ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.08.2026 року м.Дніпро Справа № 908/2092/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач)
суддів: Фещенко Ю.В., Мартинюк С.В.
при секретарі судового засідання: Новіковій Д.О.
Представники сторін:
від позивача: БАТОВСЬКА ТЕТЯНА ІВАНІВНА (власні засоби EasyCon) - представник АТ "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО", самопредставництво виписка з ЄДР
від відповідача: Маньчин Олексій Олександрович (в залі суду) - представник АТ ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ", адвокат посвідчення № 001180 від 28.10.2016р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО" на рішення Господарського суду Запорізької області від 22.06.2026 у справі №908/2092/25 (суддя Науменко А.О.)
за позовом: Приватного акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО", ідентифікаційний код юридичної особи 00100227 (вул. Симона Петлюри, буд. 25, м. Київ, 01032 )
до відповідача: Акціонерного товариства "ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ", ідентифікаційний код юридичної особи 00186542 (вул. Діагональна, буд. 11, м. Запоріжжя, 69035)
про стягнення суми
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:
Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - ПрАТ «НЕК «Укренерго», Позивач) звернулося до Господарського суду Запорізької області із позовом від 08.07.2025 про стягнення з Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» (далі - АТ «ЗФЗ», Відповідач) заборгованості у розмірі 94 661 140,38 грн, в тому числі суму основного боргу в розмірі 91 577 077,93 грн, 3% річних в розмірі 961 126,30 грн, інфляційні втрати в розмірі 2 122 936,15 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між НЕК «Укренерго» і АТ «ЗФЗ» укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії № 0060-02024 від 01.01.2019, за яким у Відповідача перед Позивачем виникла заборгованість з урахуванням коригування за період липень - грудень 2019 року. В процесі розгляду справи Позивачем було збільшено розмір позовних вимог в частині 3% річних та інфляційних втрат, а основна заборгованість була повністю погашена Відповідачем, у зв`язку з чим провадження в частині основного боргу було закрито.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 22.06.2026 позов задоволено. Стягнуто з Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» (ідентифікаційний код юридичної особи 00186542, вул. Діагональна, буд. 11, м. Запоріжжя, 69035) на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (ідентифікаційний код юридичної особи 00100227, вул. Симона Петлюри, буд. 25, м. Київ, 01032) 8 671 174,78 грн (з яких: 3% річних в розмірі 2 392 841,36 грн, інфляційні втрати в розмірі 6 278 333,42 грн), розстрочивши виконання рішення суду в цій частині на 12 місяців зі сплатою щомісячно рівними частинами, та 104 054,10 грн судового збору.
Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що правовідносини сторін врегульовані Договором про надання послуг з передачі електричної енергії № 0060-02024 від 01.01.2019. Основна заборгованість Відповідачем визнана та повністю погашена в процесі розгляду справи, у зв`язку з чим провадження в цій частині закрито. Суд перевірив розрахунок Позивача 3% річних від простроченої суми заборгованості в розмірі 2 392 841,36 грн за загальний період з 16.03.2025 по 11.05.2026 та інфляційних втрат в розмірі 6 278 333,42 грн за загальний період з квітня 2025 року по квітень 2026 року, визнав його обґрунтованим та задовольнив позовні вимоги.
Щодо розстрочення виконання рішення суд першої інстанції зазначив, що АТ «ЗФЗ» розпорядженням Голови Запорізької військової адміністрації від 27.01.2026 № 14-ДСК підтверджено статус критично важливого для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період підприємства. Суд прийняв до уваги повну добровільну сплату Відповідачем основної суми заборгованості в процесі розгляду справи (приблизно 90% заявлених позовних вимог), негативні фінансові результати Відповідача за 2024-2025 роки, підвищення тарифів на електроенергію та залізничні перевезення, зменшення вартості феросплавної продукції, стан загрози неплатоспроможності Відповідача. Суд дійшов висновку, що розстрочення дозволить уникнути зупинки підприємства та сприятиме можливості його функціонування, з дотриманням принципів «справедливої рівноваги» та «справедливого балансу» у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:
ПрАТ «НЕК «Укренерго» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду Запорізької області від 22.06.2026 у справі № 908/2092/25 скасувати в частині розстрочення виконання на дванадцять місяців, в задоволенні заяви АТ «ЗФЗ» про розстрочення виконання рішення відмовити повністю. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на АТ «ЗФЗ».
