ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 вересня 2026 року м. Одеса Справа № 916/5000/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Таран С.В.,
Суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В.,
при секретарі судового засідання: Фещук В.М.,
за участю представників:
від Фізичної особи-підприємця Каренка Сергія Геннадійовича - Каренко С.Г., Коюда М.А.,
від Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтоварний ринок" - Марков О.С., Яковлев Д.Л.,
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Каренка Сергія Геннадійовича
на рішення Господарського суду Одеської області від 25.05.2026, ухвалене суддею Рогою Н.В., м. Одеса, повний текст складено 26.05.2026,
у справі №916/5000/25
за позовом: Фізичної особи-підприємця Каренка Сергія Геннадійовича
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтоварний ринок"
про зобов`язання вчинити певні дії
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2025 р. Фізична особа-підприємець Каренко Сергій Геннадійович звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтоварний ринок", в якому просив зобов`язати відповідача повернути на торгове місце №1415, обумовлене умовами договору про надання торгового місця №1415+2 пов 6415 від 02.12.2003, 20-футовий металевий контейнер №4257 та 20-футовий металевий контейнер №UDSU2406063, які належать позивачу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач внаслідок незаконного демонтажу та переміщення вищенаведених контейнерів неправомірно та всупереч умовам укладеного між сторонами договору про надання торгового місця №1415+2 пов 6415 від 02.12.2003 вчинив Фізичній особі-підприємцю Каренку Сергію Геннадійовичу перешкоди у користуванні належним йому майном та відповідним торговим місцем.
За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 30.12.2025 відкрито провадження у справі №916/5000/25.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 25.05.2026 у справі №916/5000/25 (суддя Рога Н.В.) відмовлено у задоволенні позову.
Судове рішення мотивоване недоведеністю позовних вимог, оскільки з наявних у матеріалах справи доказів не вбачається протиправності дій відповідача при переміщенні належних позивачеві контейнерів.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Фізична особа-підприємець Каренко Сергій Геннадійович звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 25.05.2026 у справі №916/5000/25 та постановити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Зокрема, скаржник наголошує на тому, що умовами укладеного між сторонами договору про надання торгового місця №1415+2 пов 6415 від 02.12.2003 передбачено можливість здійснення позивачем торговельної діяльності з використанням для цього конкретного та індивідуалізованого торгового місця №1415, при цьому у відповідача відсутні повноваження на переміщення майна Фізичної особи-підприємця Каренка Сергія Геннадійовича, оскільки здійснення такого переміщення є виключним правом самого позивача на розпорядження своїми контейнерами. Відтак, за твердженням апелянта, дії Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтоварний ринок" щодо демонтажу і переміщення контейнерів з одночасним позбавленням позивача права користування торговим місцем №1415 фактично свідчать про самовільну та неправомірну зміну відповідачем в односторонньому порядку умов вищенаведеного договору, що є проявом недобросовісної поведінки останнього.
У відзиві на апеляційну скаргу б/н від 13.07.2026 (вх.№2413/26/Д1 від 13.07.2026) Товариство з обмеженою відповідальністю "Промтоварний ринок" просить апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Каренка Сергія Геннадійовича залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 25.05.2026 у справі №916/5000/25 - без змін, посилаючись на те, що сторонами у договорі про надання торгового місця №1415+2 пов 6415 від 02.12.2003 не узгоджено ні площі торгового місця, ні схеми його конкретного розташування (локалізації), у зв`язку з чим відповідач мав право змінити локалізацію торговельного місця №1415 із збереженням за ним номеру, тим більше, що це необхідно для виконання ринком його законодавчих обов`язків із організації та забезпечення належних умов для провадження торговельної діяльності.
13.08.2026 до суду апеляційної інстанції від Фізичної особи-підприємця Каренка Сергія Геннадійовича надійшли письмові пояснення на відзив б/н від 13.08.2026 (вх.№2413/26/Д2 від 13.08.2026), в яких апелянт з підстав, зазначених в апеляційній скарзі, стверджує про помилковість правової позиції Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтоварний ринок" та необґрунтованість заперечень останнього, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Поліщук Л.В., Богатиря К.В. від 30.06.2026 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження.
В подальшому ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.08.2026 вирішено розглянути апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Каренка Сергія Геннадійовича на рішення Господарського суду Одеської області від 25.05.2026 у справі №916/5000/25 поза межами строку, встановленого частиною першою статті 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк, достатній для забезпечення можливості реалізації учасниками процесу відповідних процесуальних прав з урахуванням запровадженого в Україні воєнного стану, а також призначено дану справу до розгляду на 02.09.2026 о 10:30.
У судовому засіданні 02.09.2026 позивач та його представник підтримали апеляційну скаргу; представники відповідача висловили заперечення проти її задоволення.
За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що Фізична особа-підприємець Каренко Сергій Геннадійович є власником металевого 20-футового контейнеру №4257 та металевого 20-футового контейнеру №UDSU2406063, що підтверджується накладними №78 від 17.12.1998 та №255 від 03.12.2003.
02.12.2003 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Промтоварний ринок" ("Промринок") та Фізичною особою-підприємцем Каренком Сергієм Геннадійовичем ("Підприємець") укладено договір про надання торгового місця №1415+2 пов 6415 (далі - договір №1415+2 пов 6415 від 02.12.2003), за умовами пункту 1.1 якого Промринок надає Підприємцю в користування торгове місце №1415 на вулиці Рожевій у секторі №2 контейнерного комплексу Промринку для здійснення торговельної діяльності.
Відповідно до пункту 2.1 договору №1415+2 пов 6415 від 02.12.2003 Промринок зобов`язується надати Підприємцю у користування торгове місце, вказане у пункті 1.1 договору, для здійснення торговельної діяльності з 20+20 футового контейнеру; забезпечити благоустрій контейнерного майданчика, його освітлення, прибирання, охорону громадського порядку та зовнішню охорону контейнера в період від кінця роботи ринку до початку наступного робочого дня; не перешкоджати Підприємцю у користуванні встановленим ним на вказаному торговому місці контейнером, здійсненні торговельної діяльності, завезенні та вивезенні товару.
Підприємець має право встановити на вказаному у договорі місці 20+20 футовий контейнер та повідомити договірному відділу Промринку його заводський номер (підпункт 2.3.1 пункту 2.3 договору №1415+2 пов 6415 від 02.12.2003).
В силу підпунктів 2.4.1, 2.4.3 пункту 2.4 договору №1415+2 пов 6415 від 02.12.2003 Підприємець має право зберігати в контейнері належний йому товар, завозити і вивозити його з території ринку, а також здавати контейнер в оренду фізичним і юридичним особам. Підприємець повинен передати орендарю ксерокопії цього договору, свідоцтво про його державну реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи та свідоцтва про сплату податку.
Згідно з пунктом 5.3 договору №1415+2 пов 6415 від 02.12.2003 цей договір діє протягом двадцяти п`яти років з дня його укладання.
01.01.2025 позивач передав належні йому контейнери у строкове платне користування Фізичній особі-підприємцю Андрущак Людмилі Василівні на строк до 31.12.2025 з подальшим продовженням, про що свідчить укладений між ними договір №1415 оренди торгового об`єкта - двох 20-футових металевих контейнерів, встановлених на торговельному (торговому) місці 1415, яке розміщено на земельній ділянці, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Промтоварний ринок". Право користування Фізичною особою-підприємцем Андрущак Людмилою Василівною торговим місцем №1415 також підтверджується виданою відповідачем перепусткою зі строком дії до 31.12.2026.
06.12.2025 позивачем до Одеського РУП №2 ГУНП в Одеській області подано заяву про вчинення кримінального правопорушення та за участю свідків складено акт огляду торгового місця, відповідно до яких 06.12.2025 приблизно о 07:10 позивачеві стало відомо, що належні йому контейнери разом з розміщеним у них майном (товаром) були незаконно демонтовані з торгового місця №1415, передбаченого договором №1415+2 пов 6415 від 02.12.2003, та переміщені Товариством з обмеженою відповідальністю "Промтоварний ринок" на іншу територію торговельного комплексу.
В адресованому позивачу листі №935 від 04.12.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Промтоварний ринок" зазначило про те, що у зв`язку з об`єктивною необхідністю забезпечення пожежної та техногенної безпеки на ринку, уникнення загроз пошкодження/знищення майна, загроз життю та здоров`ю як суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність на ринку, так і відвідувачів (споживачів) ринку, що зумовлено вимогами чинного законодавства у сфері цивільного захисту населення і не залежить від волі ринку, необхідним є невідкладне розміщення торговельного об`єкта Фізичної особи-підприємця Каренка Сергія Геннадійовича згідно з новою схемою (планом) розташування торговельних місць, затвердженою наказом адміністрації ринку. Крім того, відповідач у цьому листі наголосив, що зазначені заходи у жодному разі не позбавляють і не обмежують позивача у праві продовжити його господарську діяльність на території ринку і ринок готовий надалі надавати належні послуги по забезпеченню здійснення торговельної діяльності на раніше погоджених між сторонами у договорі умовах, з урахуванням нової схеми (плану) розташування торговельного місця.
Відповідно до роздруківки про відстеження поштового відправлення №678[телефон приховано] вищенаведений лист Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтоварний ринок" №935 від 04.12.2025 був надісланий позивачеві 07.12.2025 та отриманий останнім 23.12.2025.
У матеріалах справи також міститься технічний звіт за результатами обстеження торгівельних рядів на території промтоварного ринку, встановлення можливості та умов експлуатації тимчасових споруд для ведення підприємницької діяльності за адресою: Одеська область, Одеський район, селище Авангард, вул. Базова, 20, складений 02.12.2025 провідним експертом з технічного обстеження будівель та споруд Проектно-консалтингової компанії "АБРИС-ГРУП" Накул О.М. (сертифікат АЕ №006994).
Відповідно до вищенаведеного технічного звіту об`єктом обстеження були торгівельні ряди, розміщені на частині території промтоварного ринку "7 км" згідно з наведеними у звіті ситуаційною та топографічною схемами. Обстеження проводилося з метою визначення фактичного технічного стану дорожнього покриття між торгівельними рядами та конструкцій тимчасових споруд для ведення підприємницької діяльності - металевих контейнерів, ступеня фізичного зносу, а також можливості та умов подальшої експлуатації та необхідності проведення комплексу відновлювальних робіт.
