УХВАЛА
02 вересня 2026 року
м. Київ
справа №300/7252/24
адміністративне провадження №К/990/40180/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Ханової Р. Ф.,
суддів - Бившевої Л. І., Хохуляка В. В.,
перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Електролюкс Україна»
на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2026 року
у справі №300/7252/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Електролюкс Україна»
до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області
про визнання дії та бездіяльності протиправними,-
ВСТАНОВИВ:
26 серпня 2026 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Електролюкс Україна» на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2026 року у справі №300/7252/24.
Під час перевірки касаційної скарги встановлено, що вона не відповідає вимогам статті 330 КАС України, а тому підлягає залишенню без руху, з огляду на таке.
Так, відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У поданій касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Електролюкс Україна» як на підставу касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Водночас зі змісту касаційної скарги вбачається, що, крім неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, скаржник також зазначає про порушення судом норм процесуального права у зв`язку з недослідженням зібраних у справі доказів, посилаючись на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв`язку з пунктом 1 частини другої статті 353 цього Кодексу.
Отже, підстави касаційного оскарження викладено непослідовно, без їх чіткого розмежування та належного обґрунтування відповідно до вимог пункту 4 частини другої статті 330 КАС України.
Суд звертає увагу скаржника, що в разі посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України у касаційній скарзі необхідно послідовно викласти обґрунтування цієї підстави із зазначенням:
· конкретної норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції;
· постанови Верховного Суду та конкретного висновку щодо застосування цієї самої норми права, викладеного у ній;
· висновку суду апеляційної інстанції, який суперечить відповідному висновку Верховного Суду;
· обґрунтування подібності правовідносин у справі, в якій викладено висновок Верховного Суду, та у справі, в якій подається касаційна скарга.
Касаційна скарга повинна містити всі зазначені елементи у їх взаємозв`язку, оскільки саме по собі наведення переліку постанов Верховного Суду та цитування викладених у них правових позицій не є належним обґрунтуванням цієї підстави касаційного оскарження.
Скаржник посилається на значну кількість постанов Верховного Суду щодо правових наслідків призначення та проведення податкових перевірок у період дії мораторію, допустимості доказів, використання джерел інформації під час здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням, визначення зіставних компаній та врахування курсових різниць.
Водночас скаржник не щодо кожної із зазначених постанов наводить чітке зіставлення конкретного висновку Верховного Суду з висновком суду апеляційної інстанції щодо застосування цієї самої норми права, а також не обґрунтовує подібність правовідносин з урахуванням фактичних обставин відповідних справ.
Формальне зазначення про подібність предмета спору та правового регулювання саме собою не свідчить про подібність правовідносин. Для належного обґрунтування зазначеної підстави необхідно проаналізувати зміст спірних правовідносин, об`єкт і предмет правового регулювання, умови застосування відповідних норм права та фактичні обставини кожної справи.
Зокрема, щодо застосування пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України скаржник наводить значну кількість постанов Верховного Суду, однак не виокремлює щодо кожної групи правовідносин конкретний висновок, який не врахував суд апеляційної інстанції, та не зіставляє фактичні обставини наведених справ з обставинами справи № 300/7252/24.
Скаржник не враховує, що суд апеляційної інстанції виходив не лише з обставини призначення перевірки у період дії мораторію, а й з подальшого її зупинення, поновлення після законодавчої зміни правового регулювання та завершення після припинення відповідних обмежень.
Отже, для належного обґрунтування пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржнику необхідно зазначити постанову Верховного Суду, в якій висновок сформульовано за подібних фактичних обставин, та пояснити, у чому саме полягає неправильне застосування судом апеляційної інстанції відповідної норми права.
Щодо доводів стосовно формування вибірки зіставних компаній, використання інформаційних баз Ruslana та Orbis, врахування операційних курсових різниць і визначення показника чистої рентабельності скаржник переважно не погоджується з оцінкою судом апеляційної інстанції фактичних обставин та зібраних у справі доказів.
Проте незгода з установленими обставинами справи, оцінкою доказів та результатами здійсненого судом аналізу сама собою не свідчить про застосування судом апеляційної інстанції норми права без урахування висновку Верховного Суду в подібних правовідносинах.
Щодо посилання скаржника на порушення норм процесуального права Суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Обґрунтовуючи порушення норм процесуального права, скаржник зазначає про недослідження судом апеляційної інстанції висновку судово-економічної експертизи від 15 жовтня 2024 року № 3499 та інших зібраних у справі доказів, посилаючись на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв`язку з пунктом 1 частини другої статті 353 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу.
Таким чином, прийнятність доводів про недослідження зібраних у справі доказів залежить від попереднього висновку суду касаційної інстанції про обґрунтованість однієї з підстав, передбачених пунктами 1- 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Крім того, скаржник повинен не лише перелічити докази, які, на його думку, не досліджено судом, а й конкретно зазначити, які обставини підтверджує кожен із цих доказів, у якій частині судового рішення він не отримав оцінки та яким чином його недослідження унеможливило встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Водночас значна частина доводів касаційної скарги фактично спрямована на повторне дослідження доказів, перевірку правильності сформованої контролюючим органом вибірки зіставних компаній, визначення достовірності використаних джерел інформації, перевірку розрахунку показників рентабельності та надання переваги висновку судово-економічної експертизи над іншими доказами.
За приписами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні чи постанові суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність доказу, перевагу одних доказів над іншими, збирати або приймати до розгляду нові докази чи додатково перевіряти докази.
Також Суд звертає увагу, що, посилаючись на пункт 1 частини другої статті 353 КАС України, скаржник у прохальній частині касаційної скарги просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Проте процесуальним наслідком установлення обставин, передбачених пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України, є скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд, а не залишення в силі рішення суду першої інстанції.
Отже, наведене скаржником обґрунтування підстави, передбаченої пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України, не узгоджується зі змістом заявлених ним вимог до суду касаційної інстанції.
Таким чином, скаржнику необхідно уточнити касаційну скаргу, чітко визначити всі підстави касаційного оскарження відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України, належним чином обґрунтувати кожну з них та узгодити їх із вимогами до суду касаційної інстанції.
Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, установлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Частиною другою статті 169 КАС України визначено, що в ухвалі про залишення заяви без руху зазначаються її недоліки, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів із дня вручення ухвали про залишення заяви без руху.
Враховуючи викладене, касаційну скаргу необхідно залишити без руху, встановивши скаржнику строк для усунення виявлених недоліків шляхом подання до суду через Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему уточненої касаційної скарги, у якій необхідно чітко визначити підстави касаційного оскарження, належним чином обґрунтувати їх відповідно до вимог частини четвертої статті 328 та пункту 4 частини другої статті 330 КАС України.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 169, 243, 330, 332 КАС України, Суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Електролюкс Україна» на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2026 року у справі №300/7252/24 - залишити без руху, надавши скаржнику строк тривалістю десять днів для усунення виявлених недоліків касаційної скарги з моменту отримання ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
Після усунення недоліків касаційної скарги у строк, встановлений судом, вона вважатиметься поданою у день первинного її подання до суду.
Роз`яснити заявнику касаційної скарги, що у разі невиконанні вимог цієї ухвали, касаційну скаргу буде повернуто.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає
Судді Р. Ф. Ханова
Л.І. Бившева
В.В. Хохуляк