Справа № 344/22914/25
Провадження № 22-ц/4808/1518/26
Головуючий у 1 інстанції Бородовський С. О.
Суддя-доповідач Мальцева Є.Є.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 вересня 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Мальцевої Є.Є.,
суддів: Девляшевського В.А., Василишин Л.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Калинюка Романа Степановича на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28 травня 2026 року, ухвалене судом у складі головуючого судді Бородовського С.О. у м. Івано-Франківськ, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
у с т а н о в и в:
19 грудня 205 року представник позивача звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 , що 15.03.2021 року між АТ «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 було укладено Заяву-Договір № TDB.2021.0991.6584 про приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank (Кредитний договір), який складається з публічної частини договору, яким є Договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank з додатками, розміщений у місці інформування Клієнта та на сайті АТ «МЕГАБАНК»: www.megabank.ua та в мережі інтернет www.todobank.com (далі - Договір), та індивідуальної частини, якою є вказана Заява - Договір. На поточний рахунок у гривні Банк надав Клієнту кредит, встановивши Доступний ліміт кредитної лінії у межах Максимального ліміту кредитної лінії, що встановлений у п.4. розділу «Запевнення та умови» Кредитного договору. Спосіб надання кредиту - шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії на поточному рахунку Клієнта (п. 3 Паспорту споживчого кредиту). Банк може надавати Клієнту кредит шляхом сплати з карткового рахунку платежів Клієнта, здійснення його розрахункових операцій та видачі йому готівки на суму, що перевищує залишок на цьому рахунку, але в межах доступного ліміту кредитної лінії (п. 4 розділу «Запевнення та умови» Кредитного договору). Крім того, у індивідуальній та публічній частинах Кредитного договору сторони погодили всі істотні умови, що є необхідними для цього виду договорів. У тому числі, у п.4 розділу «Запевнення та умови» Кредитного договору, сторони узгодили конкретні умови, на яких відбувалось кредитне обслуговування банком рахунку клієнта, зокрема: розмір ліміту кредитної лінії; тип та розмір процентної ставки за користування Кредитом, зокрема на пільговий період (у разі його наявності); розмір обов`язкового мінімального платежу; строк сплати обов`язкового мінімального платежу; орієнтовну реальну річну процентну ставку та орієнтовану загальну вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом.
Однак, свої зобов`язання за Кредитним договором щодо повернення заборгованості та сплаті відсотків за користування кредитною лінією відповідач не виконав. Згідно з виписок по рахунку позичальника станом на 03.09.2024 року у позичальника сформувалась заборгованість перед банком, що складається із заборгованості за кредитом (в тому числі прострочена) 9 999,23 гривень; заборгованості по сплаті відсотків (в тому числі прострочена) 24 924,08 гривень.
03.09.2024 року відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024 року, між АТ «МЕГАБАНК» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» був укладений Договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги. ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» 27.12.2024 року уклало з ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» Договір № 1/12 про відступлення прав вимоги. Всі нарахування, що відбувались до дати отримання ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС», а в подальшому - ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ», права грошової вимоги, здійснювались безпосередньо AT «МЕГАБАНК» станом на день відступлення права вимоги - 03.09.2024 року. У свою чергу, ні ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС», ні ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» не здійснювало жодних додаткових нарахувань, умови Кредитного договору в односторонньому порядку не змінювало. Розмір заборгованості Боржника/Відповідача підтверджується довідкою та виписками по особових рахунках позичальника.
Просив стягнути заборгованість перед банком у загальному розмірі 34923,31, що складається із заборгованості за кредитом (в тому числі прострочена) 9 999,23 гривень; заборгованості по сплаті відсотків (в тому числі прострочена) 24 924,08 гривень. А також судові витрат, що складаються з судового збору у сумі 2422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у сумі 11200,00 грн.
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області позов задовольнив частково: стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» суму заборгованості за кредитним договором №TDB.2021.0991.6584 від 15.03.2021 в розмірі 34 923,31 гривень, що складається з заборгованості за кредитом - 9 999,23 грн; заборгованості по сплаті відсотків - 24 924,08 грн, судовий збір у розмірі 2422, 40 грн та 3500 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Не погоджуючись із таким рішенням, представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Калинюк Р.С. звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, вважає, що суд першої інстанції безпідставно не застосував до спірних правовідносин пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей».
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідач ОСОБА_1 , з 20.07.2022 року по 16.01.2026 року проходив військову службу (був призваний на військову службу під час мобілізації на особливий період) у військовій частині НОМЕР_1 . Таким чином, у період дії нарахування відсотків та виконання умов кредитного договору відповідач мав статус військовослужбовця Збройних Сил України, на нього поширюються пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей», тобто до відповідача не може застосовуватись відповідальність у виді штрафних санкцій та пені за невиконання зобов`язань за користування кредитом, а також відсутній обов`язок щодо сплати процентів за користування кредитом.
Вказує, що довідка-розрахунок заборгованості (яка по своїй правовій суті не може бути прийнята до розгляду та врахована при вирішенні спору, оскільки з її змісту не вбачається, яким чином Банк здійснив нарахування заборгованості), на яку посилається суд першої інстанції складена станом на 03.09.2024 року, тобто за період, який охоплює проходження відповідачем військової служби у Збройних Силах України. Враховуючи наведені обставини та наведені положення законодавства, вважає, що відповідачу, як військовослужбовцю, гарантоване законом надання відповідних пільг.
Щодо вимоги про стягнення судових витрат та витрат на правничу допомогу вказує, що суд може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Враховуючи фактичні обставин справи просить витрати, пов`язані з розглядом справи зменшити, до суми що не перевищує 10% суми задоволених позовних вимог.
Просить рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28 травня 2026 року скасувати, ухвалити нове рішенням, яким стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором №TDB.2021.0991.6584 від 15.03.2021 в розмірі 9 999,23 гривень, що складається із заборгованості за кредитом, а в решті позову - відмовити. Розподіл судових витрат здійснити пропорційно до задоволених позовних вимог.
Позивач не скористався своїм правом подання відзиву на апеляційну скаргу, що за положеннями ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Із матеріалів справи вбачається, що ціна позову в даній справі є менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328 x 30 = 99 840 грн), тому справа відноситься до категорії малозначних справ в силу вимог закону.
Згідно ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.
Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
Виходячи із засад диспозитивності, апеляційний суд не перевіряє рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту.
Відповідач оскаржує рішення суду тільки в частині стягнення заборгованість за несплаченими процентами за користування кредитом, яке і підлягає перегляду в апеляційному порядку.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.
Судом встановлено, що 15.03.2021 року між АТ «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 було укладено Заяву-Договір № TDB.2021.0991.6584 про приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank, який складається з публічної частини договору, яким є Договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank з додатками, розміщений у місці інформування Клієнта та на сайті АТ «МЕГАБАНК»: www.megabank.ua та в мережі інтернет www.todobank.com, та індивідуальної частини, якою є вказана Заява - Договір.
Сторони погодили і Клієнт своїм підписом підтвердив, що ця Заява - Договір, Договір з Додатками (в тому числі, Тарифи, тощо) у сукупності складають єдиний Договір, істотні умови якого можуть міститися як у цьому тексті так i в інших частинах Договору (пп. 1 п. 7 розділу «Запевнення та умови» Кредитного договору).
Також Клієнт своїм підписом підтвердив, що з усіма умовами Договору (з урахуванням публічної частини Договору, яка розміщена на офіційному сайті Банку www.megabank.ua та/або в мережі інтернет www.todobank.com.ua, та/або у відділеннях Банку, Тарифів, тощо), ознайомлений і згодний (пп. 3 п. 7 розділу «Запевнення та умови» Кредитного договору).
За умовами п. 6 розділу «Запевнення та умови» Кредитного договору, він набирає чинності з моменту підписання Заяви - Договору та діє протягом 3 (трьох) років. Якщо за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії цього Договору жодна із Сторін не заявить про його розірвання, цей Договір вважається продовженим на той же строк та на тих же умовах. Кількість таких пролонгацій Договору є необмежною.
