Провадження № 2/641/4387/2026 Справа № 641/7050/26
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 вересня 2026 року м. Харків
Слобідський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді - Музиченко В.О.,
за участю секретаря судового засідання - Микитюк В.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Російська Федерація в особі посольства Російської Федерації в Україні про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Слобідського районного суду міста Харкова з позовною заявою до Держави Російська Федерація в особі Посольства Російської Федерації в Україні, в якій просить: стягнути з Держави Російська Федерація в особі відповідних державних органів (Посольства Російської Федерації в Україні) на його користь моральну шкоду, завдану внаслідок збройної агресії Російської Федерації за новий період (триваюче правопорушення), у розмірі 1 000 000 (один мільйон) гривень 00 копійок.
В обґрунтування позову зазначив, що з початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України він постійно перебував і продовжує перебувати в місті Харкові, яке є одним із найбільш обстрілюваних міст держави. У період з 2022 по 2025 роки Позивач чотири рази ставав безпосередньою жертвою ракетно-артилерійських та дронових обстрілів з боку збройних формувань Відповідача (11 липня 2022 року, 06 жовтня 2023 року, 30 серпня 2024 року та 29 квітня 2025 року). Внаслідок цих цілеспрямованих ударів по цивільній інфраструктурі Позивач отримав тяжкі мінно-вибухові травми, контузії, акубаротравми та внутрішньочерепні ушкодження, що призвели до стійкої втрати працездатності.
Захищаючи свої порушені права, Позивач раніше вже звертався до суду. Рішенням Слобідського районного суду міста Харкова від 06 листопада 2025 року у справі № 641/4898/25 (суддя Кожихова Г.В.) позовні вимоги було задоволено частково. Вказаним рішенням було констатовано факт порушення Російською Федерацією норм міжнародного та національного права і стягнуто на користь Позивача компенсацію матеріальної та моральної шкоди, заподіяної виключно станом на момент ухвалення вказаного рішення, тобто за період до листопада 2025 року.
Однак, як доводить Позивач, ухвалення судового рішення у листопаді 2025 року не зупинило збройну агресію Російської Федерації, а держава-відповідач не припинила вчинення міжнародних злочинів проти цивільного населення України. Відповідно, страждання Позивача не завершилися, а перейшли на новий, ще більш жахливий та деструктивний етап. Позивач аргументує, що рішення суду про стягнення компенсації за певний історичний проміжок часу не є правовою індульгенцією для правопорушника на продовження протиправних дій у майбутньому.
Ключовим та самостійним тригером нового етапу декомпенсації стану позивача став прямий акт терору, що відбувся вже у 2026 році. Вранці 10 червня 2026 року позивач перебував у своїй квартирі, розташованій у місті Харкові. У цей час, внаслідок чергової атаки збройних сил Російської Федерації, відбулося подвійне пряме влучання ворожого ударного безпілотного літального апарату (БПЛА) у житловий будинок на відстані орієнтовно 500 метрів від місця перебування позивача. На тлі надпотужного акустичного удару, вибухової хвилі та усвідомлення абсолютної, невідворотної смертельної небезпеки, у позивача розвинувся надтяжкий шоковий стан та гостра психоемоційна реакція на стрес. Як зафіксовано в офіційній довідці лікуючого лікаря від 10.06.2026 року, позивач пережив неконтрольований панічний страх, задуху, виражений тремор усього тіла, тахікардію та повну просторово-часову дезорієнтацію. Цей новий, самостійний епізод агресії спровокував різке стрес-індуковане загострення логоневрозу, через що позивач втратив здатність зв`язно висловлювати думки, та гіпертонічний криз із високою загрозою раптової втрати свідомості.
Окрім цього нового деліктного факту, позивач надав суду масив медичної документації за новий період (кінець 2025 - 2026 роки), який доводить, що стан його здоров`я має прогредієнтний характер без перспектив до відновлення. Хвороби, ініційовані первинними травмами, протягом нового періоду призвели до тотальної руйнації організму, зокрема до падіння зору, повної втрати нюху та смаку, розвитку клінічної клаустрофобії та 75% втрати працездатності, що унеможливило його повноцінну подальшу роботу як адвоката. Позивач наголошує, що заявлена моральна шкода у розмірі 1 000 000,00 грн є справедливою сатисфакцією саме за цей новий етап страждань та за новий акт терору від 10 червня 2026 року.
Ухвалою Слобідського районного суду міста Харкова від 20 липня 2026 року було відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Слобідського районного суду міста Харкова від 04 серпня 2026 року було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач надав письмові заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Надав письмову згоду на проведення заочного розгляду справи.
Відповідач - Держава Російська Федерація в особі посольства Російської Федерації в Україні - у судове засідання свого представника не направив, відзив на позовну заяву не подав. Суд звертає увагу на те, що 24 лютого 2022 року розірвано дипломатичні відносини між Україною і Російською Федерацією у зв`язку з широкомасштабною збройною агресією РФ проти України. Функціонування закордонних дипломатичних установ України на території РФ та діяльність дипломатичних установ РФ на території України зупинено, що унеможливлює здійснення класичного листування через дипломатичні канали. Згідно з позицією Верховного Суду, викладеною у справі № 308/9708/19 від 14 квітня 2022 року, починаючи з 2014 року відсутня необхідність у направленні до посольства Російської Федерації в Україні запитів щодо згоди бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди у зв`язку із вчиненням РФ збройної агресії проти України та ігноруванням нею суверенітету та територіальної цілісності Української держави.
Враховуючи викладене, Відповідач повідомлявся про дату, час і місце розгляду справи у встановленому процесуальним законом порядку шляхом розміщення оголошення про виклик на офіційному вебпорталі судової влади України.
Згідно зі статтею 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи. Оскільки всі зазначені умови виконані у їх сукупності, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи та ухвалення заочного рішення, що повністю відповідає нормам процесуального права та забезпечує дотримання розумних строків розгляду справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов наступних висновків.
Відсутність судового імунітету РФ (Міжнародне право).
Вирішуючи питання про наявність підстав для розгляду справи національним судом України стосовно іноземної суверенної держави, суд спирається на глибинний аналіз норм міжнародного звичаєвого права, доктринальних підходів та релевантної практики найвищих судових інстанцій. Загальновизнаний принцип міжнародного права «par in parem non habet imperium» (рівний над рівним не має влади) гарантує державам судовий імунітет. Проте, еволюція міжнародного правопорядку та правозахисної парадигми чітко визначає, що такий імунітет не є абсолютним і не може слугувати щитом для безкарності у випадках грубого порушення імперативних норм міжнародного права (jus cogens).
Відповідно до Преамбули та статті 2(4) Статуту Організації Об`єднаних Націй, усі члени у своїх міжнародних відносинах утримуються від погрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним із Цілями Об`єднаних Націй. Російська Федерація, здійснивши повномасштабне збройне вторгнення на територію України, свідомо та цинічно порушила цей фундаментальний принцип. Вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав (acta jure imperii), а свідчить про порушення зобов`язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави.
Суд застосовує доктрину «винятку щодо завдання шкоди» (tort exception), яка є невіддільною складовою сучасного звичаєвого міжнародного права. Відповідно до статті 12 Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004 року), держава не має права посилатися на судовий імунітет у справах, пов`язаних із завданням шкоди здоров`ю, життю та майну, якщо така шкода повністю або частково завдана на території держави суду та якщо особа (агент), яка завдала шкоду, у цей час перебувала на території держави суду. Аналогічні принципи закріплені у Європейській конвенції про імунітет держав 1972 року.
Національне законодавство України також гармонізоване з цими принципами. Відповідно до статті 48 Закону України «Про міжнародне приватне право», до зобов`язань, що виникають з дії однієї сторони, застосовується право держави, у якій мала місце така дія. Загальне правило статті 79 цього Закону щодо судового імунітету іноземної держави підлягає обмеженню в контексті деліктних зобов`язань, що виникли внаслідок збройної агресії.
Суд безпосередньо керується висновками Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеними у постановах від 14 квітня 2022 року у справі № 308/9708/19 та від 18 травня 2022 року у справі № 760/17232/20-ц. Верховний Суд чітко сформулював правову позицію, згідно з якою національне законодавство України виходить із того, що шкода, завдана в Україні фізичній особі в результаті протиправних дій будь-якої іншої особи (включаючи іноземну державу), може бути відшкодована за рішенням суду України за принципом генерального делікту. Російська Федерація, порушивши міжнародні норми, вийшла за межі своїх суверенних прав, а тому не має судового імунітету в частині вимог громадян України про відшкодування шкоди, завданої її збройною агресією.
