_____________________________________________________________________________________________________________________
Справа № 947/35692/26
Провадження № 2/947/7960/26
УХВАЛА
02.09.2026 Київський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого - судді Огренич І.В.,
за участю секретаря - Коростій М.В.,
розглянувши у судовому засіданні заяву представника ОСОБА_1 , яка діє як представник по закону від імені та в інтересах своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) - адвоката Сіржант Юрія Володимировича, відповідачі: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 ), про забезпечення позову до подання позовної заяви, -
ВСТАНОВИВ:
До Київського районного суду м. Одеси надійшла заява представника ОСОБА_1 , яка діє як представник по закону від імені та в інтересах своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_2 - адвоката Сіржант Юрія Володимировича про забезпечення позову до подання позовної заяви, згідно якої вони просять накласти, на час до розгляду справи по суті, арешт на квартиру АДРЕСА_3 , право власності на яку зареєстроване за відповідачем ОСОБА_4 , що зареєстрована та мешкає: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , тел. НОМЕР_2 . Заборонити, на час до розгляду справи по суті, будь-яким особам проводити будь-які реєстраційні дії стосовно права власності або права користування квартирою АДРЕСА_3 , право власності на яку зареєстроване за відповідачем ОСОБА_4 , що зареєстрована та мешкає: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , тел. НОМЕР_2 . Заборонити, на час до розгляду справи по суті, будь-яким особам проводити вселення у квартиру АДРЕСА_3 , або виселення із цієї квартири. Заборонити, на час до розгляду справи по суті, будь-яким особам перешкоджати ОСОБА_1 або її доньці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в користуванні квартирою АДРЕСА_3 .
Заявником визначено підсудність у відповідності до ст. 30 ЦПК України, якою передбачено, що позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
В даному випадку спірна квартира територіально відноситься до Київського району м. Одеси.
В обґрунтування заяви зазначено, що заявниця раніше перебувала в шлюбі із відповідачем ОСОБА_3 , в шлюбі була народжена донька ОСОБА_2 . Дитина росла хворобливою, потребувала постійного догляду та систематичних походів по лікарях. Сім`я мешкала та мешкає в квартирі, що належала батьку дитини. Іншого житла у заявниці та її дитини нема. ОСОБА_3 працює моряком та після початку широкомасштабної військової агресії рф він опинився за межами країни. На територію країни він не повернувся і мабуть вже не повернеться. Ці та інші обставини призвели до того, що шлюб заявниці та ОСОБА_3 фактично припинився та Київським районним судом міста Одеси, за позовом ОСОБА_3 було винесено рішення в справі №947/15899/26, яким шлюб між сторонами було розірвано та відповідач припинив надавати матеріальну допомогу їй та їх доньці. Деякий час тому заявниці почала телефонувати відповідачка ОСОБА_4 , яка повідомила, що вона є представником її колишнього чоловіка та між нею та відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу квартири, в якій мешкала заявниця разом із донькою, та почала вимагати негайного виселення її на вулицю разом із дитиною. Також, відповідача ОСОБА_4 повідомила, що вона особисто через час після посвідчення договору нотаріусом зняла заявницю та її доньку з реєстраційного обліку за адресою квартири в якій вони мешкали, навіть надіслала витяг про вказане через месенджер. Заявниця перевірила ці відомості, і вони виявилися такими, що відповідають дійсності. Зважаючи на зазначені обставини заявниця звернулася до органів опіки та піклування, інших установ, де було з`ясовано, що ніхто не звертався, ані в передбаченому законом порядку, ані іншим шляхом, до органів опіки та піклування за дозволом органу опіки на проведення угоди із житлом в якому мешкає та зареєстрована неповнолітня дитина. Відповідачка ОСОБА_4 тероризувала дзвінками та повідомленнями заявницю та вимагала її виселення, незважаючи на відсутність у неї та дитини іншого житла. Згодом вона почала погрожувати силовим виселенням, вказуючи буквально, що такі події є лише «рейдерським захватом» квартири, тобто, на її думку, нормальною поведінкою. 26.08.2026 біля 22.30 годин невідомі працівники поліції без надання документів, що посвідчують їх особу, разом із відповідачкою ОСОБА_4 та іншими невідомими висвердлили замок у вхідній двері житла заявниці та її доньки та примусово вдерлися до квартири, де почали примушувати її терміново, разом із дитиною виселитися на вулицю. В якості підстави для виселення ОСОБА_4 посилалась на витяг про зняття заявниці та її доньки з реєстраційного обліку. Коли заявниця звернула увагу правоохоронців на відсутність будь-яких рішень суду вони відповіли, що для виселення дитини рішення суду не потрібне. Скандали, тиск на малу дитину та її матір, спроби вивести їх примусово криком та фізичною силою, тривали до 3 годин ночі. Після 3 годин ночі працівники поліції разом із нібито власницею квартири та іншими особами пішли, залишивши її та маленьку дитину в квартирі без жодного замка у вхідних поламаних дверях. З огляду на зазначені вище обставини, заявниця вимушена звернутися до суду із цією заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви до суду. Позов буде поданий згідно положень п. 6 ст. 203, 224 ЦК України. Подати позов до вирішення питання про забезпечення позову неможливо через необхідність витребування додаткових доказів до позову, що потребує додаткового часу. Незабезпечення позову може призвести до того, що заявницю та її доньку без будь-якого рішення суду позбавлять житла, а в квартиру будуть заселені квартиранти згідно письмового договору оренди, що зробить забезпечення дитини житлом в цій квартирі неможливим, або квартира буде відчужена. На думку заявниці, є належні підстави просити суд, на час до розгляду позову по суті, вжити заходи забезпечення позову, які зможуть гарантувати як не порушення, до вирішення спору по суті, житлового права спільної дитини заявниці та відповідача ОСОБА_3 , так і можливість виконання рішення суду.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Сержант Ю.В. надав заяву щодо розгляду заяви за його відсутності.