Відповідно до п. 2 розділу «Запевнення та умови» Кредитного договору, Банк на підставі отриманої від Клієнта заяви, відкрив Клієнту поточний рахунок у гривні, що обслуговується за дебетово-кредитною схемою, та Поточні рахунки у доларах США та у Євро, що обслуговуються за дебетовою схемою, та видав платіжну картку міжнародної платіжної системи. Факт отримання Клієнтом картки та її номер зафіксовано зазначено у заключному розділі Кредитного договору (реквізити та підписи сторін).
На Поточний рахунок у гривні Банк надав Клієнту кредит, встановивши Доступний ліміт кредитної лінії у межах Максимального ліміту кредитної лінії, що встановлений у п.4. розділу «Запевнення та умови» Кредитного договору.
03.09.2024 року відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024 року, між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» (Новий кредитор) був укладений Договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги.
ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» є фінансовою установою та має діючу ліцензію для здійснення діяльності з надання фінансових послуг, зокрема з надання послуг з факторингу, від 14.03.2024 року.
Пунктом 2 Договору № GL1N426240 передбачено, що після набуття Новим кредитором Прав вимоги, Новий кредитор має право на власний розсуд відступати (продавати, здійснювати наступне відступлення) такі Права вимоги повністю або в частині третім особам в порядку, встановленому чинним законодавством України.
Користуючись даним правом Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» (Первісний кредитор) 27.12.2024 року уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» (Новий кредитор) Договір № 1/12 про відступлення прав вимоги.
Згідно з розрахунком заборгованості Відповідача - боржника за Кредитним договором № TDB.2021.0991.6584 від 15.03.2021 року, сформованої АТ «МЕГАБАНК» станом на 03.09.2024 року (дата укладання Договору № GL1N426240 про відступлення прав вимоги) заборгованість Боржника/Відповідача становить: заборгованость за кредитом (в тому числі прострочена) 9 999,23 гривень; заборгованість по сплаті відсотків (в тому числі прострочена) 24 924,08 гривень.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що положення п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не підлягають застосуванню до спірних відносин, оскільки відповідач не перебував на військовій службі під час строку дії кредитного договору, розрахунку на спростування заборгованості чи докази, які б спростовували підстави нарахування заборгованості за відсотками відповідач не надав.
У даній справі рішення суду оскаржується виключно в частині стягнення нарахованих відсотків за користування кредитом у розмірі 24 924,08 грн, тому в іншій частині судове рішення не переглядається.
Апеляційний суд, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дійшов такого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.
У постанові Верховного Суду від 15.07.2020 у справі №199/3051/14 викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21.08.2014 №322/2/7142.
Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг з наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.
На підтвердження того, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем і на нього поширюються положення ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», останній подав до суду першої інстанції копію посвідчення офіцера НОМЕР_2 та витяг з наказу № 17 від 16.01.2026, з яких вбачається, що відповідач з 20.07.2022 року по 16.01.2026 року проходив військову службу (був призваний на військову службу під час мобілізації на особливий період) у військовій частині НОМЕР_1 (а. с. 107-112).
З розрахунку заборгованості за кредитним договором від 15.03.2021 № TDB.2021.0991.6584 вбачається, що заборгованість за відсотками нараховувалася за період з 31.05.2021 по 02.09.2024.
ОСОБА_1 був призваний на військову службу за призовом під час мобілізації з 20.07.2022, тому саме із зазначеної дати на нього розповсюджуються положення ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Таким чином, за період з 31.05.2021 по 19.07.2022 включно відповідачу правомірно були нараховані відсотки за користування кредитом у сумі 4979,00 грн станом на 19.07.2022 року, яка розрахована колегією суддів на підставі виписки по особовому рахунку (а.с.42-50), в якій визначені суми відсотків за кожний день користування кредитом.
