ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
02 вересня 2026 року Справа №160/26710/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О., перевіривши матеріали позовної заяви Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення шкоди,
УСТАНОВИВ:
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду 31.08.2026 надійшов адміністративний позов Військової частини НОМЕР_1 (далі - позивач) до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь держави в особі відповідача завданої матеріальної шкоди у розмірі 3407,29 грн.
За приписами пунктів 3 та 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Перевіривши матеріали позовної заяви, суддя дійшов висновку, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 КАС України, у зв`язку з чим вона має бути залишена без руху з таких підстав.
Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Відповідно до частини четвертої статті 161 КАС України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Відповідно до частин першої, другої, четвертої, п`ятої статті 94 КАС України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Позивачем в позовній заяві зазначено відомості про відповідача, зокрема, вказано адресу: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 , однак жодних доказів на підтвердження зазначених відомостей про відповідача (першої-третьої сторінки паспорту та сторінки з інформацією про зареєстроване місце проживання (якщо паспорт у формі книжечки) або лицьового та зворотнього боку паспорту (якщо паспорт у формі ID-картки) та довідки про зареєстроване місце проживання відповідача за зазначеною адресою в позовній заяві, а також довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру) до матеріалів позовної заяви не додано, що, у свою чергу, позбавляє суд можливості встановити достовірність вказаних відомостей.
Згідно із частиною шостою статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Разом з позовною заявою представником позивача подано клопотання про поновлення строку звернення до суду з цим позовом, мотивоване тим, що у зв`язку із запровадженням Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» воєнного стану, який продовжено по теперішній час, військова частина бере активну участь в бойових діях та виконує завдання в різних регіонах країни, що призводить до частих переміщень особового складу, як в зоні бойових дій, так і в тилу. До виконання завдань з оборони України залучено весь особовий склад частини, що і стало причиною несвоєчасного звернення до суду із даним позовом.
Вирішуючи заявлене клопотання, суд виходить з такого.
Згідно із частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до абзацу другого частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.
Відповідно до преамбули Закону України від 03.10.2019 № 160-IX «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» (надалі - Закон № 160-IX) даний Закон визначає підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків.
Верховний Суд у постанові від 18.01.2024 у справі № 520/11225/23 здійснив комплексний аналіз норм Закону № 160-ІХ та зробив висновок, що особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди (стаття 4).
При цьому Верховний Суд вказав, що термін у три роки передбачений саме для притягнення особи до відповідальності.
Відповідно до статті 12 Закону № 160-ІХ у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.
Згідно із частиною третьою статті 10 Закону № 160-ІХ відшкодування шкоди, завданої військовозобов`язаним чи резервістом під час проходження ним зборів, здійснюється в судовому порядку за позовом військової частини, установи, організації, закладу або в іншому встановленому законом порядку в разі відмови військовозобов`язаного чи резервіста від її добровільного відшкодування.
При цьому Закон № 160-ІХ не визначає строки звернення до суду із позовом щодо відшкодування такої шкоди.
За таких умов, при визначенні строку звернення суб`єкта владних повноважень до суду з позовом про відшкодування шкоди застосуванню підлягають відповідні норми КАС України.
Згідно з постановами Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 818/1688/16 та від 12.12.2018 у справі № 804/285/16 спори стосовно проходження публічної служби охоплюють спори, які виникають з моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, зокрема, й питання відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби.
Проте, у постанові Верховного Суду від 08.11.2024 у справі № 420/13987/23 зазначено, що у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 818/1688/16 та від 12.12.2018 у справі № 804/285/16 дійшла висновку, що спори у справах щодо відшкодування державі шкоди, завданої військовослужбовцем під час здійснення ним повноважень, пов`язаних з проходженням військової (публічної) служби, є публічно-правовими і належать до юрисдикції адміністративних судів.
Також у цих же справах Велика Палата Верховного Суду зазначила, що такі спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби.
Отже, за висновком Великої Палати Верховного Суду зазначений спір саме пов`язаний з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, оскільки у випадку зобов`язання особи, яка перебуває на посаді державної/публічної служби, відшкодувати шкоду або збитки, завдані внаслідок виконання нею службових/посадових обов`язків, перед судом обов`язково постане питання не лише встановлення обсягу завданої шкоди/збитків, а й оцінки правомірності дій такої особи під час перебування її на публічній службі.
У контексті спірного питання дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом, варто зазначити, що до спірних правовідносин належить застосовувати тримісячний строк звернення до суду з позовом, передбачений частиною другою статті 122 КАС України, оскільки у цьому спорі з позовом до суду звернувся саме суб`єкт владних повноважень.
Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 28.01.2021 у справі № 140/6315/20, від 24.06.2021 у справі № 420/4099/20, від 06.04.2023 у справі № 320/7204/21.
Враховуючи наведене, суддя дійшов висновку, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи абзацу другого частини другої статті 122 КАС України.
Пунктом 6 частини п`ятої статті 160 КАС України визначено, що в позовній заяві зазначаються відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору.
Відповідно до статті 1 Закону№ 160-IX матеріальна відповідальність вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.
Пряма дійсна шкода (далі - шкода) - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків.
Згідно з частинами першою та другою статті 3 Закону № 160 підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п`ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню.
Наказ доводиться до винної особи під підпис, або надсилається поштою.
Як вже зазначалось вище, відшкодування шкоди, визначеної частиною другою статті 6 цього Закону, здійснюється в судовому порядку за позовом частини, установи, організації, закладу в разі відмови особи від її добровільного відшкодування.
Відшкодування такої шкоди, завданої (начальником), здійснюється в судовому порядку за позовом частини, установи, організації, закладу, командир (начальник) якої (якого) старший за службовим становищем, у разі відмови особи від її добровільного відшкодування.
Згідно з частиною першою статті 12 Закону № 160 у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.
З викладених вище положень слідує, що право на звернення до суду за відшкодуванням матеріальної шкоди, виникає у позивача лише у випадку відмови особи добровільно відшкодувати таку шкоду.
Згідно з інформацією, зазначеною у витязі з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 27.06.2018 № 196 ОСОБА_1 , звільненого з військової служби на підставі підпункту «б» частини п`ятої пункту 2 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», з 27.06.2018 виключено з особового складу військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення.
За змістом позовної заяви ОСОБА_1 після звільнення з військової служби не відшкодував вартість виданих йому предметів речового майна, строки носіння яких не закінчилися, чим завдано матеріальної шкоди державі на суму 3407,29 грн.
У позовній заяві позивачем зазначено, що на адресу ОСОБА_1 надіслано засобами поштового зв`язку та отримано ним заяву про добровільне відшкодування шкоди завданої державі від 10.07.2024 № 4561 із наказом про результати службового розслідування. Однак, відповідь на вказану заяву відповідач не надав та матеріальну шкоду не відшкодував.
Відповідно до частини четвертої статті 161 КАС України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
До позовної заяви не додано доказів на підтвердження надіслання та вручення відповідачу заяви-вимоги про добровільне відшкодування шкоди, завданої державі від 10.07.2024 № 4561 та наказу військової частини НОМЕР_1 від 27.06.2018 № 196.
Відсутність обставин щодо дати отримання відповідачем зазначеної заяви унеможливлює суду достеменно встановити початок перебігу строку звернення до суду з цим позовом.
Також не зазначено і не додано до позовної заяви доказів на підтвердження тієї обставини, що сума 3407,29 грн дорівнює вартості виданих відповідачу предметів речового майна, строки носіння яких не закінчилися, довідки-розрахунку суми шкоди з переліком виданого речового майна та його вартістю.
Отже судом з`ясовано, що відповідача звільнено з військової служби 27.06.2018, заява-вимога направлена відповідачу лише 10.07.2024, а з даним позовом до адміністративного суду позивач звернувся лише 31.08.2026, тобто із значним пропуском тримісячного строку звернення, встановленого абзацом другим частини другої статті 122 КАС України.
