02.09.2026 Справа № 756/5259/26
Унікальний номер 756/5259/26
Номер провадження 2-з/756/136/26
УХВАЛА
про забезпечення позову
02 вересня 2026 року суддя Оболонського районного суду міста Києва Белоконна І.В., розглянувши заяву представника позивача Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» - адвоката Хуторянця Олександра Володимировича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування автомобіля,
ВСТАНОВИЛА:
У провадженні Оболонського районного суду міста Києва перебуває справа № 756/5259/26 за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування автомобіля POLESTAR POLESTAR 2, 2020 року випуску, ідентифікаційний номер кузова (VIN) НОМЕР_1 , укладеного 24.02.2026 (договір дарування № 8043/2026/5966393).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 , достеменно знаючи про наявність грошової заборгованості перед АТ «Райффайзен Банк» за кредитними зобов`язаннями та після пред`явлення до нього вимоги (позову) про стягнення заборгованості, з метою ухилення від виконання зобов`язань та унеможливлення звернення стягнення на належне йому майно здійснив відчуження спірного автомобіля на користь дружини ОСОБА_2
27.03.2026 АТ «Райффайзен Банк» звернулося до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на автомобіль. Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 07.04.2026 у задоволенні цієї заяви відмовлено з підстав недоведеності того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
За результатами повторного звернення ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 04.08.2026 вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони відчуження спірного автомобіля, який станом на 24.02.2026 є власністю ОСОБА_2 , на підставі договору дарування транспортного засобу № 8043/2026/5966393 від 24.02.2026.
Листом Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м. Києві від 25.08.2026 № 31/26 повідомлено, що станом на 10.08.2026 транспортний засіб POLESTAR POLESTAR 2, VIN НОМЕР_1 , не зареєстрований за ОСОБА_2 , оскільки 03.07.2026, тобто ще до постановлення ухвали від 04.08.2026, вказаний транспортний засіб на підставі договору дарування, укладеного в ТСЦ № 8043 РСЦ ГСЦ МВС в м. Києві, перереєстровано на нового власника. У зв`язку із цим накладення обмеження визнано регіональним сервісним центром неможливим. Дані про особу нового власника у відповіді реєстраційного органу не наведені.
У зв`язку з чим представник позивача повторно звернувся до суду із заявою забезпечення позову, в якій, з посиланням на викладені обставини, просить вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на автомобіль, який до 03.07.2026 був зареєстрований за ОСОБА_2 . Зважаючи на те, що на спірному автомобілі відсутні будь-які обмеженння вже не відповідач ОСОБА_2 , а новий власник без жодних перешкод може його відчужити до ухвалення рішення у даній справі за рахунок цього майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи, крім випадків передбачених частиною п`ятою цієї статті.
Даний спір не належить до випадків, передбачених частиною п`ятою вказаної статті, за яких таке повідомлення є обов`язковим, тому заява розглянута без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали заяви та матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Згідно з частиною другою цієї статті забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Оскільки заявлена позовна вимога про визнання недійсним договору дарування є вимогою немайнового характеру, яка не пов`язана з безпосереднім витребуванням майна на користь позивача, застосовним є саме критерій ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту порушених прав позивача, а не виконання рішення суду в частині примусового стягнення (аналогічний підхід викладено, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22).
Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
У постанові від 13.01.2020 у справі № 922/2163/17 Верховний Суд зазначив, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
На відміну від ситуації, коли заявник посилається лише на абстрактну можливість відчуження майна, у цій справі факт реалізації спірного майна (укладення 03.07.2026 нового договору дарування на нового власника) є встановленим і підтвердженим офіційною відповіддю РСЦ ГСЦ МВС в м. Києві від 25.08.2026 № 31/26, тобто є не припущенням, а доведеною обставиною. Крім того, дії ОСОБА_2 з відчуження спірного автомобіля вчинені після пред`явлення позову та вже після звернення заявника з першою заявою про забезпечення позову, що узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18.10.2022 у справі № 755/7939/21, за яким наявність судового провадження про стягнення з боржника коштів та відчуження ним належного йому майна за договором дарування є підставою для задоволення заяви про забезпечення позову у справі про визнання такого договору дарування недійсним.
Спір, що перебуває на розгляді суду, за своєю правовою природою стосується оспорювання правочину, спрямованого на уникнення боржником звернення стягнення на майно за вимогами кредитора, що є визнаною судовою практикою категорією спорів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц). Наведене свідчить про реальність та серйозність спору між сторонами.
Разом з тим щодо обраного заявником способу забезпечення позову - накладення арешту на майно (п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України) суд зазначає наступне.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України передбачено забезпечення позову шляхом накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Із матеріалів заяви та офіційної відповіді РСЦ ГСЦ МВС в м. Києві від 25.08.2026 № 31/26 достовірно встановлено, що станом на дату звернення із заявою спірний автомобіль не перебуває у власності ОСОБА_2 , а зареєстрований за новим власником, який не є учасником цієї справи.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30.07.2025 у справі № 752/22157/20, забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно допускається виключно щодо майна, яке належить відповідачу у справі; накладення арешту на майно третьої особи, яка не є стороною у справі, є неправомірним та порушує принципи цивільного судочинства.