За наявності позову про стягнення боргу за кредитним договором суди повинні самостійно здійснювати перерахунок кредитної заборгованості з огляду на поширення на позичальника пільг, передбачених пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (зменшити визначений банком обсяг заборгованості за тілом кредиту на суми зарахованих платежів на погашення штрафних санкцій, пені та процентів за користування кредитом). Даний висновок щодо застосування відповідних норм права висловлено у постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року по справі №642/548/21.
З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача нарахованих відсотків за кредитним договором за період з 20.07.2022 року задоволенню не підлягають, оскільки відповідач як військовослужбовець підпадає під дію п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та звільняється від сплати процентів в особливий період.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач проходить військову службу під час мобілізації, у зв`язку з чим відповідно до вимог чинного законодавства він звільняється від сплати процентів за користування кредитом, знайшли своє підтвердження в частині визнання неправомірною нарахованої суми відсотків за період з 20.07.2022 року по 02.09.2024 року.
Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 24 924,08 грн, тому рішення суду першої інстанції підлягає зміні в оскарженій частині, а апеляційна скарга частковому задоволенню.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п. 1 - 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин рішення суду першої інстанції необхідно змінити в частині стягнення прострочених відсотків за користування кредитом та стягнути на користь товариства заборгованість 14978, 23 грн за кредитним договором, з яких: 9 999,23 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 4979,00 гривень - заборгованість за відсотками за період з з 31.05.2021 по 19.07.2022 включно.
Відповідно до ч. 1, 13 ЦПК України пропорційно задоволеним вимогам (42,9%) необхідно стягнути з відповідача на користь позивача 1039 грн 21 коп судового збору, сплаченого в суді першої інстанції.
В апеляційному порядку рішення оскаржувалося лише в частині стягнення нарахованих відсотків. Апеляційну скаргу було задоволено на 80%, тому пропорційно задоволеним апеляційним вимогам з позивача на користь відповідача потрібно стягнути 2075 грн 20 коп судового збору, сплаченого в апеляційному суді.
Згідно з ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у суді першої інстанції позивач просив стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 11200,00 грн. За наслідками розгляду позову суд першої інстанції ухвалив рішення, яким вказані витрати зменшив та стягнув з відповідача на користь позивача суму у розмірі 3 500,00грн.
Позивач рішення суду першої інстанції в частині зменшення та розподілу судових витрат в апеляційному порядку не оскаржував.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки за результатами апеляційного перегляду рішення суду в оскарженій частині підлягає зміні, а розмір задоволених позовних вимог ТОВ «ФК «Ейс» зменшується, що становить 42,9% від первісно заявлених вимог, таким чином, з розрахунку пропорційності сума витрат на правничу допомогу становить 1 501,50 грн (3500,00 * 42,9%).
З огляду на викладене, оскільки в порядку розподілу судових витрат з кожної зі сторін підлягає стягненню на користь іншої судові витрати, колегія суддів дійшла висновку, що за результатами здійснення взаємозаліку сум з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 465,51 грн ((1039,21 грн судовий збір за подання позову + 1 501,50 витрати на правничу допомогу) - 2075,20 грн судовий збір за подання апеляційної скарги).
Керуючись ст. 367, 374, 376, 381-382, 389 ЦПК України,
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Калинюка Романа Степановича задовольнити частково.
Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28 травня 2026 року змінити в частині визначення суми загальної заборгованості і суми заборгованості за відсотками та судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» (ЄДРПОУ 40932411) заборгованості за кредитним договором №TDB.2021.0991.6584 від 15.03.2021 в розмірі 14978 (чотирнадцять тисяч дев`ятсот сімдесят вісім) грн 23 коп, що складається з заборгованості за кредитом - 9 999 (дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять) грн 23 коп; заборгованість по відсотках за кредитним договором №TDB.2021.0991.6584 від 15.03.2021 у розмірі 4979 (чотири тисячі дев`ятсот сімдесят дев`ять ) грн та судові витрати 465 (чотириста шістдесят п`ять) грн 51 коп.
Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 03 вересня 2026 року.
Судді Є.Є. Мальцева
В.А. Девляшевський
Л.В. Василишин