ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
іменем України
01 вересня 2026 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 740/848/26
Головуючий у першій інстанції - Дударець Д. В.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1499/26
Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Любчика О.В.,
суддів Луговця О.А., Супруна О.П.,
сторони справи:
позивач Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»,
відповідач ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 27 квітня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В С Т А Н О В И В:
Короткий зміст позовних вимог
у лютому 2026 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернулось до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором № 8677419 від 19 березня 2025 року в розмірі 32 296,00 грн, з яких: 8 000,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 6 916,00 грн - сума заборгованості за відсотками; 16 000,00 грн - неустойка; 1 380,00 грн - комісія за надання кредиту, та судові витрати.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 19.03.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії (Надійний) № 8677419, який підписаний електронним підписом позичальника з використанням одноразового ідентифікатора.
27.03.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу №27/03/25, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права в имоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» Права Вимоги до Боржників, зазначені у Реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників № 13 від 26.08.2025 до Договору факторингу від 27.03.2025 ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 32 296,00 грн. Всупереч умовам договору кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконала свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, остання не здійснила жодного платежу для погашення кредитної заборгованості.
Короткий зміст судового рішення
Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 27 квітня 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 8677419 від 19.03.2025 в розмірі 16 296 гривень 00 копійок. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у розмірі 1 323 гривня 22 копійки.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись із вказаним рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю, вирішити питання судових витрат.
Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що рішення суду є незаконним.
Скаржник посилається на неповне з`ясування обставини справи, неправильне застосування норм матеріального права та істотне порушення норм процесуального права.
Особа, яка подала апеляційну скаргу зазначає, що суд фактично переклав на відповідача негативні наслідки недоведеності позову, оскільки вона не спростувала розрахунок заборгованості.
Вказує, що кредитний договір не було укладено. Сам факт наявності у договору персональних даних відповідач не доводить укладення договору. Персональні дані можуть бути відомі третім особам або використані без належного волевиявлення особи. Саме тому у спорах щодо онлайн-кредитів кредитор повинен довести не лише наявність даних, а й технічний факт їх використання відповідачем під час акцепту. Висновок суду про те, що одноразовий ідентифікатор був «власноручно введений відповідачем» не підтверджений жодним технічним доказом і тому є припущенням, що прямо заборонено ч. 6 ст. 81 ЦПК України.
Крім того, одноразовий ідентифікатор є технічним способом підтвердження певної дії в електронній системі, але сам собою не встановлює особу, яка цю дію вчинила. Сам номер телефону не є достатнім доказом ідентичності підписанта. Наявність номера у відзиві як контактного номера відповідача не доводить, що саме відповідач у конкретний час 19.03.2025 користувалася ним, отримувала ОТР та вводила його в ІКС кредитодавця.
Зазначає, що навіть можливе зарахування 8 000 грн на платіжну картку не доводить укладення кредитного договору саме відповідачем. Факт руху коштів та факт волевиявлення особи на укладення правочину - це різні юридичні обставини. Рух коштів може підтверджувати певну банківську операцію, але не підтверджує, що відповідач зареєструвалася в системі кредитодавця, акцептувала оферту, ознайомилася з паспортом споживчого кредиту, погодилася на всі істотні умови та використала ОТР. І навіть, якщо певна сума була зарахована на картковий рахунок, це не усуває ключовий недолік позову - недоведеність укладення електронного договору саме відповідачем.
Вказує, що розрахунок заборгованості не є первинним бухгалтерським документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
На думку скаржниці позов є передчасним, оскільки строк кредитування становить 360 днів, проте позов подано до спливу повного строку договору. Крім того, позивачем відповідачу не направлялась вимога про дострокове повне погашення кредиту, доказів отримання такої вимоги нема. А ототожнення судом самого факту прострочення окремого платежу з автоматичним настанням строку повернення всієї суми кредиту є помилковим.
