ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.09.2026 м. Дніпро Справа № 904/955/26
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого (судді-доповідача): Стефанів Т. В.,
суддів: Демчини Т. Ю., Кошлі А. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження
без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу
Приватного підприємства "Науково-виробничий концерн "Західний Донбас", м. Тернівка на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2026 (суддя Васильєв О. Ю., м. Дніпро) у справі № 904/955/26
за позовом Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області, м. Павлоград в інтересах держави в особі Тернівської міської ради, м. Тернівка
до Приватного підприємства "Науково-виробничий концерн "Західний Донбас", м. Тернівка
про стягнення 143 933,98 грн,
в с т а н о в и в:
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.
Керівник Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Тернівської міської рада ( позивач ) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з ПП "НВК "Західний Донбас" (відповідач ) 143 933,98 грн. (в т.ч. : 72 000,00 грн. - безпідставно збережені кошти, 60 177,27 грн. - інфляційні втрати та 11 756,71 грн. - 3 % річних ).
В обґрунтування позову прокурор посилається на те, що відповідач був зобов`язаний у 2020 звернутися до позивача із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва протягом 10 робочих днів після початку будівництва (13.05.2020), тобто до 23.05.2020 і до введення його в експлуатацію у серпні 2020 (31.08.2020) сплатити пайовий внесок. Разом з тим, пайова участь відповідачем до місцевого бюджету не сплачувалася.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2026 у справі № 904/955/26 позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
Стягнуто з Приватного підприємства "Науково-виробничий концерн "Західний Донбас" на користь Тернівської міської ради: 72 000,00 грн - пайової участі , 60 177,27 грн - інфляційних втрат та 11 756,71 грн - 3 % річних.
Стягнуто з Приватного підприємства "Науково-виробничий концерн "Західний Донбас" на користь Дніпропетровської обласної прокуратури 2 662,40 грн витрат на сплату судового збору.
Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що обов`язок замовника будівництва щодо перерахування до місцевого бюджету коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту є встановленим законом обов`язком, а не правом забудовника, який виникає безпосередньо з приписів закону незалежно від факту укладення відповідного договору.
Суд встановив, що ПП "НВК "Західний Донбас" здійснювало будівництво об`єкта "Будівництво магазину на території торгового комплексу по вул. Харківська, 26 в м. Тернівка" в період з 13.05.2020 по 31.08.2020, тобто в перехідний період дії абз. 2 п. 2 розд. ІІ Закону № 132-IX, яким на 2020 рік встановлено особливий порядок пайової участі. Оскільки будівництво розпочалося саме у 2020 році, суд дійшов висновку, що у відповідача виник обов`язок протягом 10 робочих днів після початку будівництва (тобто до 23.05.2020) звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі та сплатити її до прийняття об`єкта в експлуатацію (31.08.2020). Цього обов`язку відповідач не виконав.
Суд відхилив посилання відповідача на рішення виконавчого комітету Тернівської міської ради від 15.01.2020 № 10/0/5-20 як на підставу звільнення від сплати пайової участі, зазначену самим відповідачем у декларації про готовність об`єкта до експлуатації, оскільки обов`язок пайової участі встановлений безпосередньо законом (Законом № 132-IX), а підзаконний акт органу місцевого самоврядування не може скасовувати чи змінювати законодавчо визначений обов`язок замовника будівництва. При цьому суд врахував, що договору пайової участі між сторонами взагалі укладено не було, хоча чинне законодавство й не забороняло його укладення у 2020 році для визначення взаєморозрахунків.
З огляду на встановлений факт неналежного виконання відповідачем законодавчо визначеного обов`язку, суд визнав обґрунтованим застосування позивачем (прокурором) статті 1212 Цивільного кодексу України щодо повернення безпідставно збереженого майна, а також статті 625 Цивільного кодексу України щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних за час прострочення грошового зобов`язання.
Перевіривши наданий прокурором розрахунок позовних вимог, суд погодився з ним, визнавши його арифметично та методологічно правильним, і дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази є достатньою підставою для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись із рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2026 у справі №904/955/26, Приватне підприємство "Науково-виробничий концерн "Західний Донбас" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати дане рішення повністю та ухвалити постанову, якою у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Приватне підприємство "Науково-виробничий концерн "Західний Донбас" не погоджується з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2026 у справі № 904/955/26 та вважає його таким, що підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.