У технічному звіті зафіксовано, що конструктивні елементи тимчасових споруд та покриття перебувають у технічному стані, який визначається в діапазоні від "не придатний до нормальної експлуатації" до "аварійний" та мають ряд дефектів і пошкоджень різного характеру. Фактичний стан території порушує низку вимог охорони праці, пожежної та технічної безпеки, вимог щодо забезпечення цивільного захисту. Наявні дефекти створюють ризики травмування людей, виходу з ладу обладнання, обвалення окремих елементів та перешкоджають безпечній евакуації. За таких обставин, експерт дійшов висновку про необхідність негайної зупинки експлуатації торгівельних рядів, виконання повної заміни тимчасових споруд на споруди іншого типу з забезпеченням всіх нормативних вимог та рекомендацій, наведених у цьому звіті, а саме: усунення порушень норм охорони праці та техніки безпеки, усунення порушень в частині утримання покриття та проходів, усунення порушень стійкості та безпечності тимчасових споруд (контейнерів), усунення порушень нормативних вимог електробезпеки, усунення порушень правил пожежної безпеки, усунення порушень загальних вимог безпеки на території підвищеної відвідуваності, усунення порушень норм цивільного захисту та потенційної загрози, усунення порушень вимог до безпечної евакуації населення, усунення порушень вимог щодо стійкості та безпечності конструкцій, усунення порушень вимог протипожежного розриву та доступу аварійно-рятувальної техніки, усунення порушень вимог електробезпеки як фактору ризику НС, усунення порушень інженерного захисту території.
Наказом голови комісії з реорганізації Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтоварний ринок" №141 від 08.05.2023 "Про проведення комплексної реконструкції Торговельно-складських комплексів та об`єктів інфраструктури "ТОВ "Промринок" на період 2023-2030 рр." доручено розробити та забезпечити впровадження плану комплексного розвитку торговельно-складських площадок Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтоварний ринок", що включає план реконструкції торговельних, складських та розвантажувальних площадок, допоміжних інфраструктурних об`єктів та інженерних комунікацій промринку згідно з орієнтовним графіком. План розвитку необхідно розробити з урахуванням підготовчого та основного етапів із зазначенням переліку робіт на кожному з етапів, при цьому зазначено про необхідність розробки детального плану реконструкції окремих торговельно-складських площадок Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтоварний ринок" та проведення реконструкції згідно з затвердженим планом за окремими наказами.
Наказом директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтоварний ринок" №401 від 04.12.2025 "Про заходи з ліквідації аварійного стану КП №2" вирішено визнати територію контейнерної площадки №2 торговельного комплексу №1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтоварний ринок" аварійною ділянкою; вжити заходи щодо негайного усунення аварійної ситуації згідно з рекомендаціями, викладеними у технічному звіті, шляхом зупинення експлуатації торгівельних рядів та виконання повної заміни тимчасових споруд на споруди іншого типу з забезпеченням всіх нормативних вимог та рекомендацій, а також шляхом застосування інших заходів, необхідних для усунення підтоплень торговельних об`єктів. Крім того, даним наказом з метою належної організації виконання робіт та забезпечення безпеки працівників та відвідувачів промринку під час ліквідації аварійної ситуації доручено забезпечити звільнення торговельної площадки, поперечних та повздовжних проїздів та проходів між торговельними рядами від будь-якого майна, що може перешкоджати пересуванню технологічного транспорту та персоналу підрядних організацій; припинити тимчасово (на час виконання робіт) надання послуг з освітлення/послуг з надання місць для розміщення дизель-генераторів на території КП №2; забезпечити огородження місця виконання робіт з усунення аварійної ситуації, розміщення сигнальних стрічок, попереджувальних інформаційних оголошень та вжиття заходів з охорони праці, при цьому виконання таких заходів вирішено розпочати з північно-західної частини КП №2, з огляду на щільність розміщення торговельних об`єктів та їх незадовільний стан.
04.12.2025 директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтоварний ринок" видано наказ №402 "Про визначення дислокації торговельних місць на території КП №2 торговельного комплексу №1", яким, зокрема, визначено дислокацію торговельного місця №1415, переміщеного з аварійної частини (ділянки) КП №2 згідно зі схемою нового розміщення торговельних об`єктів та приєднання КП №1 до КП №2.
Щодо решти наявних у матеріалах справи документів, зокрема, заяв свідків як зі сторони позивача, так і зі сторони відповідача, то зазначені докази не підлягали врахуванню місцевим господарським судом внаслідок їх подання сторонами з порушенням порядку, який встановлений частинами другою, четвертою статті 80 Господарського процесуального кодексу України і передбачає, що позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач - разом з поданням відзиву, натомість у разі якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, сторона повинна про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу, чого у даному випадку учасниками справи зроблено не було.
Предметом спору у даній справі є вимога позивача про зобов`язання відповідача повернути на торгове місце №1415, обумовлене умовами договору №1415+2 пов 6415 від 02.12.2003, 20-футовий металевий контейнер №4257 та 20-футовий металевий контейнер №UDSU2406063.
Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд послався на недоведеність позовних вимог, оскільки з наявних у матеріалах справи доказів не вбачається протиправності дій відповідача при переміщенні належних позивачеві контейнерів.
Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з висновком Господарського суду Одеської області про наявність підстав для відмови у задоволенні позову з огляду на наступне.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки недоведеність порушення прав, за захистом яких було пред`явлено позов, у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.
Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, у тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).
Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Чинне законодавство визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.
Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.
Правовідносини, що виникають при укладенні, зміні, розірванні, продовженні договору оренди торговельного місця, регулюються приписами Цивільного кодексу України та підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Правилами торгівлі на ринках, затвердженими спільним наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України №57/188/84/105 від 26.02.2002 (далі - Правила торгівлі на ринках), і Положенням про основні вимоги до організації діяльності продовольчих, непродовольчих та змішаних ринків, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №868 від 29.07.2009 (далі - Положення №868).
За умовами пунктів 2, 3 Положення №868 під терміном "ринок" розуміється об`єкт торгівлі, на території якого суб`єкт господарювання, що має право на користування чи розпорядження земельною ділянкою, на якій даний об`єкт розташований, організовує та/або забезпечує створення належних умов для провадження торговельної діяльності підприємцями. Послуги з обслуговування та утримання торговельних місць на території ринку надаються суб`єктом господарювання, який є юридичною особою.
