ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 серпня 2026 року м. Львів Справа № 909/527/26
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого судді Кравчук Н.М.
суддів Матущак О.І.
Скрипчук О.С.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа Транс Агро" від 19.06.2026 (вх. №ЗАГС 01-05/1986/26, 01-05/1987/26 від 22.06.2026)
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 02.06.2026 (повний текст рішення складено та підписано 02.06.2026, суддя Гула У.І.)
та на додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 15.06.2026 (повний текст рішення складено та підписано 15.06.2026, суддя Гула У.І.)
у справі № 909/527/26
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа Авто Сервіс" (надалі - ТОВ "Європа Авто Сервіс"), с. Біла Криниця, Рівненський район,
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа Транс Агро" (надалі - ТОВ "Європа Транс Агро"), м. Івано-Франківськ
про стягнення заборгованості в розмірі 374 597, 74грн
ВСТАНОВИВ:
ТОВ "Європа Авто Сервіс" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ТОВ "Європа Транс Агро" про стягнення заборгованості в розмірі 374 597,74 грн, що складаються з суми основного боргу у розмірі 240 095,00 грн, штрафу у розмірі 28741,50 грн, пені у розмірі 89622,30 грн, 3% річних у розмірі 8/813,64 грн та інфляційних втрат у розмірі 18325,30 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань, що виникли на підставі договору на технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів від 02.01.2025 в частині своєчасної оплати за надані послуги в сумі 240095,00 грн. За прострочення виконання грошового зобов`язання позивач нарахував відповідачу пеню, штраф, 3% річних та інфляційні втрати.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 02.06.2026 у справі № 909/527/26 (суддя - Гула У.І.) закрито провадження в частині позовних вимог про стягнення основного боргу в розмірі 240095,00 грн, у зв`язку з відсутністю предмета спору. Позовні вимоги в частині стягнення штрафу, пені, 3% річних та інфляційних втрат задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Європа Транс Агро» на користь ТОВ «Європа Агро Сервіс» заборгованість, що складається з суми штрафу у розмірі 20048 грн 70 коп., пені у розмірі 56320,10 грн, 3% річних у розмірі 7851,31 грн, інфляційних втрат у розмірі 17 553,14 грн та 1614,03 грн. судового збору. В задоволені позову в іншій частині щодо стягнення пені та штрафу відмовлено.
При ухваленні рішення судом встановлено, що сторонами укладено договір №ЄА 02/01/БКАТП від 02.01.2025 на технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів, однак, відповідачем умови договору в частині оплати за надані позивачем послуги виконано частково, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість в сумі 240095,00 грн. В процесі розгляду справи відповідач оплатив суму боргу , і з врахуванням вимог п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України судом закрито провадження у справі у цій частині за відсутністю предмета спору. Щодо нарахованих позивачем штрафу, пені, 3% річних та інфляційних втрат, врахувавши положення п. 6.2, 6.3, 6.10 договору та ст. 625 ЦК України, ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 18.02.2026 у справі № 911/969/24, користуючись дискреційними повноваженнями, прийшов до висновку про зменшення нарахованої позивачем пені і штрафу на 30% (56320,10 грн пеня, 20048,70 грн штраф), вказавши, що таке зменшення є адекватною та співмірною компенсацією порушеному інтересу позивача в даному конкретному випадку.
Щодо інфляційних втрат в сумі 17553,14 грн та 3% в сумі 7851,31 грн , то судом повністю задоволено позовні вимоги в цій частині.
Додатковим рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 15 червня 2026 року у справі № 909/527/26 (суддя - Гула У.І.) заяву ТОВ «Європа Авто Сервіс» про ухвалення додаткового рішення у справі задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Європа Транс Агро» на користь ТОВ «Європа Авто Сервіс» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25000 грн. 00 коп. Відмовлено в задоволенні заяви в частині вимоги щодо стягнення 15 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
При ухваленні додаткового рішення судом враховано, що розмір заявлених витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 40 000 грн є завищеним, необґрунтованим та непропорційним до предмету спору. Відтак, обґрунтованою визнано суму 25 000,00 грн, взявши до уваги характер та рівень складності даної справи, принцип пропорційності, розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Не погодившись частково з рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 02.06.2026 та додатковим рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 15.06.2026, ТОВ «Європа Транс Агро» звернулося з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині стягнення з ТОВ «Європа Транс Агро» на користь ТОВ «Європа Авто Сервіс» 1614,03 грн судового збору, в іншій частині рішення залишити без змін; скасувати додаткове рішення в даній справі та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ТОВ «Європа Транс Агро» на користь ТОВ «Європа Авто Сервіс» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн. Скаржник вважає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим, ухваленим при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, встановленим обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник зазначає, що судом безпідставно стягнено суми судового збору 1614,03 грн замість 1526,69 грн, оскільки загальна сума штрафних санкцій становить 101 773,25 грн, яка стягнута судом, а відповідно з врахуванням положень ст. 4 Закону України «Про судовий збір» сума судового збору становить (101773,25*1,5%=1526,69 грн).