Основним доводом апеляційної скарги є неналежне визначення прокурором органу, в інтересах якого заявлено позов, та, як наслідок, відсутність належних підстав для представництва прокурором інтересів держави у цій справі.
На думку апелянта, прокурор безпідставно визначив Тернівську міську раду органом, в інтересах якого пред`явлено позов, оскільки повноваження щодо організації справляння пайової участі, її нарахування, укладення відповідних договорів, контролю за надходженням коштів та вжиття заходів щодо їх стягнення були покладені на виконавчий комітет Тернівської міської ради, який є окремою юридичною особою та має власну правосуб`єктність.
На підтвердження цього апелянт посилається, зокрема, на рішення виконавчого комітету Тернівської міської ради від 25.04.2012 № 119, яким саме виконавчий комітет був визначений органом, уповноваженим укладати договори про пайову участь. Крім того, саме виконавчий комітет видав відповідачу містобудівні умови та обмеження № 11 від 20.01.2020, а отже, був безпосередньо обізнаний щодо здійснення будівництва спірного об`єкта.
Апелянт також звертає увагу, що до початку будівництва відповідач звертався саме до виконавчого комітету Тернівської міської ради з питання необхідності сплати пайової участі. У відповідь відповідачу було повідомлено про відсутність підстав для її сплати з огляду на рішення виконавчого комітету Тернівської міської ради від 15.01.2020 № 10/0/5-20, яким було скасовано рішення від 25.04.2012 № 119.
За таких обставин апелянт вважає, що саме виконавчий комітет був органом, який володів інформацією щодо спірного будівництва та здійснював відповідні організаційні й контрольні функції у сфері пайової участі. Відтак саме його бездіяльність, на думку відповідача, мала бути встановлена прокурором як передумова для представництва інтересів держави в суді.
З цим пов`язаний і другий довід апеляційної скарги - недотримання прокурором встановленої законом процедури підтвердження підстав для представництва інтересів держави.
Апелянт зазначає, що прокурор надіслав Тернівській міській раді запити від 23.12.2025 № 63-7330ВИХ-25 та від 26.01.2026 № 63-355ВИХ-26 щодо наявності порушення інтересів держави та вжиття відповідних заходів претензійно-позовного характеру. Водночас аналогічних запитів виконавчому комітету Тернівської міської ради, який відповідач вважає безпосередньо уповноваженим органом, прокурором не направлялося.
На переконання апелянта, така обставина має істотне значення, оскільки відповідно до частин третьої, четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді лише за наявності передбачених законом підстав, зокрема у разі нездійснення або неналежного здійснення захисту таких інтересів уповноваженим органом.
Отже, на думку відповідача, для належного обґрунтування права на представництво прокурор мав установити, який саме орган є компетентним щодо захисту відповідного інтересу, повідомити саме цей орган про виявлене порушення та надати йому можливість самостійно здійснити захист своїх інтересів. Направлення відповідних запитів лише міській раді, яка, за твердженням апелянта, не здійснювала безпосереднього нарахування та стягнення пайової участі, не може свідчити про бездіяльність належного компетентного органу.
Крім того, апелянт вважає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки питанню розмежування повноважень Тернівської міської ради та її виконавчого комітету.
На думку відповідача, суд не встановив, перед яким саме органом у спірних правовідносинах відповідач мав виконати обов`язок щодо звернення для визначення розміру пайової участі, а також який саме орган був уповноважений контролювати надходження відповідних коштів до місцевого бюджету та вживати заходів щодо їх стягнення.
Апелянт наголошує, що сам факт належності відповідних коштів до доходів місцевого бюджету ще не свідчить про наявність у міської ради повноважень безпосередньо здійснювати їх нарахування та стягнення. На його переконання, необхідно розмежовувати повноваження власника та представницького органу територіальної громади щодо місцевого бюджету і конкретні виконавчі та контрольні повноваження виконавчого органу, які могли бути визначені відповідними рішеннями органів місцевого самоврядування.
Окремо відповідач посилається на те, що виконавчий комітет є окремою юридичною особою, а отже, має самостійну цивільну та процесуальну правосуб`єктність. У зв`язку з цим, на думку апелянта, висновок про те, що саме Тернівська міська рада є належним суб`єктом захисту спірного майнового інтересу, не може ґрунтуватися виключно на тому, що відповідні кошти підлягали зарахуванню до місцевого бюджету.
Таким чином, апелянт вважає, що визначення належного суб`єкта захисту інтересів держави має здійснюватися не формально за ознакою належності коштів до місцевого бюджету, а з урахуванням конкретного нормативного та локального розподілу повноважень між міською радою та її виконавчим комітетом.
У зв`язку з наведеним відповідач посилається на правові висновки Верховного Суду, відповідно до яких прокурор не може здійснювати представництво інтересів держави в особі органу, який не наділений повноваженнями щодо захисту відповідного інтересу. Зокрема, апелянт посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 та постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.08.2020 у справі № 911/2032/17.
На переконання апелянта, із зазначених правових позицій випливає, що представництво прокурором інтересів держави в особі неналежного або неповноважного органу не є лише формальним процесуальним недоліком, а має наслідком відмову у задоволенні позову, оскільки у такому випадку позов заявлено суб`єктом, який не має передбачених законом повноважень на захист відповідного інтересу.
Отже, відповідач вважає, що прокурором не доведено наявності передбачених статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" підстав для представництва інтересів держави саме в особі Тернівської міської ради, оскільки не встановлено її бездіяльності як компетентного органу та не спростовано наявності відповідних повноважень у виконавчого комітету.
Відповідач також вважає, що зазначені недоліки не можуть бути усунені шляхом розгляду спору по суті, оскільки належність позивача та наявність у прокурора повноважень на представництво інтересів держави є передумовою самого звернення до суду.
З огляду на викладене ПП "НВК "Західний Донбас" стверджує, що суд першої інстанції не встановив належним чином суб`єкта, уповноваженого на захист спірного майнового інтересу, не надав належної оцінки розподілу повноважень між Тернівською міською радою та її виконавчим комітетом і не перевірив належним чином дотримання прокурором вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 53 ГПК України.
Таким чином, апелянт вважає, що прокурором не доведено наявності законних підстав для представництва інтересів держави в особі Тернівської міської ради, а позов пред`явлено в інтересах неналежного, на думку відповідача, суб`єкта. З цих підстав ПП "НВК "Західний Донбас" просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2026 у справі № 904/955/26 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Павлоградська окружна прокуратура подала відзив на апеляційну скаргу, згідно якого заперечує проти апеляційної скарги ПП "НВК "Західний Донбас" та вважає її необґрунтованою, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, посилаючись на наступне.
Правові підстави виникнення обов`язку пайової участі визначені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" № 3038-VI. Хоча статтю 40 цього Закону виключено з 1 січня 2020 року Законом № 132-IX, прикінцевими та перехідними положеннями останнього встановлено перехідний період: замовники будівництва, яке розпочате у 2020 році, зобов`язані протягом 10 робочих днів після початку будівництва звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі (4 відсотки кошторисної вартості для нежитлових будівель), а сплатити її - до прийняття об`єкта в експлуатацію.
Оскільки ПП "НВК "Західний Донбас" розпочало будівництво магазину 13.05.2020, а ввело об`єкт в експлуатацію 31.08.2020, обов`язок звернутися із заявою про визначення розміру пайової участі виник до 23.05.2020 і мав бути виконаний до введення об`єкта в експлуатацію. Ця позиція узгоджується зі сталою практикою Верховного Суду (постанови від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21, від 13.12.2022 у справі № 910/21307/21, від 16.10.2023 у справі № 140/5484/21, від 15.08.2024 у справі № 914/2145/23), згідно з якою обов`язок сплати пайової участі, невиконаний у 2020 році, зберігається до прийняття об`єкта в експлуатацію незалежно від подальшого спливу часу - задля дотримання рівності умов між забудовниками, що розпочали будівництво до і після 01.01.2020.
Прокуратура наголошує, що відповідач жодних доказів звернення до Тернівської міської ради чи її виконавчих органів із заявою про визначення розміру пайової участі не надав, а листом № 338/0/2-26 від 06.02.2026 виконавчий комітет підтвердив відсутність такого звернення. Отже, посилання апелянта на нібито надану виконкомом відповідь про відсутність підстав для сплати не підтверджено належними доказами і спростовується офіційною інформацією самого виконкому. Це свідчить не просто про прострочення, а про умисне ухилення відповідача від виконання законодавчо визначеного обов`язку, оскільки норми права були доступними, чіткими та передбачуваними.
Посилання відповідача на рішення виконкому від 15.01.2020 № 10/0/5-20 про скасування рішення № 119 не має правового значення, оскільки обов`язок сплати пайової участі встановлений безпосередньо законом (абз. 2 п. 2 розд. ІІ Закону № 132-IX), а не рішенням органу місцевого самоврядування, а тому підзаконний акт виконкому не може скасовувати законодавчо визначений обов`язок замовника будівництва.
Оскільки кошти пайової участі не сплачено дотепер, наявні підстави для застосування ст. 1212 ЦК України (безпідставно збережене майно) та ст. 625 ЦК України, яка передбачає компенсаційне стягнення 3% річних та індексацію боргу за весь час прострочення незалежно від вини боржника - що відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі № 903/602/24.
Прокуратура заперечує довід апелянта про те, що належним позивачем мав бути виконавчий комітет, а не Тернівська міська рада, наводячи таку аргументацію.
Правовий статус міської ради.
Відповідно до ст. 143 Конституції України, ст. 172 ЦК України, ст. 10, 16 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні", територіальна громада здійснює права власності через органи місцевого самоврядування, а саме міська рада представляє територіальну громаду та управляє матеріально-фінансовою основою місцевого самоврядування, включно з доходами місцевого бюджету. Кошти пайової участі, згідно з п. 4-1 ч. 1 ст. 71 Бюджетного кодексу України, є джерелом формування бюджету розвитку місцевого бюджету - тобто безпосередньо стосуються фінансової основи, розпорядником якої є рада.
Втрата виконкомом повноважень.
Ключовим є те, що після набрання чинності Законом № 132-IX та прийняття власного рішення виконкому від 15.01.2020 № 10/0/5-20 про скасування рішення № 119, у виконавчого комітету відсутні повноваження щодо укладення договорів про пайову участь, а отже й щодо вжиття заходів із судового стягнення цих коштів як сторони зобов`язання. Таким чином, твердження апелянта про необхідність залучення виконкому як позивача суперечить фактичному стану правового регулювання, який склався саме внаслідок дій самого виконкому.
Дотримання процедури, передбаченої ст. 23 Закону "Про прокуратуру". Павлоградська окружна прокуратура на виконання вимог закону направила Тернівській міській раді запити від 23.12.2025 та 26.01.2026 щодо вжитих заходів для стягнення заборгованості; рада не вжила жодних заходів і не висловила наміру самостійно звертатися з позовом (листи від 05.01.2026 та 06.02.2026), що свідчить про усвідомлену пасивну поведінку уповноваженого суб`єкта. Прокуратура також попередньо повідомила позивача про прийняття рішення про представництво його інтересів (лист № 63-811ВИХ-26 від 20.02.2026), чим дотримано вимог абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону.
Відсутність обов`язку прокурора визначати усіх можливих органів.
Прокуратура посилається на усталену практику Верховного Суду (постанови від 19.08.2020 у справі № 923/449/18, від 25.02.2021 у справі № 912/9/20, від 18.06.2021 у справі № 927/491/19, від 05.08.2021 у справі № 911/1236/20, від 11.08.2021 у справі № 927/719/20, від 23.01.2025 у справі № 920/298/23), згідно з якою прокурор не зобов`язаний перелічувати всіх без винятку органів, уповноважених на захист інтересів держави, а достатньо довести повноваження хоча б одного з них - і саме таким органом, з огляду на його роль власника відповідного бюджету, є Тернівська міська рада.
З огляду на доведеність обов`язку відповідача сплатити пайову участь, встановлений законом (а не оспорюваним договором), відсутність доказів звернення відповідача до компетентного органу, підтверджену бездіяльність Тернівської міської ради щодо захисту цих інтересів та правомірність визначення її як позивача з дотриманням процедури ст. 23 Закону "Про прокуратуру", прокуратура просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги ПП "НВК "Західний Донбас" у повному обсязі, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2026 у справі № 904/955/26 - залишити без змін.
Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді.
Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2026 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Стефанів Т. В., судді: Кошля А. О., Демчина Т. Ю.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Науково-виробничий концерн "Західний Донбас", м. Тернівка на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2026 у справі № 904/955/26. Розгляд справи призначено у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, у період з 13.05.2020 по 31.08.2020 ПП "НВК "Західний Донбас" на підставі повідомлення про початок будівельних робіт від 18.05.2020 № ДП 061201390909 здійснено будівництво об`єкта "Будівництво магазину на території торгового комплексу по вул. Харківська, 26 в м. Тернівка Дніпропетровської області (з вулиці Курська)". Згідно з цим повідомленням заплановано будівництво об`єкта загальною площею 229,43 кв. м, з кошторисною вартістю за затвердженою проектною документацією 1 800,000 тис. грн.
На підставі поданої ПП "НВК "Західний Донбас" декларації про готовність до експлуатації об`єкта з класом наслідків СС1 Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області 31.08.2020 зареєстровано декларацію за номером ДП 101200831427 (вид будівництва - нове будівництво, код ДКБС -1230.1 "Торгові центри, універмаги, магазини"). Судом встановлено такі терміни будівництва: 13.05.2020 - дата початку будівництва, 14.07.2020 - дата завершення будівництва, 31.08.2020 - строк введення об`єкта в експлуатацію; площа забудови становила 276,4 кв. м, загальна площа - 229,43 кв. м, кошторисна вартість будівництва - 1 800,000 тис. грн, що підтверджується витягом з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.
Судом встановлено, що у поданій 31.08.2020 декларації про готовність до експлуатації об`єкта (клас наслідків СС1) підставою для звільнення від сплати пайової участі відповідачем зазначено "не сплачується згідно рішення виконкому Тернівської міської ради від 15.01.2020 № 10/0/5-20". Судом досліджено та встановлено, що зазначеним рішенням виконкому Тернівської міської ради від 15.01.2020 № 10/0/5-20, прийнятим на підставі Закону № 132-IX, скасовано рішення виконавчого комітету Тернівської міської ради № 119 від 25.04.2012 "Про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Тернівка", додатком № 1 до якого був "Порядок пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Тернівки", що визначав порядок залучення і використання пайової участі та її розміри залежно від типу об`єктів будівництва.
Судом встановлено, що зазначений об`єкт прийнято в експлуатацію без сплати ПП "НВК "Західний Донбас" коштів пайової участі у розвиток інфраструктури м. Тернівки до місцевого бюджету в будь-якому розмірі, а станом на час розгляду справи ці кошти відповідачем так і не сплачено.
Відповідач жодних доказів свого звернення до відповідного органу місцевого самоврядування протягом 10 робочих днів після початку будівництва (тобто до 23.05.2020 включно) із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва суду не надав, а такого звернення фактично здійснено не було. Крім того, судом встановлено, що між позивачем та відповідачем не укладався договір пайової участі - ні до 01.01.2020, ні у 2020 році, хоча чинне законодавство й не забороняло укладення такого договору у 2020 році для визначення взаєморозрахунків сторін.
На підставі викладеного суд встановив, що будівництво об`єкта було розпочате та завершене саме у 2020 році (в межах встановленого законом перехідного періоду), у зв`язку з чим у відповідача виник, але не був виконаний, обов`язок перерахування до місцевого бюджету коштів пайової участі до моменту прийняття об`єкта в експлуатацію, внаслідок чого право позивача - Тернівської міської ради - на отримання цих коштів є порушеним.
За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі про стягнення з Приватного підприємства "Науково-виробничий концерн "Західний Донбас" на користь позивача - Тернівської міської ради: 72 000,00 грн - пайової участі, 60 177,27 грн - інфляційних втрат та 11 756,71 грн - 3 % річних.
Оцінка аргументів учасників справи та висновків суду першої інстанції
Відповідно до частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Предметом апеляційного перегляду у цій справі є рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2026 у справі № 904/955/26, яким позов задоволено та стягнуто з Приватного підприємства «Науково-виробничий концерн «Західний Донбас» на користь Тернівської міської ради 72 000,00 грн пайової участі, 60 177,27 грн інфляційних втрат та 11 756,71 грн 3 % річних.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду та не вбачає підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Правовідносини щодо сплати пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту у спірний період регулювалися Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» з урахуванням змін, внесених Законом України від 20.09.2019 № 132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні».
Законом № 132-IX статтю 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» було виключено з 01.01.2020. Разом із тим законодавець не усунув правове регулювання питання пайової участі щодо об`єктів, будівництво яких здійснювалося у 2020 році, а передбачив спеціальний перехідний механізм.
Так, абзацом другим пункту 2 розділу ІІ Закону № 132-IX встановлено, що протягом 2020 року замовники будівництва перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти пайової участі у порядку та розмірі, визначених цим Законом. Для нежитлових будівель та споруд розмір пайової участі становив 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва. При цьому замовник був зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі, а сплата визначеної суми мала бути здійснена до прийняття об`єкта в експлуатацію.
Отже, у 2020 році законодавець не скасував обов`язок відповідного замовника будівництва зі сплати пайової участі, а лише змінив механізм його реалізації, встановивши спеціальний порядок та строки виконання такого обов`язку. При цьому підставою виникнення відповідного обов`язку був безпосередньо закон, а не укладення договору.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, будівництво об`єкта «Будівництво магазину на території торгового комплексу по вул. Харківська, 26 в м. Тернівка» розпочато 13.05.2020, тобто у період дії зазначеного перехідного механізму, а об`єкт введено в експлуатацію 31.08.2020.
Таким чином, у відповідача виник встановлений законом обов`язок протягом 10 робочих днів після початку будівництва звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі, а визначену суму сплатити до прийняття об`єкта в експлуатацію. Доказів виконання зазначеного обов`язку відповідачем матеріали справи не містять.
Відсутність договору про пайову участь не звільняє відповідача від виконання такого обов`язку, оскільки у спірний період його виникнення було обумовлено не договірними відносинами, а прямим приписом Закону № 132-IX. Відтак відсутність договору не може бути використана відповідачем як підстава для заперечення самого факту існування обов`язку зі сплати пайової участі.
Не змінює цього висновку і посилання апелянта на рішення виконавчого комітету Тернівської міської ради від 15.01.2020 № 10/0/5-20. Зазначеним рішенням орган місцевого самоврядування не був наділений повноваженнями скасовувати, змінювати чи обмежувати обов`язок, встановлений актом законодавства вищої юридичної сили. Скасування виконкомом власного локального порядку регулювання пайової участі не є тотожним скасуванню законодавчо встановленого обов`язку зі сплати відповідних коштів.
Посилання апелянта на рішення виконавчого комітету Тернівської міської ради від 25.04.2012 № 119, яким виконком визначався органом, уповноваженим укладати договори про пайову участь, також не спростовує наведеного висновку. Такі повноваження стосувалися договірного механізму пайової участі, тоді як у спірний період обов`язок відповідача виникав безпосередньо із закону. Отже, апелянт фактично ототожнює попередній локальний договірний механізм із передбаченим Законом № 132-IX порядком виконання законодавчо встановленого обов`язку, що є помилковим.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач був зобов`язаний сплатити пайову участь до прийняття об`єкта в експлуатацію, однак такого обов`язку не виконав.
Правильним є і висновок суду першої інстанції щодо застосування до спірних правовідносин статті 1212 Цивільного кодексу України.
У цій справі не заявлено вимогу про стягнення договірної заборгованості, оскільки договір про пайову участь між сторонами укладений не був. Натомість встановлено, що відповідач безпосередньо на підставі закону був зобов`язаний сплатити відповідні кошти до місцевого бюджету, однак цього не зробив, завершив будівництво та ввів об`єкт в експлуатацію.
