ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
27 серпня 2026 року м. Дніпро справа № 160/24548/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач),
суддів: Дурасової Ю.В., Лукманової О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційні скарги ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 березня 2026 року (суддя Юрков Е.О.) в адміністративній справі №160/24548/25 за позовом ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_2 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 березня 2026 року встановлено ІНФОРМАЦІЯ_2 новий строк для подання звіту про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2025 року у справі №160/24548/25. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 подати звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2025 року у справі №160/24548/25 у строк - три місяці з дня отримання ухвали про встановлення судового контролю. Роз`яснено, що звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення має відповідати вимогам, встановленим частинами другою, третьою статті 382-2 Кодексу адміністративного судочинства України. Накладено на керівника ІНФОРМАЦІЯ_2 штраф у розмірі 66560,00 грн. Половину суми штрафу, що становить 33280,00 грн., стягнути на користь ОСОБА_2 , іншу половину суми штрафу - 33280,00 грн. стягнути до Державного бюджету України. Попереджено керівника ІНФОРМАЦІЯ_2 штраф про те, що сплата штрафу не звільняє від обов`язку виконати рішення суду.
Не погодившись з вказаною ухвалою відповідач та керівник ІНФОРМАЦІЯ_1 подали апеляційні скарги, в яких з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права просять скасувати відповідну ухвали в частині накладення штрафу.
В обґрунтування апеляційних скарг зазначено, що існують об`єктивні обставини щодо неможливості виконання рішення у справі №160/24548/25 та в спірному випадку у керівника ІНФОРМАЦІЯ_1 відсутня вина щодо не виконання такого рішення.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг з огляду на таке.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2025 року у справі №160/24548/25 позовну заяву ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково а саме:
- визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо не розгляду заяви ОСОБА_2 від 21.07.2025 року про внесення відомостей до реєстрів ТЦК та СП з відображенням інформації щодо виключення з військового обліку на підставі п. 3 частини 6 статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", як особа визнана непридатним до військової служби;
- зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 розглянути заяву ОСОБА_2 від 21.07.2025 року про внесення відомостей до реєстрів ТЦК та СП з відображенням інформації щодо виключення з військового обліку на підставі п. 3 частини 6 статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", як особа визнана непридатним до військової служби та прийняти відповідне рішення у порядку та у строки, визначені законодавством України, і з урахуванням висновків суду у цьому рішенні. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
У справі №160/24548/25 позивачу видано виконавчі листи.
05 березня 2026 року ОСОБА_2 в особі представника Шеліхової Анастасії Василівни через систему "Електронний Суд" звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_2 з заявою з вимогами:
- визнати невиконання рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- накласти штраф на ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
стягнути половину штрафу на користь позивача, ОСОБА_2 ;
- встановити новий строк для подання звіту/доказів виконання.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.12.2025 року у справі №160/24548/25 встановлено судовий контроль за виконанням рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2025 року у справі №160/24548/25, зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 подати звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2025 року у справі №160/24548/25 у строк - три місяці з дня отримання ухвали про встановлення судового контролю.
Звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2025 року у справі №160/24548/25 ІНФОРМАЦІЯ_2 до суду не подано. Клопотання про продовження строку для подання звіту також не надходило.
При розгляді питання про накладення штрафу, суд виходить з наступного.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Частиною 10 ст. 382-3 КАС України передбачено, що у разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382 -1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб`єкта владних повноважень.
Частинами 2, 3 ст. 382 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України.
З огляду на неподання відповідачем звіту про виконання рішення суду у даній справі, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність встановлення нового строку для подання звіту та накласти на керівника відповідача штраф у сумі двадцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 4 ст.382-3 КАС України половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України.
Суд за клопотанням суб`єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб`єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними (ч. 5 ст.382-3 КАС України.
За правовою позицією Верховного Суду у справах №611/26/17 від 26.01.2021 і №560/523/19 від 23.04.2020 специфіка застосування штрафної санкції, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб`єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб`єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.
Суд враховує також положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує особі право на справедливий суд. У свою чергу, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголосив, що це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію . Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.97, пункт 41). "
Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції" (рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" від 15.10.09 (заява №40450/04), пункти 51, 54).
Ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок. Водночас затримка виконання судового рішення на період, що є необхідним для вирішення проблем публічного порядку, може у виняткових випадках бути виправдана.
З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України"), якими встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується зі змістом статті 129-1 Конституції України.
Таким чином, особа, якій належить виконати рішення суду, що набрало законної сили, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання у чіткій відповідності до висновків суду, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечитиме принципу верховенства права.
Європейський суд з прав людини у пункті 46 рішення від 15.10.2009 у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" зазначив, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання (див. рішення у справі "Метаксас проти Греції" (Metaxas v. Greece), N 8415/02, п. 19, від 27 травня 2004 року; та у справі "Лізанець проти України" (Lizanets v. Ukraine), N 6725/03, п. 43, від 31 травня 2007 року). У таких справах відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання (див. згадане вище рішення у справі Бурдова (N 2), п. 68).
У Рішенні Конституційного Суду України від 30.06.2009 р. №16-рп/2009 зазначено, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 п.п. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).
Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг та скасування ухвали суду першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст.316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційні скарги ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 березня 2026 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, за винятком наявності підстав передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя Л.А. Божко
суддя Ю. В. Дурасова
суддя О.М. Лукманова