Р I Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02.09.2026
м. Лозова Харківської області
Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі:
головуючого - Харабадзе К.Ш.,
за участю секретаря - Колісник О.О.,
Справа № 629/6116/26
Номер провадження 2/629/2392/26
позивач - ОСОБА_1
відповідач - Лозівська міська рада Харківської області
третя особа - Комунальне підприємство «Житлова управляюча компанія» Лозівської міської ради Харківської області
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу про визнання права власності на житловий будинок за набувальною власністю
у с т а н о в и в :
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання права власності за набувальною давністю, в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що з 1962 року він проживає як член сім`ї - його батька ОСОБА_2 працівника Лозівського автомобільного парку, у житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 . З цього періоду позивач відкрито, добросовісно та безперервно володіє та користуюся житловим будинком. Відповідно до реєстраційного посвідчення на домоволодіння від 13 січня 1962 року право власності на вказаний житловий будинок було зареєстровано за Лозівським автомобільним парком. Згідно довідки КП «Житлова управляюча компанія» Лозівської міської ради Харківської області від 23 жовтня 2024 року № 793, станом на 2013 рік житловий будинок був зареєстрований за Лозівським автомобільним парком. Відповідно до архівної довідки начальника архівного відділу Лозівської міської ради від 20.05.2026 № 16-55/264 Лозівський автомобільний парк з 04 листопада 1966 року перейменований у Лозівське автотранспортне підприємство № 20341 згідно з наказам Міністерства автомобільного транспорту та шосейних доріг УРСР № 232 від 14 квітня 1966 року та Харківського виробничого тресту автотранспорту № 144 від 04 травня 1966 року «Про перейменування автогосподарств». Лозівське автотранспортне підприємство № 20341 з 17 липня 1988 року перейменовано у Лозівське автотранспортне підприємство № 16347 згідно з наказом № 3 Міністерства транспорту УРСР від 27 липня 1988 року. Лозівське автотранспортне підприємство № 16347 3 16 листопада 1995 року реорганізовано у Відкрите акціонерне товариство «Лозівське автотранспортне підприємство № 16347» на підставі наказу Регіонального відділення фонду державного жавного майна від 16 листопада 1995 року № 1186-П. Згідно з Витягом з ЄДРПОУ станом на 14.05.2026 діяльність ВАТ «Лозівське автотранспортне підприємство 16347» припинена, про що 04.07.2005 зроблено запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань. Після припинення діяльності та ліквідації ВАТ «Лозівське автотранспортне підприємство 16347» повноваження власника щодо спірного житлового будинку фактично ніким не здійснюються. Будинок залишився без належного управління. Окрім позивача жодна особа не несла витрат на його утримання, не здійснювала ремонт, не сплачувала комунальні послуги, не пред`являла претензій щодо користування будинком. Повернення житлового будинку ніхто не вимагав. Протягом усього часу проживання позивача відкрито користуюся будинком як власним, постійно проживає у ньому, підтримує будинок у належному технічному стані, здійснює поточні та капітальні ремонти, сплачує комунальні платежі, несе всі витрати, пов`язані з утриманням будинку, користується домоволодінням безперервно понад десять років. Також згідно з наявними відомостями спірний житловий будинок не належить до об`єктів комунальної власності Лозівської міської ради, не є державною власністю, а також не перебуває на балансі будь-якого державного чи комунального підприємства, установи або організації. Жодним органом державної влади чи місцевого самоврядування не здійснюються повноваження власника щодо спірного майна, що свідчить про фактичну відсутність особи, яка реалізовує права власника на зазначений житловий будинок. Інший спосіб оформлення права власності на спірний житловий будинок відсутній. На підставі вищевикладеного, просить визнати право власності за набувальною давністю на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Представник третьої особи Комунального підприємство «Житлова управляюча компанія» Лозівської міської ради Харківської області в наданих письмових поясненнях зазначила, що згідно архівних реєстраційних матеріалів Комунального підприємство «Житлова управляюча компанія» Лозівської міської ради Харківської області серед зареєстрованих будинків (квартир) в місті Лозова та Лозівському районі, станом на 01.01.2013 року житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_2 оформлений та зареєстрований за Лозівським автомобільним парком на підставі Реєстраційного посвідчення домоволодіння, яке належить державним, кооперативним і громадським установам, підприємствам і організаціям, виданого Лозівським бюро технічної інвентаризації 13 січня 1962 року згідно Рішення виконкому Лозівської міської Ради депутатів трудящих Харківської області від 07 квітня 1958 року за №248. року. Запис у реєстровій книзі Лозівського БТІ №1-12, реєстровий №12 від 13 січня 1962 року. Інформація стосовно накладання арешту чи заборони відчуження вищевказаного нерухомого майна в архіві КП «ЖУК» відсутня.
Представник відповідача Лозівської міської рада Харківської області у судове засідання не з`явилась, просила розгляд справи проводити за її відсутності за наявними в матеріалах справи документами.
Представник третьої особи Комунального підприємство «Житлова управляюча компанія» Лозівської міської ради Харківської області у судове засідання не з`явилась, просила розгляд справи проводити за її відсутності, щодо задоволення позовних вимог не заперечує.
