ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-з/803/586/26 Справа № 211/12039/25 Суддя у 1-й інстанції - Гонтар А.Л. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.
ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 вересня 2026 року м. Кривий Ріг
справа № 211/12039/25
Дніпровський/ апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Остапенко В.О.
суддів Акуленка В.В., Бондар Я.М.
сторони:
позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум»
відповідач ОСОБА_1
розглянувши в порядку ч. 3 ст 270 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, заяву ОСОБА_2 , від імені та в інтресах якої діє адвокат Кузьменко Микола Васильович, про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі № 211/12039/25 за заявою ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі № 211/12039/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» до ОСОБА_1 про стягнення забогованості,
УСТАНОВИВ:
В жовтні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення забогованості.
Рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 квітня 2026 року, позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Суперіум» заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку № Р51.417.70135 від 26 листопада 2015 року у розмірі 56 936 грн 85 коп, з яких: заборгованість за основним боргом 36 499 грн 29 коп, заборгованість за процентами 20 473 грн 56 коп.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Суперіум» судовий збір у розмірі 1 407 грн 72 коп.
В решті в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Додатковим рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 травня 2026 року заяву задоволено частково, стягнуто із ТОВ «Фінансова компанія «Суперіум» на користь ОСОБА_3 витрати на правничу допомогу в сумі 3 000 грн.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 серпня 2026 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» залишено без задоволення, додаткове рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 травня 2026 року залишено без змін.
До суду апеляційної інстанції з заявою про ухвалення додаткового рішення по справі звернулась ОСОБА_2 , в якій просить ухвалити додаткове рішення у справі, оскільки судом апеляційної інстанції не було вирішено питання щодо стягнення з апелянта на користь відповідачки витрат на професійну правничу допомогу, про стягнення яких було попередньо заявлено у відзиві на апеляційну скаргу.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що заява підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3 частини першої статті 270 ЦПК України).
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою та розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі №925/1137/19, від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі №753/1203/18.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта
Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
Як вбачається із матеріалів справи, у відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача заявив про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач очікує понести у зв`язку з розглядом апеляційної скарги, в заяві про ухвалення додаткового рішення по справі просить стягнути з апелянта 5 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, надавши на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу копію Додаткову угоду від 01 липня 2026 року до Договору про надання юридичної (правничої) допомоги від 18 листопада 2025 року, акт прийому-здачі за договором про надання юридичної (правничої) допомоги від 18 листопада 2025 року.
Виходячи з вищенаведених критеріїв розподілу судових витрат і обставин даної справи, того, що адвокат Кузьменко М.В. приймав участь у розгляді даної справи в суді першої інстанції і позиція відповідача, інтереси якої представляв адвокат, була неодноразово висловлена представником відповідача, та на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції не змінилась, з урахуванням наведених вище висновків Верховного Суду, колегія суддів дійшла висновку, що витрати відповідача на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом цієї справи у суді апеляційної інстанції, підлягають стягненню частково, а саме у сумі 1 500 грн. Такий розмір буде відповідати критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності, і співмірності із виконаною роботою у суді апеляційної інстанції, і такі належить стягнути з позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» на користь відповідача.
Керуючись ст.ст. 270, 381 ЦПК України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Заяву ОСОБА_2 , від імені та в інтресах якої діє адвокат Кузьменко Микола Васильович, про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
Ухвалити по справі № 211/12039/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» до ОСОБА_3 про стягнення забогованостідодаткове рішення.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у цій справі, пов`язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, в розмірі 1 500 (одна тисяча п`ятсот) гривень.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст додаткової постанови складено 03 вересня 2026 року.
Головуючий:
Судді: