Справа № 350/1184/26
Номер провадження 2-з/350/8/2026
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 вересня 2026 року селище Рожнятів
Суддя Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області Пулик М.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Міністерства оборони України про встановлення факту батьківства, -
установив:
У провадженні Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Міністерства оборони України про встановлення факту батьківства.
Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 24 липня 2026 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження.
03 вересня 2026 року представник позивачки - адвокат Озарків Максим Дмитрович подав до суду заяву про забезпечення позову.
В обґрунтування заяви зазначив, що предметом спору є встановлення факту батьківства померлого військовослужбовця щодо малолітньої ОСОБА_2 , що має юридичне значення для визначення належності малолітньої дитини до кола членів сім`ї загиблого військовослужбовця та, відповідно, реалізації її права на отримання належної їй частини одноразової грошової допомоги.
Заявник зазначає, що на даний час Міністерством оборони України здійснюється процедура виплати одноразової грошової допомоги членам сім`ї загиблого військовослужбовця. При цьому питання про належність малолітньої ОСОБА_2 до кола осіб, які мають право на одержання такої допомоги, безпосередньо залежить від результату розгляду цієї цивільної справи.
Також заявник посилається на наявність конфліктних відносин між позивачкою та відповідачами та вважає, що існує реальна загроза здійснення виплати одноразової грошової допомоги іншим особам до ухвалення судового рішення у цій справі, тобто до остаточного вирішення питання про наявність у малолітньої ОСОБА_2 відповідного права.
На думку заявника, у разі задоволення позову та встановлення факту батьківства невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення майнових прав малолітньої дитини, оскільки після виплати коштів іншим особам для фактичного відновлення її прав може виникнути необхідність у поверненні або перерозподілі вже виплачених коштів та зверненні до суду з іншими позовами.
У зв`язку з наведеним заявник просить забезпечити позов шляхом зобов`язання Міністерства оборони України призупинити здійснення виплати одноразової грошової допомоги відповідачам у справі №350/1184/26 до моменту набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.
Дослідивши обґрунтування поданої заяви з додатками, суд вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частинами 1 та 3 ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Статтею 13 Конвенції передбачено право кожного, чиї права та свободи, визнані в Конвенції, було порушено, на ефективний засіб юридичного захисту.
Одним із процесуальних механізмів забезпечення ефективного судового захисту є інститут забезпечення позову.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених або оспорюваних прав чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Отже, закон пов`язує можливість застосування забезпечення позову не виключно з ризиком невиконання майбутнього рішення суду, але й із необхідністю забезпечити реальний та ефективний захист або поновлення прав особи, яка звернулася до суду.
Ця обставина має істотне значення саме у цій справі, оскільки предметом позову є встановлення факту батьківства, тобто заявлена вимога безпосередньо не передбачає стягнення коштів чи передачу майна, однак наслідком встановлення відповідного юридичного факту може бути виникнення у малолітньої дитини права на одержання частини одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця.
Згідно з ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання, а також іншими заходами у випадках, передбачених законами.
Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Метою забезпечення позову є вжиття судом тимчасових заходів, спрямованих на охорону матеріально-правових інтересів особи, яка звернулася за судовим захистом, від можливих несприятливих наслідків, які можуть настати до остаточного вирішення спору, та забезпечення реальної можливості ефективного поновлення її прав у разі задоволення позову.
При цьому забезпечення позову не може бути способом попереднього вирішення спору по суті. На стадії вирішення питання про забезпечення позову суд не встановлює обґрунтованість заявленої позовної вимоги про встановлення факту батьківства та не вирішує питання про наявність у малолітньої дитини права на отримання одноразової грошової допомоги, а лише оцінює наявність передбачених процесуальним законом підстав для тимчасового збереження існуючого становища до остаточного вирішення спору.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі №914/1570/20 (провадження №12-90гс20) звернуто увагу на те, що застосування заходів забезпечення позову покликане усунути реальні ризики утруднення чи неможливості реалізації судового захисту, а необхідність їх застосування повинна випливати з об`єктивно існуючих обставин та підтверджуватися належним обґрунтуванням.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження №14-729цс19) зазначила, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття таких заходів. При цьому суд повинен пересвідчитися у наявності спору між сторонами, реальності загрози утруднення ефективного судового захисту та відповідності обраного виду забезпечення позову заявленим вимогам.
Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд повинен оцінити розумність, обґрунтованість та адекватність запропонованого заявником заходу; забезпечити збалансованість інтересів усіх учасників справи; встановити наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення та предметом позову; оцінити ймовірність істотного ускладнення ефективного захисту чи поновлення прав позивача у випадку невжиття таких заходів, а також не допустити невиправданого обмеження прав інших осіб.
Судом встановлено, що між сторонами існує спір, предметом якого є встановлення факту батьківства щодо малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Заявлена позовна вимога хоча й має немайновий характер, однак встановлення факту батьківства може мати безпосередні майнові наслідки для малолітньої дитини, зокрема впливати на визначення кола осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця, та розміру частки кожного з її отримувачів.
Отже, між предметом позову та правом малолітньої дитини, на захист якого спрямована заява про забезпечення позову, існує безпосередній правовий зв`язок.