В частині оскарження додаткового рішення в даній справі, скаржник звертає увагу на те, що сума основного боргу сплачена в повному обсязі, тому заявлені витрати на правничу допомогу є завищеними. Вважає, що оскільки позов є малої складності, представник позивача заявив необґрунтовану (неіснуючу) суму до стягнення , а відтак просить зменшити розмір витрат на правову допомогу до 3 000,00 грн. Покликається на практику Верховного суду, викладену у постановах від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19, додаткову постанову ВПВС від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.
Позивач - ТОВ «Європа Авто Сервіс» у відзиві на апеляційну скаргу від 08.07.2026 заперечує проти доводів апеляційної скарги, вказуючи на те, що, здійснюючи розподіл судових витрат, суд першої інстанції не стягнув з відповідача повну суму судового збору, а обмежився стягненням лише 1 614,03 грн, що фактично відповідає сумі судового збору, яка припадає на заявлені позовні вимоги щодо стягнення розміру штрафу, пені, 3% річних, інфляційних втрат (134502,74*1,5%*0,8=1614,03 грн). При цьому, суд вказав, що у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено врахував сталу правову позицію Верховного Суду. Щодо витрат на правничу допомогу, то наголошує, що такі повністю підтверджені належними та допустимими доказами в суді першої інстанції (договором, актом приймання-передачі наданих послуг, детальним описом робіт адвоката). Щодо твердження скаржника про те, що справа є «малої складності», не спростовує факт значного обсягу аналітичної та процесуальної роботи, виконаної представником позивача для захисту порушеного права. Саме протиправна поведінка відповідача, невиконання ним договірних зобов`язань, змусила позивача звернутися до суду та понести відповідні витрати. Просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 02.06.2026 та додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 15.06.2026 у справі № 909/527/26 залишити без змін.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 29.06.2026 (головуючий суддя - Кравчук Н.М., судді - Матущак О.І., Скрипчук О.С.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Європа Транс Агро" від 19.06.2026 на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 02.06.2026 та на додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 15.06.2026 у справі №909/527/26 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Вказана ухвала суду надіслана в електронні кабінети позивача та відповідача, про що свідчать довідки про доставку електронних листів, підписані відповідальним працівником суду.
Згідно з статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Вивчивши апеляційну скаргу в сукупності з матеріалами справи, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, Західний апеляційний господарський встановив наступне.
02.01.2025 між ТОВ «Європа Авто Сервіс» (виконавець) та ТОВ «Європа Транс Агро» (замовник) укладено договір №ЄА 02/01/БКАТП на технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів (а.с.8-9), згідно п.1.1. якого відповідно до замовлень на ремонт замовника, виконавець зобов`язується надавати комплекс послуг з технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів замовника з встановленням (заміною) запчастин і використанням супутніх деталей, необхідних при проведені зазначених робіт, а також поставку запасних частин, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві надані послуги з ремонту на умовах, які передбачені цим договором.
Пунктом 4.2. договору встановлено, що замовник виконавцю вартість визначених робіт, запасних частин, матеріалів протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати підписання акту виконан6их робіт. За погодженням сторін замовник може здійснити оплату виконаних робіт по факту їх виконання.
Отже, відповідно до умов договору позивач надав відповідачу комплекс послуг з технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів, що підтверджується підписаними актами виконаних робіт №14 від 13.01.2025, №31 від 13.01.2025, №49 від 27.01.2025, №101 від 05.03.2025, №105 від 05.03.2025, №121 від 26.03.2025 №190 від 15.05.2025, №191 від 19.05.2025, №235 від 17.06.2025, №238 від 19.06.2025, №245 від 20.06.2025, №249 від 24.06.2025, №254 від 25.06.2025, №286 від 15.07.2025, №299 від 17.07.2025, №300 від 17.07.2025, №301 від 17.07.2025, №317 від 27.07.2025 №323 від 29.07.2025 №347 від 14.08.2025 та видатковою накладною №29 від 08.05.2025 на загальну суму 352 545,00 грн.
Проте, відповідачем було здійснено оплату за виконані позивачем роботи лише на суму 112 450,00 грн. Станом на день подання позовної заяви у відповідача існувала заборгованість в сумі 240 095,00 грн, що визначено позивачем як суму основного боргу.
Згідно з п.6.2. договору сторони дійшли згоди, що у разі несвоєчасної оплати виконаних робіт, замовник зобов`язується сплатити виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на день сплати від суми заборгованості за кожен день прострочення, інфляційні втрати за весь час прострочення та 3% річних від суми заборгованості, понесені виконавцем збитки, витрати понесені у випадку звернення до суду про стягнення заборгованості по цьому договору, в тому числі витрати на правову допомогу (юридичні послуги).
Пунктом 6.3. договору передбачено, що у випадку порушення зобов`язання щодо оплати понад 20 днів замовник додатково сплачує виконавцю штраф в розмірі 5% від суми боргу за кожен окремий випадок, але не менше 1000 грн.
За неналежне виконання відповідачем умов договору, керуючись п.6.3 договору та ст. 625 ЦК України, позивач здійснив нарахування відповідачу 28741,50 грн штрафу, 89 622,30 грн пені, 8813,64 грн 3% річних та 18325,30 грн інфляційних втрат. Зазначено орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу у розмірі 40 000,00 грн.
При ухвалені постанови колегія суддів керувалася таким.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частин 1, 3 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.
Згідно зі статтею 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.
Судом встановлено, що позивачем на виконання умов договору №ЄА 02/01/БКАТП від 02.01.2025 виконано роботи, надано матеріалів на загальну суму 352 545,00 грн, що підтверджується вищевказаними актами виконаних робіт та видатковою накладною.
Відповідач оплату здійснив частково у сумі 112 450,00 грн, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість в сумі 240 095,00 грн, однак, в процесі розгляду справи в суді першої інстанції вказана сума боргу була оплачена повністю. Відтак, в частині позовних вимог щодо стягнення основного боргу в сумі 240 095,00 грн судом правомірно закрито провадження у справі і в цій частині рішення не оскаржується.
Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як зазначалося вище, позивач на підставі пунктів 6.2, 6.3, 6.10 договору та з урахуванням вимог ст. 625 ЦК України здійснив нарахування штрафу в розмірі 28741,50 грн, пені в розмірі 89 622,30 грн, 3% річних в розмірі 8813,64 грн та інфляційних втрат в розмірі 18325,30 грн.
Суд першої інстанції, перерахувавши нараховані позивачем штрафні санкції та врахувавши клопотання відповідача про їх зменшення, дійшов висновку про зменшення нарахованих штрафних санкцій: штрафу у розмірі 20048,70 грн, пені в розмірі 56320,10 грн , 3% річних в розмірі 7851,31 грн, інфляційних втрат - 17553,14 грн. В даній частині рішення суду сторонами не оскаржується.
Щодо оскарження рішення суду лише в частині стягнення 1 614,03 грн судового збору, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду позивач заявив вимоги про стягнення основного боргу - 240 095,00 грн та штрафних санкцій - 134 502,74 грн , загальна ціна позову становила 374 597,74 грн, позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 4 495,18 грн (374 597,74*1,5% =5618,97*0,8=4495,18 грн).
Після відкриття провадження у справі відповідач погасив основний борг у розмірі 240 095,00 грн, у зв`язку з чим провадження в цій частині було закрите на підставі п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України. За змістом ч. 3 ст. 130 ГПК України, оскільки добровільне задоволення вимог відбулося після пред`явлення позову, суд мав повне право покласти на відповідача судовий збір за цю частину позову, що становить 2881,14 грн (240095,00*1,5*0,8).
Однак, здійснюючи розподіл судових витрат, суд першої інстанції не стягував з відповідача повну суму судового збору, а обмежився лише стягненням 1 614,03 грн , що фактично відповідає сумі судового збору, яка відповідає заявленим позовним вимогам щодо стягнення розміру штрафу, пені, 3% річних, інфляційних втрат (134 502,74*1,5%*0,8=1614,03 грн).
Суд апеляційної інстанції зазначає, що перегляд оскаржуваного рішення суду першої інстанції здійснюється в межах доводів апеляційної скарги і суд апеляційної інстанції не вправі виходити за ці межі. Позивач в частині присудженого судового збору рішення суду не оскаржував.
Позивач, звертаючись до суду, здійснив нарахування пені та штрафу у повній відповідності до умов договору та вимог чинного законодавства, а також сплатив судовий збір у встановленому законом розмірі від загальної суми позову. Оскільки сам факт порушення зобов`язання з боку відповідача була доведено та підтверджено судом, то відповідно позивач не повинен нести фінансовий тягар судових витрат через застосування судом права на зменшення штрафних санкцій.
Суд першої інстанції в рішенні зазначив, що у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено, враховуючи практику Верховного Суду.
Отже, твердження відповідача про неправильний розрахунок судом судового збору не заслуховують на увагу апеляційного суду, оскільки скаржником неправильно визначено суму (ціну позову) від якої необхідно його рахувати : 101 773,25 грн замість 134 502,74 грн.
Щодо оскарження додаткового рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 15.06.2026 у даній справі суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Згідно із ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону).
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Практична реалізація цього принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Водночас розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити, в зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (аналогічний висновок міститься у п. 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п.п. 79 і 112).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).
У постанові Верховний Суд від 11.06.2021 у справі № 34-16/17-3683-2011 виснував, що під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, визначеними у ч. 4 ст. 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Тобто, критерії, визначені ч. 4 ст. 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами ч. 4 ст. 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені ч. 5 ст. 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Як вбачається з матеріалів справи, представником позивача в суді першої інстанції була адвокат Мельник Світлана Романівна, яка діє на підставі ордеру серія АА №1550404 від 24.04.2026 (а.с.5), який видано на підставі договору про надання правничої допомоги від 02.12.2025 (а.с.112).
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 40 000,00 грн позивачем подано: договір про надання правничих послуг від 02.12.2025, додаткову угоду до договору про надання правничих послуг від 21.04.2026, акт №26 приймання-передачі наданих послуг від 04.06.2026 та рахунок на оплату №30 від 04.06.2026.
Умовами договору про надання правничих послуг від 02.12.2025 з врахуванням додаткової угоди до договору від 21.04.2026 сторони погодили, що вартість послуг з надання правничої допомоги при підготовці процесуальних документів та участі у розгляді господарського спору, в суді першої інстанції, щодо стягнення з ТОВ «Європа Транс Агро» заборгованості по договору №ЄА 02/01/БКАТП укладеного 02.01.2025 між ТОВ «Європа Авто Сервіс» та ТОВ «Європа Транс Агро» визначається у формі гонорару в сумі 40 000,00 грн, що включає в себе підготовку процесуальних документів необхідних для подання позовної заяви до суду, представництво інтересів клієнта в суді першої інстанції, підготовку та подання процесуальних документів в хорді розгляду справи в суді першої інстанції та не включає додаткові витрати, що пов`язані зі сплатою судового збору, витрат на забезпечення явки в судові засідання, витребування доказів тощо.
Пунктом 4.5 договору від 02.12.2025 в редакції додаткової угоди від 21.04.2026 встановлено, що приймання-передача робіт із надання правничої допомоги оформлюється сторонами шляхом підписання акту приймання-передачі наданих послуг. Сторони погодили, оплата послуг за надані послуги, зазначені в п.4.4. даного договору здійснюється впродовж 20 (двадцяти) робочих днів з дня прийняття рішення по справі судом першої інстанції.
04.06.2026 сторонами складено акт №26 приймання-передачі наданих послуг, де встановлено, що на виконання умов договору про надання правничих послуг від 02.12.2025 та додаткової угоди до даного договору від 21.04.2026, адвокатом було надано наступні послуги: - ознайомлення з документами клієнта, аналіз правовідносин, формування правової позиції та підстав для позовних вимог - 3 год; - здійснення детального розрахунку суми основного боргу, визначення періодів прострочення зобов`язання, нарахування пені, штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат - 6 год; - підготовка позовної заяви про стягнення заборгованості та формування додатків, подання позовної заяви з додатками до суду - 4 год; - ознайомлення з відзивом відповідача на позовну заяву , аналіз наданих заперечень та доказів - 3 год; - підготовка відповіді на відзив та подання до суду - 4 год; підготовка заяви про зменшення позовних вимог та подання до суду - 2 год; - підготовка заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу - 1 год. Зазначено, що сума гонорару складає фіксовану суму у розмірі 40 000,00 грн (а.с.116).
АО «Міжнародний адвокатський альянс» виставлено ТОВ «Європа Авто Сервіс» рахунок на оплату №30 від 04.06.2026, зазначено договір б/н від 02.12.2025, гонорар за надання правничої допомоги відповідно до договору від 02.12.2025 40 000,00 грн, який сплачено ТОВ «Європа Авто Сервіс» згідно з платіжною інструкцією №5772 від 04.06.2026 (а.с.118).
В свою чергу, відповідач подав клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги від 10.06.2026 (а.с.126-124), де зазначає, що ним після відкриття провадження у справі 01.05.2026 було здійснено оплату основної суми боргу в розмірі 240 095,00 грн, справа розглядалась в спрощеному проваджені без виклику сторін, а тому жодних додаткових витрат позивач не поніс, стверджує, що витрати на правничу допомогу в розмірі 40 000,00 грн є завищеними і неспівмірними з часом витраченим на підготовку та виконання робіт. Просив зменшити розмір витрат ТОВ «Європа Авто Сервіс» на правничу допомогу до розміру 3000,00 грн.
Перевіривши матеріали справи в сукупності з поданими представником позивача доказами витрат на професійну правничу допомогу, у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції погоджується з тим, що розмір витрат на оплату послуг адвоката в сумі 40 000,00 грн не є розумним з урахуванням складності справи, предмета спору та ціни позову, виходячи зі змісту наданих послуг.
Судом першої інстанції правомірно враховано, що предмет поданого позову є типовим, а саме стягнення основної заборгованості, неустойки, 3% річних та інфляційних втрат за договором на технічне обслуговування транспортних засобів, при цьому справа не відноситься до категорії складних, тож об`єктивно не потребує для адвоката значних зусиль для підготовки позовної заяви, відповіді на відзив та тривалого аналізу судової практики з цього приводу, розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
З тексту позовної заяви вбачається, що така за своїм змістом не є складною, а саме містить опис обставин з посиланням на умови договору, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), виписку по рахунку про часткову оплату відповідачем виконаних робіт як на підстави позовних вимог та декілька норм матеріального права, що не є складним процесом у виконанні відповідних робіт та значними затратами у часі; розрахунки штрафних санкцій здійснюються за допомогою відповідних електронних калькуляторів та не є складним процесом. Кількість документів, необхідних для підготовки позовної заяви, є невеликою.
Відтак, суд апеляційної інстанції, проаналізувавши доводи апеляційної скарги в сукупності з нормами процесуального права, врахувавши характер спірних правовідносин, обсяг підготовлених та поданих до суду позивачем документів, з урахуванням критеріїв обґрунтованості та пропорційності розміру витрат до предмета спору, а також критерію реальності адвокатських витрат та їх дійсності, вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 25 000, 00 грн витрат на правничу допомогу, оскільки такі є обґрунтованим та пропорційними розміру наданих послуг (спір є незначної складності).
При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що зменшення суми відшкодування до 3000,00 грн нівелює право сторони на належне відшкодування судових витрат суперечить принципам розумності та співмірності, врахувавши протиправну поведінку відповідача, невиконання ним договірних зобов`язань, що змусило позивача звернутися до суду та понести відповідні витрати.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги, ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу рішень у справі №909/527/26.
Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частин 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
У даній справі суд першої інстанції правильно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законні та обґрунтовані судові рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, а тому такі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд
ухвалив:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа Транс Агро" від 19.06.2026 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 02.06.2026 та додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 15.06.2026 у справі №909/527/26 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. ст. 287-288 ГПК України.
4. Справу повернути до Господарського суду Івано-Франківської області.
Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.
Головуючий суддя Н.М. Кравчук
Судді О.І. Матущак
О.С. Скрипчук