УХВАЛА
31 серпня 2026 року
м. Київ
справа № 620/13122/24
адміністративне провадження № К/990/40413/26
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Ханової Р. Ф.
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області
на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2025 року
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2026 року
у справі №620/13122/24
за позовом Державного підприємства «Дослідне господарство «Іванівка» Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України»
до Головного управління ДПС у Чернігівській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
ВСТАНОВИВ:
28 серпня 2026 року на адресу Верховного Суду вчетверте надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2026 року у справі №620/13122/24, предметом спору в якій є визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень Головного управління ДПС у Чернігівській області: від 24 травня 2024 року № 8665/ж10/25-01-07-00, яким Державному підприємству "Дослідне господарство "Іванівка" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України" збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 3 930 934,00 гривень, у тому числі за податковими та/або іншими зобов`язаннями у сумі 3 144 746,00 гривень та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 786 188,00 гривень; від 24 травня 2024 року №8666/ж10/25-01-07-00, яким Державному підприємству "Дослідне господарство "Іванівка" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України" встановлено завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 65 061,00 гривень.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2025 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2026 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 24 травня 2024 року № 8665/ж10/25-01-07-00, яким Державному підприємству «Дослідне господарство «Іванівка» Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 3 699 112, 00 гривень, у тому числі за податковими зобов`язаннями у сумі 2 912 924 гривень, (за грудень 2019 року - 185 163 гривень, за січень 2020 року - 900 232 гривень, за квітень 2020 року - 20 495 гривень, за червень 2020 року - 1 611 889 гривень, за грудень 2020 року - 195 145 гривень) та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 786 188, 00 гривень. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 24 травня 2024 року № 8666/ж10/25-01-07-00, яким ДП «Дослідне господарство «Іванівка» Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України» встановлено завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 35 363, 00 гривень, у тому числі, за квітень 2020 року - 24 778 гривень та за грудень 2020 року - 10 585 гривень. У задоволенні решти позову відмовлено.
При вирішенні питання про наявність підстав до відкриття касаційного провадження за означеною скаргою, Верховний Суд виходить з такого.
Статтею 328 КАС України передбачено право на касаційне оскарження.
Частиною першою статті 328 КАС України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Стаття 330 КАС України містить вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги.
Так, відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України.
Як підставу касаційного оскарження скаржник визначає пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції.
Суд звертає увагу, що підстава, передбачена пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України, передбачає не лише формальне посилання на незгоду з висновком Верховного Суду, а наведення чіткого обґрунтування необхідності відступлення від нього. Скаржник повинен указати конкретний висновок щодо застосування певної норми права, від якого він просить відступити, правову проблему, яка зумовлює таку необхідність, а також навести вагомі аргументи щодо помилковості, неефективності, неясності, неузгодженості такого висновку або зміни суспільних відносин чи нормативного регулювання, внаслідок яких попередній підхід підлягає зміні.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суд апеляційної інстанції врахував висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 16 березня 2021 року у справі № 580/2490/19, відповідно до якого відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватися відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів, а визначальною ознакою господарської операції є настання реальних змін у майновому стані платника податків.
Водночас скаржник не формулює, від якого саме висновку щодо застосування якої конкретної норми права, викладеного у постанові від 16 березня 2021 року у справі № 580/2490/19, необхідно відступити, та не пропонує іншого правового підходу до її застосування.
Посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 09 березня 2021 року у справі № 810/1418/17 не є обґрунтуванням необхідності такого відступлення. Наведений у касаційній скарзі висновок у цій справі також полягає в тому, що умовами виникнення права на податковий кредит є реальне здійснення операцій та їх підтвердження належними первинними документами, а документи, складені щодо операції, яка фактично не відбулася, не створюють податкових наслідків.
Таким чином, наведений висновок не суперечить правовому підходу, застосованому судом апеляційної інстанції, а стосується необхідності встановлення реальності господарської операції на підставі оцінки первинних документів та інших обставин у їх сукупності.
Аналогічно висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 06 вересня 2022 року у справі № 280/5548/20, від 05 вересня 2022 року у справі № 805/5190/15-а та від 25 серпня 2022 року у справі № 826/15890/18, на які посилається скаржник, зводяться до необхідності встановлення фактичного придбання товарів, робіт або послуг, дослідження первинних документів, змісту господарських операцій, умов їх здійснення та оцінки доказів як окремо, так і в сукупності.
