Виноградівський районний суд Закарпатської області
_________________________________________________________________________
Справа № 299/2433/26
Номер провадження 2-з/299/13/26
У Х В А Л А
02.09.2026 року м. Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області у складі: головуючого - судді Дочинця С.І., при секретарі Роман К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Виноградівського районного суду Закарпатської області заяву адвоката Нам`яка Юрія Юрійовича, який діє в інтересах позивачки ОСОБА_1 , про забезпечення позову, -
В С Т А Н О В И В:
У провадженні Виноградівського районного суду Закарпатської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 12 листопада 2025 року серії НКВ № 379334 та № 379338 щодо будівлі для змішування кормів загальною площею 1798,8 кв. м та земельної ділянки площею 0,24 га, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивачі 01.06.2026 року звернулися до суду з позовом у даній справі.
В подальшому, 02.07.2026 року представником позивачів, на виконання ухвали суду про залишення позову без руху, подано уточнену позовну заяву.
Представник позивачів ОСОБА_5 02.09.2026 року звернувся до суду із заявою про забезпечення позову у цивільній справі за вказаним позовом.
В обґрунтування заяви представник позивачів зазначив, що предметом спору є правомірність набуття відповідачем ОСОБА_3 права власності на вказані об`єкти нерухомого майна на підставі договорів купівлі-продажу від 12 листопада 2025 року. На думку заявника, існує реальна загроза подальшого відчуження спірного нерухомого майна на користь третіх осіб, що у разі задоволення позову може істотно ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду та ефективне поновлення порушених прав позивачів.
Крім того, представник позивачів послався на те, що спірні об`єкти нерухомого майна є складовою частиною цілісного виробничого комплексу ФГ «Данієл», керівником якого є ОСОБА_1 , а всередині будівлі знаходяться майно позивачів, зокрема промислова лінія Multimix для виготовлення кормів, що належить позивачу ОСОБА_2 , а також врожай зернових культур в об`ємі понад 200 тонн та інше майно позивача ОСОБА_1 .
Також зазначив, що 20 листопада 2025 року ОСОБА_3 , діючи силовим шляхом, зрізав замки на будівлях та відключив об`єкт від мереж електропостачання, що, за твердженням заявника, зафіксовано в межах кримінального провадження № 4202607[телефон приховано] за ч. 1 ст. 162 КК України. Відсутність електропостачання, на думку представника позивачів, створює загрозу псуванню врожаю зернових, а проведення будівельних, ремонтних чи демонтажних робіт може призвести до пошкодження або знищення конструкцій та фундаментів, пов`язаних із розміщенням промислової лінії Multimix, що, у свою чергу, може ускладнити проведення судової будівельно-технічної експертизи та збереження доказів у справі.
З огляду на викладене, представник позивачів просив суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на нежитлову будівлю (цех) для змішування кормів загальною площею 1798,8 кв. м та земельну ділянку площею 0,24 га, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонити ОСОБА_3 та іншим особам вчиняти дії щодо обмеження чи перешкоджання доступу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до вказаної будівлі для обслуговування та використання належного їм майна; заборонити ОСОБА_3 вчиняти дії щодо відключення будівлі від мереж електропостачання та інших інженерних мереж; а також заборонити ОСОБА_3 та іншим особам проводити у зазначеній будівлі будівельні, ремонтні роботи, демонтаж внутрішніх конструкцій та обладнання.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для забезпечення позову, суд виходить із такого.
Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Згідно з пунктами 1-3 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно, забороною вчиняти певні дії, а також забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.
При цьому частиною третьою статті 150 ЦПК України встановлено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Саме по собі існування спору між сторонами та припущення про можливість у майбутньому вчинення відповідачами певних дій не є безумовною підставою для застосування заходів забезпечення позову.
Як неодноразово зазначав Верховний Суд (постанова №761/20939/24 від 12.01.2026 року), вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен пересвідчитися не лише в наявності спору між сторонами, а й у тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду в разі задоволення позову. При цьому заявник повинен належним чином обґрунтувати необхідність застосування відповідного заходу забезпечення позову, зазначити конкретні обставини, які свідчать про відповідний ризик, та підтвердити їх належними і допустимими доказами.
У даному випадку суд звертає увагу на хронологію звернення позивачів до суду.
Так, позов у справі подано 01.06.2026 року, уточнену позовну заяву на виконання вимог ухвали про залишення позову без руху - 02.07.2026 року. Однак ані при первісному зверненні до суду, ані при поданні уточненої позовної заяви позивачі не порушували питання про забезпечення позову.
При цьому із заяви про забезпечення позову не вбачається, які саме нові обставини виникли після 02.07.2026 року та зумовили необхідність невідкладного звернення до суду із відповідною заявою саме на даному етапі розгляду справи.
Представник позивачів не зазначає конкретних дій ОСОБА_3 чи ОСОБА_4 , вчинених після подання позову або уточненої позовної заяви, які б свідчили про реальну зміну ситуації та виникнення безпосередньої загрози відчуження спірного майна, його пошкодження, знищення або вчинення інших дій, які могли б істотно ускладнити виконання можливого рішення суду.
