Справа № 607/16314/26
Провадження № 2/366/1611/26
УХВАЛА
про залишення позовної заяви без руху
25.08.2026 селище Іванків
Суддя Іванківського районного суду Київської області Мовчан В.В., розглянувши матеріали
за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2
про позбавлення батьківських прав, встановлення факту виховання та утримання, зміни способу стягнення аліментів
Представники учасників справи: без виклику
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про позбавлення батьківських прав, встановлення факту виховання та утримання дитини, зміну способу стягнення аліментів.
Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для:
-позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо її малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
-встановлення факту, що ОСОБА_1 самостійно виховує та утримує свого малолітнього сина ОСОБА_3 ;
-зміни способу стягнення аліментів, визначеного рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31 жовтня 2022 року у справі № 607/4419/22, з твердої грошової суми на частку від доходу та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 аліментів у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28.07.2026 матеріали справи передано за підсудністю до Іванківського районного суду Київської області.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею у справі визначено суддю Мовчана В.В.
Розглянувши вказану позовну заяву, суд зазначає, що вона не відповідає вимогам статей 175, 177 ЦПК України, а тому відповідно до частини першої статті 185 ЦПК України підлягає залишенню без руху з таких підстав.
Згідно з пунктами 5, 7 частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а також зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність яких є підставою для звільнення від доказування.
Згідно з пунктом 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав» особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України.
Відповідно до частини другої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, а тому особа може бути позбавлена батьківських прав виключно з підстав, передбачених статтею 164 СК України, за умови повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи.
Відповідно до роз`яснень, що містяться у пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав, тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інших прав, наданих батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків. Тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Згідно з частиною п`ятою статті 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Таким чином, у справах про позбавлення батьківських прав участь органу опіки та піклування є обов`язковою, а його письмовий висновок щодо розв`язання спору підлягає поданню суду.
Разом із тим до позовної заяви не додано висновку органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав.
Крім того, позивачем не зазначено, чи розглядалося питання щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав органом опіки та піклування, чи приймалося за результатами такого розгляду відповідне рішення та не надано доказів звернення позивача до органу опіки та піклування з цього питання.
Суд звертає увагу, що висновок органу опіки та піклування є одним із важливих доказів у справах про позбавлення батьківських прав. Такий висновок формується з урахуванням відомостей про умови проживання дитини та батьків, їхнє ставлення до виконання батьківських обов`язків, а також інших обставин, що мають значення для вирішення спору.
Ненадання відповідного висновку або доказів звернення до органу опіки та піклування унеможливлює належну підготовку справи до судового розгляду з дотриманням вимог сімейного та цивільного процесуального законодавства.
Таким чином, на стадії пред`явлення позову позивач повинен виконати встановлені процесуальним законом вимоги щодо викладення обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, та зазначення доказів на їх підтвердження.
Суд вважає, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати належна та ґрунтовна підготовка, зокрема з`ясування всіх обставин, які можуть свідчити про наявність передбачених законом підстав для застосування такого крайнього заходу впливу, а також збір відповідної доказової бази.
У цьому контексті суд звертає увагу на правову позицію Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладену в ухвалі від 01 листопада 2017 року у справі № 211/559/16-ц, відповідно до якої позбавлення батьківських прав є передчасним без відповідного висновку органу опіки та піклування та з`ясування питання щодо можливості зміни ставлення батьків до виконання своїх обов`язків.
Крім того, відповідно до пункту 5 частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а також зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину.
Звертаючись до суду з позовною вимогою про встановлення факту самостійного виховання та утримання ним дитини, позивач не зазначає, з якою юридичною метою він просить встановити цей факт, які правові наслідки має мати його встановлення, а також які саме права чи інтереси позивача порушені, не визнані або оспорюються відповідачем у зв`язку з цим.
Також позивачем не зазначено, у чому саме полягає спір між ним та відповідачем щодо самостійного виховання та утримання дитини, якими конкретними діями чи бездіяльністю відповідач порушує, не визнає або оспорює права чи законні інтереси позивача у цій частині.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Позовне провадження є видом цивільного судочинства, в якому суд розглядає спір про право між сторонами.
Водночас у справах позовного провадження факт виховання та утримання дитини, як і інші юридично значимі обставини, може належати до предмета доказування та підлягати встановленню судом у разі, якщо такий факт пов`язаний із заявленими позовними вимогами та має значення для вирішення спору.
Суд зобов`язаний встановити наявність або відсутність обставин (фактів), які обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Однак зі змісту поданої позовної заяви не вбачається, що вимога про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини спрямована на захист конкретного порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи інтересу позивача. При цьому позивачем не зазначено обставин, які свідчили б про наявність спору між сторонами щодо цього факту.
Відповідно до статті 15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.
Ухилення від виконання батьками своїх обов`язків щодо виховання дитини є однією з передбачених законом підстав для позбавлення батьківських прав.
Обов`язок батьків утримувати дитину виникає з моменту її народження та триває до досягнення нею повноліття, якщо інше не передбачено законом.
Доведення факту самостійного виховання та утримання дитини може мати значення для вирішення спору щодо виконання батьками своїх обов`язків, у тому числі щодо виховання та утримання дитини, а також для визначення відповідних правових наслідків, передбачених законом.
Разом із тим сам факт виховання та утримання дитини одним із батьків не є самостійним способом захисту цивільного права, якщо позивачем не зазначено, яке саме його право або законний інтерес у зв`язку з цим порушено, не визнано або оспорюється.
Тому позивачу необхідно уточнити позовні вимоги щодо встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини, конкретизувати, який саме спір виник між сторонами з цього приводу, яке право або законний інтерес позивача порушено, не визнано чи оспорюється відповідачем, а також зазначити належні та допустимі докази на підтвердження відповідних обставин.
Відповідно до частини першої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Суд зауважує, що залишення позовної заяви без руху не є обмеженням права позивача на доступ до правосуддя, оскільки має на меті надання йому можливості усунути недоліки позовної заяви та привести її у відповідність до вимог процесуального закону.
Враховуючи викладене, позивачу необхідно усунути зазначені в цій ухвалі недоліки позовної заяви, зокрема:
-надати висновок органу опіки та піклування щодо розв`язання спору про позбавлення відповідача батьківських прав або надати докази звернення до відповідного органу з метою отримання такого висновку та зазначити причини його ненадання;
-уточнити позовні вимоги щодо встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини;
-зазначити, яке саме право чи законний інтерес позивача порушено, не визнано або оспорюється відповідачем у зв`язку з вихованням та утриманням дитини;
-конкретизувати обставини, якими обґрунтовуються відповідні позовні вимоги, та зазначити належні докази на їх підтвердження.
На підставі частини першої статті 185 ЦПК України позовну заяву слід залишити без руху, встановивши позивачу строк для усунення зазначених недоліків та роз`яснивши, що в разі їх неусунення у встановлений судом строк позовна заява вважатиметься неподаною та буде повернута позивачу.
Керуючись ст. 175-177, 185, 260, 353 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1.Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, встановлення факту виховання та утримання, зміни способу стягнення аліментів - залишити без руху.
2.Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху направити позивачу.
3.Надати позивачу строк для усунення недоліків - п`ять днів з дня отримання ухвали про залишення заяви без руху.
4.Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали у встановлений строк, заява вважатиметься не поданою та буде повернута.
5.Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Віталій МОВЧАН