В силу пункту 2 Правил торгівлі на ринках ринок - це суб`єкт господарювання, створений на відведеній за рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування земельній ділянці і зареєстрований в установленому порядку, функціональними обов`язками якого є надання послуг та створення для продавців і покупців належних умов у процесі купівлі-продажу товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозицій.
Положеннями пункту 5 Правил торгівлі на ринках передбачено, що за конструкцією ринки можуть бути криті, відкриті та комбіновані; за часом діяльності - постійно діючі або сезонні, ранкові та вечірні; за місцезнаходженням - міські, селищні та сільські; за видами економічної діяльності - з оптової торгівлі, з роздрібної торгівлі; за товарною спеціалізацією - з продажу продовольчих товарів, непродовольчих товарів, транспортних засобів, худоби та кормів, тварин і птахів, квітів тощо, а також змішані.
Пунктом 7 Правил торгівлі на ринках визначено, що адміністрація ринку узгоджує з місцевим органом самоврядування режим роботи ринку; з територіальними установами державної санітарно-епідеміологічної служби, ветеринарної медицини, пожежного нагляду, архітектурно-будівельної комісії, державтоінспекції - проєктну документацію щодо функціонального планування території ринку, розміщення приміщень, торговельних місць і об`єктів, їх кількості і розміру, забезпечення їх торговельно-технологічним обладнанням та забезпечує утримання території ринку й організацію продажу товарів відповідно до затвердженого плану.
За змістом пункту 13 Правил торгівлі на ринках торговельне місце - площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю (вагів, лотків тощо) та здійснення продажу продукції з прилавків (столів), транспортних засобів, причепів, візків (у тому числі ручних), у контейнерах, кіосках, палатках тощо. Розмір торговельного місця визначається в правилах торгівлі на ринках, що затверджуються відповідно до законодавства.
Згідно з пунктом 18 Правил торгівлі на ринках за право займання торговельного місця на ринку справляється ринковий збір у порядку, визначеному законодавством.
Відповідно до пункту 19 Правил торгівлі на ринках за окрему плату продавцям можуть надаватися такі послуги: бронювання торговельних місць; прокат торговельного інвентарю, обладнання, засобів вимірювальної техніки, санітарного одягу; зберігання особистих речей і продукції в камерах схову, на складах і в холодильниках; зважування на товарних вагах, розрубка м`яса (рубачами м`яса ринку); утримання торговельного місця в належному стані; інформаційні оголошення рекламного та довідкового характеру; забезпечення місцями в готелях і на автостоянках за наявності їх на ринку; консультації спеціалістів, вантажно-розвантажувальні роботи і транспортні послуги; приймання для подальшого продажу сільгосппродуктів та інших товарів у бюро торгових послуг тощо.
Тарифи на послуги ринку, що пов`язані із забезпеченням діяльності ринкового господарства, установлюються адміністрацією ринку відповідно до чинного законодавства.
За умовами пункту 20 Правил торгівлі на ринках адміністрація ринку при наданні продавцям торговельних місць на визначений термін укладає з ними письмову угоду, в якій рекомендується зазначати термін дії угоди, асортимент (вид) товарів, що реалізуються, розташування торговельного місця, умови оренди торговельного місця, розмір та порядок оплати за оренду майна, перелік послуг, які надає ринок, та їх вартість.
Отже, аналіз чинного законодавства свідчить, що торговельний ринок - це простір для здійснення підприємницької діяльності, який має своє правове регулювання, де адміністрація ринку виступає організатором, а продавці - безпосередніми реалізаторами товарів. У свою чергу торговельне місце на ринку - це площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю (вагів, лотків тощо) та здійснення продажу продукції з прилавків (столів), транспортних засобів, причепів, візків (у тому числі ручних), у контейнерах, кіосках, палатках тощо. Право на зайняття торговельних місць на ринку на визначений термін та реалізацію бажаних товарів продавці отримують внаслідок укладення письмових угод з адміністрацією, які передбачають, зокрема, внесення за це відповідної плати.
Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).
В силу частини першої статті 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства, а також договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Тобто приписи Цивільного кодексу України не позбавляють учасників цивільного обороту права укладення договору, за яким одна сторона надає іншій правомочності, що зумовлюють можливість тимчасового використання земельної ділянки, іншого нерухомого майна або їх частини. Такий договір може бути укладений за зразком договору найму (оренди) нерухомого майна, але не містити право володіння ним тимчасовим володільцем.
До такого договору можуть mutatis mutandis застосовуватися правила про найм (оренду), тобто тією мірою, якою вони відповідають суті правовідносин. До подібних договорів належать, наприклад, договори найму (оренди) площ під встановлення лотків на ринку, площ для обладнання магазинів в торговельних центрах, частин земельних ділянок під стоянку автомобіля, частини стіни будинку під розміщення реклами тощо. Адже в такому разі використання частини об`єкта нерухомого майна не відбуватиметься (постанова Верховного Суду від 13.03.2024 у справі №906/91/20).
Використання підприємцями наданих їм адміністрацією торговельних місць (площ) не є тотожним використанню земельних ділянок під цими ринками, павільйонів, розміщених на їх території, тощо, хоча, безумовно, тим чи іншим способом передбачає їх експлуатацію. Договори оренди торговельних місць на ринках не є класичними договорами найму в контексті передачі орендарям правомочностей орендодавця. Обсяг таких правомочностей значно вужчий за аналогічний обсяг, який отримує орендар нерухомості, включаючи, але не обмежуючись, правом володіння, яке відсутнє при оренді торговельного місця, але наявне при оренді нерухомого майна.