Таким чином, відповідач фактично зберіг у себе грошові кошти, які відповідно до закону мали бути перераховані до місцевого бюджету. Така майнова вигода виникла за рахунок майнового інтересу територіальної громади та не ґрунтувалася на будь-якій належній правовій підставі, яка б звільняла відповідача від виконання законодавчо встановленого обов`язку.
Отже, у спірних правовідносинах наявні передбачені статтею 1212 ЦК України підстави для повернення безпідставно збережених коштів. Відсутність договору про пайову участь не виключає застосування зазначеної норми, оскільки підставою виникнення первісного обов`язку відповідача є безпосередньо закон.
Оскільки відповідач мав виконати грошовий обов`язок у визначений законом строк, його невиконання зумовило виникнення прострочення. За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано застосував частину другу статті 625 ЦК України та стягнув інфляційні втрати і 3 % річних.
Зазначені нарахування є правовим наслідком прострочення виконання грошового зобов`язання та мають компенсаційний характер. Для їх застосування визначальним є встановлення факту прострочення та розміру невиконаного грошового обов`язку, а не наявність вини боржника.
Суд першої інстанції перевірив наданий прокурором розрахунок позовних вимог та не встановив у ньому арифметичних чи методологічних помилок. Водночас відповідач належного контррозрахунку не подав та конкретних заперечень щодо розміру основної суми, інфляційних втрат і 3 % річних не навів.
Необґрунтованими є також доводи апеляційної скарги щодо неналежного визначення Тернівської міської ради як органу, в інтересах якого прокурором пред`явлено позов.
Апелянт фактично ототожнює повноваження щодо організації, адміністрування та контролю за бюджетними надходженнями з повноваженнями щодо судового захисту майнового інтересу територіальної громади. Проте зазначені повноваження не є тотожними за своїм змістом та правовою природою.
Предметом цього спору є захист майнового інтересу територіальної громади щодо надходження до місцевого бюджету коштів, які відповідач відповідно до закону був зобов`язаний сплатити. Саме територіальна громада є носієм відповідного майнового інтересу, а міська рада як представницький орган місцевого самоврядування здійснює представництво інтересів відповідної територіальної громади та реалізацію її майнових і фінансових інтересів.
Сам по собі факт наявності у виконавчого комітету окремих повноважень щодо організації виконання місцевого бюджету, контролю за бюджетними надходженнями, видачі містобудівних документів або укладення договорів у попередній період не свідчить про те, що саме виконком є єдиним належним суб`єктом судового захисту права територіальної громади на отримання спірних коштів.
При цьому посилання апелянта на рішення виконкому від 15.01.2020 № 10/0/5-20 не спростовує зазначеного висновку. Навпаки, цим рішенням було скасовано попередній локальний механізм договірного регулювання пайової участі, що додатково свідчить про зміну правового характеру спірних відносин після законодавчих змін. Тому попереднє визначення виконкому органом, уповноваженим укладати договори про пайову участь, не може автоматично свідчити про збереження за ним виключного права на судове стягнення коштів, обов`язок зі сплати яких виник безпосередньо із закону.
Отже, доводи апелянта щодо виконавчого комітету ґрунтуються на змішуванні різних за змістом повноважень - повноважень з адміністрування бюджетних надходжень та повноважень із захисту майнового інтересу територіальної громади в суді.
Не свідчить про відсутність підстав для прокурорського представництва і той факт, що відповідні запити були направлені саме Тернівській міській раді.
Матеріалами справи підтверджується, що Павлоградська окружна прокуратура направила Тернівській міській раді запити від 23.12.2025 № 63-7330ВИХ-25 та від 26.01.2026 № 63-355ВИХ-26, у яких повідомила про порушення інтересів держави та з`ясувала питання щодо вжиття радою заходів для їх захисту.
За результатами листування Тернівська міська рада самостійно не вжила належних заходів щодо звернення до суду з вимогою про стягнення відповідних коштів. За таких обставин прокурор мав достатні підстави для висновку про неналежне здійснення уповноваженим суб`єктом захисту відповідного інтересу та для звернення до суду в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» та статтею 53 ГПК України.