Позивач в судовому засіданні на задоволенні позовних вимог наполягав у повному обсязі, зазначив, що будинок було надано його батькові ОСОБА_2 , який був працівником Лозівського автомобільного парку, на підставі ордеру, копія якого не зберіглася.
Суд, дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, доходить до такого.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Судом встановлено, що домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 в цілому зареєстровано за Лозівським автомобільним парком на підставі Рішення виконкому Лозівської міської Ради депутатів трудящих від 17.04.1958 № 248, що підтверджується реєстраційним посвідченням на домоволодіння, яке належить державним, кооперативним і громадським установам, підприємствам і організаціям /а.с. 6/.
Відповідно до архівного витягу № 16-55/654 від 23.10.2024, Рішенням виконавчого комітету Лозівської міської Ради депутатів трудящих від 06.12.1961 № 10/607, в зв`язку з тим, що вулиця Сталіна була перейменована на вулицю Московську і раніше це найменування передбачалось проектуємій вулиці в Південній частині міста - іменувати проектуєму вилицю Правди /а.с. 24/.
Згідно архівного витягу № 16-55/655 від 23.10.2024, Рішенням виконавчого комітету Лозівської міської Ради депутатів трудящих від 10.01.1962 № 6/28 було затверджено акт комісії прийняття в експлуатацію індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_3 , будинок прийнято в експлуатацію і доручено БТІ провести правову реєстрацію /а.с. 22/.
Як вбачається з довідки № 793 від 23.10.2024 КП «Житлова управляюча компанія» Лозівської міської ради Харківської області, згідно архівних реєстраційних матеріалів підприємства, серед зареєстрованих будинків (квартир) в місті Лозова та Лозівському районі, станом на 01.01.2013 року житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_2 оформлений та зареєстрований за Лозівським автомобільним парком на підставі Реєстраційного посвідчення домоволодіння, яке належить державним, кооперативним і громадським установам, підприємствам і організаціям, виданого Лозівським бюро технічної інвентаризації 13 січня 1962 року згідно Рішення виконкому Лозівської міської Ради депутатів трудящих Харківської області від 07 квітня 1958 року за №248. року. Запис у реєстровій книзі Лозівського БТІ №1-12, реєстровий №12 від 13 січня 1962 року. Інформація стосовно накладання арешту чи заборони відчуження вищевказаного нерухомого майна в архіві КП «ЖУК» відсутня /а.с. 23/.
Як вбачається з архівної довідки № 16-55/264 від 20.05.2026, Лозівський автомобільний парк з 04.11.1966 перейменований у Лозівське автотранспортне підприємство № 20341 згідно з наказом Міністерства автомобільного транспорту та шосейних доріг УРСР № 232 від 14.04.1966 та Харківського виробничого тресту автотранспорту № 144 від 04.05.1966 «Про перейменування автогосподарств». Лозівське автотранспортне підприємство № 20341 з 17.07.1988 перейменовано у Лозівське автотранспортне підприємство № 16347 згідно з наказом № 3 Міністерства транспорту УРСР від 27.07.1988. Лозівське автотранспортне підприємство № 16347 з 16.11.1995 реорганізовае у Відкрите акціонерне товариство «Лозівське автотранспортне підприємство № 16347» на підставі наказу Регіонального відділення фонду державного майна від 16.11.1995 № 1186-п. /а.с. 11/.
Згідно листа Виконавчого комітету № С-896 від 09.06.2026, за інформацією наданою КП «Житлова управляюча компанія» Лозівської міської ради Харківської області, згідно архівних реєстраційних матеріалів підприємства, будинок за адресою: АДРЕСА_1 , оформлений та зареєстрований за Лозівським автомобільним парком на підставі Реєстраційного посвідчення домоволодіння, яке належить державним, кооперативним і громадським установам, підприємствам і організаціям, виданого Лозівським бюро технічної інвентаризації 13 січня 1962 року згідно Рішення виконкому Лозівської міської Ради депутатів трудящих Харківської області від 07 квітня 1958 року за №248. року. Будинок за вищевказаною адресою у комунальній власності Лозівської міської територіальної громади та на балансі структурних підрозділів не перебуває /а.с. 12
Як вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємств та громадських формувань, станом на 14.05.2026 діяльність Відкритого акціонерного товариства «Лозівське автотранспортне підприємство - 16347» припинена /а.с. 16-17/.
Відповідно до довідки відділу з питань діловодства, організаційного забезпечення та звернень громадян Виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області від 20.10.2015, ОСОБА_1 , 1953 року народження, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_4 /а.с. 13/.
Згідно довідки, складеної громадянами ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 16.11.2015, ОСОБА_1 з 23.02.88 проживає за адресою: АДРЕСА_5 . Відкрито користується житловим будинком та земельною ділянкою за вказаною адресою. Проводив за власні кошти всі види ремонту будинку та доглядав за прибудинковою територією. Інших власників вказаного житлового будинку не було. Інформація на цей час з інших власників будинку відсутня /а.с. 21/.
Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Частиною 1 статті 344 ЦК України передбачено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду /ч. 4 ст. 344 ЦК України/.
