БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
03.09.2026
Справа № 497/1923/26
Провадження № 2/497/1657/26
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 вересня 2026 року м. Болград
Болградський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Кодінцевої С.В.,
за участю секретаря - Мунтянової В.Р.,
без участі сторін,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Болград, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Болградської міської ради Одеської області про визнання дійсним договору купівлі продажу та визнання права власності, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулася до суду з даною заявою через свого представника - адвоката Цоєву В.В. та просить постановити рішення, яким:
- визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме житлової квартири, за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 22 грудня 1998 року на Одеській товарній біржі між позивачем та ОСОБА_2 , яка діяла від свого імені, та від імені ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ;
- визнати за нею, ОСОБА_1 право власності на житлову квартиру за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного на Одеській товарній біржі у м. Ізмаїл, 22 грудня 1998 року, між позивачем та ОСОБА_2 , яка діяла від свого імені, та від імені ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
В обґрунтування позову, стверджує що ОСОБА_1 , є власником житлової квартири за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного 22 грудня 1998 року на Одеській товарній біржі, у м. Ізмаїл, укладеному між позивачем та ОСОБА_2 , яка діяла від свого імені, та від імені ОСОБА_3 і ОСОБА_4 .
Укладений між ними договір, відразу ж 22 грудня 1998 року, позивач зареєструвала у Болградському БТІ, як і своє право власності.
На даний момент позивач має намір розпорядитись належною їй квартирою, а саме укласти договір купівлі-продажи. Однак, державний реєстратор, до якого вона звернулась з питанням про реєстрацію її права власності на вищевказану квартиру та укладення договору купівлі-продажу, роз`яснив, що договір укладений на Одеській товарній біржі вважається недійсним, через недотримання нотаріального оформлення договору купівлі-продажу, що є обов`язковим згідно вимог законодавства. Таким чином, договір купівлі-продажу належної їй квартири є недійсним, а тому необхідно у судовому порядку визнати право власності на дану квартиру.
Вважає, що укладення договору на Одеській товарній біржі, все ж є беззаперечним доказом дійсного укладення договору купівлі-продажу між нею та ОСОБА_2 , яка діяла від свого імені, та від імені ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Вона дійсно придбала житлову квартиру за вищевказаною адресою у 1998 році. На той час нотаріуса у м. Болград не було і це було причиною, чому вона, позивач звернулась на Одеську товарну біржу.
На даний момент позивачу не відомо де знаходиться ОСОБА_2 і особи, яких вона представляла за дорученням від ОСОБА_3 і від ОСОБА_4 .
Одразу ж після продажу квартири, продавець звільнила квартиру та з м.Болград - виїхала.
Зазначене стало підставою для звернення до суду.
Ухвалою суду від 13.07.2026 року відкрито провадження по справі та призначено до судового розгляду (а.с.17).
В судове засідання 03.09.2026 року:
- позивач в судове засідання не завилася, надіслала заяву про розгляд справи у її відсутність з підтриманням в повному обсязі заявлених позовних вимог (а.с.43);
- представник позивача також надала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, наполягала на задоволенні позовних вимог та постановлення рішення в підготовчому засіданні (а.с.44);
- представник відповідача в судове засідання не прибув, повідомлений належним чином (а.с.18). Надіслав через систему «Електронний суд» заяву про розгляд справи у його відсутність, та визнання позовних вимог (а.с.40-41).
Згідно ст.200 ч.3 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Беручи до уваги, що відповідач визнає позовні вимоги і визнання позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.
Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заяви сторін по справі, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог за наступних підстав.
Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.
За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб`єктивних прав або законних інтересів позивача.
Судом встановлено, що 22 грудня 1998 року на Одеській товарній біржі у представництві в м. Ізмаїл між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка діяла від свого імені, та від імені ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , був укладений договір купівлі - продажу за реєстраційним № 3960 квартири за АДРЕСА_3 (а.с.23-25).
При укладанні вищезазначеного договору були дотримані всі вимоги, пред`явлені до договору купівлі - продажу житлового будинку з господарськими будівлями та дворовими спорудами і сторони не оспорювали будь-які пункти цього договору, сторонами також була обумовлена продажна вартість частини житлового будинку. По всім пунктам договору сторонами була досягнута згода.
На виконання умов договору позивачем була сплачена відповідачу обумовлена вартість частини житлового будинку з господарськими будівлями та дворовими спорудами. Таким чином, при укладанні вищезазначеного договору купівлі - продажу частини житлового будинку з господарськими будівлями та дворовими спорудами сторонами були дотримані всі вимоги пред`явлені до цього договору.