Узагальнення доводів апеляційної скарги:
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
Скаржник вважає рішення суду першої інстанції в частині розстрочення виконання незаконним, необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилаючись на ст. 331 ГПК України, апелянт зазначає, що відстрочення (розстрочення) є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках та за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, при цьому виключний характер таких обставин має бути доведений належними та допустимими доказами. На думку скаржника, Відповідач таких доказів не надав.
Апелянт наголошує, що впровадження воєнного стану в Україні не може бути прийнято до уваги як підстава для розстрочення, оскільки наслідки, спричинені вторгненням рф, мають загальний характер та у повній мірі стосуються обох сторін. Позивач - товариство зі 100% акцій у власності держави, що належить до сфери управління Міністерства енергетики України, віднесене до об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави. НЕК «Укренерго» є єдиним оператором системи передачі України, від якого залежить стале функціонування електроенергетичної галузі та електроенергетичної національної безпеки. Позивач є пріоритетною ціллю для ракетних обстрілів, несе постійні додаткові витрати на проведення аварійно-відновлювальних робіт, а збитки від атак на початку 2024 року орієнтовно сягають 90- 100 млн євро. НЕК «Укренерго» отримано збитків за 2025 рік у розмірі 10 660 661 000,00 грн.
ПрАТ «НЕК «Укренерго» зазначає, що своєчасна оплата послуг з передачі електричної енергії забезпечує технічне обслуговування систем передачі, операційну безпеку об`єднаної енергетичної системи України, а також виконання НЕК «Укренерго» своїх обов`язків за кредитними угодами, інвестиційними програмами та із забезпечення загальносуспільних інтересів. Несвоєчасне виконання зобов`язань ставить під загрозу виконання Позивачем покладених на нього функцій.
Апелянт вказує, що складне фінансове становище Відповідача не може бути безумовною підставою для надання розстрочення, оскільки господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик. Суд першої інстанції не обґрунтував, з яких причин Відповідач не зможе виконати рішення на суму 8 671 174,78 грн, що є в 10 разів меншою за добровільно сплачену основну заборгованість. Рішення ухвалене за відсутності доказів з боку Відповідача щодо відсутності коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, а також за відсутності доказів ймовірного погашення заборгованості в майбутньому.
Скаржник посилається на постанови Верховного Суду від 18.02.2020 у справі № 922/2191/19 та від 16.01.2020 у справі № 910/1820/19, згідно з якими розстрочення виконання судового рішення не повинно сприяти ухиленню від його виконання та впливати на фінансовий стан позивача, а необхідною умовою задоволення заяви є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін. Також посилається на постанову Верховного Суду від 21.02.2019 у справі № 2-54/08, згідно з якою надання відстрочки не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.
ПрАТ «НЕК «Укренерго» зазначає, що суд першої інстанції не врахував тривале порушення Відповідачем своїх зобов`язань - заборгованість стягується за послугу, надану сім років тому, з кінцевої дати виконання зобов`язання по дату ухвалення рішення минув один рік і три місяці. Також не враховано ступінь вини Відповідача, який навмисно не підписав акти коригування та подав позов у справі № 910/9300/25, що має завідомо штучний характер.
Скаржник посилається на рішення ЄСПЛ у справах «Півень проти України», «Чижов проти України», «Горнсбі проти Греції», «Бурдов проти Росії», «Ясюнієне проти Литви», «Жовнер проти України», «Шмалько проти України», зазначаючи, що довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, а юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням. Розстрочення на максимальний строк порушує оптимальний баланс інтересів сторін, принципи рівності, справедливості, добросовісності та обов`язковості судового рішення.
Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:
АТ «ЗФЗ» подало відзив на апеляційну скаргу, згідно якого Відповідач вважає оскаржуване рішення суду першої інстанції обґрунтованим, законним та таким, що відповідає матеріалам справи та положенням діючого законодавства, та просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
У відзиві Відповідач зазначає, що правовідносини сторін врегульовані Договором про надання послуг з передачі електричної енергії № 0060-02024 від 01.01.2019, основна заборгованість визнана та повністю погашена, а предметом розгляду залишаються лише 3% річних та інфляційні втрати. Відповідач наводить низку обставин, що, на його думку, об`єктивно ускладнюють роботу підприємства та обґрунтовують розстрочення: наприкінці 2024 року співробітниками Бюро економічної безпеки було вилучено всі наявні залишки товарної продукції на суму понад 550 млн грн, що завдало важкого удару по платоспроможності підприємства; основні покупці феросплавної продукції - ПрАТ «МК «АЗОВСТАЛЬ» та ПрАТ «ММК ім. Ілліча» - фактично знищені або захоплені внаслідок військової агресії рф, дебіторська заборгованість перед АТ «ЗФЗ» складає 292 290 827,99 грн; близько 50% продукції експортувалося морським транспортом, проте через закриття морських портів експорт суттєво зменшився; вартість електроенергії та залізничних перевезень значно зросла, а вартість феросплавної продукції зменшилася на 20-60%.
Відповідач зазначає, що за 2024 рік підприємство понесло збитки у сумі 895,999 млн грн, у 2025 році продовжує працювати у збиток, офіційно знаходиться в стані загрози неплатоспроможності. АТ «ЗФЗ» має статус критично важливого для функціонування економіки підприємства. Відповідач посилається на те, що суд справедливо дійшов висновку про можливість надання розстрочки з урахуванням дозволених процесуальним законом меж, та інформує про здійснення оплати за графіком - до 22.07.2026 сплачено 722 597,90 грн та судовий збір у розмірі 104 054,10 грн.
АТ «ЗФЗ» також подало додаткові пояснення у справі, в яких повідомляє про нову обставину, що ускладнює господарську діяльність підприємства: 20.07.2026 в результаті ракетного обстрілу виробничого майданчика ПАТ «ЗМК Запоріжсталь» було завдано критичних ушкоджень доменному цеху, що спричинило повну зупинку доменного і мартенівського виробництва. Внаслідок цього ПАТ «ЗМК Запоріжсталь» повідомило АТ «ЗФЗ» про настання форс-мажорних обставин за Договором поставки № 11-2026/24 від 01.06.2026, і замість запланованих 860 метричних тон на суму майже 59 млн грн у липні 2026 року АТ «ЗФЗ» зможе відвантажити лише 241 метричну тону на суму майже 18 млн грн, що призведе до дефіциту фінансових надходжень орієнтовно у 41 млн грн. Відповідач зазначає, що господарські відносини з ПАТ «ЗМК Запоріжсталь» є ключовими для можливості подальшої роботи АТ «ЗФЗ», та інформує про здійснення чергового платежу за графіком - до 22.08.2026 сплачено 722 597,90 грн.
Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:
Згідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи від 09.07.2026 року у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Фещенко Ю.В., Мартинюк С.В..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПрАТ «НЕК «Укренерго» на рішення Господарського суду Запорізької області від 22.06.2026. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 06.08.2026 о 11:00 год.
Витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи № 908/2092/25.
21.07.2026 матеріали справи № 908/2092/25 надійшли на адресу Центрального апеляційного господарського суду.
22.07.2026 до Центрального апеляційного господарського суду через підсистему «Електронний суд» від представника Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" надійшов відзив на апеляційну скаргу.
23.07.2026 до Центрального апеляційного господарського суду через підсистему «Електронний суд» від представника Приватного акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО" надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.07.2026 заяву представника Приватного акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.
04.08.2026 до Центрального апеляційного господарського суду через підсистему «Електронний суд» від представника Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" надійшли додаткові пояснення.
В призначене судове засідання 06.08.2026 з`явились представник АТ "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО", та представник АТ ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ" і надали власні пояснення щодо вимог апеляційної скарги.