При цьому з матеріалів поданої заяви вбачається, що процедура виплати одноразової грошової допомоги Міністерством оборони України вже здійснюється. Відтак існує об`єктивна можливість того, що до закінчення судового розгляду та остаточного вирішення питання про батьківство кошти будуть розподілені та виплачені особам, які на даний час визначені отримувачами допомоги, без урахування можливого права малолітньої ОСОБА_2 ..
Суд звертає увагу, що на цій стадії розгляду справи не вирішується питання про те, чи є малолітня ОСОБА_2 дочкою загиблого військовослужбовця та чи має вона право на відповідну частину одноразової грошової допомоги. Такі обставини підлягають встановленню під час розгляду справи по суті. Існування судового спору щодо юридичного факту, від встановлення якого залежить можливість виникнення у малолітньої дитини відповідного майнового права, за умови здійснення процедури виплати коштів до вирішення такого спору, створює необхідність забезпечення можливості ефективного захисту прав дитини у майбутньому.
У разі якщо до набрання законної сили рішенням у цій справі вся сума одноразової грошової допомоги буде остаточно розподілена та виплачена іншим особам, а позов про встановлення факту батьківства у подальшому буде задоволено, саме по собі судове рішення про встановлення юридичного факту не забезпечить автоматичного поновлення майнового права малолітньої дитини.
За таких обставин для реалізації належного їй права може виникнути необхідність у перегляді здійсненого розподілу допомоги, поверненні вже виплачених іншим особам коштів, їх подальшому перерозподілі, а також зверненні до суду з новими позовами.
Тобто невжиття заходів забезпечення позову потенційно створює ситуацію, за якої навіть у випадку задоволення позовних вимог ефективне поновлення майнових прав малолітньої дитини буде істотно ускладнене та вимагатиме вчинення додаткових юридичних і процесуальних дій.
При цьому суд особливо враховує, що позов поданий не для захисту виключно майнових інтересів повнолітньої особи, а в інтересах малолітньої дитини, яка самостійно не може реалізувати та захистити належні їй права.
Відповідно до ч. 7 ст. 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з ч. 8 ст. 7 Сімейного кодексу України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Отже, вирішуючи питання про необхідність тимчасового забезпечення позову, суд повинен враховувати не лише інтереси інших можливих отримувачів одноразової грошової допомоги, але й необхідність недопущення ситуації, за якої до завершення судового розгляду можуть бути фактично вичерпані майнові наслідки юридичного факту, щодо встановлення якого заявлено позов в інтересах малолітньої дитини.
Разом з тим забезпечення найкращих інтересів дитини не звільняє суд від обов`язку дотримуватися принципу співмірності та забезпечувати справедливий баланс між правами всіх учасників правовідносин.
Заявник просить зобов`язати Міністерство оборони України повністю призупинити здійснення виплати одноразової грошової допомоги відповідачам у справі №350/1184/26 до набрання законної сили судовим рішенням.
Суд вважає такий спосіб забезпечення позову надмірним у заявленому обсязі.
Повне зупинення виплати одноразової грошової допомоги всім іншим особам фактично означало б обмеження можливості реалізації ними своїх прав у повному обсязі на весь період судового розгляду, хоча предметом судового захисту в цій справі є можливе право малолітньої ОСОБА_2 лише на відповідну частку такої допомоги.
При цьому заявником не наведено обставин, які б свідчили про необхідність блокування виплати тієї частини допомоги, яка за будь-якого результату розгляду цієї справи не може належати малолітній ОСОБА_2 .
Тому застосування заходу забезпечення позову в обсязі, запропонованому заявником, не повною мірою відповідало б вимозі співмірності, передбаченій ч. 3 ст. 150 ЦПК України.
Водночас сама по собі надмірність запропонованого заявником обсягу обмеження не усуває встановленої судом необхідності забезпечити збереження тієї частини одноразової грошової допомоги, на яку у разі задоволення позову може виникнути право у малолітньої ОСОБА_2 .
Отже, суд вважає, що належним, достатнім та співмірним заходом забезпечення позову в цій справі є заборона Міністерству оборони України до набрання законної сили судовим рішенням у справі №350/1184/26 здійснювати виплату тієї частини одноразової грошової допомоги, яка у разі встановлення факту батьківства щодо малолітньої ОСОБА_2 належала б їй відповідно до законодавства.
Такий захід забезпечення позову не передбачає повного припинення процедури призначення чи виплати одноразової грошової допомоги іншим особам та не позбавляє їх можливості отримати ту її частину, право на яку не залежить від результату розгляду цієї цивільної справи.
За таких обставин суд приходить до висновку, що між запропонованим судом заходом забезпечення позову та предметом заявлених вимог існує безпосередній зв`язок, такий захід є необхідним, адекватним та співмірним, забезпечує баланс інтересів учасників справи і водночас гарантує збереження можливості ефективного захисту прав та законних інтересів малолітньої дитини у випадку задоволення позову.
Підстав для застосування зустрічного забезпечення, передбачених ст. 154 ЦПК України, судом не встановлено.
Керуючись ст.ст. 149-154, 157, 260, 353, 354 ЦПК України, суддя, -
постановив:
Заяву ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Міністерства оборони України про встановлення факту батьківства - задовольнити частково.
Заборонити Міністерству оборони України до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі №350/1184/26 здійснювати виплату частини одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця, яка у разі встановлення факту його батьківства щодо малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , належала б їй відповідно до законодавства.
Копію ухвали негайно направити до Міністерства оборони України для виконання, а учасникам справи - для відома.
Ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.
Суддя