Договір купівлі квартири АДРЕСА_3 був зареєстрований в КП «Болградське бюро технічної інвентаризації» 24.12.1988 року в реєстраційній книзі за № 279 (а.с.25).
08.06.2026 року Комунальним підприємством «Болградське бюро технічної інвентаризації» виготовлено технічний паспорт на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 на замовлення ОСОБА_1 (а.с.28-32).
Відповідно до звіту про незалежну оцінку об`єкта нерухомості визначена ринкова вартість квартири загальною площею 73.2 кв.м житловою 43.3 за адресою: АДРЕСА_1 та складає 129 950.00 гривень (а.с.33-39).
Рішенням Державного реєстратора права власності речових прав на нерухоме майно позивачу було відмовлено в реєстрації з підстав відсутності правовстановлюючих документів на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 у визначеному законом порядку (а.с.27).
Мешкаючи у вищезазначеній квартирі позивач не має можливості у повній мірі здійснювати свої повноваження по володінню, користуванню і розпорядженню житловим будинком, оскільки договір купівлі - продажу квартири, укладений на Одеській товарній біржі у представництві в м. Ізмаїл, не є правовстановлюючим документом, який має юридичне значення, з приводу чого він змушений звернутись до суду про визнання договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 дійсним та про визнання за ним права власності на вищезазначений житловий будинок з господарськими будівлями та дворовими спорудами.
Згідно ст. 657 ЦК України договір купівлі - продажу житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» договори, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.
Згідно ст.19 Закону України від 01.07.2004 р. №1952 -1У «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є крім інших договір купівлі - продажу нерухомого майна, договір купівлі-продажу, зареєстрований на біржі в установленому порядку.
Відповідно до ч.3 ст. 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.
Договір купівлі-продажу нерухомого майна підлягає нотаріальному посвідченню, а від так на даний час є нікчемним.
Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.
Судом встановлено, що договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 , між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка діяла від свого імені, та від імені ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , був укладений і зареєстрований на біржі в установленому порядку, який пройшов державну реєстрацію в КП «Болградське бюро технічної інвентаризації» (а.с.26). Але згідно чинного законодавства такий договір повинен бути нотаріально посвідченим.
Згідно рішення 50 сесії VІІІ скликання Болградської міської ради Одеської області змінено назву АДРЕСА_4 змінено на АДРЕСА_5 (а.с.45-46).
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо його право оскаржується або не визнається іншою особою.
Відповідно до ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. В цьому випадку подальше нотаріальне посвідчення договору не потрібне.
Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Відповідно до ст. 16 ЦК України, як спосіб захисту цивільних прав є звернення до суду за захистом свого майнового права та інтересу шляхом визнання права.
В ході розгляду справи неправомірності володіння майном не встановлено.
Викладеним обставинам відповідають правовідносини, що випливають з правових наслідків недотримання вимог закону про нотаріальне посвідчення договору.
Враховуючи вищевикладене суд вважає, що права позивача порушено, іншим шляхом поновити його неможливо.
Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Виходячи з цих обставин, суд приходить до висновку, що укладений 21 листопада 1997 року договір купівлі-продажу квартири, зареєстрований Одеською товарною біржею у представництві в м. Ізмаїл, слід визнати дійсним, оскільки перешкод для визнання права власності на нерухоме майно у вигляді квартири АДРЕСА_3 за ОСОБА_1 суд не вбачає, у зв`язку з чим позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст.2, 4, 10, 12, 13, 76-83, 89, 95,133, 141, 200, 247 ч.2, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 354, 355 ЦПК України суд -
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Болградської міської ради Одеської області про визнання дійсним договору купівлі продажу та визнання права власності - задовольнити.
Визнати договір купівлі-продажу від 22 грудня 1998 року реєстраційний № 3960, житлової квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка діяла від свого імені, та від імені ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , зареєстрований Одеською товарною біржею у представництві в м. Ізмаїл - дійсним.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , право власності на житлову квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Інформація про сторін:
Позивач ОСОБА_1 : АДРЕСА_1
тел. НОМЕР_2
Представник позивача Цоєва Вікторія Вікторівна : АДРЕСА_6 , ел.пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2 , тел: НОМЕР_3
Відповідач Болградська міська рада Одеської області: вул. Шпитальна, 45, м. Болград, Одеська область, 68702, ел.пошта: [пошта прихована]
Суддя: С.В.Кодінцева