Умовами набуття права власності за набувальною давністю на підставі статті 344 ЦК України є: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна (нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери) право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду.
За змістом ч. 1 ст. 344 ЦК України добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності (аналогічний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду України у Постанові 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17, п.66-67).
За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.
Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 Цивільного кодексу України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.
Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.
Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.
Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.
Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.
Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у Цивільному кодексі України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.
Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.
Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.
У постанові від 01 серпня 2018 року у справі № 201/12550/16-ц (провадження № 61-19156св18) Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. За висновком Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.
Задоволення судом вимог про визнання за володільцем права власності на майно на підставі статті 334 ЦК України можливо лише за наявності необхідних умов: добросовісності заволодіння, відкритості, безперервності, безтитульності володіння.
Володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.
Встановлюючи, чи є володіння добросовісним, насамперед слід встановити, що володілець не знав і не міг знати про те, що володіє чужою річчю, тобто обставини, у зв`язку з якими виникло володіння чужою річчю, не давали найменшого сумніву щодо правомірності набуття майна.
При вирішенні питання щодо правомірності набуття права власності суд повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб, позивач набув чи має намір набути право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному законом.
Недоведеність позивачем однієї з обставин, передбачених ч. 1 ст. 344 ЦК України, унеможливлює задоволення позову про визнання права на майно набувальною давністю.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати касаційного цивільного суду від 28 квітня 2020 року у справі № 552/1354/18 вказано: «Володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.
За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.
Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.
Судом встановлено, та підтверджується позивачем, Лозівському автомобільному парку належав будинок за адресою: АДРЕСА_1 , отже позивач знав хто був власником майна на момент його заволодінням.
Позивач вказує, що спірний будинок було надано його батькові ОСОБА_2 , який був працівником Лозівського автомобільного парку, на підставі ордеру. Він, як член сім`ї ОСОБА_2 , з 1962 поживає у вказаному будинку.
Отже, позивач користується спірним приміщенням в силу певного титулу - будинок було надано його батькові ОСОБА_2 , який був працівником Лозівського автомобільного парку, на підставі ордеру, та він, як член сім`ї ОСОБА_2 , з 1962 проживає у вказаному будинку, тобто позивачу весь цей час був відомий характер користування цим майном. Про факт найму позивачем будинку також свідчать вчинені ними дії: реєстрація місця проживання за даною адресою, відкриття особових рахунків.
Зі змісту висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 (провадження № 12-291гс18), а також у постанові від 1 серпня 2018 року у справі № 201/12550/16-ц (провадження № 61-19156св18) Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вбачається, що при вирішенні спорів, пов`язаних з набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, правомірність набуття права власності на майно, добросовісності та безтитульності, безперервності володіння ним без правової підстави.
Наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.
Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Отже, при зверненні до суду з вимогами про визнання за набувальною давністю права власності на нерухоме майно позивачем має бути доведено факт існування такого нерухомого майна, відкритість та безперервність володіння ним без правової підстави; добросовісність заволодіння майном; факт володіння спірним майном протягом строку, який складає не менше 10 років.
Володіння без правової підстави - це фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку законну підставу володіння чужим майном.
Позивач, стверджуючи, що він добросовісно заволодів будинком, в якому проживав, неправильно розуміє добросовісність, яка є кваліфікуючою ознакою для визнання за ним права власності за набувальною давністю. Поняття добросовісності набувача полягає в тому, що набувач майна не знав і не міг знати, хто є дійсним власником майна. Позивачу було відомо, що будинок належав Лозівському автомобільному парку.
Посилання позивача на те, що він відкрито і безперервно володіє будинком, розташованою за адресою АДРЕСА_1 , ніякого правового значення у даному випадку не мають.
Факт користування житлом, його утримання, проведення ремонтів та оплата комунальних послуг не є підставою для набуття права власності на таке житло за набувальною давністю.
Інших доказів згідно вимог ст.ст. 76-81 ЦПК України, які б свідчили про обґрунтованість позовних вимог, позивачами суду надано не було.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення його позовних вимог, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, оскільки не ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах у справі, які доводять добросовісність набуття ним спірного майна, як необхідної обставини для визнання за ним права власності за набувальною давністю, а тому суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.
Судові витрати суд розподіляє відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 81, 89, 259, 264, 265,268 ЦПК України, суд
у х в а л и в :
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Лозівська міська рада Харківської області, третя особа - Комунальне підприємство «Житлова управляюча компанія» Лозівської міської ради Харківської області про визнання права власності на житловий будинок за набувальною власністю - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 2932 гривні 34 копійки.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду . Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1
відповідач - Лозівська міська рада Харківської області, код ЄДРПОУ 06716633, місцезнаходження за адресою: м. Лозова Харківської області, вул. Ярослава Мудрого, буд. 1
третя особа - Комунальне підприємство «Житлова управляюча компанія» Лозівської міської ради Харківської області, код ЄДРПОУ 37556917, місцезнаходження за адресою: м. Лозова Харківської області, м-н 1, буд. 17
Повний текст рішення буде виготовлено 03.09.2026
Суддя: Карина ХАРАБАДЗЕ