Щодо поданих 04.08.2026 через підсистему "Електронний суд" представником Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" додаткових пояснень в яких Відповідач зазначає, що обставини, які об`єктивно ускладнюють здійснення ним господарської діяльності та були наведені у відзиві на апеляційну скаргу як підстави для розстрочення виконання рішення суду першої інстанції, продовжують мати місце та доповнюються новими негативними чинниками.
Зокрема, відповідач посилається на укладення 01.06.2026 між АТ «Запорізький завод феросплавів» та ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь» договору поставки № 11-2026/24, відповідно до якого відповідач мав поставити контрагенту феросплавну продукцію власного виробництва. Згідно зі специфікацією № 4 до зазначеного договору запланований обсяг поставки у липні 2026 року становив 860 метричних тонн продукції загальною вартістю майже 59 млн грн.
Водночас відповідач зазначає, що 31.07.2026 отримав від ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь» повідомлення про настання форс-мажорних обставин за вказаним договором та специфікаціями до нього. Як зазначено у повідомленні, 20.07.2026 внаслідок ракетного обстрілу виробничого майданчика ПАТ «Запоріжсталь» було завдано критичних пошкоджень доменному цеху, наслідком чого стала повна зупинка доменного та мартенівського виробництва, припинення виплавки сталі та, відповідно, споживання ферромарганцю на підприємстві.
За твердженням відповідача, зазначені обставини є прямим наслідком збройного конфлікту та воєнних дій на території України і відповідно до умов договору належать до форс-мажорних обставин. У зв`язку з цим ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь» повідомило про можливість прийняття у липні 2026 року товару за специфікацією № 4 в обсязі не більше 241,68 метричної тонни.
Посилаючись на наведене, відповідач вказує, що замість запланованої поставки 860 метричних тонн продукції на суму майже 59 млн грн фактично матиме можливість відвантажити близько 241 метричної тонни продукції на суму майже 18 млн грн, що, за його розрахунками, зумовить дефіцит фінансових надходжень орієнтовно у 41 млн грн лише за липень 2026 року.
При цьому АТ «Запорізький завод феросплавів» наголошує, що господарські відносини з ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь» мають ключове значення для можливості подальшого здійснення ним господарської діяльності, а припинення реалізації продукції на адресу цього контрагента, на думку відповідача, фактично унеможливить подальшу господарську діяльність підприємства.
Крім того, відповідач повідомляє суд про виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 22.06.2026 у справі № 908/2092/25 відповідно до встановленого судом графіка. Зокрема, до 22.08.2026 ним здійснено оплату у розмірі 722 597,90 грн, що, як зазначає відповідач, підтверджується відповідною платіжною інструкцією.
Таким чином, відповідач просить суд врахувати наведені у додаткових поясненнях обставини, які, на його переконання, свідчать про подальше погіршення умов здійснення господарської діяльності підприємства, істотне зменшення очікуваних фінансових надходжень унаслідок обставин, пов`язаних із воєнними діями, а також про вжиття ним заходів щодо виконання оскаржуваного рішення суду відповідно до встановленого графіка.
Як зазначалося вище, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПрАТ «НЕК «Укренерго» на рішення Господарського суду Запорізької області від 22.06.2026. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 06.08.2026 о 11:00 год.
Скаржнику було запропоновано протягом 10 днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження надати до суду власні заяви, клопотання відповідно до ст. ст. 38, 169, 170 Господарського процесуального кодексу України, додаткові докази та обґрунтування щодо неможливості надати їх до суду першої інстанції (копії вказаних документів у цей же строк направити іншим учасникам справи, докази чого надати суду).
Іншим учасникам процесу, в свою чергу, протягом 10 днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження надати до суду: відзив на апеляційну скаргу; заперечення щодо заяв та клопотань, поданих разом з апеляційною скаргою; власні заяви, клопотання відповідно до ст. ст. 38, 169, 170 Господарського процесуального кодексу України, додаткові докази та обґрунтування щодо неможливості надати їх до суду першої інстанції (копії вказаних документів у цей же строк направити іншим учасникам справи, докази чого надати суду).
