ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-з/803/503/26 Справа № 199/9473/23 Суддя у 1-й інстанції - Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 вересня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Агєєва О.В.,
суддів Красвітної Т.П., Халаджи О.В.
розглянувши заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №199/9473/23 за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконним рішенням, діями і бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади,-
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Дніпра від 26 лютого 2026 року справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконним рішенням, діями і бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади - передано для розгляду за підсудністю Амур-Нижньодніпровському районному суду міста Дніпра.
Не погодившись з ухвалою суду від 26 лютого 2026 року, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 квітня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено. Ухвалу Шевченківського районного суду міста Дніпра від 26 лютого 2026 року про передачу справи за підсудністю у справі №199/9473/23 - скасовано. Справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
17 липня 2026 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 подав заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просив про розподіл судових витрат за результатами розгляду його апеляційної скарги на ухвалу Шевченківського районного суду міста Дніпра від 26 лютого 2026 року про передачу справи за підсудністю.
Вивчивши заяву, матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що заява про ухвалення додаткового рішення не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Положеннями ст. ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків,спеціалістів,перекладачів,експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів,проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням,забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Дніпра від 26 лютого 2026 року справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконним рішенням, діями і бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади - передано для розгляду за підсудністю Амур-Нижньодніпровському районному суду міста Дніпра.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 квітня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено. Ухвалу Шевченківського районного суду міста Дніпра від 26 лютого 2026 року про передачу справи за підсудністю у справі №199/9473/23 - скасовано. Справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Колегія суддів звертає увагу, питання розподілу судових витрат не є вимогою позову, а розподіл судових витрат має компенсаційний характер і, певною мірою, є відповідальністю кожної зі сторін за вчинення дій, в тому числі, процесуальних, під час розгляду справи. Вирішення цього питання є обов`язком суду, яке вирішується за результатами розгляду справи в залежності від того, яке рішення приймається судом.
У випадках передачі справи для продовження розгляду розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної скарги, здійснює суд, який приймає рішення за результатами розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 19 січня 2022 року у справі №500/2632/19 дійшла висновку, що судові витрати, пов`язані з розглядом відповідної касаційної скарги, підлягають розподілу за результатами нового розгляду спору та ухвалення остаточного рішення, з урахуванням загальних правил розподілу судових витрат.
Слід зазначити, у цій справі апеляційним судом ухвалено постанову, якою направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, яка не є рішенням, прийнятим за результатами розгляду справи по суті спору на користь однієї із сторін у справі, оскільки передбачає передачу справи до суду першої інстанції для її розгляду по суті спору.
Судовий розгляд цієї справи за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконним рішенням, діями і бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, продовжується судом першої інстанції, рішення по суті у справі судом не ухвалено.
Таким чином, при ухваленні апеляційним судом судового рішення про направлення справи для продовження її розгляду до суду першої інстанції, розподіл судових витрат не здійснюється.
Така правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 540/474/19, від 20 листопада 2023 року у справі №160/14306/21, від 24 січня 2024 року у справі №520/12293/2020.
Отже, враховуючи, що суд апеляційної інстанції не приймав у цій справі рішення по суті, а направив справу для продовження її розгляду по суті до суду першої інстанції, на теперішній період часу відсутні правові підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі.
За таких обставин, враховуючи викладене, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 141, 142, 270 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №199/9473/23 за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконним рішенням, діями і бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її підписання безпосередньо до Верховного Суду.
Судді: