Ухвала № 139462711 у справі № 932/10215/26 від 10.08.2026

Справа № 932/10212/26

Провадження № 2/932/3957/26

У Х В А Л А

залишення без руху позовної заяви

«10» серпня 2026 року м.Дніпро

Суддя Шевченківського районного суду міста Дніпра Цитульський В.І., перевіривши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення одноразової матеріальної допомоги при звільненні у зв`язку з виходом на пенсію вперше за власним бажанням та середній заробіток за час затримки розрахунку, -

ВСТАНОВИВ:

До Шевченківського районного суду міста Дніпра надійшла вищевказана позовна заява, у якій позивач просить стягнути з відповідача заборгованість з виплати матеріальної допомоги при звільненні та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні на загальну суму 198 894,57 грн.

Позивачем не додано до позовної заяви документа про сплату судового збору. У тексті позову позивач зазначає, що він звільнений від його сплати на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», оскільки заявлені виплати, на його думку, входять до структури заробітної плати.

До вирішення питання про відкриття провадження у справі, від представника відповідача АТ «Укрзалізниця» через систему «Електронний суд» надійшли заперечення, у яких відповідач просить залишити позовну заяву без руху. Заперечення мотивовані тим, що спірні суми не належать до фонду оплати праці згідно з Інструкцією зі статистики заробітної плати №5, а отже, відповідно до практики Великої Палати Верховного Суду (зокрема, справа № 910/4518/16), пільга щодо звільнення від сплати судового збору на ці вимоги не поширюється.

У свою чергу, позивач надав суду письмові заперечення на заяву відповідача, вказавши, що згідно зі ст. 1 Конвенції Міжнародної організації праці №95 та умовами колективного договору, одноразова матеріальна допомога при звільненні у зв`язку із виходом на пенсію є саме заробітною платою, а тому він має право на відповідну пільгу.

Оцінюючи наведені доводи сторін, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до частини 4 статті 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Водночас, згідно з Інструкцією зі статистики заробітної плати № 5 (п. 3.6, п. 3.9), одноразова допомога працівникам, які виходять на пенсію, та суми, нараховані за час затримки розрахунку при звільненні, не належать до фонду оплати праці.

Зазначені твердження повністю узгоджуються з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-301гс18). Велика Палата чітко роз`яснила, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця та не входить до структури заробітної плати, а відтак пільга, передбачена п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», на такі вимоги не поширюється. Аналогічна правова позиція підтримана у постанові ВП ВС від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19.

Також, відповідно до висновків Верховного Суду у справі № 202/3322/22, вихідна (матеріальна) допомога при звільненні не ототожнюється із заробітною платою, оскільки її розмір не пов`язаний з кількістю і якістю праці, а пов`язаний лише з фактом звільнення працівника. Те, що така допомога передбачена колективним договором, не змінює її правової природи як виплати, що не входить до фонду оплати праці.

З огляду на викладене, заявлені вимоги про стягнення матеріальної допомоги при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку є майновими вимогами, за які позивач не звільнений від сплати судового збору.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1331,20 грн станом на 2026 рік) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ціна позову у цій справі становить 198 894,57 грн. Таким чином, судовий збір, який підлягає сплаті, становить 1 988 грн 95 коп. (198 894,57 грн * 1%).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Зважаючи на наведене, позовну заяву слід залишити без руху, надавши позивачу строк для надання суду оригіналу квитанції (платіжного доручення) про сплату судового збору у визначеному законом розмірі.

Керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 260, 261, 353 ЦПК України, суддя -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення одноразової матеріальної допомоги при звільненні у зв`язку з виходом на пенсію вперше за власним бажанням та середній заробіток за час затримки розрахунку- залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня отримання ухвали, попередивши позивача, що в разі невиконання ухвали позовна заява буде вважатися неподаною та повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В.І. Цитульський