Дата документу 01.09.2026
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
____________________________________________
Єдиний унікальний № 334/7673/26 Головуючий у 1 інстанції Козлова Н.Ю.
Провадження № 22-ц/807/2125/26 Суддя доповідач Бредун Дмитро Сергійович
УХВАЛА
01 вересня 2026 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі судді-доповідача Бредуна Д.С., при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м.Запоріжжя від 18 серпня 2026 року за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Вовк Ірини Іванівни про внесення інформації до Єдиного державного реєстру нерухомості, повернення коштів та порушення кримінальної справи, -
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Дніпровського районного суду м.Запоріжжя від 18 серпня 2026 позовну заяву ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Вовк Ірини Іванівни про внесення інформації до Єдиного державного реєстру нерухомості, повернення коштів та порушення кримінальної справи повернуто позивачу.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду 24 серпня 2026 року позивачка ОСОБА_1 подала апеляційну скарга.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 25 серпня 2026 року цивільну справу витребувано із Дніпровського районного суду м. Запоріжжя.
27 серпня 2026 року справа надійшла до апеляційного суду.
Проте, за апеляційною скаргою не може бути відкрито провадження з огляду на наступне.
Апеляційна скарга не відповідає вимогам статті 356 ЦПК України.
Так, статтею 356 ЦПК України передбачено форму і зміст апеляційної скарги, зокрема, частинами 1 та 3 передбачено, що апеляційна скарга подається в письмовій формі та підписується особою, яка її подає, або представником такої особи.
Апеляційна скарга, повинна бути викладена без дописок, виправлень чи підчисток та не повинна містити незрозумілих абревіатур чи скорочень, які не є загальноприйнятими для недопущення неоднозначного тлумачення доводів апеляційної скарги.
Аналогічний висновок викладено в ухвалі Верховного Суду від 09 серпня 2021 року по справі №522/2775/21.
Проте, у порушення норм закону, текст поданої апеляційної скарги написано від руки нерозбірливим почерком, що фактично є складно-читабельним, її повний точний зміст неможливо прочитати, у зв`язку із чим апеляційний суд позбавлений можливості перевірити дотримання заявником усіх вимог до форми і змісту апеляційної скарги відповідно до статті 356 ЦПК України.
Пунктом 1 частини 2 статті 43 ЦПК України зазначено, що учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу.
Згідно з частиною 1 статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Крім того, відповідно до п.2 ч.4 ст. 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються копії скарги та доданих письмових матеріалів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, якщо така скарга та додані матеріали подаються до суду в електронній формі через електронний кабінет. У разі подання скарги та доданих матеріалів в електронній формі через електронний кабінет до неї додаються докази надсилання її копії та копій доданих матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.
Таким чином, заявнику необхідно подати апеляційну скаргу в новій редакції, з копіями скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи, яка за її змістом та формою має бути читабельною.
Також необхідно звернути увагу ОСОБА_1 на положення п.п.5, 6 ч.2 ст. 356 ЦПК України, обґрунтування яких визначають межі апеляційного перегляду справи.
Відповідно до п.п.5, 6 ч.2 ст. 356 ЦПК України в апеляційній скарзі має бути зазначено, в чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильність установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причин та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин тощо) , нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції.
За результатами апеляційного розгляду, суд апеляційної інстанції уповноважений ухвалити рішення, в межах, визначених статтею 374 ЦПК України.
Крім того, в порушення вимог пункту 3 частини 4 статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору.
Згідно вимог ч.4 ст. 356 ЦПК України до апеляційної скарги додається, зокрема, документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно ч.ч.1, 3 ст. 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Порядок сплати, розмір судового збору визначається у відповідності з Законом України «Про судовий збір».
Згідно із частинами першою та третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.
З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх оплати.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 січня 2021 року в справі №0940/2276/18 зробила правовий висновок про те, що з аналізу статті 8 Закону України «Про судовий збір» чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Отже, комплексний аналіз викладених законодавчих положень дає підстави для висновків, що розстрочення сплати судового збору (відстрочення, звільнення його від сплати або зменшення його розміру) з підстав, передбачених статтею 8 Закону України «Про судовий збір», є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо).