Розглядаючи питання поважності пропуску строку звернення в межах аргументів, наведених представником позивача, суд зазначає таке.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28.03.2018 у справі № 809/1087/17 та від 22.11.2018 у справі № 815/91/18.
За усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду застосування частини першої статті 121 КАС України, уперше сформульованою у постанові від 20.11.2019 у справі № 9901/405/19, «правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки».
Суд зауважує, що у рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Пономарьов проти України» (№ 3236/03 від 03 квітня 2008 року, §41) «…Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави».
У справі «Ілхан проти Туреччини» (заява № 22277/93 від 27.06.2000 §59), Європейський суд з прав людини зазначив, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватись з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму. Воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру. Перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.
Тому, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані із дійсними, істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Верховний Суд у постановах від 26.09.2022 у справі № 560/403/22, від 16.02.2023 у справі № 640/7964/21, від 28.02.2023 у справі № 400/6312/21 та від 20.04.2023 у справі № 560/12377/21 вказав, що сам лише факт введення воєнного стану на території України не може слугувати безумовною та достатньою підставою для визнання поважними причин пропуску процесуального строку, за відсутності відповідних обґрунтувань та доказів того, як саме введення воєнного стану, вплинуло на права та обов`язки позивача.
Як встановлено з матеріалів позовної заяви, відповідача виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 з 27.06.2018.
Воєнний стан в Україні введено з 24.02.2022 Указом Президента від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».
Отже, посилання позивача на те, що військовою частиною НОМЕР_1 приймається активна участь в бойових діях, не можуть визнаватися безумовними підставами для поновлення строків звернення до суду, оскільки позивачем значно пропущено строк звернення до суду, ще до введення воєнного стану на території України та не надано жодного доказу на підтвердження неможливості вчасно звернутись до суду.
За таких обставин, позивачем не надано належних доказів на підтвердження тієї обставини, що мали місце непереборні обставини, перешкоди чи труднощі, що унеможливили своєчасне звернення позивача до суду із цим позовом, і що причини, що зумовили несвоєчасне звернення до суду, виникли протягом строку, який пропущено.
З огляду на зазначене, заява представника позивача про поновлення строку звернення до суду задоволенню не підлягає.
Відповідно до частин першої та другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Отже для усунення вказаного недоліку позовної заяви позивачу необхідно подати суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати інші підстави для поновлення пропущеного строку.
Також, відповідно до вимог частини другої 2 статті 161 КАС України, суб`єкт владних повноважень при поданні адміністративного позову в паперовій формі зобов`язаний додати до позовної заяви доказ надіслання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій позовної заяви та доданих до неї документів. Таке надсилання може здійснюватися в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.
Натомість, позивачем до поданої до суду позовної заяви не додано доказів щодо надіслання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій позовної заяви та доданих до неї документів.
Відповідно до частини першої статті 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
ПОСТАНОВИВ:
Визнати неповажними вказані військовою частиною НОМЕР_1 підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду.
У задоволенні заяви Військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку звернення до суду відмовити.
Позовну заяву залишити без руху.
Запропонувати позивачу протягом десяти календарних днів з дати отримання цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до суду за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з використанням власного електронного підпису:
- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати інші підстави для поновлення пропущеного строку разом з доказами поважності причин його пропуску;
- копію першої-третьої сторінки паспорту відповідача та сторінки з інформацією про зареєстроване місце проживання (якщо паспорт у формі ID-картки - лицьовий та зворотний боки паспорту, довідки про зареєстроване місце проживання);
- копію довідки про присвоєння відповідачу реєстраційного номеру облікової картки платника податків;
- докази проживання/перебування відповідача за адресою: АДРЕСА_1 ;
- докази направлення / вручення відповідачу заяви-вимоги про відшкодування завданої матеріальної шкоди;
- доказів надсилання відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів листом з описом вкладення.
Роз`яснити позивачу, що відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду не підлягає. Заперечення на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя К.О. Пляшкова