Отже, наведені скаржником правові позиції не свідчать про помилковість або неактуальність висновку, застосованого судом апеляційної інстанції, а узгоджуються з ним за своїм правовим змістом.
При цьому суди попередніх інстанцій установили, що позивач надав договори, додаткові угоди, акти здачі-приймання робіт, видаткові накладні, платіжні документи, акти використання добрив, зареєстровані податкові накладні, статистичну звітність щодо посівних площ, валового збору врожаю та реалізації сільськогосподарської продукції, які у сукупності підтверджують фактичне здійснення спірних господарських операцій, рух активів і використання придбаних товарів та послуг у господарській діяльності підприємства.
Суди також урахували, що контролюючий орган обґрунтовував нереальність операцій переважно узагальненою податковою інформацією щодо контрагентів та ланцюгів постачання, не надавши належних доказів фіктивності контрагентів, узгодженості їхніх дій із позивачем, замкнутої схеми руху коштів або обізнаності позивача про можливі порушення податкового законодавства іншими суб`єктами господарювання.
Крім того, суди не застосували наведений правовий підхід формально та не визнали всі операції реальними лише на підставі наявності документів. Так, щодо окремого податкового періоду суди встановили відсутність належного документального підтвердження та відмовили в задоволенні позову у відповідній частині.
Отже, висновки судів ґрунтуються на оцінці доказів та фактичних обставин щодо кожної групи господарських операцій, тоді як скаржник фактично наполягає на іншій оцінці цих доказів та обставин.
Наведення у касаційній скарзі інших постанов Верховного Суду з подібним загальним правовим підходом не замінює обґрунтування необхідності відступлення від висновку, застосованого судом апеляційної інстанції, та не утворює підстави, передбаченої пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України.
Посилання скаржника на постанови Верховного Суду від 24 січня 2020 року у справі № 127/26251/15-а та від 30 січня 2020 року у справі № 599/1422/16-а щодо меж судового контролю за дискреційними повноваженнями також не стосується висновку щодо застосування норм податкового законодавства, від якого скаржник просить відступити, та не обґрунтовує заявленої підстави касаційного оскарження.
Доводи касаційної скарги про відсутність частини документів, недоліки актів виконаних робіт, ненадання документів щодо транспортування товарів, сертифікатів їх походження, відсутність трудових ресурсів і технічної можливості у контрагентів, а також про неналежне дослідження судами цих обставин стосуються оцінки доказів та дотримання норм процесуального права.
Такі доводи можуть бути предметом касаційного перегляду за умови належного обґрунтування підстави, передбаченої пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України, у взаємозв`язку з відповідною підставою, встановленою частинами другою або третьою статті 353 цього Кодексу.
Проте скаржник пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України як підставу касаційного оскарження не визначає та не зазначає передбаченої статтею 353 цього Кодексу конкретної процесуальної підстави, яка уможливлює касаційний перегляд судових рішень із наведених мотивів.
Водночас посилання на порушення норм процесуального права та статті 242 КАС України не може самостійно доповнювати або замінювати визначену скаржником підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України.
Інші доводи касаційної скарги фактично зводяться до необхідності повторно перевірити первинні документи, установити фактичний зміст спірних операцій, надати іншу оцінку відомостям щодо контрагентів, руху товарів, надання послуг та використання добрив, а також надати перевагу доказам і доводам контролюючого органу.
Відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні чи постанові суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Отже, цитування норм законодавства, виклад обставин перевірки, незгода з оцінкою доказів та посилання на постанови Верховного Суду, висновки в яких не суперечать застосованому судом апеляційної інстанції правовому підходу, не є належним обґрунтуванням необхідності відступлення від висновку Верховного Суду.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга Головного управління ДПС у Чернігівській області підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 243, 328, 330, 332, 359 КАС України, Суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2026 року у справі №620/13122/24 за позовом Державного підприємства «Дослідне господарство «Іванівка» Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України» до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень- повернути заявнику.
Роз`яснити заявнику касаційної скарги, що її повернення не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Р.Ф. Ханова