Судом не перевірено, чи підтверджують договір факторингу, реєстр боржників, акт приймання-передачі та платіжна інструкція саме передачу дійсної, належної та такої, що підлягає виконанню, вимоги до відповідача.
Також відповідача не було письмово повідомлено про відступлення права грошової вимоги від первісного кредитора позивачу.
Суд не перевірив, чи були умови кредитування зрозумілими для споживача, чи не створюють вони істотний дисбаланс прав та обов`язків, чи відповідають принципам добросовісності та справедливості. Заявлений до стягнення розмір процентів є значним порівняно з тілом кредиту, а реальна річна ставка є надмірною. Оскільки неустойку суд відхилив через пряму заборону воєнного часу, він мав так само критично оцінити інші фінансові нарахування з точки зору принципів добросовісності, пропорційності та захисту споживача.
Вважає помилковим висновок суду про відхилення доводів того, що чоловік відповідачки є військовослужбовцем, оскільки листи НБУ та Міністерства оборони України не є нормативно-правовими актами, не мають обов`язкової юридичної сили та не можуть звужувати зміст і обсяг прав та гарантій, встановлених законом. Крім того, в матеріалах справи є докази того, що її чоловік проходить службу в ДСНС України, має спеціальне звання сержанта служби цивільного захисту, безпосередньо залучався до ліквідації наслідків ворожого удару по території нафтобази ТОВ ВКФ «Агронафтопродукт», постраждав під час виконання службових обов`язків, визнаний потерпілим у кримінальному провадженні, отримав ушкодження під час гасіння пожежі. Наведені обставини свідчать про те, що служба чоловіка відповідачки здійснювалася безпосередньо в умовах збройної агресії РФ та була пов`язана із виконанням завдань із захисту населення, ліквідації наслідків воєнних ударів та забезпечення національної безпеки.
Вважає, що суд не мав права приймати до розгляду «додаткові пояснення» позивача від 08.04.2026, а також вийшов за межі принципу процесуальної нейтральності, витребувавши докази замість позивача, прийнявши додаткові пояснення поза процесуальними строками і використавши їх при ухваленні рішення.
Таким чином, судом не з`ясовні істотні обставини щодо електронної ідентифікації, факторингу, повідомлення боржника, соціальних гарантій та процесуальних порушень, висновки суду не відповідають фактичним даним і грунтуються на припущеннях, у зв`язку з чим рішення суду підлягає скасуванню.
Аргументи інших учасників справи
Відзив на апеляційну скаргу в порядку статті 360 ЦПК України не надходив.
У письмових поясненнях по справі від 02.07.2026 представник позивача просив відхилити апеляційну скаргу відповідача та залишити без змін рішення суду першої інстанції.
Позиція апеляційного суду
Згідно із частиною першою статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Частиною першою статті 7 ЦПК України встановлено, що розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Такий випадок передбачено у частині тринадцятій статті 7 ЦПК України, згідно з якою розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ухвали апеляційного суду від 16.06.2026 перегляд справи в апеляційному порядку здійснено без повідомлення (виклику) учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що 19.03.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі Договір кредитної лінії (Надійний) № 8677419, який підписаний відповідачем із використанням електронного підпису з використанням одноразового ідентифікатора 712188 (а.с.7-14).
За цим договором Кредитодавець зобов`язується передати Позичальнику у власність грошові кошти (кредит), на погоджений умовами Договору строк (строк кредиту), шляхом їх перерахування на банківський рахунок Позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю таку ж суму грошових коштів, або достроково, та сплатити Кредитодавцю плату (Проценти) від Суми кредиту та Комісію за надання кредиту відповідно до умов цього Договору (п. 2.1 Договору).
Відповідно до п. 2.1.1 Договору мета отримання кредиту: придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення власних потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.
Сторонами узгоджено основні істотні умови договору: сума кредиту 8 000,00 грн; строк кредитування/Строк договору 360 днів; розмір першого обов`язкового платежу - 3 660,00 грн; процентна ставка (фіксована) - 0,95 % у день; тип кредиту невідновлювальна кредитна лінія; період сплати мінімального обов`язкового платежу дорівнює строку сплати Позичальником процентів за користування Кредитом та частини Комісії за надання кредиту та становить 30 календарних днів, що означає, що всі проценти за користування Кредитом нараховані за 30 календарних днів користування, підлягають сплаті в останній з 30 днів користування. Кількість Мінімальних обов`язкових платежів - 11; дата сплати першого обов`язкового платежу - 17.04.2025; комісія за надання кредиту - 17,25 % від суми наданого Кредиту, що у грошовому виразі становить 1 380,00 грн; орієнтовна загальна вартість кредиту - 36 740,00 грн; неустойка - 400,00 грн у день; орієнтовна реальна річна процентна ставка - 3 194,73 %.
Пунктом 2.3.1 Договору визначено, що розмір денної процентної ставки становить 0,998 %.
У розділі 3 договору сторони узгодили порядок реєстрації позичальника в ІКС. Інформаційно-комунікаційна система (ІКС) облікова та реєструюча системи Кредитодавця, в рамках яких реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів та які діють як єдине ціле (п. 1.10 Договору).
Розділом 4 і 5 визначено порядок надання кредиту та технологію (порядок) укладення договору та створення електронних підписів сторонами договору.
Зокрема, перед укладанням (підписанням) Договору, Позичальник ознайомлюється з Паспортом споживчого кредиту та Офертою, що містить в тому числі проект Договору, Політикою конфіденційності, Правила надання коштів та банківських металів у кредит за допомогою веб-сайту та мобільного додатку «ClickCredit», іншою інформацією про Кредитодавця та послуги які ним надаються, в тому числі на Сайті Кредитодавця: інформацію, передбаченою Законом України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», Законом України «Про захист прав споживачів», законом України «Про споживче кредитування», Законом України «Про захист персональних даних» (п. 5.1 Договору).
Відповідно до п. 10.1.1-10.1.5 Договору, укладаючи Договір, позичальник засвідчує таке.
Позичальник ознайомився на Сайті Кредитодавця https://clickcredit.ua/informaciya з повною інформацією щодо Кредитодавця та його послуги, в тому числі інформацією, що передбачена ст.9 Закону України «Про споживче кредитування», ст.7 Закону України «Про фінансові послуги ат фінансові компанії» та нормативно-правовими актами Національного банку України.
До моменту підписання Договору позичальник вивчив умови Договору та Правила надання коштів та банківських металів у кредит за допомогою веб-сайту та мобільного додатку «СlickСredit», що розміщені на веб-сайті https://clickcredit.ua/informaciya, а його зміст, суть, об`єм зобов`язань Сторін та наслідки укладення цього Договору йому зрозумілі. Позичальник підтверджує, що Договір уклався ним без нав`язування, відповідає його вільному вибору, намірам та інтересам, а інформація, надана Кредитодавцем є зрозумілою та достатньою для прийняття усвідомленого рішення.
Позичальник ознайомився на сайті https://clickcredit.ua/informaciya з Офіційними правилами програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (TM «ClickCredit»).
Позичальник має всі права та повноваження, необхідні для укладання (підписання) Договору.
Позичальник отримав для ознайомлення від Кредитодавця та вивчив інформацію, викладену в Паспорті споживчого кредиту, за формою, встановленою Законом України «Про споживче кредитування».
Зазначені умови договору також підтверджуються копією паспорту споживчого кредиту до договору кредитної лінії (Надійний) інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма), підписаним відповідачем одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до копії довідки, виданої 29.12.2025 ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес», яке діє на підставі ліцензії на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку, відповідно до умов договору про переказ коштів №23-01-18/5 від 23.01.2018, укладеного між ТОВ «ФК «Фінекспрес» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», 19.03.2025 отримувачу ОСОБА_1 ЕПЗ на номер НОМЕР_1 перераховано грошові кошти у розмірі 8 000,00 грн.
Відповідно до інформації, наданої АТ КБ «ПриватБанк» від 07.04.2026 на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 , на яку було зараховано кошти на суму 8 000 грн за період з 19.03.2025 по 19.04.2025 (а.с.117-121).
Доказів погашення заборгованості перед позивачем відповідач не надала.
27.03.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 27/03/25, у відповідності до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників (а.с.25-29).
26.08.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Додаткову угоду №8 до Договір факторингу № 27/03/25 від 27.03.2025 (а.с.30).
Згідно з платіжною інструкцією від 29.08.2025 №95 підтверджується факт оплати за договором факторингу № 27/03/25 (а.с.32).
23.04.2025 ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» уклали Акт прийому-передачі Реєстру Боржників № 13 від 26.08.2025 за договором факторингу № 27/03/25 від 27.03.2025 (а.с.31).
Згідно з витягом з Реєстру боржників №13 від 26.08.2025 за договором факторингу № 27/03/25 від 27.03.2025, ОСОБА_1 є боржником за договором позики № 8677419, загальна сума заборгованості - 32 296,00 грн (а.с.33).
Між сторонами виник спір з приводу неналежного виконання зобов`язань відповідачем за кредитним договором.
Частиною 1 статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до чч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 ст.639 ЦК України).
Абзац другий ч.2 ст.639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір був укладений сторонами в електронній формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п.12 ч.1 ст.3 Закону).
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно зі ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Згідно із ст.1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.
Згідно ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач всупереч умовам договору свої зобов`язання належним чином не виконувала, внаслідок чого в нього утворилася заборгованість, чим порушені майнові права позивача. Так, надані позивачем докази підтверджують дійсне волевиявлення сторін на реальне настання правових наслідків, а саме на передачу прав вимоги за кредитним договором від № 8677419 від 19.03.2025, а також врахувавши відсутність доказів, які підтверджують недійсність договору факторингу та з огляду на невстановлення обставин, які зумовлюють нікчемність цього договору, суд дійшов висновку, що ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агененція з повернення боргів» доведено належними та допустимими доказами факт переходу до нього права вимоги до боржника (позичальника) ОСОБА_1 . Крім того, суд дійшов висновку про необхідність стягнення і розміру комісії за надання кредиту, який на теперішній час не сплачений.
Апеляційний суд частково не погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Як було зазначено вище, Листом ТОВ «Фінансова ком панія «Фінекспрес» від 21.01.2026 за №КД-000113090/ТНПП підтверджується факт перерахування 19.03.2025 грошових коштів в сумі 8 000,00 грн. на банківський рахунок клієнта за реквізитами платіжної карти № НОМЕР_1 (а.с.15).
Доказів того, що картка з номером НОМЕР_1 ОСОБА_1 не належить, та на неї 19.03.2025 не було перераховано кредитних коштів у розмірі 8 000,00 грн за договором № 8677419, матеріали справи не містять.
Відповідно до інформації АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 було емітовано декілька карток, в тому числі і картку № НОМЕР_2 (а.с.117-117 зворот), на яку відповідно до Виписки за договором №б/н за період з 19.03.2025 по 19.04.2025 - 19.03.2025 було зараховано 8 000,00 грн (а.с.119-120).
Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів»» є фінансовою установою, яка здійснює діяльність - інші види кредитування (а.с.43). ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» не є банківською установою, не відкривав позичальниці рахунку у банку, а лише перерахував кредитні кошти на вже наявну у неї картку. ТОВ Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» є фінансовою установою, яка згідно із Свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи здійснює діяльність - факторинг (а.с.35 зворот), тому позивач не має можливості сформувати та надати банківську виписку за рахунком.
Таким чином, висновок суду про доведеність перерахування відповідачці кредитних коштів є обґрунтованим.
Разом із тим, 10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування», який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні.
Відповідно до п. 10, 11 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» споживче кредитування - правовідносини щодо надання, обслуговування та повернення споживчого кредиту; споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.
Верховний Суд у постанові від 10.01.2024 у справі № 727/5461/23 дійшов висновку, що споживчим є будь-який кредит, наданий споживачу для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.
Відповідно п.2.2.2. договору кредитної лінії строк кредитування - 360 днів, а п.2.2.8 визначено дату повернення кредиту - 13.03.2026.
Пунктом 11.1 кредитного договору № 8677419 передбачено, що договір набирає чинності з моменту його підписання та діє протягом 5 років або до його дострокового розірвання, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання.
Позивач звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості у повному обсязі (тіло кредиту, відсотки, неустойка, комісія). Водночас строк дії договору не закінчився.
Праву кредитора на дострокове стягнення в судовому порядку заборгованості за кредитним договором, має передувати реалізація ним права вимоги дострокового виконання основного зобов`язання, відповідно до вимог ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування».
Положеннями ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.
Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.
Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.
Тобто, як положення закону, так і умови укладеного сторонами кредитного договору прямо пов`язують виникнення у кредитора права на дострокове стягнення заборгованості саме з фактом отримання боржником відповідного повідомлення.
Разом із тим, доказів направлення відповідачу ОСОБА_1 та одержання нею вимоги ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів»» чи ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» про дострокове повернення кредитних коштів матеріали справи не містять та позивачем не надано.
Колегія суддів зауважує, що звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений Законом України «Про споживче кредитування» порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги абз. 3 ч. 4 статті 16 цього Закону, не дотримавши передбачений кредитним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов`язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а у суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором (позиція Великої Палати Верховного Суду, що викладена у постанові від 26.05.2020 у справі №638/13683/15-ц).
Отже, доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для дострокового стягнення заборгованості кредиту є слушними.
З огляду на наведене апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту, оскільки вказані вимоги про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором не можуть бути пред`явлені кредитором без попереднього направлення боржнику вимоги про погашення заборгованості до закінчення строку дії договору.
На вказані обставини суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 8000 грн.
З висновками суду в іншій частині оскаржуваного рішення, колегія апеляційного суду погоджується виходячи з наступного.
Щодо доводів апеляційної скарги про недоведеності укладення договору.
Із аналізу вищезазначених норм матеріального права суд робить висновок, що договір, який укладається його сторонами в електронній формі, безумовно повинен містити електронний цифровий підпис, зокрема, у конкретному випадку позичальника або електронний підпис одноразовим ідентифікатором сторони, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надісланий іншій стороні цього договору (позикодавцю).
Як вже зазначалося, з копії договору кредитної лінії №8677419 від 19.03.2025, яка міститься в матеріалах справи, вбачається, що вказаний договір містить підпис ОСОБА_1 за формою, що відповідає вимогам закону України «Про електронну комерцію», зокрема, містить електронний цифровий підпис - електронний підпис одноразовим ідентифікатором відповідача 712188.
Тому доводи в зазначеній частині не заслуговують на увагу та спростовані матеріалами справи.
Більше того, відповідач, заперечуючи проти укладення договору не наводить жодного доказу. Натомість у матеріалах справи наявна копія договору №8677419 від 19.03.2025, який містить персональні дані відповідача, такі як ПІБ, дата її народження, РНОКПП, дані паспорта, адреса, номер телефону, адреса електронної пошти, номер платіжного засобу, електронний підпис одноразовим ідентифікатором.
Доказів, що такі дані були надані позивачу не особисто відповідачем, а іншою особою, відповідач не надав та матеріали справи такого не містять.
Перерахування коштів на виконання вищенаведеного договору також, підтверджено довідкою ТОВ «ФК «Фінекспрес» від 21.01.2026 та випискою, наданою АТ КБ «ПриватБанк» за період 19.03.2025-19.04.2025, з яких убачається зарахування 8000 гривень від позивача на рахунок позивача. Номери рахунки збігаються, дата зарахування співпадає.