За таких обставин застосування заходу забезпечення позову у вигляді арешту майна є неможливим та таким, що суперечитиме наведеній правовій позиції Верховного Суду, оскільки фактично призведе до обмеження права власності особи, яка не є учасником справи, без законних на те підстав.
Водночас суд враховує, що дійсною метою звернення представника позивача є не стільки арешт майна конкретної особи, скільки унеможливлення подальшого відчуження безпосередньо автомобіля POLESTAR POLESTAR 2, VIN НОМЕР_1 , до вирішення справи по суті, оскільки саме подальше відчуження цього майна невідомій особі й зумовило неможливість виконання попередньої ухвали суду.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 150 ЦПК України передбачено такий вид забезпечення позову, як заборона іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору. На відміну від арешту майна, застосування цього заходу не пов`язується з наявністю права власності конкретної особи на майно та не обмежує майнові права жодної встановленої судом особи, а спрямоване на убезпечення самого предмета спору від дій третіх осіб, зокрема органів державної реєстрації. Відповідність такого підходу вимогам процесуального закону підтверджується сталою практикою Верховного Суду щодо застосування заборони вчинення реєстраційних дій як належного заходу забезпечення позову (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.05.2023 у справі № 906/151/23, від 10.07.2025 у справі № 917/2313/24, від 22.10.2021 у справі № 922/1659/21), яка за своєю правовою суттю є застосовною за аналогією й до державної реєстрації транспортних засобів, що здійснюється органами Головного сервісного центру МВС України.
Суд також зазначає, що обраний спосіб забезпечення позову відповідає критеріям адекватності та співмірності, оскільки має безпосередній зв`язок із предметом спору (автомобілем, щодо правочину з відчуження якого виник спір), не призводить до подвійного забезпечення, не позбавляє жодну особу права володіння чи користування транспортним засобом, а обмежує виключно вчинення реєстраційних дій щодо нього до вирішення спору по суті. Наведене узгоджується з роз`ясненнями щодо адекватності та співмірності заходів забезпечення позову, викладеними, зокрема, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.03.2020 у справі № 910/7338/19.
Суд не залишає поза увагою й те, що застосування арешту майна як заходу забезпечення позову за вимогами немайнового характеру за загальним правилом визнається неспівмірним, якщо позовна вимога не пов`язана з витребуванням чи поверненням майна (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.09.2023 у справі № 924/981/22). Однак цей висновок стосується позовів, предмет яких не має безпосереднього зв`язку з конкретним індивідуально визначеним майном. У цій справі предметом спору є оспорювання правочину саме щодо конкретного індивідуально визначеного транспортного засобу, тому обраний судом захід забезпечення позову у вигляді заборони вчинення реєстраційних дій щодо предмета спору перебуває у прямому та безпосередньому зв`язку з предметом і підставою позову.
Суд вважає, що у разі невжиття заявленого заходу забезпечення позову існує реальна та обґрунтована загроза подальшого відчуження спірного транспортного засобу невстановленою особою, що остаточно унеможливить ефективний захист порушених прав позивача та зробить безпредметним самий судовий розгляд справи, тоді як обраний судом захід забезпечення позову жодним чином не порушує прав особи, за якою транспортний засіб зареєстрований на цей час, оскільки не позбавляє її права володіння та користування майном, а лише тимчасово, до вирішення спору судом, обмежує можливість вчинення реєстраційних дій щодо нього.
Відповідно до ч. 6 ст. 151 ЦПК України в заяві про забезпечення позову має бути зазначена пропозиція заявника щодо зустрічного забезпечення. Заявник просив суд не застосовувати зустрічне забезпечення. Оскільки застосування зустрічного забезпечення відповідно до ст. 154 ЦПК України є правом, а не обов`язком суду, і застосований захід забезпечення позову не покладає на невстановлену особу, за якою зареєстровано транспортний засіб, безпосередніх фінансових обтяжень чи обов`язку вчинити платежі, а лише тимчасово обмежує реєстраційні дії, підстав для покладення на заявника обов`язку надати зустрічне забезпечення суд не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 149-151, 153, 154, 157 ЦПК України, суддя
УХВАЛИЛА:
Заяву представника позивача Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» - адвоката Хуторянця Олександра Володимировича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування автомобіля - задовольнити частково.
В порядку забезпечення позову у справі № 756/5259/26 заборонити Головному сервісному центру Міністерства внутрішніх справ України, його регіональним та територіальним сервісним центрам, а також будь-яким іншим органам (особам), уповноваженим на вчинення реєстраційних дій щодо транспортних засобів в Україні, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо транспортного засобу POLESTAR POLESTAR 2, 2020 року випуску, ідентифікаційний номер кузова (VIN) НОМЕР_1 (останній відомий реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 ), а саме: державну реєстрацію переходу права власності на підставі будь-яких правочинів (купівлі-продажу, дарування, міни тощо), зняття з обліку, повторну реєстрацію, внесення змін до реєстраційних даних, видачу дублікатів реєстраційних документів на вказаний транспортний засіб, - незалежно від того, за ким на момент вчинення відповідної дії зареєстровано право власності на цей транспортний засіб, до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 756/5259/26.
У задоволенні заяви в частині накладення арешту на транспортний засіб - відмовити.
Ухвала підлягає негайному виконанню та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя І.В. Белоконна