При цьому закон не покладає на прокурора обов`язку встановлювати бездіяльність кожного органу, який теоретично може бути пов`язаний із відповідними бюджетними правовідносинами. Визначальним є встановлення конкретного уповноваженого суб`єкта, який має право захищати відповідний інтерес, та його бездіяльності.
У цій справі таким суб`єктом прокурор визначив Тернівську міську раду як представницький орган відповідної територіальної громади та суб`єкта, уповноваженого здійснювати захист її майнового інтересу щодо надходження коштів до місцевого бюджету. Отже, направлення прокурором запитів саме міській раді відповідає обраному ним суб`єкту представництва та не свідчить про недотримання вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру».
Посилання апелянта на постанову Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 саме по собі також не спростовує правильності рішення суду першої інстанції.
Висновок про те, що представництво прокурором інтересів неналежного органу є підставою для відмови у позові, може бути застосований лише за умови встановлення того, що визначений прокурором орган дійсно не має повноважень на захист відповідного інтересу. У цій справі такого факту не встановлено.
Навпаки, предметом спору є захист майнового інтересу територіальної громади щодо надходження коштів до її місцевого бюджету, а Тернівська міська рада є представницьким органом відповідної територіальної громади. Тому посилання апелянта на зазначену правову позицію є безпідставним, оскільки апелянтом не доведено відсутності у Тернівської міської ради повноважень на захист відповідного майнового інтересу.
Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо неналежності Тернівської міської ради, недотримання прокурором процедури представництва та необхідності звернення саме до виконавчого комітету не спростовують висновків суду першої інстанції. Вони ґрунтуються на помилковому ототожненні повноважень виконавчого комітету щодо виконання та адміністрування місцевого бюджету з повноваженнями щодо судового захисту майнового інтересу територіальної громади.
У сукупності встановлені у справі обставини свідчать про те, що будівництво спірного об`єкта розпочато 13.05.2020, тобто в період дії спеціального перехідного механізму Закону № 132-IX; на відповідача поширювався встановлений законом обов`язок щодо сплати пайової участі; цей обов`язок виник безпосередньо із закону та не залежав від укладення договору; рішення виконавчого комітету від 15.01.2020 № 10/0/5-20 не могло звільнити відповідача від виконання законодавчо встановленого обов`язку; відповідач не сплатив належну суму пайової участі до прийняття об`єкта в експлуатацію; внаслідок цього він без достатньої правової підстави зберіг відповідні кошти; застосування статті 1212 ЦК України є належним способом захисту порушеного майнового інтересу; прострочення виконання грошового обов`язку є підставою для застосування частини другої статті 625 ЦК України; Тернівська міська рада є належним суб`єктом представництва майнового інтересу відповідної територіальної громади; прокурором дотримано передбачену законом процедуру звернення до уповноваженого суб`єкта; відповідач не спростував ані факту невиконання обов`язку зі сплати пайової участі, ані правильності визначення заявлених до стягнення сум.
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують ані встановлених судом першої інстанції фактичних обставин, ані правильності застосування ним норм матеріального та процесуального права. По суті, апелянт намагається надати іншу правову оцінку обставинам, які були належним чином досліджені та оцінені місцевим господарським судом, однак наведені ним аргументи не свідчать про неправильне вирішення спору.
За таких обставин колегія суддів не вбачає передбачених законом підстав для скасування чи зміни рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2026 у справі № 904/955/26.
Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Науково-виробничий концерн «Західний Донбас» слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2026 у справі № 904/955/26 - без змін.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами апеляційного перегляду колегія суддів встановила, що рішення суду першої інстанції як в частині визнання доведеним обов`язку відповідача сплатити пайову участь, інфляційні втрати та 3% річних, так і в частині визначення Тернівської міської ради належним позивачем - є обґрунтованим і таким, що підлягає залишенню без змін.
Судові витрати.
Відповідно до статті 129 ГПК України, у зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Науково-виробничий концерн "Західний Донбас", м. Тернівка на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2026 у справі № 904/955/26 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2026 у справі № 904/955/26 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Т. В. СТЕФАНІВ
Суддя А. О. КОШЛЯ
Суддя Т. Ю. ДЕМЧИНА