Відповідачем не спростовані доводи позивача про належне виконання умов кредитного договору в частини надання їй у користування кредитних коштів.
Крім того, ОСОБА_1 зазначений договір кредитної лінії №8677419 від 19.03.2025 в судовому порядку не визнавався недійсним, а отже є чинним, таким, що відповідає вимогам законодавства, та підлягає виконанню.
Доводи відповідача про використання її персональних даних з метою укладення від її імені договору є не переконливими та не приймаються судом, оскільки відповідач з цього питання не зверталася до правоохоронних органі і відповідні докази суду не надала.
Щодо недоведеності належного переходу за договором факторингу.
Як вже було зазначено вище, 27.03.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 27/03/25, у відповідності до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників (а.с.25-29).
Згідно з платіжною інструкцією від 29.08.2025 №95 підтверджується факт оплати за договором факторингу № 27/03/25 (а.с.32).
А тому, враховуючи наведене, позивачем доведено факт переходу права вимоги від первісного кредитора ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», а відповідачем не спростовано перехід права вимоги.
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем зобов`язань за договором кредиту первісному кредитору.
Доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуваним рішенням суду порушуються вимоги Закону України «Про соціальний і правові захист військовослужбовців та членів їх сімей», апеляційний суд вважає безпідставним та відхиляються з огляду на наступне.
Так, відповідно до частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правові захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що Військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.
Дана пільга поширюється та діє для військовослужбовців з початку (18.03.2014) і до закінчення особливого періоду, для резервістів та військовозобов`язаних з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду.
Банки під час дії особливого періоду не мають право нараховувати відсотки, а у випадку нарахування зобов`язані їх списати. Для реалізації вказаного права на пільгу, необхідно письмово повідомити банк про проходження військової служби та надати підтверджуючі документи (копію військового квитка з відповідною службовою відміткою, копію довідки про призов військовозобов`язаного на військову службу, копію витягу з наказу або довідки про зарахування до списків військової частини). Національний Банк України у своєму листі від 02 вересня 2014 року № 18-112/48620 надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг з наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.
Оцінюючи надані відповідачем докази, зокрема службове посвідчення Серії НОМЕР_3 , Витяг з ЄРДР № кримінального провадження 2202527[телефон приховано], лист Служби Безпеки України від 09.10.2025, копію Акту №8 спеціального розслідування нещасного випадку (а.с.142-150), суд встановив, що чоловік відповідача ОСОБА_2 проходить службу в Державній службі України з надзвичайних ситуацій, яка є органом управління та силою цивільного захисту, на службовців якої дія Закону України «Про соціальний і правові захист військовослужбовців та членів їх сімей» не поширюється, у зв`язку з чим відповідач не має права на пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 цього Закону.
Щодо вимог в частині стягнення заборгованості за відсотками.
Як встановлено з матеріалів справи, на умовах, встановлених договором кредиту, позичальник зобов`язується сплатити проценти за користування ним.
Відповідач на час укладення кредитного договору була обізнана з процентною ставкою за користування кредитними коштами, орієнтовним розміром кредиту, загальною вартістю кредиту. Проте свої зобов`язання у визначений договором строк щодо повернення кредиту, сплати процентів не виконувала.
Кредитний договір містить інформацію як про суму кредиту, так і детальний розпис його сукупної вартості, розмір процентних ставок, строк кредитування, строк дії договору, порядок розрахунків та всі інші істотні умови, передбачені законодавством України.
Відповідачка взяла на себе зобов`язання за договором щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків та не виконала їх належним чином, у тому числі не повернула тіло кредиту та нараховані проценти за користування кредитними коштами.
Нарахування відсотків та наявність по них простроченої заборгованості підтверджено розрахунком заборгованості за кредитним договором №8677419, який містить суму наданого кредиту та щоденне нарахування відсотків з 19.03.2025 по 27.05.2025, сума яких становить 6916 грн.
