УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 серпня 2026 року
м. Київ
справа № 539/4967/25
провадження № 61-10889ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Ситнік О. М.,
Фаловської І. М.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 14 липня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2025 року представник ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 04 травня 2026 року позов ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал»)до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 21 травня 2024 року № 4668213 у розмірі 99 711,43 грн.
У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Не погоджуючись з указаним рішенням, ОСОБА_1 звернувся до Полтавського апеляційного суду з апеляційною скаргою.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 19 червня 2026 року
у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочення від сплати судового збору відмовлено, оскільки не надана довідка про доходи за попередній календарний рік.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 04 травня 2026 року залишено без руху
у зв`язку з несплатою судового збору у належному порядку та розмірі.
Водночас було роз`яснено, що у випадку не усунення вказаних недоліків
у десятиденний строк апеляційна скарга буде визнана неподаною та повернута особі, яка її подала.
29 червня 2026 року до Полтавського апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучені відомості
з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за 2025 рік. У заяві відповідач просив врахувати майновий стан та відстрочити сплату судового збору
у розмірі 3 633,60 грн за подання апеляційної скарги до ухвалення судом рішення по суті справи.
Повторно заявлене клопотання про відстрочення від сплати судового збору мотивовано тим, що доходи заявника є низькими, а з урахуванням стрімких інфляційних процесів та наявності інших паралельних судових стягнень
і значних боргових зобов`язань, одноразова сплата судового збору
у розмірі 3 633,60 грн є для нього неможливою.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 14 липня 2026 року
у задоволенні повторного клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору відмовлено.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 04 травня 2026 року визнано неподаною та повернуто особі, яка її подала.
Роз`яснено заявнику, що повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення скарги.
17 серпня 2026 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 14 липня 2026 року.
У касаційній скарзі заявник просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі в справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані
у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції, постановивши ухвалу про визнання неподаною та повернення апеляційної скарги, порушив норми процесуального права, що призвело до порушення конституційного права на судовий захист та доступ до правосуддя через відсутність у заявника коштів.
Згідно із частиною першою статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.
У разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення (частина четверта статті 394 ЦПК України).
Ухвала апеляційного суду про повернення апеляційної скарги не є ухвалою, якою закінчено розгляд справи.
Вимоги щодо форми і змісту апеляційної скарги встановлено статтею 356 ЦПК України.
Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г)члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ)особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.
Відповідно до частини другої статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
Тлумачення частини шостої, сьомої статті 357 ЦПК України, частини третьої статті 185 ЦПК України свідчить, що якщо недоліки апеляційної скарги не усунуті, у строк, встановлений судом, то апеляційна скарга повертається судом.
Доводи касаційної скарги про необґрунтованість ухвали суду апеляційної інстанції від 14 липня 2026 року є безпідставними.
Як убачається з матеріалів справи, суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання щодо сплати судового збору за подання апеляційної скарги, належним чином врахував вимоги статті 136 ЦПК України та статті 8 Закону України «Про судовий збір».
У зв`язку з несплатою судового збору апеляційну скаргу було залишено без руху із наданням скаржнику строку для усунення відповідного недоліку. Оскільки у встановлений судом строк недолік апеляційної скарги усунуто не було, суд апеляційної інстанції обґрунтовано повернув апеляційну скаргу скаржнику.
Посилання скаржника на його майновий стан та необхідність відстрочення сплати судового збору не спростовують правильності висновків суду апеляційної інстанції.
Згідно з частиною першою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. Водночас наведені положення не передбачають автоматичного звільнення особи від обов`язку сплати судового збору лише з огляду на посилання на складне матеріальне становище.
У постанові від 18 січня 2024 року у справі № 520/495/23 Верховний Суд, вирішуючи питання щодо звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, виходив із того, що у разі, якщо розмір судового збору не перевищує 5 відсотків розміру річного доходу фізичної особи за попередній календарний рік, передбачена пунктом 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» підстава для застосування відповідної пільги відсутня. При цьому Верховний Суд звернув увагу на необхідність правильного визначення як розміру судового збору, так і річного доходу особи.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18 зазначила, що умови, визначені пунктами 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», застосовуються за наявності визначених законом обставин, а встановлений статтею 8 цього Закону перелік умов, за яких особа може бути звільнена від сплати судового збору, є вичерпним.
Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 листопада 2023 року у справі № 906/308/20 уточнила, що положення пункту 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» можуть застосовуватися також до відповідача - фізичної особи, яка оскаржує судове рішення, за умови наявності передбаченої цією нормою підстави. Отже, визначальним у цьому випадку є не процесуальний статус скаржника, а наявність установленої законом умови для застосування відповідної пільги.
У рішенні від 20 січня 2025 року№ 2-р(II)/2025Конституційний суд України, досліджуючи на відповідність Конституції України (конституційність) частину першу статті 8 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року №3674-VIзі змінами, виходив із того, що саме в законі має бути встановлений порядок визначення ставки судового збору, розмір якої забезпечить досягнення в конкретній цивільній справі справедливого балансу між публічним інтересом - отримання судового збору для фінансування здійснення правосуддя - та приватним - сплата домірного розміру судового збору (пункт 14 частини першої статті 92 Основного Закону України).
Водночас надання суду на підставі частини першої статті 8 Закону дискреційного повноваження щодо відстрочення або розстрочення сплати судового збору на певний строк стороною з огляду на її майновий стан має правомірну мету - забезпечення доступу до суду - та є додатковим засобом підтримувальної дії (affirmative action) держави в ділянці реалізації права на судовий захист для осіб, які перебувають у складному майновому становищі.
Наведене дозволяє виснувати, що на підставі частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» суд має власне та незалежне від законодавця дискреційне повноваження щодо відстрочення або розстрочення сплати судового збору на певний строк стороною з огляду на її майновий стан. Це повноваження може бути реалізоване лише з урахуванням конкретних обставин цивільної справи, передусім майнового становища сторони.
У цій справі судом апеляційної інстанції встановлено, що розмір судового збору за подання апеляційної скарги становить 3 633,60 грн, тоді як 5 відсотків річного доходу скаржника за попередній календарний рік становлять 5 709,15 грн. Отже, розмір судового збору не перевищує встановленого законом порогу.
За таких обставин посилання скаржника на скрутне матеріальне становище, молодий вік, проживання в регіоні, який зазнає обстрілів,
а також наявність інших фінансових зобов`язань саме по собі не свідчить про наявність передбаченої пунктом 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» підстави для відстрочення сплати судового збору. При цьому скаржником не наведено обставин та не надано належних доказів на підтвердження наявності іншої передбаченої законом підстави для застосування положень статті 8 цього Закону.
Таким чином, суд апеляційної інстанції правильно застосував положення статті 136 ЦПК України та статті 8 Закону України «Про судовий збір», обґрунтовано залишив апеляційну скаргу без руху для усунення недоліку щодо сплати судового збору, а після невиконання вимог ухвали - правомірно повернув її скаржнику.
За таких обставин доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди скаржника з оцінкою судом апеляційної інстанції його майнового стану та не свідчать про порушення судом норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали
Ураховуючи викладене, оскільки правильне застосовування судами норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а касаційна скарга ОСОБА_1 є необґрунтованою,
у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Крім цього, колегія суддів зазначає, що повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Керуючись пунктом 2 частини четвертої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 14 липня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала скарги.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Ігнатенко
О. М. Ситнік
І. М. Фаловська