Як вбачається з наведеної норми, єдиною підставою для відстрочення, розстрочення або звільнення сторони від сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з положеннями статті 12 ЦПК України, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Згідно із частиною третьою статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При вирішенні питання про відстрочення, розстрочення або звільнення від сплати судового збору майновий стан сторони (належні стороні майнові права та обов`язки) має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити судовий збір та стадію, на якій перебуває розгляд справи на певний момент. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати судового збору.
Суд зауважує на тому, що дійсно скаржник ОСОБА_1 до клопотання про звільнення від сплати судового збору на підтвердження свого матеріального становища надала довідку з державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за період з січня 2025 року по липень 2026 року, довідку з Пенсійного фонду України та довідку по рахунках АТ «А-Банк».
В той же час, суд зауважує на тому, що позивачем не надано, зокрема відомостей про отримання чи не отримання інших видів доходу, з яких не утримуються суми податків; наявність заборгованості за комунальними платежами; наявність/відсутність у неї відкритих банківських рахунків в інших банках, цінних паперів.
Так, долучені до клопотання про звільнення від сплати судового збору докази не підтверджують скрутного майнового становища позивача, а лише вказують на відсутність офіційно зареєстрованих доходів. Відсутність будь-яких доходів не можлива, адже щоденна життєдіяльність людини вимагає майнових витрат.
З урахуванням наведеного суд вважає, що обставини, про які вказує скаржник щодо неможливості сплати судового збору, не є безумовною підставою для звільнення її від сплати судового збору, оскільки вони не підтверджують з достовірністю скрутний матеріальний стан скаржника, що перешкоджає їй виконати вимоги законодавства щодо оплати поданої апеляційної скарги судовим збором.
Враховуючи, що скаржником не доведено належними доказами неможливості сплатити судовий збір на момент подання скарги, а також не надано доказів відповідності її майнового стану критеріям, визначеним статтею 8 Закону України «Про судовий збір», у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору слід відмовити.
Така відмова не порушує положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права особи на справедливий суд, оскільки не перешкоджає апелянту у доступі до суду і не ускладнює його таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права. Судовий збір, його об`єкти та ставки, підстави і порядок сплати, а також умови звільнення від сплати встановлені законом, тобто справляння судового збору переслідує законну мету.
З огляду на вищенаведені положення законодавства, а також відсутність доказів, які б підтверджували неможливість ОСОБА_1 сплатити судовий збір, апеляційний суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для задоволення клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, зменшення його розміру або відстрочення його сплати.
Відповідно до п.п.1 п.1 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подачу апеляційної скарги на рішення суду дорівнює 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Згідно з ч.1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За змістом ч.1 п.п.1, 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем сплачується судовий збір за ставкою - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, повинно бути сплачено судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», встановлено у 2026 році (рік звернення позивача до суду) прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць з 01.01.2024 у розмірі 3328,00 грн.
Враховуючи вищенаведене, за подання до апеляційного суду апеляційної скарги на рішення суду апелянт повинен сплатити судовий збір у розмірі 1996,80 грн. (3328 грн. ?0,4 ?150%).
З 01 січня 2026 року діючі платіжні реквізити для перерахування судового збору при зверненні до Запорізького апеляційного суду є такими:
Отримувач коштів: ГУК у Зап.обл/м. Запоріжжя Вознес./22030101;
Рахунок отримувача (IBAN): [рахунок приховано];
Код отримувача (ЄДРПОУ): 37941997
Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)
Відповідно до ч.2 ст. 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
Зважаючи на зазначені недоліки апеляційної скарги, на підставі ст. 185, ст. 357 ЦПК України її необхідно залишити без руху, а апелянту - надати строк для усунення вказаних недоліків.
Керуючись ст. ст. 185, 357 ЦПК України, апеляційний суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м.Запоріжжя від 18 серпня 2026 року за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Вовк Ірини Іванівни про внесення інформації до Єдиного державного реєстру нерухомості, повернення коштів та порушення кримінальної справи залишити без руху.
Надати скаржнику строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали для усунення зазначених в цій ухвалі недоліків та надання до Запорізького апеляційного суду оригіналу квитанції про сплату судового збору в сумі 1996,80 грн.
Роз`яснити, що у випадку невиконання всіх зазначених вище вимог у встановлений строк, апеляційна скарга буде визнана неподаною та повернута скаржнику відповідно до вимог ст. 185, ч.2 ст. 357 ЦПК України.
Ухвала оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Суддя: Д.С.Бредун