Справа № 344/21736/24
Провадження № 22-ц/4808/1331/26
Головуючий у 1 інстанції Мелещенко Л. В.
Суддя-доповідач Василишин
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 серпня 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі:
головуючої (суддя-доповідач) Василишин Л. В.,
суддів: Баркова В. М., Максюти І. О.,
секретаря Петріва Д.Б.
за участю представника апелянта адвоката Атаманюка В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скарг у представника ОСОБА_1 - адвоката Атаманюка Володимира Михайловича на заочне рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27 травня 2026 року, ухвалене у складі судді Мелещенко Л. В. у місті Івано-Франківську, у справіза позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Виконавчий комітет Коломийської міської ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту самостійного виховання та матеріального утримання батьком своєї неповнолітньої дитини,
в с т а н о в и в:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2024 року адвокат Атаманюк В. М. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Виконавчий комітет Коломийської міської ради, про встановлення факту самостійного виховання та матеріального утримання батьком своєї неповнолітньої дитини.
Позов мотивований тим, що позивач перебував у зареєстрованому шлюбі із відповідачкою, який рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 13 червня 2023 року було розірвано та визначено місце проживання їхньої спільної малолітньої дочки ОСОБА_3 разом із ним.
На час звернення до суду позивач самостійно займається вихованням дочки, забезпечує дитину всім необхідним, зокрема одягом, продуктами харчування, іншими матеріальними речами, сприяє її розвитку у соціумі, водночас відповідачка участі у вихованні та утриманні дитини не бере, з дочкою не спілкується, її життям та успішністю у школі не цікавиться, матеріальної допомоги на її утримання не надає.
Необхідність встановлення факту самостійного виховання дитини зумовлено потребою у захисті прав та інтересів дочки позивача, а також можливістю самостійно вирішувати ним юридичні питання, пов`язані з її життям, зокрема питання вступу до коледжу чи університету, оскільки відповідачка фактично не бере участі у вихованні та житті дитини.
Крім того, представник позивач посилався на необхідність встановлення зазначеного факту для реалізації прав, передбачених законодавством для осіб, які самостійно виховують дітей, зокрема прав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Враховуючи наведене, представник позивача просив встановити факт самостійного виховання та матеріального утримання ОСОБА_1 його малолітньої дочки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03 квітня 2025 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду
Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27 травня 2026 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Виконавчий комітет Коломийської міської ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту самостійного виховання та матеріального утримання батьком своєї неповнолітньої дитини.
В обґрунтування рішення суд зазначив, що позивач не надав переконливих доказів на підтвердження того, що мати не бере участі у вихованні та утриманні малолітньої дочки, не має можливості реалізувати свої материнські права, а тому відсутні підстави вважати, що виховання та утримання дитини здійснює виключно позивач.
Крім того, суд вказав, що саме по собі проживання матері окремо від дитини не свідчить про те, що позивач самостійно виховує дитину, оскільки така обставина не позбавляє матір батьківських прав та не означає, що дитина позбавлена материнського виховання.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги
Представник ОСОБА_1 - адвокат Атаманюк В. М. на рішення суду подав апеляційну скаргу, в якій посилається на його незаконність та необґрунтованість, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Апеляційна скарга мотивована неналежною оцінкою судом першої інстанції поданих позивачем доказів. Представник апелянта зазначає, що сукупність наданих у справі доказів, а саме письмових доказів, показань свідків та пояснень самого позивача, наданих у судовому засіданні, підтверджує, що мати дитини фактично не бере участі у її вихованні та утриманні, не спілкується з дочкою та не цікавиться її життям, тоді як усі обов`язки щодо її виховання, забезпечення та матеріального утримання фактично здійснює позивач самостійно. У зв`язку з цим вважає, що наявні підстави для задоволення позову.
Наголошує, що звернення до суду із цим позовом не пов`язане з вимогою про позбавлення відповідачки батьківських прав, оскільки таке позбавлення є крайнім заходом впливу на особу, яка не виконує батьківських обов`язків. Водночас встановлення факту одноосібного виховання та утримання дитини необхідне позивачу для спрощення вирішення будь-яких формальностей, пов`язаних із дитиною, а також для реалізації передбаченого законом права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Зазначає, що в разі мобілізації позивача дитина може залишитися без належного батьківського піклування, оскільки, за твердженнями позивача, саме він фактично одноосібно здійснює її виховання та утримання.
Просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .
Позиція інших учасників справи
Учасники справи своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися, що відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Заяви (клопотання) учасників справи
У судовому засіданні представник апелянта вимоги скарги підтримав, просив її задоволити в повному обсязі.
Фактичні обставини справи
Судом встановлено, що сторони є батьками малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 12).
Згідно з витягом з реєстру територіальної громади, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.6).
Відповідно до акта обстеження умов проживання, затвердженого начальником служби у справах дітей Коломийської міської ради 16 серпня 2023 року, ОСОБА_1 займається вихованням та утриманням своєї дочки ОСОБА_3 , проживає разом з нею та забезпечує усім необхідним (а.с.8).
Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 13 червня 2023 року, що набрало законної сили 14 липня 2023 року, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано. Визначено місце проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - місце проживання її батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_2 (а.с. 10-11).
14 березня 2023 року Корницьким старостинським округом Коломийської міської ради видана довідка ОСОБА_1 про те, що він проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.13).
Згідно із довідкою Коломийського ліцею № 4 імені Сергія Лисенка Коломийської міської ради, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дійсно відвідує дошкільну групу № 6 «Бджілка» Коломийської філії № 20 Коломийського ліцею № 4 імені Сергія Лисенка (а.с.14).
Відповідно до акта обстеження умов проживання, затвердженого начальником служби у справах дітей Коломийської міської ради 27 квітня 2023 року, між батьками малолітньої ОСОБА_4 виникли конфлікти і непорозуміння. Дитина дуже любить свого батька, належним чином виховує доньку, дбає про її розвиток та навчання (а.с. 15).
15 травня 2023 року Виконавчим комітетом Коломийської міської ради затверджено висновок про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , біля батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . У висновку зазначено, що мама малолітньої дитини ОСОБА_2 на засіданні комісії з питань захисту прав дитини повідомила, що хоче, щоб її трьохрічна дочка проживала з батьком, оскільки вона має намір виїхати за кордон на роботу (а.с.16-17).
12 серпня 2023 року Коломийським ліцеєм №4 імені Сергія Лисенка Коломийської міської ради була видана довідка ОСОБА_1 про те, що його донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відвідує групу молодшого дошкільного віку «Бджілка» в Коломийській філії №20 Коломийського ліцею № 4 імені Сергія Лисенка. Батько приймає активну участь у вихованні дитини, приводить в садочок, відвідує батьківські збори і заходи, що відбуваються за участю дитини (а.с.18).
08 вересня 2023 року приватним нотаріусом Коломийського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Антонюк О. В. засвідчено справжність підпису ОСОБА_5 на заяві, в якій він стверджує, що ОСОБА_1 разом із дочкою ОСОБА_3 проживають за адресою: АДРЕСА_2 . ОСОБА_1 створив комфортні умови для проживання дочки, добре дбає про неї, забезпечує всім необхідним, любить та піклується про дочку. Дитина росте слухняною та доброзичливою, про що свідчить гарне виховання батька. Фактично ОСОБА_1 самостійно виховує свою малолітню дочку ОСОБА_3 (а.с.19).
08 вересня 2023 року приватним нотаріусом Коломийського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Антонюк О. В. засвідчено справжність підпису ОСОБА_6 на заяві, в якій він підтверджує, що ОСОБА_7 самостійно виховує свою дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з якою вони проживають за адресою: АДРЕСА_2 . ОСОБА_1 піклується про дочку, забезпечує всім необхідним. У їхній сім`ї склалися хороші та теплі стосунки. Батько приділяє багато уваги своїй дочці. Фактично він сам виховує свою дочку (а.с.20).
Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Щодо встановлення факту самостійного виховання та утримання дітей батьком без участі матері
Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частиною першою статті 121 СК України передбачено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Статтею 141 СК встановлено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.
Згідно з положеннями частини другої статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідно до статті 15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.
У частині четвертій статті 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.
Так, ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України).
Отже, для підтвердження самостійного виховання дітей батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.
Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.
СК України не встановлено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини. Так само як визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо виховання дитини.
Частиною першою статті 152 СК України встановлено, що право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 155 СК України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.
Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22.
Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
У справі, яка переглядається, встановивши, що позивач не надав належних і допустимих доказів ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків чи нездатності їх виконувати, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини позивачем.
Доводи апеляційної скарги про ненадання судом оцінки поданим доказам є безпідставними, оскільки суд першої інстанції дослідив надані сторонами докази та надав їм належну правову оцінку, що відображено в мотивувальній частині оскаржуваного рішення. Водночас, як правильно зазначив суд першої інстанції, надані позивачем докази підтверджують лише факт проживання дитини разом із батьком. Саме по собі проживання матері окремо від дитини не є підставою для встановлення факту її самостійного виховання та утримання батьком, оскільки не свідчить про самоусунення матері від виконання батьківських обов`язків та не звільняє її від їх виконання.
Також, як зазначалося вище, факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що становить предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини.
Разом з тим, фактично такого спору між батьками не існує, оскільки згідно рішення суду дитина після розлучення батьків залишається проживати з батьком, встановлення спірного факту в межах позовного провадження щодо невиконання батьківських обов`язків не має юридичного змісту.
Виходячи зі змісту норм Сімейного кодексу України в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд уважає, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з`ясовано всебічно та повно, їм надано правильну правову оцінку, рішення суду постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Атаманюка Володимира Михайловича залишити без задоволення.
Заочне рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27 травня 2026 рокузалишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 02 вересня 2026 року.
Суддя-доповідач: Л. В. Василишин
Судді: В. М. Барков
І. О. Максюта