ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 вересня 2026 року м. Львів Справа № 300/3363/23 пров. № А/857/14078/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Гінди О.М.,
суддів: Заверухи О.Б., Мандзія О.П.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2026 року про встановлення судового контролю (головуючий суддя: Панікар І.В., місце ухвалення - м. Івано-Франківськ) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії, -
встановив:
рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.10.2023 у справі № 300/3363/23 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати ОСОБА_1 з 08.12.2022 пенсії по інвалідності як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, призначеної відповідно до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії у відповідності до частини 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю у відповідності до статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 08.12.2022 з урахуванням проведених платежів.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.04.2024 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області задоволено, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2023 року скасовано та прийнято постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14.01.2025 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.04.2024 у справі № 300/3363/23 скасовано, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.10.2023 у справі № 300/3363/23 залишено в силі.
Позивачка, 22.01.2026 подала до суду заяву про встановлення судового контролю в межах виконання рішення суду Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.10.2023 у справі № 300/3363/23.
Заява вмотивована тим, що рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.10.2023, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсію у відповідності до частини 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю у відповідності до статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 08.12.2022 з урахуванням проведених платежів. Вказано, що згідно абзацу 4 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» з 1 січня 2026 року встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність в розрахунку на місяць у розмірі 2595 гривень. У зв`язку з цим заявниця вважає, що її пенсія з 01.01.2026 мала бути перерахована та виплачуватися з урахуванням зазначеного розміру прожиткового мінімуму. Водночас, пенсійним органом, на думку заявниці, пенсія виплачувалася у меншому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством, що, на думку останньої, свідчить про порушення її прав на належне пенсійне забезпечення.
Представником відповідача, 02.02.2026 подано заперечення на заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.10.2023 у справі № 300/3363/23, оскільки наведені заявницею обставини не вказують на ухилення пенсійним органом від виконання рішення суду від 25.10.2023 у справі № 300/3363/23, внаслідок чого, відсутні правові підстави для задоволення заяви.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2026 року у задоволенні заяви позивачки про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення від 25.10.2023 у справі № 300/3363/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій відмовлено.
Із ухвалою суду першої інстанції не погодилася позивачка та оскаржила в апеляційному порядку. Вважає її такою, що прийнята з порушенням норм матеріального права, а тому просять її скасувати та ухвалити нову постанову, якою заяву про визнання протиправними дій відповідача на виконання рішення - задовольнити.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт покликається на те, що враховуючи зміну розміру прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність у кожному році, відповідач має обов`язок перераховувати та виплачувати пенсію відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР. При цьому, такий обов`язок виникає також у випадку, коли протягом відповідного календарного року згідно із законодавством змінюється розмір прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність.
Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не подав, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких мотивів.
Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що виплата пенсії позивачці 07.01.2026 в розмірі 20658,75 грн не може свідчити про порушення відповідачем порядку виконання судового рішення або про неврахування прожиткового мінімуму, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», оскільки на момент здійснення цієї виплати не настав платіжний період за січень 2026 року, а отже, відсутні правові підстави для застосування показників, що діють з 01.01.2026. Крім того, заявницею не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт невиконання або неналежного виконання відповідачем судового рішення, зокрема доказів того, що пенсійним органом у подальшому системно здійснюється виплата пенсії з порушенням механізму, визначеного судом, або без урахування показників, установлених законодавством на відповідний період.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.
Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Процесуальне законодавство визначає види судового контролю за виконанням судового рішення, а саме, зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (ст. 382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (ст. 383 КАС України).
Наведені норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення і підставами для їх застосування є невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України (ст. 382 КАС України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення; не передбачає такої можливості і положення ст. 383 КАС України.
З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Згідно із ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі №806/2143/15 (адміністративне провадження №К/9901/5159/18) звертав увагу, що статті 382 і 383 Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Як встановлено судом, в даному випадку позивач оскаржує дії ГУ ПФУ в Івано-Франківській області щодо нарахування та виплати пенсії з 01.01.2026 виходячи з величини прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» 2361 грн.
Суд зазначає, що згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» та Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 01.01.2024 та з 01.01.2025 становив 2361,00 грн.
З 01.01.2026 набрав чинності Закон України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», статтею 7 якого визначено, що з 01.01.2026 розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, становить 2595,00 грн.
На виконання вказаного судового рішення пенсійним органом 07.01.2026 здійснена виплата пенсії в розмірі 20658,75 грн.
За змістом листа Головного управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області від 17.03.2025 за № 2181-1383/С-02/8-0900/25 судом встановлено, що розмір пенсійної виплати з 01.03.2025 становить 20658,75 грн, в тому числі:
- 18888,00 грн основний розмір пенсії (2361,00 х 8);
- 1770,75 грн додаткова пенсія особі з інвалідністю ІІ групи з числа потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи (2361 х 75%).
Заборгованість за період з 08.12.2022 по 31.03.2025 в сумі 346287,75 грн включено до Реєстру судових рішень Пенсійного фонду України та буде виплачено при наявності додаткового фінансування з Державного бюджету в порядку черговості з урахуванням дати набрання рішенням суду законної сили.
Так, пунктом 1 статті 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Підприємства поштового зв`язку та банківські установи, як суб`єкти системи пенсійного забезпечення в Україні здійснюють виплату і доставку пенсій щомісяця протягом виплатного періоду, який триває з 4 по 25 число.
Таким чином, виплата пенсії 07.01.2026 не може свідчити про порушення порядку виконання судового рішення або про неврахування прожиткового мінімуму, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», оскільки на момент здійснення цієї виплати не настав платіжний період за січень 2026 року, а отже, відсутні правові підстави для застосування показників, що діють з 01.01.2026.
Крім того, заявницею не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт невиконання або неналежного виконання відповідачем судового рішення, зокрема доказів того, що пенсійним органом у подальшому системно здійснюється виплата пенсії з порушенням механізму, визначеного судом, або без урахування показників, установлених законодавством на відповідний період.
За таких обставин доводи заявниці зводяться до припущень щодо можливого порушення її прав у майбутньому, що саме по собі не може бути підставою для встановлення судового контролю в порядку статті 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України, внаслідок чого, підстави для встановлення судового контролю за виконанням рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.10.2023 у справі № 300/3363/23 відсутні.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 311, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд, -
постановив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2026 року про встановлення судового контролю у справі № 300/3363/23 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. М. Гінда
судді О. Б. Заверуха
З. М. Матковська