Посилання заявника на можливість так званого «повторного продажу» спірного майна має характер припущення, оскільки у заяві не наведено конкретних відомостей про підготовку відповідачем такого відчуження, укладення попередніх договорів, наявність оголошень про продаж, звернення до нотаріуса, реєстраційні дії чи інші обставини, які б об`єктивно свідчили про реальність такого ризику.
З огляду на викладене, суд не вбачає достатніх підстав вважати, що на час розгляду заяви існує реальна, а не гіпотетична загроза відчуження спірного нерухомого майна, яка без застосування арешту істотно ускладнить або унеможливить виконання можливого рішення суду.
Щодо доводів заявника про необхідність заборони відповідачу та іншим особам обмежувати доступ позивачів до спірної будівлі суд зазначає, що заявником також не конкретизовано, які саме дії відповідачів на момент звернення із заявою створюють таку загрозу.
Посилання на подію, яка, за твердженням представника позивачів, мала місце 20.11.2025 року, саме по собі не свідчить про наявність актуальної загрози на час подання заяви про забезпечення позову, оскільки між вказаною датою та датою звернення із заявою минув значний проміжок часу. Представником не наведено конкретних відомостей про те, що після 01.06.2026 року або після 02.07.2026 року відповідачі вчиняли будь-які дії, спрямовані на обмеження доступу позивачів до будівлі, пошкодження майна чи демонтаж конструкцій.
Саме по собі посилання на наявність у будівлі майна позивачів також не доводить необхідності застосування заявлених заходів забезпечення позову, якщо відсутні конкретні фактичні дані про дії відповідачів, спрямовані на пошкодження, знищення чи приховування такого майна.
Не знайшли свого належного підтвердження і доводи щодо необхідності заборони проведення будь-яких будівельних, ремонтних робіт, демонтажу внутрішніх конструкцій та обладнання. Заявником не наведено конкретних відомостей про те, що відповідачі на час розгляду заяви проводять або мають намір проводити такі роботи, не зазначено, які саме роботи плануються, ким, у який спосіб та на підставі яких обставин заявник дійшов висновку про існування такого ризику.
При цьому суд враховує, що заходи забезпечення позову не можуть ґрунтуватися виключно на припущеннях. Їх застосування має бути зумовлене конкретними фактичними обставинами справи та підтвердженим ризиком утруднення або неможливості виконання майбутнього судового рішення. Такий підхід відповідає правовим висновкам Верховного Суду щодо необхідності оцінки реальності відповідного ризику та належного обґрунтування заявником конкретних обставин.
Крім того, заявлений представником позивачів захід у вигляді заборони ОСОБА_3 вчиняти будь-які дії щодо відключення будівлі від мереж електропостачання та інших інженерних мереж сформульований без будь-яких винятків та не враховує можливості виникнення аварійних, технічних або інших надзвичайних ситуацій, за яких відключення електроенергії чи відповідних інженерних мереж може бути об`єктивно необхідним для запобігання пошкодженню майна, виникненню пожежі, аварії, загрозі життю та здоров`ю людей або з інших технічних причин.
Таким чином, застосування такого заходу у запропонованому заявником формулюванні фактично може створити заборону на вчинення необхідних дій у випадку аварійної ситуації та необґрунтовано обмежити права власника майна. Заявником не запропоновано способу сформулювати відповідну заборону таким чином, щоб вона була чіткою, виконуваною та одночасно не перешкоджала проведенню необхідних аварійних і технічних заходів.
Суд також враховує, що відповідно до частини десятої статті 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за своїм змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
У цій справі предметом позову є вимоги про визнання недійсними договорів купівлі-продажу. Натомість частина заявлених заходів, зокрема щодо забезпечення доступу позивачів до будівлі та фактичного забезпечення можливості використання ними майна, що знаходиться у спірному об`єкті, виходить за межі безпосереднього забезпечення виконання можливого рішення про визнання договорів недійсними та фактично спрямована на врегулювання користування спірним об`єктом до вирішення спору по суті.
Вирішуючи питання про співмірність заявлених заходів, суд повинен співвіднести негативні наслідки їх застосування з наслідками, які можуть настати у разі їх невжиття, та врахувати баланс інтересів сторін.
За наведених обставин суд приходить до висновку, що представником позивачів не доведено належними та допустимими доказами наявності реальної загрози утруднення чи неможливості виконання можливого рішення суду, а наведене в заяві обґрунтування зводиться переважно до загальних припущень щодо можливої поведінки відповідачів у майбутньому.
При цьому суд не встановлює та не вирішує питання щодо дійсності чи недійсності оспорюваних договорів, права власності на спірне майно, а також достовірності обставин, які є предметом доказування при розгляді справи по суті. Під час розгляду заяви про забезпечення позову суд оцінює виключно наявність процесуальних підстав для застосування відповідних заходів.
Таким чином, з огляду на відсутність конкретних та належним чином підтверджених обставин, які б свідчили про існування реального ризику утруднення чи неможливості виконання можливого рішення суду, а також з урахуванням необхідності дотримання принципу співмірності заходів забезпечення позову, суд вважає заяву представника позивачів про забезпечення позову необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
Згідно ч.7 ст.153 ЦПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Відповідно до ч.11 ст.153 ЦПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Керуючись статтями 149-153, 247, 260, 261, 353 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В:
У задоволенні заяви представника позивачки ОСОБА_1 , адвоката Нам`яка Юрія Юрійовича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Головуючий Дочинець С. І.