Справа № 539/1907/25
Провадження № 6/539/261/2026
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 вересня 2026 року Лубенський міськрайонний суд
Полтавської області
у складі: головуючого судді - Даценка В.М.,
з участю секретаря судового засідання - Шрейтер С.О.
представників заявниці - Манжари М.А. та Гнідаша С.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Лубенського міськрайонного суду Полтавської області заяву ОСОБА_1 про відстрочку (розстрочку) виконання рішення суду,
ВСТАНОВИВ:
Заявниця ОСОБА_1 в особі свого представника адвоката Гнідаша С.О. звернулася в Лубенський міськрайонний суд Полтавської області з вищевказаною заявою, яку обґрунтовує тим, що рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 21.01.2026 у справі № 539/1907/25, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 20.07.2026 (провадження № 22-ц/814/2188/26), задоволено позов Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області: ОСОБА_1 зобов`язано звільнити самовільно зайняту земельну ділянку комунальної власності площею 0,0132 га, що межує із земельною ділянкою з кадастровим номером [номер приховано]:01:023:0004, шляхом демонтажу залізобетонних конструкцій з елементами профнастилу та видалення садових насаджень за власний рахунок.
Заявниця зазначає, що до самовільного зайняття земельної ділянки комунальної власності площею 0,0132 га, що межує із земельною ділянкою з кадастровим номером [номер приховано]:01:023:0004 жодного відношення не має.Земельною ділянкою комунальної власності не користується. Переконана, що площа та межі земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:023:0004, право власності на яку вона набула на праві спадщини після смерті чоловіка ОСОБА_2 відповідають земельній документації.Межі земельної ділянки комунальної власності, яка межує із земельною ділянкою з кадастровим номером [номер приховано]:01:023:0004, їй невідомі, в натурі (на місцевості) ніколи визначені не були.Вона не згідна з рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 21.01.2026 у справі №539/1907/25, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 20.07.2026 (провадження № 22-ц/814/2188/26) та буде оскаржувати вказані судові рішення до суду касаційної інстанції. Разом з тим, відповідно до статті 273 Цивільного процесуального кодексу України рішення суду набирає законної сили після прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Звертає увагу, що виконання зазначеного рішення в порядку визначеному
судом для неї є об`єктивно неможливим/ускладненим з таких причин. По-перше, вона, є особою похилого віку та особою яка за станом здоров`я рухається виключно на милицях, що виключає її особисту фізичну спроможність самостійно виконати роботи з демонтажу
залізобетонних конструкцій та видалення насаджень. По-друге, не має фінансової спроможності оплатити виконання зазначених робіт за власний рахунок, у тому числі в порядку залучення виконавцем сторонньої підрядної організації відповідно до статті 63 Закону України «Про виконавче провадження». Єдиним її доходом є пенсія, розмір якої становить 3 406 грн в місяць. Крім того, вважає, що наразі об`єктивно неможливо виконати рішення суду через відсутність в натурі меж земельної ділянки [номер приховано]:01:023:0004.
На підставі вищевикладеного, заявниця прохає суд відстрочити виконання рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 21.01.2026 у справі №539/1907/25 строком на 12 місяців з дня набрання чинності ухвалою суду за результатами розгляду цієї заяви.
У судовому засіданні заявниця та її представники подану заяву підтримали.
Представник Лубенської міської ради в судове засідання не з`явився. До суду надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутності. Проти задоволення поданої заяви заперечив з тих підстав, що виконання рішення суду має суспільне значення, після звільнення захопленої землі відповідні служби матимуть змогу розпочати роботи по розширенню проїзду по пров. Вернадського у м.Лубни.
Розглянувши подану заяву, суд приходить до висновку ро відсутність підстав для її задоволення.
Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.
Згідно з ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Статтею 435 ЦПК України визначено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Підставою для відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня його ухвалення.
Відтак, підставою для розстрочення виконання рішення суду є конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Відстрочення виконання рішення суду допускається лише у виняткових випадках і залежно від обставин справи.
Надання відстрочки судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю.
При розгляді заяв щодо відстрочки виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; наявність підстави для відтермінування має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання відстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.
У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконані провадження» роз`яснено, що при вирішенні заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Судом встановлено, що рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 21.01.2026 у справі № 539/1907/25, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 20.07.2026 (провадження № 22-ц/814/2188/26), задоволено позов Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області: ОСОБА_1 зобов`язано звільнити самовільно зайняту земельну ділянку комунальної власності площею 0,0132 га, що межує із земельною ділянкою з кадастровим номером [номер приховано]:01:023:0004, шляхом демонтажу залізобетонних конструкцій з елементами профнастилу та видалення садових насаджень за власний рахунок.
Заявниця вказує на те, що не має можливості виконати таке рішення суду через похилий вік, скрутне матеріальне становище та відсутність меж земельної ділянки.
Однак, такі доводи заявниці є необґрунтованими та не підтверджені належними та допустимими доказами.
Так, доводи про існування виняткових обставин, які перешкоджають виконати рішення суду ґрунтуються виключно на її суб`єктивній оцінці.
Крім того, заявниця вказує на те, що одним із способів виконання рішення суду є залучення спеціалістів для виконання демонтажу конструкцій, але для цього у неї немає коштів. Однак, на підтвердження важкого матеріального становища суду не надано жодних доказів.
Доводи заявниці про відсутність меж земельної ділянки [номер приховано]:01:023:0004 також є безпідставними. Відповідні докази були долучені до матеріалів справи, на підставі яких судом і було ухвалено рішення.
Наведена позиція заявниці свідчить не про об`єктивні перешкоди у виконанні рішення суду, а про незгоду з самим рішенням суду.
Як зазначив Верховний Суд у своїй Постанові від 21.02.2019 у справі № 2-54/08, виконання судового рішення у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Виходячи з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання відстрочки виконання рішення, суд вважає, що ОСОБА_1 не доведено необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду, оскільки надання відстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.
Враховуючи вищенаведені обставини, а також усі особливості ситуації, суд вважає, що підстави для відстрочки виконання рішення суду відсутні, а тому у задоволенні заяви слід відмовити.
Керуючись ст.ст.260, 435 ЦПК України, -
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відстрочку (розстрочку) виконання рішення суду - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.
Повний текст ухвали складено 03.09.2026.
Суддя Лубенського
міськрайонного суду В.М. Даценко