Представник ОСОБА_4 - адвокат Макаров І.М. надав до суду заяву в якій просив відкласти розгляд заяви про забезпечення позову.
Згідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.
Вивчивши матеріали заяви, суд приходить до наступного.
Так, пунктом першим статті 152 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову до подання позовної заяви подається за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо.
Згідно з ч. 1-2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Проаналізувавши матеріали заяви у межах вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви суд дійшов наступного.
Згідно зі статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до пункту 6 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
При розгляді заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони вчиняти певні дії, суд враховує практику Європейського суду з прав людини.
Так, згідно п. 43 Рішення по справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін.
Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Обов`язковість виконання судових рішень задекларована статтею 129-1 Конституції України.
Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне вчинення таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Згідно з позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду України від 15.09.2020 № 753/22860/17, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Верховний Суд у постанові від 19 лютого 2021 року по справі № 643/12369/19 роз`яснив, що: арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна; заборона на відчуження об`єкта нерухомого майна - це перешкода у вільному розпорядженню майном.
Враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, їх вжиття щодо нерухомого майна не вимагає обмеження в користуванні ним, оскільки для найменшого порушення інтересів відповідача та збереження нерухомого майна обґрунтованою може бути визнана лише заборона відчуження такого нерухомого майна без позбавлення відповідача та інших осіб права користування ним.
Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у позивача на момент пред`явлення позову до відповідача, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Згідно п. 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, серед іншого, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.
Як зазначив представник заявниці, ОСОБА_1 має намір звернутися до суду за захистом своїх прав та прав неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , 2018 року народження, з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , який буде поданий згідно положень п. 6 ст. 203, 224 ЦК України.
Відповідно до статті 6 СК України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.
Жодна дитина не може бути об`єктом свавільного або незаконного втручання в здійснення її права на особисте і сімейне життя, недоторканність житла, таємницю кореспонденції або незаконного посягання на її честь і гідність. Дитина має право на захист закону від такого втручання або посягання (стаття 16 Конвенції).
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
При таких обставинах та з огляду на те, що у будь-яких спорах щодо житла права дитини є пріоритетними, оцінивши докази у їх сукупності, зважаючи на обставини, які передували зверненню заявниці до суду за захистом своїх прав та прав неповнолітньої дитини, доведеність дійсного виникнення спору між сторонами, суд дійшов до висновку про наявність підстав для забезпечення позову до подання позовної заяви ОСОБА_1 , яка діє в свої інтересах та інтересах дитини.
Суд звертає увагу, що забезпечення позову шляхом арешту майна не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, не порушує речове право володіння особи спірним майном, оскільки мета забезпечення позову - це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання завдавання значної шкоди позивачу.
Також суд вважає за можливе, керуючись положеннями ч.1, 2 ст.154 ЦПК України, не вирішувати на даному етапі питання про визначення зустрічного забезпечення.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 4, 10, 89, 149-154, 157, 258-261, 354 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Заяву представника ОСОБА_1 , яка діє як представник по закону від імені та в інтересах своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_2 - адвоката Сіржант Юрія Володимировича, про забезпечення позову до подання позовної заяви - задовольнити.
Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_3 , право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_4 , що зареєстрована та мешкає: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Заборонити будь-яким особам проводити будь-які реєстраційні дії стосовно права власності або права користування квартирою АДРЕСА_3 , право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_4 , що зареєстрована та мешкає: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Заборонити будь-яким особам проводити вселення у квартиру АДРЕСА_3 , або виселення із цієї квартири.
Заборонити будь-яким особам перешкоджати ОСОБА_1 або її доньці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в користуванні квартирою АДРЕСА_3 .
Копію ухвали направити для негайного виконання сторонам та до Управління державної реєстрації юридичного департаменту ОМР.
При цьому суд роз`ясняє, що згідно ч. 4 ст. 152 ЦПК України у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів. У разі не здійснення заявником таких процесуальних дій, будуть підстави для скасування заходів забезпечення позову згідно ч. 13 ст. 158 ЦПК України.
Ухвала про забезпечення позову набуває законної сили з дня її проголошення (підписання) суддею та підлягає негайному виконанню у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя Огренич І. В.