Визначена у договорі кредиту денна процентна ставка 0,523% та 0,95%, не перевищує встановлений ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки - 1%.
Отже, відсотки нараховані відповідачу відповідно до умов договору.
Щодо стягнення комісії в розмірі 1 380 грн слід зазначити наступне.
Так, умовами укладеного кредитного договору № 8677419 від 19 березня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» і відповідачем було узгоджено сплату позичальником одноразово комісії за надання кредиту 17,25 % від суми наданого кредиту, що у грошовому виразі складає 1 380,00 грн. (пункт 2.2.8 договору).
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, спеціальним законом України прямо визначені можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).
Отже, включення до тексту вищевказаного кредитного договору умов про сплату позичальником одноразової комісії за надання кредиту, та подальша вимога її стягнення з відповідача є правомірною та відповідає нормам матеріального права.
При цьому колегія суддів враховує передбачену статтею 204 ЦК України презумпцію правомірності правочину та те, що відповідачем не заявлено вимог про визнання договорів в частині нарахування одноразової комісії за надання кредиту недійсними.
Рішення суду в частині відмови у стягненні неустойки, апеляційним судом не перевіряється, з огляду на межі вимог апеляційної скарги.
Підсумовуючи викладене апеляційний суд зазначає, що стягнення кредитної заборгованості в повному обсязі не ґрунтується на нормах матеріального права, оскільки за таких обставин відповідач повинна сплатити позивачу кредитні платежі, які не є простроченими на час пред`явлення позову (19.02.2026).
Верховний Суд у постанові від 09 серпня 2023 року у справі №201/6750/16 виснував, що при визначенні розміру заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у даному випадку зроблений позивачем розрахунок заборгованості та його правильність), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок, що є процесуальним обов`язком суду.
Тобто, установивши факт існування між сторонами невиконаних позичальником кредитних зобов`язань, суд у будь якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву.
Відтак, із пред`явленої ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» до стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №8677419 від 19.03.2025 у сумі 32 296,00 грн, з відповідача підлягають стягненню лише відсотки за користування кредитом в сумі 6 916,00 грн та комісія в сумі 1 380,00 грн.
З огляду на вищенаведене, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно з п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Таким чином, враховуючи наведене, на основі всебічно, повно й об`єктивно з`ясованих обставин, що мають значення для справи і на які посилаються учасники справи, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, визначивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та норми права, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів констатує невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за основною сумою боргу, обставинам справи та неправильне застосування судом норм матеріального права у вказаній частині позовних вимог.
Отже, рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 27 квітня 2026 року в частині стягнення заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 8 000 грн підлягає скасуванню з постановленням апеляційним судом рішення про відмову в задоволенні цих вимоги. В іншій частині рішення суду підлягає залишенню без змін як таке, що ухвалено відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
При зверненні до суду із позовом ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» сплатило 2 662 грн 40 коп. судового збору. З урахуванням того, що позовні вимоги в загальному було задоволено на 25,68%, то відповідно підлягає і зменшенню розмір стягнутого з відповідача судового збору до 683 грн 70 коп.
За подання апеляційної скарги ОСОБА_1 було сплачено судовий збір у розмірі 3 995 грн.
З ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 судовий збір за перегляд апеляційної скарги в розмірі 2 969 грн 08 коп.
Керуючись ст. 367, 374, 376 ч. 1 п. 3, 4, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
У Х В А Л И В:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 27 квітня 2026 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованості за Кредитним договором № 8677419 від 19 березня 2025 року за основною сумою боргу в розмірі 8 000 грн - скасувати, відмовивши в задоволенні цієї позовної вимоги.
Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 27 квітня 2026 року в частині стягнення судового збору - змінити, зменшивши його розмір з 1 323 грн 22 коп. до 683 грн 70 коп.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 2 969 грн 08 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: Судді: