УХВАЛА
01 жовтня 2026 року
м. Київ
cправа № 909/527/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г. М. - головуючого, Краснова Є. В., Рогач Л. І.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа Транс Агро"
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.08.2026, рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 02.06.2026 та додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 15.06.2026
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа Авто Сервіс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа Транс Агро"
про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Європа Авто Сервіс" (позивач) звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа Транс Агро" (далі - Товариство, відповідач, скаржник) про стягнення заборгованості в розмірі 374 597,74 грн, що складаються з суми основного боргу у розмірі 240 095,00 грн, штрафу у розмірі 28 741,50 грн, пені у розмірі 89 622,30 грн, 3% річних у розмірі 8 813,64 грн та інфляційних втрат у розмірі 18 325,30 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань, що виникли на підставі договору на технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів від 02.01.2025 в частині своєчасної оплати за надані послуги в сумі 240 095,00 грн. За прострочення виконання грошового зобов`язання позивач нарахував відповідачу пеню, штраф, 3% річних та інфляційні втрати.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 28.04.2026 визнано справу малозначною та розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 02.06.2026 закрито провадження в частині позовних вимог про стягнення основного боргу в розмірі 240 095,00 грн, у зв`язку з відсутністю предмета спору; позовні вимоги задоволено в частині стягнення з штрафу в сумі 20 048,70 грн, пені в сумі 56 320,10 грн, 3% річних у розмірі 7 851,31 грн, інфляційних втрат у розмірі 17 553,14 грн та 1 614,03 грн судового збору; у задоволені позову в іншій частині щодо стягнення пені та штрафу відмовлено.
При ухваленні рішення судом встановлено, що сторонами укладено договір №ЄА 02/01/БКАТП від 02.01.2025 на технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів, однак, відповідачем умови договору в частині оплати за надані позивачем послуги виконано частково, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість в сумі 240 095,00 грн. В процесі розгляду справи відповідач оплатив суму боргу , і з врахуванням вимог пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судом закрито провадження у справі у цій частині за відсутністю предмета спору. Щодо нарахованих позивачем штрафу, пені, 3% річних та інфляційних втрат, врахувавши положення пунктів 6.2, 6.3, 6.10 договору, частини 3 статті 551, статті 625 Цивільного кодексу України та висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 18.02.2026 у справі №911/969/24, користуючись дискреційними повноваженнями, суд першої інстанції дійшов висновку про зменшення нарахованої позивачем пені і штрафу на 30% (56 320,10 грн пеня, 20 048,70 грн штраф), вказавши, що таке зменшення є адекватною та співмірною компенсацією порушеному інтересу позивача в даному конкретному випадку. Щодо інфляційних втрат в сумі 17 553,14 грн та 3% в сумі 7 851,31 грн , то судом повністю задоволено позовні вимоги в цій частині.
Додатковим рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 15.06.2026 заяву позивача про ухвалення додаткового рішення у справі задоволено в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн; в задоволенні заяви в частині вимоги щодо стягнення 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.
При ухваленні додаткового рішення судом враховано, що розмір заявлених витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 40 000,00 грн є завищеним, необґрунтованим та непропорційним до предмету спору. відтак, обґрунтованою визнано суму 25 000,00 грн, взявши до уваги характер та рівень складності даної справи, принцип пропорційності, розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 26.08.2026 залишені без змін рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 02.06.2026 та додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 15.06.2026.
Не погоджуючись із судовими рішеннями, 15.09.2026 (через систему ?Електронний суд?) Товариство звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.08.2026, рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 02.06.2026 та додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 15.06.2026, в якій просить скасувати постанову та основне рішення в частині стягнення судового збору в розмірі 1 614,03 грн та додаткове рішення з ухваленням нового рішення, яким стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн.
Дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та зміст судових рішень, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, виходячи з такого.
Частиною 2 статті 6 та частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із пунктом 8 частини 1 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Згідно із частиною 5 статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини 7 зазначеної статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Так, предметом позову у даній справі є стягнення 374 597,74 грн, що не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2026 (3 328,00 грн х 500 = 1 664 000,00 грн), тому, з урахуванням положень ГПК України, касаційна скарга може бути розглянута в касаційному порядку лише за наявності для цього підстав, передбачених у пункті 2 частини 3 статті 287 зазначеного Кодексу.
Зі змісту статті 244 ГПК України убачається, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою та ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Додаткове рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб оскаржується в тому самому порядку, що і рішення по суті, тобто на підставі пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України, що також узгоджується з правовою позицією об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеною у постанові від 21.05.2021 у справі №905/1623/20.
Скаржник у касаційній скарзі в якості підстав касаційного оскарження вказує на неправильне застосування господарськими судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила, що для оскарження судових рішень у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, скаржникові необхідно довести та обґрунтувати наявність передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 ГПК України підстав (постанова від 21.05.2021 у справі №905/1623/20).
Положення пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України передбачають виключні випадки для касаційного оскарження судових рішень, зокрема, у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому тягар доказування наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 ГПК України, покладається саме на скаржника.
Натомість, подана касаційна скарга не дає правових підстав, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 ГПК України, для касаційного перегляду судових рішень.
При цьому Верховний Суд звертає увагу на те, що учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені пунктом 2 частини 3 статті 287 ГПК України випадки є винятком із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.05.2021 (справа №914/1570/20, провадження №2-90гс20) зазначила, що тенденції нормативно-правового регулювання національної моделі касаційного оскарження свідчать про перехід на конституційному рівні до моделі обмеженої касації, що реалізується, зокрема, за допомогою введення переліку випадків, коли рішення підлягає касаційному оскарженню, а також низки процесуальних фільтрів. Встановлення в процесуальному кодексі виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов`язкове судове рішення. Введення процесуальних фільтрів не порушує права на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій, та можна стверджувати, що введення процесуальних фільтрів допуску до перегляду судових рішень касаційним судом не порушує права доступу до правосуддя.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Ураховуючи викладене, з огляду на принципи господарського судочинства, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства на підставі пункту 1 частини 1 статті 293 ГПК України.
Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 ГПК України,
УХВАЛИВ:
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №909/527/26 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа Транс Агро" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.08.2026, рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 02.06.2026 та додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 15.06.2026.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий Г. М. Мачульський
Судді Є. В. Краснов
Л. І. Рогач