ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 320/21108/25
УХВАЛА
31 серпня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Компанієць І.Д., Кузьмишиної О.М., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 липня 2026 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа: Шевченківський районний суд м. Полтави, про визнання дій протиправними та скасування рішення (з урахуванням уточненої позовної заяви від 05.05.2025),
В С Т А Н О В И В :
До Шостого апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 липня 2026 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа: Шевченківський районний суд м. Полтави, про визнання дій протиправними та скасування рішення (з урахуванням уточненої позовної заяви від 05.05.2025).
Ухвалою судді Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 липня 2026 р. залишено без руху та надано апелянту строк протягом десяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для надання доказів щодо сплати судового збору надання доказів щодо сплати судового збору у розмірі 1453,44 грн (одна тисяча чотириста п`ятдесят три грн 44 коп).
При цьому, даною ухвалою було відмолено у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору з огляду на те, що позовні вимоги ОСОБА_1 не пов`язані з порушенням його соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю тощо.
Копію ухвали судді від 17 серпня 2026 року апелянтом отримано через електронний кабінет 18.08.2026 о 19.04.
Разом з тим, від позивача на адресу суду надійшла заява, в якій зазначено про помилковість висновку апеляційного суду щодо відсутності підстав для звільнення позивача від сплати судового збору, посилаючись на те, що за аналогічних обставин та на підставі тих самих доказів його майновий стан за 2025 рік вже був визнаний достатнім для звільнення від сплати судового збору ухвалами: Київського апеляційного суду від 22 травня 2026 року у справі № 757/12160/26-ц, Полтавського апеляційного суду від 24 березня 2026 року у справі № 554/6503/24, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 квітня 2026 року у справі № 554/877/24.
При цьому, позивач зауважує, що це те, що він нашвидкуруч знайшов серед більше сотні його справ.
Розглянувши подану позивачем заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Так, згідно з частиною першою статті 132 КАС України судовий збір віднесено до судових витрат, а частина друга цієї статті визначає, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно ж до частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" (далі - Закон про судовий збір).
Згідно із частиною першою статті 1 цього Закону судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Закон про судовий збір визначає сплату судового збору як передумову звернення до суду, а тому й судовий збір повинен бути сплачений до подачі процесуальної заяви до суду, зокрема позовної заяви, як однієї з передбачених законом підстав для відкриття судового провадження.
Установлюючи сплату судового збору передумовою звернення до суду, законодавець як гарантію права на звернення до суду встановив пільги зі сплати судового збору (стаття 5 Закону про судовий збір), а також можливість відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати судом (стаття 8 Закону про судовий збір).
Отже, відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, а також звільнення від його сплати або зменшення його розміру з підстав, передбачених частиною першою статті 133 КАС України, відповідно до приписів статті 8 Закону про судовий збір, є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо). Зазначені правові норми є диспозитивними і встановлюють не обов`язок, а право суду на власний розсуд звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір).
Суд наділений повноваженнями зменшити тягар судових витрат для особи, яка до нього звертається, водночас це не є обов`язком суду (за винятком обов`язкових підстав для звільнення від сплати судового збору, передбачених у статтях 3, 5 Закону про судовий збір), а знаходиться у межах суддівського розсуду, який може бути реалізований за наявності певних обставин.
Крім того, суд звертає увагу, що Закон України від 18.06.2025 № 4508-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення порядку розподілу судових витрат та судового збору" доповнив статтю 8 Закону про судовий збір частиною третьою такого змісту: "При визначенні майнового стану особи для цілей цієї статті суд може враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи".
Особа, яка звертається до суду, має право подати відповідне клопотання, у якому навести відомості про обставини щодо її майнового стану чи об`єктивних перешкод у сплаті судового збору. Такі обставини мають бути підтверджені належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами.
У зв`язку з цим визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони чи об`єктивна неможливість сплати судового збору.
Тож наведення доводів, обґрунтування пов`язаних з цим обставин, які підтверджують неможливість або утруднення у здійсненні оплати судового збору, а також подання доказів на підтвердження того, що існували перешкоди в сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку, розмірі і в строки, покладається на особу, яка подає позовну заяву.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.02.2024 у справі № 990/263/23, оцінивши надані позивачем докази (серед іншого, лист банківської установи), дійшла висновку про наявність об`єктивної неможливості сплати судового збору у зв`язку із застосуванням санкцій.
Натомість, колегія суддів звертає увагу, що позивач сам у заяві про усунення недоліків зазначає про наявність у нього вже більше 100 різних судових проваджень, які були відкриті судами враховуючи майновий стан позивача за 2025 рік, при цьому більшість цих справ не стосується спорів щодо порушень його соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю тощо.
Так, колегія суддів, враховуючи висновки Верховного Суду, викладені в ухвалі від 26 січня 2026 року у справі № 990/20/26 та приписи Закону України від 18.06.2025 № 4508-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення порядку розподілу судових витрат та судового збору", якою доповнено статтю 8 Закону про судовий збір частиною третьою такого змісту: "При визначенні майнового стану особи для цілей цієї статті суд може враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи", приходить до висновку, що у цій справі позивач не надав достатніх доказів на підтвердження обставин, які б свідчили про реальну та цілковиту неможливість сплати судового збору, що свідчить про відсутність підстав для задоволення клопотання про звільнення від сплати судового збору.
При цьому, колегія суддів ще раз зауважує, Суд наділений повноваженнями зменшити тягар судових витрат для особи, яка до нього звертається, водночас це не є обов`язком суду (за винятком обов`язкових підстав для звільнення від сплати судового збору, передбачених у статтях 3, 5 Закону про судовий збір), а знаходиться у межах суддівського розсуду, який може бути реалізований за наявності певних обставин.
Як було вже висловлено в ухвалі від 17 серпня 2026 про залишення даної апеляційної скарги без руху, майновий стан позивача не є безумовною підставою для звільнення від сплати до бюджету судового збору в усіх категоріях спорів. Для звільнення від сплати судового збору порушені права мають бути нерозривно пов`язані саме із захистом соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю тощо.
Предметом та підставою позову у цій справі є наказ Міністерства юстиції України від 21.04.2025 р. № 778/7 про повернення скарги позивача ОСОБА_1 , яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 10.04.2025 за № СК-1313-25, у якій він просив визнати вчиненими з порушенням Закону № 755-IV та скасувати в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань реєстраційні дії, проведені щодо Октябрського районного суду м. Полтави (ідентифікаційний код юридичної особи 02886195).
Відтак, з предмета спору у цій справі вбачається, що позовні вимоги ОСОБА_1 не пов`язані з порушенням його соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю тощо.
З огляду на зазначене та враховуючи наявність у позивача 1962 року народження вже більше 100 судових спорів, від сплати судового збору при яких його було вже звільнено, апеляційний суд прийшов до висновку, що за подання даної апеляційної скарги позивач мав сплатити на загальних підставах, про що було зауважено в ухвалі Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2026 про залишення апеляційної скарги без руху.
Отже, апелянтом не було виконано вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
Відповідно до частини другої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції Закону №2147-VІІІ від 03.10.2017 до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції Закону №2147-VІІІ від 03.10.2017, якщо апелянт не усунув недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, вона повертається заявникові.
Керуючись ст. 169, 298, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 липня 2026 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа: Шевченківський районний суд м. Полтави, про визнання дій протиправними та скасування рішення (з урахуванням уточненої позовної заяви від 05.05.2025) - повернути заявникові.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її постановлення.
Колегія суддів: О.В. Карпушова
І.Д. Компанієць
О.М. Кузьмишина