Саме така правова позиція судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладена у постанові від 09.04.2026 у справі №914/746/25.
Тобто у даній справі слід розмежовувати право власності позивача на належні йому металеві контейнери та право користування торговим місцем на території відповідача. Наявність у Фізичної особи-підприємця Каренка Сергія Геннадійовича права власності на контейнери №4257 та №UDSU2406063 сама по собі не зумовлює виникнення у нього речового права на конкретну частину земельної ділянки, на якій розташований ринок, а також не перетворює договір про надання торгового місця на договір щодо передачі у володіння та користування індивідуально визначеної частини земельної ділянки.
Зобов`язання відповідача щодо надання позивачеві торгового місця має оцінюватися насамперед у межах змісту укладеного між сторонами договору та спеціального правового режиму діяльності ринку. Сам факт зазначення у договорі номера торгового місця (№1415) не свідчить про встановлення сторонами його незмінної просторової локалізації на весь строк дії договору, якщо така локалізація не визначена у договорі шляхом зазначення площі, меж, координат, плану, схеми або іншого способу, який би дозволяв однозначно встановити конкретну частину території ринку як предмет користування позивача.
При цьому колегія суддів враховує, що пунктом 20 Правил торгівлі на ринках передбачено зазначення у письмовій угоді, зокрема, відомостей про розташування торговельного місця, однак самі по собі зазначені Правила не встановлюють заборони для адміністрації ринку змінювати дислокацію торговельних місць у випадку зміни організації території ринку, проведення реконструкції або необхідності забезпечення безпечних умов його експлуатації. Навпаки, правове регулювання діяльності ринків виходить із того, що адміністрація ринку виконує організаційні та безпекові функції щодо планування території, розміщення торговельних місць та забезпечення належного стану території ринку.
Припис про зазначення розташування торговельного місця у письмовій угоді має на меті забезпечити його належну ідентифікацію на момент укладення відповідної угоди та визначити організаційні параметри користування ним, однак із цього припису не випливає встановлення речового права продавця на конкретну частину території ринку або заборони адміністрації ринку змінювати організацію цієї території. Інше тлумачення фактично означало б, що будь-яке зазначене в договорі розташування торговельного місця набуває характеру незмінної просторової межі, що зобов`язувала б адміністрацію ринку зберігати відповідну конфігурацію території незалежно від реконструкції, зміни планування, технічного стану об`єктів, вимог пожежної та техногенної безпеки чи інших об`єктивних обставин. Такий підхід не узгоджується ані з функціями адміністрації ринку, визначеними Правилами торгівлі на ринках, ані з самою природою торговельного місця як елемента організованої господарської інфраструктури ринку.
Як зазначалося вище, умовами укладеного між сторонами договору №1415+2 пов 6415 від 02.12.2003 передбачено надання позивачеві у користуванні торгового місця, яке фактично індивідуалізоване лише його номером у секторі контейнерного комплексу (№1415) і при цьому не має прив`язки до конкретної, обмеженої якоюсь площею, земельної ділянки.
Визначення конкретного розташування (локалізації) торговельних місць положеннями Правил торгівлі на ринках віднесено до компетенції адміністрації ринку, на яку чинним законодавством покладено функцію планування території ринку, розміщення торговельних місць, забезпечення їх утримання, визначення їх кількості і розміру відповідно до затвердженого плану (дислокації) тощо.
Отже, посилання апелянта на те, що саме зазначення у договорі номера торгового місця №1415 позбавляло відповідача можливості змінити його фактичну дислокацію, ґрунтується на розширеному тлумаченні умов договору, яке не відповідає його буквальному змісту. Договір №1415+2 пов 6415 від 02.12.2003 не містить положення про те, що торговельне місце №1415 є невід`ємно пов`язаним із конкретною географічною точкою території ринку, що така локалізація не може бути змінена протягом строку дії договору, або що будь-яка зміна дислокації потребує обов`язкової попередньої письмової згоди позивача.
Відповідно до статей 627, 628, 629 Цивільного кодексу України зміст договірного зобов`язання визначається насамперед домовленістю сторін, а договір є обов`язковим для виконання сторонами саме в межах погоджених ними умов. Відсутність у договорі умови про незмінність географічного розташування торгового місця не може бути замінена судом припущенням про існування такої умови, оскільки це означало б фактичне доповнення судом договору новим обмеженням прав адміністрації ринку, яке сторони при його укладенні не погоджували.
При цьому колегія суддів вважає за необхідне розмежувати зміну умов договору як юридичного факту та зміну способу фактичного виконання договірного зобов`язання. Саме по собі переміщення торговельного місця в межах території ринку не є зміною договору, якщо внаслідок такого переміщення не змінюються погоджені сторонами істотні характеристики предмета користування, обсяг прав та обов`язків сторін, розмір та порядок оплати, строк користування, призначення торговельного місця та інші умови, які визначають зміст зобов`язання. У цьому випадку судом не встановлено, що внаслідок переміщення контейнерів відповідач припинив надання позивачеві передбаченого договором торговельного місця, змінив його функціональне призначення, збільшив плату, скоротив строк користування або іншим чином змінив обсяг наданих позивачеві договірних прав. Змінилася лише фактична дислокація торговельного місця у межах території того самого ринку. За таких обставин, відсутні підстави кваліфікувати відповідні дії як односторонню зміну договору в розумінні статті 651 Цивільного кодексу України.