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у своїх численних рішеннях, таких як «Лоїзіду проти Туреччини» (Loizidou v. Turkey) та справах, пов`язаних із міждержавними конфліктами, наголошував на обов`язку держави нести відповідальність за дії своїх збройних формувань та гарантувати право жертв на ефективний засіб юридичного захисту. Звернення Позивача до національного суду України є єдиним розумно доступним засобом захисту його порушених прав, позбавлення якого означало б заперечення самої сутності права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Преюдиція (Межі доказування).
Важливим процесуальним аспектом розгляду цієї справи є визначення меж доказування з огляду на наявність попереднього судового рішення, ухваленого між тими ж сторонами.
Згідно з частиною 4 статті 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Доктрина преюдиції (res judicata) є фундаментальним елементом правової визначеності, яка унеможливлює повторне доведення та оспорювання фактів, що вже були предметом судового дослідження та отримали юридичну оцінку в акті правосуддя.
Рішенням Слобідського районного суду міста Харкова від 06.11.2025 у справі № 641/4898/25, яке набрало законної сили, вже встановлено факт збройної агресії РФ проти України, обставини здійснення ракетно-артилерійських обстрілів території м. Харкова (11.07.2022, 06.10.2023, 30.08.2024 та 29.04.2025), а також факт первинного отримання Позивачем ОСОБА_1 вибухових травм, які завдали істотної шкоди його фізичному та психічному здоров`ю.
Вказані обставини є преюдиційними, і суд у цій справі приймає їх як встановлені, звільняючи Позивача від обов`язку повторно доводити факт того, що РФ є державою-агресором, а також факт його первинного травмування.
Проте суд зауважує, що преюдиційність попереднього рішення не є перешкодою для подання нового позову, оскільки правовідносини, що розглядаються, мають динамічний, а не статичний характер. Збройна агресія Російської Федерації кваліфікується судом як триваюче правопорушення. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 27 травня 2026 року у справі № 643/11453/23, триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним виконанням протиправних дій (або невиконанням обов`язків), при якому порушення триває певний час, не обмежене одним моментом, і правопорушення вважається вчиненим протягом усього часу його тривання.
Попереднім рішенням від листопада 2025 року моральна шкода була компенсована виключно за період до подання позову. Це рішення не охоплювало і фізично не могло охопити нові факти порушень, які виникли після його проголошення. В цій справі суд розглядає новий самостійний етап страждань та декомпенсації здоров`я позивача. Каталізатором цього нового етапу став новий акт збройного терору - атака БПЛА 10 червня 2026 року, що є самостійним деліктним фактом, який спричинив новий обсяг моральної та фізичної шкоди. Таким чином, позивач не вимагає повторного стягнення за ті самі дії, а реалізує своє право на захист від нових посягань та прогресуючих наслідків, що виникли у 2026 році.
Деталізація медичних діагнозів та обмежень.
Відповідно до довідки лікуючого лікаря від 12.06.2026 року, позивач знаходився на лікарняному та перебував на амбулаторному лікуванні у лікаря-терапевта з 13 вересня 2024 року. Вказано, що за цей час позивач провів близько 200 прийомів у лікарів, проходив 4 рази стаціонарне лікування.
Моральна шкода у даній справі не обмежується лише загальними душевними переживаннями, а має надзвичайно глибокий, об`єктивно підтверджений соматичний, ортопедичний та психоневрологічний вимір. Здоров`я Позивача зазнало незворотних деструктивних змін, що підтверджується масивом офіційної медичної документації, датованої новим періодом (кінець 2025 - 2026 роки). Суд ретельно дослідив довідки КНП «Центр сімейної медицини №1» ХМР, КНП «Міська клінічна лікарня №13» ХМР, виписки з амбулаторної карти та висновки профільних спеціалістів, додані до позову.
Судом встановлено, що згідно з Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань, сформованим 19.12.2024 року за номером кримінального провадження 12024221150001619, офіційно встановлено факт порушення законів та звичаїв війни військовослужбовцями підрозділів збройних сил та інших відомств Російської Федерації за статтею 438 частиною 1 Кримінального кодексу України. Як вбачається з матеріалів провадження, вказані порушення полягали у здійсненні систематичних обстрілів із невстановленого виду озброєння та снарядами невстановленого калібру по території міста Харкова, які мали місце 11.07.2022, 06.10.2023 та 30.08.2024 року. Внаслідок цих цілеспрямованих ворожих атак позивач ОСОБА_1 отримав проблеми зі здоров`ям та втратив працездатність, що стало першопричиною стійкого та незворотного погіршення його фізичного та психоемоційного стану.
Дослідивши Довідку лікуючого лікаря від 04.06.25 (видану Комунальним некомерційним підприємством "Міська клінічна лікарня №13" Харківської міської ради), суд встановив додаткові обставини травмування позивача та подальшу декомпенсацію його стану. Згідно з медичним документом, ввечері 29.04.2025 пацієнт перебував в районі в`їзду Фесенківського в місті Харкові, поблизу місця вибуху вірогідно ударного безпілотного літального апарату. Внаслідок дії ударної хвилі, високотемпературних газових струменів, токсичних продуктів горіння та уламків був збитий з ніг, впав, вдарився головою, короткочасно втратив свідомість. Після відновлення свідомості відмічав дезорієнтацію, загальмованість, виражений головний біль, нудоту, дзвін у вухах, зниження концентрації уваги. Пацієнт з`явився на прийом наступного дня після перенесеної вибухової травми та звернувся за медичною допомогою, при цьому на момент огляду скарги зберігалися: головний біль, шум у вухах, нудота, емоційна нестабільність, підвищена тривожність, порушення сну та інші. Об`єктивно лікарем зафіксовано гематому в ділянці правої скроні, ссадини на шкірі чола та потилиці, а також множинні гематоми та ссадини на шкірі спини, плеча та передпліччя, ймовірно отримані внаслідок падіння при дії вибухової хвилі, обличчя бліде, поведінка загальмована, відзначається нестійка хода, в позі Ромберга виражено хиткий. Загальний стан позивача визначено як стан середнього ступеня тяжкості, діагностовано черепно-мозкову травму та наявність психоемоційної реакції на бойову подію, що у сукупності призвело до різкого загострення та декомпенсації раніше встановлених хронічних діагнозів.
Як вбачається з Довідки лікуючого лікаря від 16.03.26 (Комунальне некомерційне підприємство "Центр сімейної медицини №1" Харківської міської ради), стан здоров`я позивача зазнав подальшого неухильного прогредієнтного погіршення з набуттям незворотного терапевтично резистентного характеру. Згідно з вказаним документом, у пацієнта встановлена прогресуюча енцефалопатія ІІ-ІІІ ст. змішаного ґенезу зі стійким вираженим вестибуло-атактичним та цефалгічним синдромами, непередбачуваними синкопальними станами (втратами свідомості 2-5 разів на тиждень). Медичною документацією діагностовано тяжкий терапевтично резистентний ПТСР із прогредієнтним типом перебігу, тяжкий депресивний епізод, виражений генералізований тривожний розлад із панічними атаками та стійкими суїцидальними інтенціями. Суд окремо бере до уваги зафіксовану лікарем неможливість інструментальної діагностики: у зв`язку з тяжким перебігом ПТСР проведення нейровізуалізаційних досліджень апаратами є фізично та психічно неможливим, неодноразові спроби були перервані через гострі панічні атаки, виражену клаустрофобію, флешбеки та ризик синкопе безпосередньо в апараті; зважаючи на загрозу декомпенсації стану, подальше проведення МРТ/КТ є абсолютно протипоказаним. Через стійкі, незворотні порушення функцій організму здатність до самообслуговування та пересування значно знижена, пацієнт втратив здатність до безпечного самостійного пересування поза межами дому, критично та безстроково потребує постійного стороннього догляду і допомоги.
Крім того, згідно з Довідкою лікуючого лікаря від 27.05.26, судом встановлено та об`єктивно підтверджено критичне обмеження життєдіяльності та функціональні розлади організму позивача. За результатами тесту 6-хвилинної ходьби дистанція становить менше 150 метрів (з використанням тростини), при цьому через високий ризик раптового падіння та отримання травм пацієнт фізично не здатен виходити на вулицю без стороннього супроводу. Медичним висновком зафіксовано суттєве та стійке порушення пам`яті (підтверджено поглибленим нейропсихологічним тестуванням за шкалами МоСА, MMSE, тест запам`ятовування 10 слів за О.Р. Лурією - відтворення лише 3-4 слів). Лікарями виявлено комунікативне обмеження за типом стрес-індукованого логоневрозу, коли при мінімальному психоемоційному напруженні чи спілкуванні з незнайомими особами виникає виражене заїкання, запинки та утруднення артикуляції. Також обстеженнями зафіксовано об`єктивну та стійку втрату нюху (аносмія) та втрату смакової чутливості (агевзія), внаслідок ураження черепно-мозкових нервів при мінно-вибухових травмах.
На підтвердження вказаних обставин судом досліджено Довідку лікуючого лікаря від 10.06.26, яка фіксує вплив чергової бойової події на виснажений організм позивача. Вранці 10.06.2026 року пацієнт перебував в квартирі, що розташована в районі АДРЕСА_1 . На відстані орієнтовно 500 метрів від пацієнта відбулося влучання ударного безпілотного літального апарату в житловий будинок. На тлі потужного акустичного удару та усвідомлення безпосередньої смертельної небезпеки, у пацієнта розвинувся надтяжкий шоковий стан та гостра психоемоційна реакція на стрес. Медичним висновком встановлено: гостра реакція на важкий стрес, шоковий стан, критичне загострення та декомпенсація посттравматичного стресового розладу (ПТСР), генералізованого тривожного розладу та гіпертонічної хвороби на тлі наявної змішаної енцефалопатії. Пацієнт визнаний непрацездатним на 75 відсотків та таким, що категорично потребує посилення масивної седативної психотропної терапії, повного спокою та цілодобового стороннього нагляду через високий ризик синкопе, падінь та повної неспроможності до самообслуговування в стані гострої апатії.
Насамкінець, всебічно проаналізувавши Витяг з амбулаторної карти (форма первинної облікової документації № 027/о) та Довідку лікуючого лікаря від 12.06.26, суд встановив наступний повний та остаточний клінічний діагноз пацієнта: тяжка акубаротравма, вибухова травма від 11.07.22 р., 06.10.23 р., 30.08.24 р. та 29.04.25 р. зі значними порушеннями функцій організму, внаслідок військових дій, а саме обстрілів із невстановленого виду озброєння та снарядів невстановленого калібру. Стан після перенесених вибухових травм. Травма голови, контузія, порушення діяльності ЦНС, які призвели до значних розладів сенсорних систем (слуху, зору, нюху, смаку, відчуття рівноваги), голосоутворення і мовлення. Ураження черепно-мозкових нервів зі значним порушенням функції. Змішаного генезу (гіпертензивна, посттравматична, вертеброгенна, гіпертонічна) дисциркуляторна енцефалопатія ІІ ст. з лікворно-гіпертензійним, вираженим вестибуло-атактичним, астено-невротичним, стійким цефалгічним синдромами, помірно-вираженими когнітивними порушеннями, вегето-іріативними нападами та схильністю до синкопальних станів. Двобічна післятравматична сенсоневропатична приглухуватість. Суб`єктивний вушний шум. Часткова атрофія зорового нерва, синдром сухого ока, міопія, ускладнена катаракта, фонова ретинопатія та ретинальні судинні зміни, гіпертонічна ангіопатія сітківки обох очей. Гіпертонічна хвороба ІІ ст., 3 ст. з (застійною) серцевою недостатністю, ризик високий, кризовий перебіг. Наслідки мінно-вибухових травм (11.07.2022, 06.10.2023, 30.08.2024, 29.04.2025) у вигляді післятравматичного артроза колінних суглобів 2 ступеня, лігаментита власної зв`язки надколінка, синовіїта колінних суглобів, тендиніта надостьового, підостьового, надлопаткового м`язів обертальної манжетки правого плеча, шийного остеохондроза з вираженою, стійкою цервікалгією з вираженим стійким порушенням функції нижніх кінцівок, правої верхньої кінцівки, хребта. Дегенеративне пошкодження суглобової губи правої лопатки з артрофіброзом, остеоартрозом 2 ступеня, бурситом правого плечового суглоба, артрозом правого акроміально-ключичного суглоба 2 ступеня. Хронічний тонзиліт, хронічний верхньощелепний синусит, анопсія, зміщена носова перегородка. Порушення адаптації, ПТСР з вираженою симптоматикою та прогредієнтним типом перебігу, виражений генералізований тривожний розлад, тяжкий депресивний епізод без психотичних симптомів, не уточнені як такі, що виникають у післяпологовому періоді із суїцидальними намірами та спробами в анамнезі. Клаустрофобія. Поліпоз жовчного міхура. Вказаний діагноз підтверджується кодами за МКХ-10: Y36.2, S06.8, T75.8, S43.4, M17.2, M17.3, T90.5, T90.8, F43.1, F32.20, F33.2, F43.2, F41.1, G93.4, I67.4, I67.8, I11.0, H93.1, M53.1, M54.2, M42.10, J35.0, J32.0, J34.2, H35.0, H52.1, H26.2, H04.1, H90.3, H93.3, T70.0, R04.0, H47.2, H10.2, H25.0; та кодами за ІСРС-2: H85, A88, N80, A06, N18, N17, N01, P02, P29, P01, P03, P20, P06, N99, F05, H03, K87, K85, K01, L94, L91, L90, L15, L08, L02, L01, A04, D09, N16. Відповідно до медичних висновків, внаслідок серії мінно-вибухових травм пацієнт втратив здатність до вільного самостійного пересування та самообслуговування. Об`єктивно встановлено, що суттєва втрата працездатності становить на рівні 75%, пацієнт потребує щоденного стороннього догляду та регулярної допомоги, що повністю унеможливлює його трудову діяльність та вимагає відповідного соціально-правового захисту.
На основі безпосереднього вивчення медичних доказів, суд констатує абсолютно дослівний та повний перелік встановлених діагнозів і обмежень життєдіяльності позивача, які утворюють фактичний фундамент для визначення безпрецедентної глибини його страждань:
Внаслідок серії перенесених вибухових травм і нового удару БПЛА 10.06.2026 психіка позивача зазнала зламу. У нього діагностовано ПТСР із прогредієнтним (неухильно прогресуючим) перебігом та тяжкий депресивний епізод. Об`єктивний тест на депресію PHQ-9 зафіксував показник у 22 бали, що відповідає найвищому, критичному рівню страждань. Також зафіксовано генералізований тривожний розлад. Окремої уваги заслуговує розвиток клінічної клаустрофобії, яка, за висновками лікарів, унеможливлює проведення життєво необхідних нейровізуалізаційних обстежень (МРТ) через гострі панічні атаки в замкненому просторі. Стан позивача характеризується стійкими суїцидальними думками, що вимагають масивної психофармакотерапії, до якої, однак, констатовано абсолютну резистентність (несприйнятливість).
Внаслідок контузій у позивача діагностовано дисциркуляторну енцефалопатію ІІ-ІІІ ст. змішаного генезу з лікворно-гіпертензійним та вираженим вестибуло-атактичним синдромом. Головним і найбільш небезпечним проявом цього стану є часті синкопальні стани (раптові втрати свідомості), які трапляються від 2 до 5 разів на тиждень, та втрата просторової орієнтації.
Через критичний вестибулярний дефіцит позивач втратив здатність до безпечного самостійного пересування і є маломобільною особою. За результатами 6-хвилинного тесту ходьби (травень 2026 року), він здатний подолати лише 180 метрів, обов`язково спираючись на тростину, при цьому темп є критично уповільненим, супроводжується вираженою задишкою та втратою рівноваги.
Медична документація фіксує масштабне прогресуюче ураження органів чуття:
-Часткова атрофія зорових нервів обох очей, що призвела до незворотного падіння гостроти зору до 0.3, яке не піддається корекції.
-Двобічна післятравматична сенсоневральна приглухуватість, що супроводжується виснажливим суб`єктивним шумом у вухах.
-Аносмія - повна втрата нюху.
- Агевзія - повна втрата смакової чутливості.
Травматологами зафіксовано післятравматичний гонартроз 2 ступеня колінних суглобів із синовіїтом, тендиніт м`язів обертальної манжети правого плеча, а також шийний остеохондроз із вираженою стійкою цервікалгією (постійний, нестерпний больовий синдром, який не купірується анальгетиками).
Нейропсихологічне тестування (зокрема, тест О.Р. Лурії) засвідчило втрату здатності до концентрації та пам`яті - позивач здатен запам`ятати лише 3-4 слова.
Суд акцентує, що жоден із наведених симптомів не є тимчасовим фізіологічним дискомфортом. Це - тотальна, незворотна деградація фізичної та психічної природи особистості, спричинена виключно протиправними діями держави-агресора у межах нового етапу її збройного терору.
Вирішуючи питання про розмір грошового відшкодування, суд виходить із загальних засад цивільного законодавства. Відповідно до частин 1-3 статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також у душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої.
За приписами частини 1 статті 1166 та частини 1 статті 1167 ЦК України, майнова та моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Суд також керується практикою Європейського суду з прав людини, яка згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права в Україні. ЄСПЛ у справах "Ірландія проти Сполученого Королівства" та "Кудла проти Польщі" неодноразово наголошував, що поводження визнається таким, що принижує гідність (порушення статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), якщо воно викликає у жертви почуття страху, страждання та неповноцінності, здатне зламати її фізичний та моральний опір. Систематичне позбавлення позивача (високоосвіченої людини, діючого адвоката) здатності самостійно пересуватися, працювати, бачити, чути, пам`ятати інформацію, перетворення його на безпорадну особу, яка щодня живе в очікуванні раптової втрати свідомості, становить собою абсолютне знищення людської гідності та нелюдське поводження з боку Російської Федерації.
Визначаючи розмір компенсації, суд зобов`язаний керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Суд враховує безпрецедентну глибину страждань позивача. Життя людини перетворилося на суцільне фізичне та ментальне катування: постійний нестерпний біль у хребті та суглобах, втрата органів чуття, що позбавляє здатності сприймати базові аспекти навколишнього світу, важкий депресивний стан із суїцидальними тенденціями. Окремо суд враховує професійну трагедію позивача - 75% втрати працездатності та важкий логоневроз паралізували його діяльність як засновника адвокатського бюро, знищивши роки професійного становлення.
Визначальним для задоволення позову саме у заявленому розмірі є доведений факт нового акту збройного терору - атаки БПЛА 10 червня 2026 року, що сталася за 500 метрів від позивача. Ця подія завдала нового, потужного удару по його психіці та серцево-судинній системі (гіпертонічний криз, шоковий стан), що остаточно зруйнувало будь-які надії на стабілізацію його здоров`я.
З огляду на викладене, беручи до уваги глибину, тривалість та незворотність страждань, а також новий доведений акт терору 10.06.2026, суд вважає заявлений позивачем розмір компенсації моральної шкоди у 1 000 000,00 грн (один мільйон гривень) цілком справедливим, співмірним обсягу завданої шкоди та доведеним матеріалами справи. Вказана сума підлягає стягненню з Держави Російська Федерація.
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з пунктом 22 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», позивачі у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв`язку зі збройною агресією звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях. Оскільки позовні вимоги задоволені повністю, а позивач на підставі закону звільнений від сплати судового збору при поданні позову, відповідна сума судового збору, що розраховується згідно з чинними ставками для позовів майнового характеру, підлягає стягненню з відповідача - Держави Російська Федерація - в дохід держави Україна.
Згідно зі ставками судового збору на 2026 року судовий збір за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 1331,20 грн. та не більше 16640,00 грн.
Враховуючи ціну позову та вищевказані обмеження позивач мав би сплатити судовий збір у сумі 16640,00 грн., проте відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, тому судовий збір у розмірі 16640,00 грн. підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.
На підставі викладеного, керуючись нормами міжнародного права, статтями 23, 1166, 1167 Цивільного кодексу України, статтями 4, 12, 13, 76-82, 141, 258, 259, 263-265, 268, 280-282 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Держави Російська Федерація в особі посольства Російської Федерації в Україні про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії Російської Федерації (новий період страждань / триваюче правопорушення) - задовольнити повністю.
Стягнути з Держави Російська Федерація на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) моральну шкоду за новий період (триваюче правопорушення) у розмірі 1 000 000,00 грн. (один мільйон) гривень 00 копійок.
Стягнути з Держави Російська Федерація судовий збір у дохід держави у розмірі 16640 (шістнадцять тисяч шістсот сорок) грн. 00 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Сторони у справі:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса; АДРЕСА_2 .
Відповідач: Держава Російська Федерація в особі посольства Російської Федерації в Україні (03049,м. Київ, пр-т Повітряних Сил,буд.27).
Суддя В.О.Музиченко