УХВАЛА
02 вересня 2026року
м. Київ
справа № 369/12318/23
провадження № 61-9140ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 01 липня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Борщагівська сільська рада Бучанського району Київської області, Державна інспекція архітектури та містобудування України, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про усунення перешкод у користуванні майном,
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Борщагівська сільська рада Бучанського району Київської області, Державна інспекція архітектури та містобудування України, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про усунення перешкод у користуванні майном.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 серпня 2025 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду
від 13 травня 2026 року,у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.
10 червня 2026 року ОСОБА_1 подав до Київського апеляційного суду заяву про ухвалення додаткової постанови у справі, у якій просив суд ухвалити додаткову постанову стосовно заявлених ним вимог у пунктах 3 та 4 прохальної частини апеляційної скарги щодо постановлення судом апеляційної інстанції окремих ухвал.
В обґрунтування заяви зазначив, що ним була подана апеляційна скарга, у якій він, серед іншого, просив суд апеляційної інстанції постановити окрему ухвалу про наявність корупційного ризику стосовно судді Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_5 при ухваленні рішення від 12 серпня 2025 року та направити окрему ухвалу до відповідного підрозділу НАБУ, а також постановити окрему ухвалу про скоєння суддею Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_5 істотного дисциплінарного порушення, грубого нехтування обов`язків судді, що підриває авторитет правосуддя, суспільну довіру до суду та наявності підстав для відкриття дисциплінарного провадження стосовно судді Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_5 та направити окрему ухвалу до ВРП. Ухвалюючи постанову у цій справі, суд апеляційної інстанції у резолютивній частині не вирішив питання щодо постановлення окремих ухвал, про що просив у апеляційній скарзі апелянт.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 01 липня 2026 року ОСОБА_1 відмовлено в ухваленні додаткової постанови.
Відмовляючи в ухваленні додаткового судового рішення суд апеляційної інстанції виходив з того, що клопотання в апеляційній скарзі про постановлення окремої ухвали не може вважатись вимогою по суті спору чи вимогою апеляційної скарги, яка не була розглянута судом апеляційної інстанції та щодо якого може бути ухвалено додаткове судове рішення. Постановлення окремої ухвали врегульовано статтею 262 ЦПК України, водночас за результатом перегляду рішення суду першої інстанції судом апеляційної інстанції не було встановлено передбачених вказаною нормою підстав для вжиття заходів реагування та постановлення окремих ухвал, не встановлено порушень судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права. Апеляційний суд врахував, що у мотивувальній частині постанови Київського апеляційного суду від 13 травня 2026 року у цій справі судом надано оцінку доводам позивача щодо наявності підстав для постановлення окремих ухвал, суд дійшов висновку про їх необґрунтованість.
31 серпня 2026 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 01 липня 2026 року та ухвалити нове судове рішення, яким: постановити окрему ухвалу про наявність корупційного ризику стосовно судді Києво-Святошинського районного суду Київської області
ОСОБА_5 при ухвалені рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 серпня 2025 року та направити окрему ухвалу до відповідного підрозділу НАБУ; постановити окрему ухвалу про скоєння суддею Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_5 істотного дисциплінарного порушення, грубого нехтування обов`язків судді, що підриває авторитет правосуддя, суспільну довіру до суду та наявності підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_5 та направити окрему ухвалу до ВРП.
Касаційна скарга обґрунтована тим, щосуд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, як наслідок безпідставно відмовив у задоволенні його заяви про ухвалення додаткової постанови.
Відповідно до частини першої статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження (відмову у відкритті касаційного провадження) вирішується колегією у складі трьох суддів.
Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, з огляду на таке.
Згідно із статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», частина четверта статті 10 ЦПК України), умови прийнятності касаційної скарги відповідно до норм національного законодавства можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Касаційний перегляд справи вважається екстраординарним.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними.
Згідно з частиною першою статті 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Процесуальне законодавство визначає вичерпний перелік підстав для ухвалення додаткового рішення. Додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених вказаною статтею, і не може змінювати по суті основне рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні.
Додаткове рішення суду - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог його повноти. Додаткове рішення суду ухвалюється тоді, коли суд не вирішив усі заявлені вимоги у справі або не розв`язав окремі процесуальні питання.
Суд не вправі під виглядом додаткового рішення змінити зміст рішення або вирішити нові питання, що не досліджувалися в судовому засіданні.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 904/8884/21 (провадження № 12-39гс22) зазначено, що за загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішені всі інші, зокрема й процесуальні питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також не вирішення окремих процесуальних питань, зокрема розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення (постанова).
У постанові Верховного Суду від 18 квітня 2019 року у справі № 464/944/17 (провадження № 61-4050св19) зроблено висновок щодо застосування статті 270 ЦПК України та вказано, що «додаткове рішення може бути ухвалено судом лише після прийняття рішення по суті спору та за наявності перелічених у частині першій статті 270 ЦПК України підстав».
Судом апеляційної інстанції встановлено, що у прохальній частині апеляційної скарги ОСОБА_1 просив суд постановити окрему ухвалу про наявність корупційного ризику стосовно судді суду першої інстанції при ухваленні рішення суду та направити її до відповідного підрозділу НАБУ та постановити окрему ухвалу про скоєння суддею суду першої інстанції дисциплінарного порушення, грубого нехтування обов`язків судді, що підриває авторитет правосуддя, суспільну довіру до суду та наявності підстав для відкриття дисциплінарного провадження стосовно судді та направити окрему ухвалу до ВРП.
Апеляційний суд дійшов вірного висновку, що клопотання в апеляційній скарзі про постановлення окремої ухвали не може вважатись вимогою по суті спору чи вимогою апеляційної скарги, яка не була розглянута судом апеляційної інстанції та щодо якої можливо постановити додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 270 ЦПК України.
Судом апеляційної інстанції враховано, що згідно з частиною десятою статті 262 ЦПК України суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції порушення норм матеріального або процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення.
Апеляційним судом не було встановлено передбачених статтею 262 ЦПК України підстав для вжиття заходів реагування та постановлення окремих ухвал, судом апеляційної інстанції не встановлено порушень судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, які б порушували права, свободи чи інтереси позивача.
Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції було вирішено вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 , викладені ним у пунктах 3 та 4 прохальної частини апеляційної скарги на рішення суду, зокрема у мотивувальній частині постанови Київського апеляційного суду від 13 травня 2026 року, яка стосується наявного між сторонами спору по суті пред`явлених позовних вимог, суд апеляційної інстанції зазначив, що аналіз заяв позивача про постановлення окремих ухвал свідчить, що процесуальні дії та рішення суду (в особі судді ОСОБА_5) під час розгляду цієї справи не дають будь-яких підстав для постановлення окремих ухвал, а посилання апелянта на порушення судом першої інстанції норм процесуального права не підтверджені належними та допустимими доказами. Тому суд апеляційної інстанції не вбачав передбачених законом підстав для постановлення окремих ухвал відносно судді ОСОБА_5
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 квітня 2018 року у справі №761/32388/13-ц (провадження № 61-3251св18) зазначено, що при вирішенні питання про постановлення окремої ухвали суд має виходити з того, що мають бути виявлені порушення закону. Вирішення питання щодо постановлення окремої ухвали є дискреційними повноваженнями суду і є його правом, а не обов`язком.
Колегія суддів враховує, що за результатом апеляційного перегляду рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 серпня 2025 року, ухваленого суддею ОСОБА_5, постановою Київського апеляційного суду
від 13 травня 2026 року вказане рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалівірно застосував норми процесуального закону та дійшов обґрунтованого висновку, що питання щодо постановлення окремих ухвал про наявність корупційного ризику стосовно судді першої інстанції при ухваленні судового рішення за результатом розгляду справи та про скоєння суддею істотного дисциплінарного порушення, грубого нехтування обов`язків судді, не є позовними вимогами в розумінні закону. Ці питання були вирішені судом апеляційної інстанції у постанові від 13 травня 2026 року. Отже відсутні правові підстави для задоволення вимог заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткової постанови.
Доводи поданої касаційної скарги не дають підстав для висновку про недотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.
Частиною четвертою статті 394 ЦПК України визначено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Згідно з частиною шостою статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема статей 262, 270 ЦПК України, не викликає розумних сумнівів, а касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 01 липня 2026 року (не є ухвалою, якою закінчено розгляд справи) є необґрунтованою.
Керуючись статтями 388, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 01 липня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Борщагівська сільська рада Бучанського району Київської області, Державна інспекція архітектури та містобудування України, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про усунення перешкод у користуванні майном.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді Є. В. Синельников
О. М. Осіян
В. В. Шипович