ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
У Х В А Л А
про зупинення провадження у справі
01 вересня 2026 року м. Одеса Справа № 916/5371/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Л.В. Поліщук,
суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран,
секретар судового засідання - І.С. Мисько,
за участю представників учасників справи:
від прокуратури: не з`явився
від позивача: не з`явився
від відповідача: не з`явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури
на рішення Господарського суду Одеської області від 10.06.2026 (суддя Ю.М. Невінгловська, м.Одеса, повне рішення складено 11.06.2026)
у справі №916/5371/25
за позовом керівника Чорноморської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області
до відповідача: Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельне товариство «ГАРАНТІЯ УСПІХУ»
про стягнення 1585949,06 грн,
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2025 року керівник Чорноморської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельне товариство «ГАРАНТІЯ УСПІХУ», в якій просив стягнути безпідставно збережені кошти пайової участі в розмірі 1356451,82 грн, а також нараховані на дану суму 3% річних у розмірі 45671,88 грн та інфляційні втрати в розмірі 183825,36 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого обов`язку зі сплати на користь Великодолинської селищної ради коштів пайової участі замовника будівництва у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту у зв`язку з будівництвом багатоквартирних 4-х поверхових житлових будинків з мансардою (секції Е1, Е2) за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Молодіжне, вул.Новоселів, 1.
Одночасно прокурором подано до суду заяву про забезпечення позову, яку ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.01.2026 задоволено в повному обсязі.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.01.2026 відкрито провадження у справі №916/5371/25 за правилами загального позовного провадження.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.06.2026 у справі №916/5371/25 позов задоволено частково. Стягнуто з Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельне товариство «ГАРАНТІЯ УСПІХУ» на користь Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області безпідставно збережені кошти пайової участі в розмірі 768262,67 грн, інфляційне нарахування в розмірі 109348,66 грн, 3 % річних у розмірі 27756,66 грн. Стягнуто з Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельне товариство «ГАРАНТІЯ УСПІХУ» на користь Одеської обласної прокуратури витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в розмірі 10864,42 грн та за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 1211,20 грн. У задоволенні решти позову відмовлено.
Судове рішення мотивоване доведеністю прокурором факту несплати відповідачем коштів пайової участі у розвитку інфраструктури на користь Великодолинської селищної ради, що зумовило правомірність заявлення позовних вимог про стягнення з Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельне товариство «ГАРАНТІЯ УСПІХУ» заборгованості з оплати коштів пайової участі та компенсаційних нарахувань (інфляційних втрат та 3% річних).
Разом з тим, перевіривши здійснений прокурором розрахунок розміру пайової участі, суд встановив, що прокурором при його виконанні помилково використано показники опосередкованої вартості спорудження житла відповідно до наказу Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 31.07.2024 №764.
Так, обґрунтовуючи рішення в цій частині, місцевий господарський суд зазначив, що оскільки будівництво об`єкту було розпочате у попередні роки та станом на 01.01.2020 об`єкт не було введено в експлуатацію, а також до 01.01.2020 між сторонами не було укладено договору про сплату пайової участі, Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельне товариство «ГАРАНТІЯ УСПІХУ» мав звернутися до позивача із заявою про визначення розміру пайової участі, до якої мали бути додані відповідні документи щодо об`єкта будівництва, протягом 10 робочих днів після 01.01.2020, тобто до 16.01.2020 (з урахуванням святкових та вихідних днів), а позивач протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів, тобто до 06.02.2020, мав надати відповідачам розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва.
При цьому обов`язок щодо сплати пайової участі виник у відповідачів з набуттям чинності положеннями Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», тобто з 01.01.2020, який (обов`язок) мав бути виконаний до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію, тобто до 27.08.2024, а з 28.08.2024 такий обов`язок вважається простроченим.
Таким чином, суд виснував, що прокурором при здійсненні розрахунку розміру пайової участі застосовані нормативи, які не діяли станом на момент виникнення у відповідача обов`язку на його сплату, тоді як визначення такої вартості мало бути здійснено виходячи з показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, які діяли станом на 06.02.2020, а саме, які затверджені наказом Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України №286 від 02.12.2019.
З урахуванням викладеного, а також з огляду на неврахування прокурором положень статті 253 Цивільного кодексу України, згідно з якими перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок, судом здійснено власний розрахунок розміру коштів пайової участі та компенсаційних нарахувань (3% річних та інфляційних), які підлягають стягненню з відповідача. За результатом здійсненого розрахунку, судом встановлено, що суми відповідних нарахувань є меншими, ніж заявлено прокурором до стягнення, у зв`язку з чим частково задоволено позовні вимоги останнього.
Не погодившись з ухваленим рішенням суду, заступник керівника Одеської обласної прокуратури звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив рішення Господарського суду Одеської області від 10.06.2026 у даній справі скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та постановити нове про задоволення позову у повному обсязі.
Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначив, що в порушення статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки, викладені у постановах Верховного Суду щодо застосування норми розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» №132-ХІ від 20.09.2019, залишені поза увагою судом першої інстанції, яким помилково ототожнено момент виникнення обов`язку звернення відповідача із заявою про розрахунок розміру пайової участі до органу місцевого самоврядування з моментом виникнення факту безпідставного збереження коштів пайової участі.
Апелянт наполягав на тому, що окружною прокуратурою вірно визначено розмір коштів пайової участі у розвитку інфраструктури для відповідача з урахуванням реально збудованого обсягу житлової площі саме на час введення спірного об`єкта в експлуатацію, тобто у серпні 2024 року.
За вказаною апеляційною скаргою Південно-західним апеляційним господарським судом ухвалою від 06.07.2026 відкрито апеляційне провадження та встановлено учасникам справи строк до 22.07.2026 для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також та роз`яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань. Розгляд апеляційної скарги призначено на 01.09.2026 об 11:00 год.
09.07.2026 позивач подав письмові пояснення щодо апеляційної скарги (вх.№2677/26/Д1 від 09.07.2026), відповідно до яких просив апеляційну скаргу прокурора задовольнити, оскаржуване рішення суду скасувати та постановити нове про задоволення позову у повному обсязі.
Позивач зазначив, що відповідно до сталої практики Верховного Суду обов`язок замовника будівництва щодо перерахування коштів пайової участі має бути виконаний до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію. Саме прийняття об`єкта в експлуатацію є тим строком, з якого вважається, що забудовник порушив зазначені зобов`язання. Відтак, розмір безпідставно збережених коштів повинен розраховуватися на підставі нормативно-правових актів та нормативів вартості, чинних саме на момент введення об`єкта в експлуатацію, оскільки саме тоді забудовник стає власником збудованого майна, припиняються правовідносини забудови, а кошти остаточно залишаються у відповідача без достатньої правової підстави.
Спірний об`єкт був прийнятий в експлуатацію на підставі сертифіката №ІУ122240814123 від 27.08.2024. Станом на серпень 2024 року чинним був наказ Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 31.07.2024 №764, згідно з яким опосередкована вартість 1 кв.м. спорудження житла по Одеській області становила 21265,00 грн, а тому, на думку позивача, розмір пайової участі було вірно розраховано із застосуванням вартості 1 кв.м, чинної на момент введення будинку в експлуатацію.
У судовому засіданні, яке відбулось 01.09.2026, представники учасників справи участі не брали, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце його проведення.
Дослідивши обставини справи, предмет та підстави позову, оскаржуване рішення суду першої інстанції та підстави його оскарження, судова колегія дійшла висновку про зупинення провадження у справі.
Як було зазначено вище, заступник керівника Одеської обласної прокуратури у апеляційній скарзі посилається на застосування судом першої інстанції розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» №132-ХІ від 20.09.2019 (далі - Закон №132-IX) без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.
При цьому апелянт, не погоджуючись із здійсненим судом першої інстанції розрахунком розміру пайової участі, вказує про те, що окружною прокуратурою вірно визначено розмір коштів пайової участі у розвитку інфраструктури для відповідача з урахуванням реально збудованого обсягу житлової площі саме на час введення спірного об`єкта в експлуатацію.
Водночас Південно-західний апеляційний господарський суд встановив, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 10.06.2026 передав справу №922/2047/25 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду на підставі частини другої статті 302 Господарського процесуального кодексу України з тих підстав, що колегія суддів Касаційного господарського суду вважає за необхідне:
-відступити від висновку щодо застосування, зокрема положень абзацу 2 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-IX та статті 1212 Цивільного кодексу України, викладеного у постанові Верховного Суду від 17.02.2026 у справі №914/169/25, згідно з яким пайовий внесок має розраховуватися саме на підставі показників опосередкованої вартості спорудження житла на момент початку будівництва;
-уточнивши при цьому правовий висновок щодо моменту, з якого фіксується розмір пайової участі замовника будівництва:
(1)на момент виникнення обов`язку замовника звернутися до органу місцевого самоврядування для визначення її розміру у зв`язку з початком будівництва;
(2)на момент початку будівництва;
(3)на момент введення об`єкта в експлуатацію, з яким закон прямо пов`язує граничний строк сплати.
При цьому, передаючи справу №922/2047/25 на розгляд об`єднаної палати, колегія суддів в ухвалі від 10.06.2026 зазначила про існування різної судової практики Верховного Суду у подібних правовідносинах з огляду на наявність висновків, сформульованих у подібних із цією справою правовідносинах у постановах Верховного Суду від 20.05.2026 у справі №922/2053/25, від 28.05.2026 у справі №922/1993/25, згідно з якими пайовий внесок має розраховуватися на підставі показників опосередкованої вартості спорудження житла на момент введення його в експлуатацію, та які протилежні тим висновкам, що викладені у постанові Верховного Суду від 17.02.2026 у справі №914/169/25, що зумовило необхідність формування єдиної правозастосовчої практики з порушеного згідно з касаційною скаргою у цій справі питання.
Ухвалою від 17.07.2026 справу №922/2047/25 прийнято до розгляду об`єднаною палатою та призначено її до розгляду на 04.09.2026.
Крім того, Південно-західний апеляційний господарський суд встановив, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 24.06.2026 передав справу №903/953/25 на розгляд об`єднаної палати з тих підстав, що колегія суддів Касаційного господарського суду вважає за необхідне:
-відступити від висновку про застосування положень абзацу 2 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-IX, викладеного, зокрема у постанові Верховного Суду від 07.05.2026 у справі №916/1281/25, згідно з яким розмір пайової участі для замовника будівництва у населеному пункті відповідно до абзацу 2 пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №132-IX має проводитись з урахуванням показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, які були чинні станом на момент введення об`єкта будівництва в експлуатацію.
При цьому, передаючи справу №903/953/25 на розгляд об`єднаної палати, колегія суддів в ухвалі від 24.06.2026 зазначила про існування різної судової практики Верховного Суду у подібних правовідносинах з огляду на наявність висновку, сформульованого у подібних із цією справою правовідносинах у постанові Верховного Суду від 09.12.2025 №914/169/25, згідно з яким визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва здійснюється саме на момент початку будівництва, що протилежний тим висновкам, що викладені у постанові Верховного Суду від 07.05.2026 у справі №916/1281/25, від яких колегія суддів у цій справі вважає за необхідне відступити. Натомість висновки, що аналогічні тим, що сформульовані у постанові Верховного Суду від 07.05.2026 у справі №916/1281/25, від яких колегія суддів у цій справі вважає за необхідне відступити, сформульовані також у інших постановах Верховного Суду: від 20.03.2025 у справі №903/601/24, від 21.05.2026 у справі №916/67/25, від 28.5.2026 у справі №922/1993/25, що зумовило необхідність формування єдиної правозастосовчої практики з порушеного згідно з касаційною скаргою у цій справі питання.
Ухвалою від 17.07.2026 справу № 903/953/25 прийнято до розгляду об`єднаною палатою та призначено її до розгляду на 02.10.2026.
Колегія суддів зазначає, що подібність правовідносин означає, зокрема, схожість суб`єктного складу учасників господарських відносин, об`єкта і предмета правового регулювання, підстав позову, фактичних обставин, що формують зміст спірних правовідносин, та їх матеріально-правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.
На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях, після чого застосувати змістовий критерій порівняння (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору), а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії, які матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт.
Південно-західний апеляційний господарський суд зазначає, що предмети і підстави позовів, нормативно-правове регулювання у справі №916/5371/25 і у справах №922/2047/25, №903/953/25 схожі, а правовідносини в цих справах є подібними.
Колегія суддів враховує те, що елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.
Відповідно до частини четвертої статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики (пункт 4).
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» визначає, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом (стаття 36); висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (частина шоста статті 13).
Згідно із частиною четвертою статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норми права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім цього, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
За змістом названої норми, вирішення питання про зупинення провадження у справі обумовлено необхідністю досягнення правової визначеності у правозастосуванні відносно конкретної категорії справ.
У такому випадку згідно з приписами пункту 11 частини першої статті 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється до закінчення перегляду в касаційному порядку іншої справи.
Враховуючи викладене у своїй сукупності, а також підстави подання позову та апеляційного оскарження, та з огляду на те, що правовідносини у цій справі №916/5371/25 та у справах №922/2047/25, №903/953/25 є подібними, беручи до уваги передачу на розгляд об`єднаної палати та прийняття останньою до розгляду справ №922/2047/25 та №903/953/25, правовий висновок щодо застосування розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 №132-IX у яких може мати суттєве значення для правильного вирішення спору у цій справі, з огляду на принцип єдності судової практики, колегія суддів вважає за необхідне зупинити провадження у справі №916/5371/25 відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 Господарського процесуального кодексу України до завершення перегляду об`єднаною палатою справ №922/2047/25 та №903/953/25.
Керуючись п.7 ч.1 ст.228, 229, 232 - 235, 281 ГПК України, суд
У Х В А Л И В:
Зупинити апеляційне провадження у справі №916/5371/25, відкрите за апеляційною скаргою заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 10.06.2026, до закінчення перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №922/2047/25 та справи №903/953/25.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно після її оголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст. 287, 288 ГПК України.
Повну ухвалу складено 03.09.2026.
Головуючий суддя Л.В. Поліщук
Суддя К.В. Богатир
Суддя С.В. Таран