включення до спірної суми втрат орендної плати за грудень 2015 року - грудень 2016 року в розмірі 78 017,93 грн, колегія суддів зазначає наступне.
Матеріалами справи підтверджується, що зазначена сума становить різницю між орендною платою, фактично сплаченою ТОВ «КОНЦЕРН «БІГ-М» відповідно до умов договору оренди нерухомого майна від 22 грудня 2005 року №531/05-Н, та орендною платою, визначеною внаслідок перерахунку на підставі додаткового договору від 15 грудня 2016 року, дію якого поширено на відносини, що виникли з 01 грудня 2015 року.
До укладення додаткового договору умовами договору оренди передбачалося перерахування 70 відсотків орендної плати до державного бюджету та 30 відсотків балансоутримувачу. Додатковим договором ПАТ «Українська залізниця» визначено орендодавцем майна та змінено порядок сплати орендної плати шляхом її перерахування у розмірі 100 відсотків балансоутримувачу.
Відповідно до частини другої статті 516 Цивільного кодексу України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 14 травня 2018 року у справі №522/19477/16-ц, відповідно до якого, неповідомлення боржника про заміну кредитора покладає на нового кредитора ризик настання несприятливих наслідків, а виконання зобов`язання первісному кредиторові є належним.
Водночас, Акт ревізії від 19 травня 2021 року №05-21/2 не містить відомостей про встановлення відповідачем дати письмового повідомлення ТОВ «КОНЦЕРН «БІГ-М» про заміну орендодавця, перевірку порядку та строків здійснених орендарем платежів, а також наявність у нього невиконаного грошового зобов`язання на суму 78 017,93 грн.
Фактично висновок про втрату фінансових ресурсів у зазначеному розмірі зроблено на підставі різниці між сплаченими орендарем коштами та сумою орендної плати, визначеною внаслідок ретроспективного застосування умов додаткового договору від 15 грудня 2016 року. Однак, сам по собі відповідний розрахунок, без установлення факту неналежного виконання ТОВ «КОНЦЕРН «БІГ-М» грошового зобов`язання, не підтверджує наявності дебіторської заборгованості та втрати позивачем права вимоги на цю суму.
При цьому, колегія суддів не вирішує питання щодо дійсності додаткового договору від 15 грудня 2016 року або остаточного обсягу взаємних зобов`язань його сторін, а надає оцінку виключно достатності встановлених відповідачем обставин для висновку про наявність у АТ «Українська залізниця» втрат фінансових ресурсів.
За таких обставин, висновок Державної аудиторської служби України про втрату АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» фінансових (матеріальних) ресурсів у розмірі 78 017,93 грн не ґрунтується на належно встановлених обставинах та є необґрунтованим.
Водночас, щодо включення до спірної суми втрат пені в розмірі 21 550,21 грн, колегія суддів зазначає наступне.
У прохальній частині позовної заяви АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» просило визнати протиправним та скасувати пункт 4 вимоги Державної аудиторської служби України від 24 червня 2021 року №000500-14/7930-2021 у частині загальної суми 214 682,63 грн.
Разом із тим, фактичне та правове обґрунтування позовних вимог стосується відсутності дебіторської заборгованості з орендної плати в розмірах 115 114,49 грн та 78 017,93 грн. Позовна заява та апеляційна скарга не містять окремих доводів щодо безпідставності нарахування пені в розмірі 21 550,21 грн або неправильності визначення її розміру.
Наведений позивачем довід щодо невстановлення відповідачем осіб, винних у допущенні порушення, стосувався пункту 4 вимоги в цілому, однак, визнаний колегією суддів необґрунтованим з огляду на зазначення таких осіб у констатуючій частині Акта ревізії від 19 травня 2021 року №05-21/2.
За відсутності інших доводів, які б свідчили про протиправність пункту 4 оскаржуваної вимоги в частині пені в розмірі 21 550,21 грн, правові підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.
Враховуючи встановлену необґрунтованість висновків Державної аудиторської служби України щодо наявності втрат фінансових (матеріальних) ресурсів у розмірах 115 114,49 грн та 78 017,93 грн, пункт 4 вимоги від 24 червня 2021 року №000500-14/7930-2021 підлягає визнанню протиправним та скасуванню в частині суми 193 132,42 грн. У задоволенні позовних вимог щодо суми 21 550,21 грн слід відмовити.
Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Колегія суддів приймає до уваги Висновок № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому зазначено, що при викладенні підстав для прийняття рішення суд повинен надати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Судова колегія, також, враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Крім того, у рішеннях ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд», а тому рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення адміністративного позову частково.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
При цьому, доводи викладені в апеляційній скарзі спростовують висновки суду першої інстанції та знайшли своє належне підтвердження в суді апеляційної інстанції.
У відповідності до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» задовольнити частково.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 червня 2025 року скасувати та прийняти нове рішення.
Адміністративний позов Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати пункт 4 вимоги Державної аудиторської служби України від 24 червня 2021 року №000500-14/7930-2021 у частині зобов`язання забезпечити відшкодування на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» втрат фінансових (матеріальних) ресурсів, здійснених через втрату боржника у зобов`язанні в особі Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНЦЕРН «БІГ-М», у розмірі 193 132,42 грн.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної аудиторської служби України (04070, м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, буд. 4, код ЄДРПОУ 40165856) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» (03035, м. Київ, вул. Гетьмана Павла Скоропадського, буд. 61, код ЄДРПОУ 41149437) судовий збір у загальному розмірі 5 675 (п`ять тисяч шістсот сімдесят п`ять) грн 00 коп.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.
Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.
Судді Безименна Н.В.
Кузьмишина О.М.