У зв`язку з цим колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що переміщення контейнерів на іншу ділянку території ринку саме по собі свідчить про односторонню зміну відповідачем умов договору, оскільки зміною договірного зобов`язання є зміна погоджених сторонами прав та обов`язків, тоді як у спірних правовідносинах відбулася зміна фактичної дислокації торговельного місця зі збереженням його номера та можливості подальшого здійснення позивачем діяльності на території ринку. Доказів того, що відповідач припинив надавати позивачеві торгове місце, відмовився від виконання інших передбачених договором обов`язків або встановив для позивача інший обсяг договірних прав та обов`язків, матеріали справи не містять.
Відтак, враховуючи приєднання контейнерних комплексів зі зміною дислокації торговельних місць на підставі наказу директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтоварний ринок" №402 від 04.12.2025, спірне торгове місце №1415 могло бути переміщене відповідачем на іншу локацію у межах території ринку зі збереженням номеру торговельного місця, тим більше, що умови договору №1415+2 пов 6415 від 02.12.2003 не містять заборони для вчинення останнім відповідних дій щодо такого переміщення.
У пункті 35 Правил торгівлі на ринках вказано, що адміністрація ринку зобов`язана, зокрема, підтримувати територію ринку в належному санітарно-технічному і протипожежному стані, забезпечувати розвиток матеріально-технічної бази ринку тощо.
В обґрунтування підстав для переміщення спірного торгового місця відповідач послався на необхідність забезпечення пожежної та техногенної безпеки на ринку, уникнення загроз пошкодження/знищення майна, загроз життю та здоров`ю як суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність на ринку, так і відвідувачів (споживачів) ринку, що зумовлено вимогами чинного законодавства у сфері цивільного захисту населення і не залежить від волі ринку, на підтвердження чого до місцевого господарського суду було подано, зокрема, технічний звіт за результатами обстеження торгівельних рядів на території промтоварного ринку, встановлення можливості та умов експлуатації тимчасових споруд для ведення підприємницької діяльності за адресою: Одеська область, Одеський район, селище Авангард, вул. Базова, 20, складений 02.12.2025 провідним експертом з технічного обстеження будівель та споруд Проектно-консалтингової компанії "АБРИС-ГРУП" Накул О.М. (сертифікат АЕ №006994).
При цьому колегія суддів не ототожнює сам факт складення технічного звіту з автоматичним встановленням юридичного факту незаконності або аварійності експлуатації відповідної території. Правове значення цього документа полягає у тому, що він містить спеціальні відомості щодо технічного стану обстежених конструкцій та умов їх експлуатації, які були використані відповідачем для обґрунтування необхідності зміни організації торговельної території. Оцінюючи цей доказ, суд виходить не з формальної назви документа, а з його змісту, джерела походження, предмета обстеження, наявності у ньому схем, опису встановлених обставин та даних про кваліфікацію особи, яка здійснювала відповідне обстеження. У сукупності з іншими матеріалами справи зазначені відомості підтверджують наявність у відповідача об`єктивних, а не довільних причин для зміни дислокації торговельних місць.
Поряд з цим, у матеріалах справи відсутні і позивачем до суду першої інстанції не подано жодного доказу на спростування викладених у вищенаведеному технічному звіті відомостей щодо наявності ризиків для безпеки суб`єктів господарювання та відвідувачів ринку. Зокрема, позивач, заперечуючи проти використання відповідачем висновків технічного звіту, не подав альтернативного технічного висновку, експертного дослідження або іншого належного доказу, який би спростовував встановлені у звіті обставини щодо аварійності, небезпечності або неможливості безпечної експлуатації відповідної частини торговельної площадки. Самого припущення позивача про недостатність чи неналежність такого звіту для спростування його доказового значення недостатньо.
За змістом статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а суд оцінює докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності у їх сукупності.
Отже, якщо позивач стверджує, що переміщення контейнерів було безпідставним та незаконним, саме на ньому лежить процесуальний обов`язок надати докази, які спростовують наведені відповідачем об`єктивні підстави такого переміщення або свідчать про відсутність відповідної необхідності, чого останнім зроблено не було.
Доводи апелянта про неможливість ідентифікації конкретної території ринку, за результатами обстеження якої було складено технічний звіт від 02.12.2025, спростовуються зазначеними безпосередньо у цьому звіті ситуаційною та топографічною схемами, які підтверджують дослідження всієї території ринку в цілому, у тому числі і ділянки ринку, на якій раніше (до переміщення) розміщувалося торгове місце №1415.
Твердження скаржника щодо наявності у нього сумнівів стосовно повноважності суб`єкта, яким було складено технічний звіт від 02.12.2025, відхиляються апеляційним господарським судом з огляду на наявність у матеріалах справи відповідного кваліфікаційного сертифікату АЕ №006994, який є частиною зазначеного звіту.
Водночас положення договору №1415+2 пов 6415 від 02.12.2003 про обов`язок відповідача не перешкоджати підприємцю у користуванні встановленим ним контейнером та здійсненні торговельної діяльності не можуть тлумачитися як безумовна заборона адміністрації ринку вживати будь-яких заходів щодо переміщення торговельних об`єктів за обставин, коли така необхідність зумовлена підтвердженими доказами аварійного та небезпечного стану відповідної частини території ринку. Зміст цього договірного обов`язку має тлумачитися системно та у взаємозв`язку з усіма іншими умовами договору, а також із вимогами законодавства, що регулює діяльність ринку.
Колегія суддів також вважає необґрунтованим ототожнення апелянтом права власності на контейнери з правом визначати місце їх розташування на території, яка перебуває у користуванні іншої особи. Правомочність власника розпоряджатися належним йому майном не включає права на власний розсуд визначати режим використання чужої земельної ділянки або вимагати від її законного користувача збереження конкретної організації території всупереч його організаційним та безпековим обов`язкам. Отже, право власності позивача на контейнери та право вимагати їх розташування на конкретній частині території ринку є різними за своїм юридичним змістом правами, наявність першого з яких не презюмує існування другого.
Більше того, позивач набув право користування торговим місцем не безпосередньо внаслідок належності йому контейнерів, а саме на підставі договору з Товариством з обмеженою відповідальністю "Промтоварний ринок". Тому обсяг його прав щодо використання відповідної частини території визначається не лише правом власності на контейнери, а й змістом договору та правовим режимом території ринку. Та обставина, що контейнери належать позивачеві, не означає, що вони мають бути розміщені виключно у тому місці, яке в певний момент часу використовувалося для їх експлуатації.
Відтак посилання позивача на тривалість його користування торговим місцем №1415 не може бути підставою для висновку про набуття ним права вимагати незмінності фактичної локалізації такого місця протягом усього строку дії договору. Тривалість договірних відносин не змінює їх юридичної природи та не створює у сторони більших прав, ніж ті, які прямо передбачені договором або законом.
Окремо колегія суддів звертає увагу на те, що переміщення торгового місця у спірних правовідносинах не мало наслідком позбавлення позивача права власності на контейнери, їх відчуження, передачу іншій особі або припинення можливості користування ними. З матеріалів справи не вбачається, що відповідач набув будь-яких прав на контейнери №4257 та №UDSU2406063, використовував їх як власне майно, розпорядився ними на користь третіх осіб або створив позивачеві об`єктивну неможливість отримати до них доступ.
Сам по собі факт направлення позивачеві листа-повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтоварний ринок" №935 від 04.12.2025 щодо зміни дислокації спірного торгового місця на наступний день після фізичного переміщення відповідних контейнерів Фізичної особи-підприємця Каренка Сергія Геннадійовича жодним чином не спростовує ні існування у відповідача повноважень для переміщення торгового місця, ні обставин, якими обґрунтована необхідність вчинення таких дій.
При цьому добросовісність поведінки відповідача оцінюється судом з урахуванням усієї сукупності встановлених обставин, а не лише послідовності направлення окремих повідомлень. Сам факт того, що лист №935 від 04.12.2025 був направлений після фізичного переміщення контейнерів, може свідчити про недосконалість способу комунікації між сторонами, однак сам по собі не доводить незаконності переміщення, відсутності об`єктивної необхідності у його здійсненні або наявності у позивача права вимагати повернення контейнерів саме на попередню ділянку.
Навпаки, зміст зазначеного листа свідчить про те, що відповідач не ставив за мету припинити договірні відносини з позивачем чи позбавити його можливості здійснювати господарську діяльність на території ринку, а запропонував продовжити таку діяльність із урахуванням зміненої дислокації торговельного місця. Така поведінка відповідає принципу добросовісності та свідчить про спрямованість дій відповідача на збереження договірних відносин за одночасного забезпечення безпечного функціонування території ринку.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що фізичне переміщення належного позивачеві майна з однієї частини території ринку до іншої, за встановлених у цій справі обставин, не є тотожним позбавленню власника володіння майном або незаконному заволодінню ним. Для висновку про порушення права власності необхідно встановити характер та інтенсивність втручання, його правову підставу, наслідки такого втручання та відповідність обраного способу захисту характеру встановленого порушення.
Однак, у матеріалах справи відсутні та Фізичною особою-підприємцем Каренком Сергієм Геннадійовичем до місцевого господарського суду не подано належних та допустимих доказів на підтвердження перешкоджання позивачеві у доступі до належних йому на праві власності контейнерів та у здійсненні за допомогою них торговельної діяльності на території ринку. Доказів завдання відповідачем шкоди контейнерам та/або товару позивача до суду також не надано.
Посилання позивача на завдання йому шкоди у зв`язку із переміщенням контейнерів з торговельного місця, яке, на його переконання, було більш економічно вигідним, до уваги колегією суддів не беруться, враховуючи недоведеність вказаних тверджень щодо наявності економічної переваги у попереднього місцерозташування торгового місця №1415, а також не підтвердження доказами самого факту отримання Фізичною особою-підприємцем Каренком Сергієм Геннадійовичем доходу (прибутків) від здійснення торговельної діяльності на торговельному місці №1415 у період, що передував переміщенню контейнерів. Більше того, економічна привабливість певної частини території ринку не є самостійним речовим або договірним правом на її збереження за користувачем, а тому сама лише теоретична і до того ж недоведена зміна комерційної ефективності діяльності не може бути підставою для покладення на відповідача обов`язку відновити попередню дислокацію всупереч встановленим технічним та безпековим обставинам.
При цьому апеляційний господарський суд відхиляє посилання апелянта на те, що внаслідок зміни дислокації торгового місця орендар позивача, який тривалий час користувався контейнерами на попередньому місці їх розташування, розірвав відповідний договір оренди, що, за твердженням позивача, зумовило для нього негативні економічні наслідки, оскільки на підтвердження зазначених обставин у матеріалах справи відсутні та Фізичною особою-підприємцем Каренком Сергієм Геннадійовичем до суду першої інстанції не подано жодного доказу.
Заявляючи вимогу про повернення контейнерів саме на попереднє торгове місце, позивач фактично ототожнює свої економічні інтереси з юридичним змістом права користування торговим місцем. Однак цивільне право захищає конкретне суб`єктивне право або охоронюваний законом інтерес, а не абстрактне очікування сторони на збереження певного рівня прибутковості господарської діяльності.
Судовий захист має бути спрямований на реальне поновлення порушеного права, а не на формальне відтворення фактичного стану, який існував до виникнення спору, якщо такий стан вже не відповідає об`єктивним умовам експлуатації відповідного об`єкта та суперечить легітимній меті, заради якої відбулася зміна організації території.
Водночас відсутність у договорі прямої заборони на переміщення торговельного місця не є єдиною підставою для висновку про правомірність відповідних дій відповідача. Такий висновок зумовлений сукупністю обставин: правовою природою торговельного місця як об`єкта договірного користування, відсутністю у позивача речового права на відповідну частину земельної ділянки, закріпленням за адміністрацією ринку організаційних та безпекових функцій, збереженням за позивачем можливості користуватися торговельним місцем за зміненою дислокацією та відсутністю доказів погіршення погодженого сторонами обсягу його договірних прав.
Отже, доводи апелянта про те, що переміщення контейнерів автоматично є незаконним виключно через відсутність його попередньої згоди, ґрунтуються на помилковому ототожненні права власності на рухоме майно з правом на конкретну частину території ринку. Зміст права власності на контейнери не визначає режим використання земельної ділянки, на якій вони розміщуються, а договір про надання торгового місця не встановлює за позивачем абсолютного права на незмінність його географічної локалізації.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги відсутність у матеріалах справи доказів протиправності дій відповідача при переміщенні контейнерів та зміні дислокації торгового місця, що, у свою чергу, зумовлює недоведеність позивачем наявності порушеного права, Південно-західний апеляційний господарський суд погоджується з висновком Господарського суду Одеської області про відмову у задоволенні позову.
Разом із тим колегія суддів наголошує, що наведені висновки не означають визнання за адміністрацією ринку необмеженого або дискреційного права на власний розсуд переміщувати належне продавцям майно. Правомірність конкретного переміщення має оцінюватися з урахуванням його фактичних підстав, мети, способу здійснення, наслідків для користувача та співвідношення між втручанням у його майнову сферу і легітимною метою такого втручання.
У цій справі встановлено, що переміщення було здійснено в межах території того самого ринку, не мало наслідком переходу права власності на контейнери до відповідача, їх відчуження чи передачу третім особам, не припинило договірні відносини сторін та не позбавило позивача можливості продовжувати торговельну діяльність на території ринку. Отже, за встановлених обставин втручання у майнову сферу позивача було обмеженим за своїм характером і не призвело до припинення належних йому суб`єктивних прав.
Заявлена позивачем вимога фактично спрямована не лише на повернення належного йому майна, а на примусове відновлення конкретної організації території ринку та конкретної локації торгового місця №1415. Проте вимога про розміщення контейнерів саме на попередній ділянці не випливає безпосередньо ні з права власності позивача на контейнери, ні з умов договору №1415+2 пов 6415 від 02.12.2003, який не встановлює за позивачем речового чи іншого абсолютного права на відповідну частину території ринку.
Колегія суддів також вважає за необхідне оцінити обраний позивачем спосіб захисту також з точки зору його ефективності. Як зазначалося вище, умовами договору №1415+2 пов 6415 від 02.12.2003 торговельне місце індивідуалізоване шляхом зазначення його номера - №1415 без визначення конкретної площі, меж, координат чи інших об`єктивних індивідуалізуючих ознак відповідної частини земельної ділянки, на якій розташована територія ринку. За таких обставин, вимога позивача про повернення належних йому контейнерів саме на попереднє торгове місце не містить достатньо визначеного об`єкта, щодо якого суд міг би ухвалити рішення про поновлення порушеного права, а її задоволення саме по собі не усувало б правової невизначеності щодо конкретного місця, на якому повинні бути розміщені контейнери. Судовий захист має бути не лише формально передбаченим законом, а й ефективним, тобто таким, що за встановлених обставин здатний реально поновити порушене право або захистити охоронюваний законом інтерес; натомість у даному випадку відсутність у договорі об`єктивних характеристик попередньої локації торгового місця унеможливлює визначення чітких та об`єктивно виконуваних параметрів такого поновлення. Фактично задоволення заявленої вимоги передбачало б покладення на відповідача обов`язку визначити конкретну локацію торгового місця поза межами погоджених сторонами умов договору, що не забезпечувало б реального та ефективного поновлення прав позивача, а навпаки, створювало б невизначеність щодо змісту та способу виконання судового рішення.
Крім того, як обґрунтовано зазначив в оскаржуваному рішенні місцевий господарський суд, низка порушених позивачем питань, у тому числі щодо затвердження містобудівних умов, виготовлення відповідачем проєктної документації на проведення реконструкції, здійснення будівельних робіт на території ринку, взагалі не входять до предмету розгляду у цій справі, враховуючи предмет спору, у зв`язку із чим оцінка таким обставинам не надається.
У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах (правова позиція Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16).
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
В силу статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Перевіривши відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об`єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із чим дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позову.
Доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції; твердження апелянта про порушення Господарським судом Одеської області норм права при ухваленні рішення від 25.05.2026 у справі №916/5000/25 не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового акту колегія суддів не вбачає.
Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Каренка Сергія Геннадійовича залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 25.05.2026 у справі №916/5000/25 - без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Фізичну особу-підприємця Каренка Сергія Геннадійовича.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 03.09.2026.
Головуючий суддя С.В. Таран
Суддя К.В. Богатир
Суддя Л.В. Поліщук