Відповідно до Довідки Центрального апеляційного господарського суду про доставку електронного листа, ухвалу про відкриття апеляційного провадження від 13.07.2026 по справі № 908/2092/25 було доставлено відповідачу по справі до електронного кабінету - 14.07.2026 о 15 год. 06 хв.
Враховуючи вищевикладене та норми матеріального права, які регулюють порядок обчислення строків, строк сплив 24.07.2026.
04.08.2026 в системі "Електроний суд" зареєстровано додаткові пояснення Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів", тобто, з пропуском встановленого ухвалою строку на подання будь-яких заяв, клопотань в розумінні статтей 38, 169, 170 Господарського процесуального кодексу України або додаткових доказів.
В пунктах 20,21 постанови Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2018 року у справі № 904/5995/16 викладено наступний правовий висновок:
20. Відповідно до частини першої статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Згідно з частиною четвертою цієї статті одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
21. Отже, пропущений учасником процесуальний строк може бути поновлений судом за умови вчинення учасником процесуальної дії, для вчинення якої було встановлено строк, подання учасником заяви про поновлення процесуального строку та визнання причин пропуску строку поважними, крім випадків, коли ГПК України встановлено неможливість такого поновлення.
Колегія суддів констатує, що текст вищенаведених додаткових пояснень, зареєстрованих в системі "Електроний суд" 04.08.2026 не містить звернень до суду апеляційної інстанції щодо поновлення пропущеного строку на подання заяви.
Відповідно, відсутня процесуальна передумова для розгляду зазначеного клопотання.
При цьому колегія суддів зауважує, що відповідно до частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Поняття "справедливе правосуддя" в сучасному розумінні має два аспекти:
- матеріальна справедливість, яка полягає в тому, що кожне судове рішення має бути справедливим по суті (тобто при вирішенні спірного питання повинні бути справедливо визначені права і обов`язки тих, хто звернувся до суду, або завдяки судовому рішенню має бути відновлена порушена справедливість);
- процесуальна справедливість, яка передбачає розгляд справи відповідно до певних судових процедур.
В аспекті зазначеного колегія суддів апеляційного господарського суду звертається до практики Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях вказує на те, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява № 35787/03, п. 29, 26.07.2007; "ТОВ "Фріда" проти України", заява № 24003/07, п. 33, 08.12.2016).
Відповідно, можливе прийняття судом апеляційної інстанції будь-яких додаткових заяв, клопотань, додаткових пояснень у поза визначений процесуальним законом спосіб призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом.
Враховуючи вищевикладене, та той факт, що чинним Господарським процесуальним кодексом України не передбачено подання до суду апеляційної інстанції відповіді на відзив, колегія суддів не приймає до уваги Відповідь на Відзив Дніпровської міської ради на апеляційну скаргу, зареєстрований в підсистемі "Електроний суд" 10.03.2026р., як таку, що подано у поза встановлений процесуальним законом спосіб.
З аналогічних підстав, враховуючи відсутність у додаткових поясненнях, поданих через підсистему "Електронний суд" 04.08.2026, звернень до суду апеляційної інстанції щодо поновлення пропущенного строку на їх подання, колегія суддів також не приймає його до уваги.
Порадившись на місці колегія суддів залишає без розгляду додаткові пояснення подані представником відповідача як такі, що подано в поза встановлений процесуальним законом спосіб.
06.08.2026 року у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду.
Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:
Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга підлягає задоволенню в силу наступного:
З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, в порядку частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанції в частині неоспорюваних сторонами обставин справи відносно того, що:
Між ПрАТ «НЕК «Укренерго» (Оператор системи передачі) та АТ «ЗФЗ» (Користувач) укладено Договір про надання послуг з передачі електричної енергії № 0060-02024 від 01.01.2019, за яким Позивач зобов`язався надавати послугу з передачі електричної енергії, а Відповідач - здійснювати оплату за послугу відповідно до умов Договору. Договір було викладено в новій редакції додатковими угодами № 3 від 14.08.2019, № 4 від 21.09.2021, від 28.12.2021 та від 10.01.2023, а додатковою угодою від 26.04.2024 Договір розірвано з 30.04.2024 із збереженням його дії в частині регулювання відносин щодо коригування обсягів та вартості наданих послуг, заборгованості/переплати.
У зв`язку із зупиненням дії Постанов НКРЕКП № 954 та № 1411 в якості забезпечення позову в адміністративних справах, при визначенні вартості послуги за період липень - грудень 2019 року було застосовано знижені тарифи. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10.06.2024 у справі № 640/12695/19 в задоволенні позовних вимог про скасування зазначених Постанов НКРЕКП відмовлено; постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2024 рішення залишено в силі. Після набрання чинності зазначеним рішенням Позивач привів вартість наданої Відповідачу послуги у відповідність до встановлених тарифів шляхом складання та направлення 07.02.2025 актів коригування на загальну суму 105 666 026,99 грн.
Згідно із абз. 5 п. 5.5 Договору строк оплати заборгованості на підставі актів коригування - до 15.03.2025. В процесі розгляду справи Відповідачем здійснено повне погашення основного боргу, провадження в цій частині закрито. Предметом розгляду залишилися вимоги про стягнення 3% річних в розмірі 2 392 841,36 грн за загальний період з 16.03.2025 по 11.05.2026 та інфляційних втрат в розмірі 6 278 333,42 грн за загальний період з квітня 2025 року по квітень 2026 року, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України.
Предметом апеляційного оскарження є рішення суду першої інстанції в частині наявності підстав для розстрочення виконання на дванадцять місяців.
Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим і залежить насамперед від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Предмет доказування формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №910/4994/18).
Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги та запереченням Відповідача щодо розстрочення виконання рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного:
Відповідно до ч. 1 ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Частиною 3 ст. 331 ГПК України передбачено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 238 ГПК України у разі необхідності в резолютивній частині рішення суду вказується також про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.
Суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні (ч. 1 ст. 239 ГПК України).
ГПК України не містить заборони щодо включення питання про розстрочення або відстрочення виконання рішення безпосередньо до рішення суду за результатами розгляду справи по суті (ухвала об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.06.2025 у справі № 908/1721/23).
Отже, суд може відстрочити виконання рішення суду як під час його ухвалення, так і після шляхом постановлення ухвали.
Верховний Суд у постанові від 30.05.2025 у справі №916/3015/23 зазначав, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Надання розстрочення виконання рішення є заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору. При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення у справі Єммобільяре Саффі проти Італії, заява № 22774/93, п. 74, ЄСПЛ 1999-V).
Питання про відстрочення виконання рішення суду судами має вирішуватись із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення (подібний висновок наведено у постанові Верховного Суду від 21.01.2020 у справі № 910/1180/19).
Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
При розгляді заяв щодо відстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому. Наявність підстав для відтермінування має бути доведена боржником. Строки відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку для повного виконання рішення суду. Надання такого не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника, натомість повинне базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.
Оцінюючи доводи заяв про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, суди повинні враховувати, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, але й його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення.
Отже, відстрочення виконання рішення суду є таким законодавчо врегульованим механізмом відтермінування поновлення порушеного права стягувача, який ґрунтується на об`єктивних, виняткових обставинах, застосування яких не призводить до шкоди сутності права на суд, гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 Конституційного суду України у справі № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012. Конституційного суду України у справі № 11-рп/2012)..
Наведений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.07.2025 у cправі №910/9798/24.
Система доказування у господарському процесі засновується на розподілі тягаря доказування між сторонами у справі. Посилаючись на ту чи іншу обставину або спростовуючи їх у суді, сторона повинна доводити такі обставини доказами (статті 13, 74 ГПК).
За змістом ст. 14 ГПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Колегія суддів констатує, що в переліку додатків до заяви Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" щодо наявності підстав для розсточення виконання рішення «… Додатки_ЗФЗ_розстрочка_виконання_рішення_2092.pdf…» відсутні належні і допустимі в розумінні статей 76,77 Господарського процесуального кодексу України докази на підтвердження існування обставин, які б могли слугувати для суду першої інстанції для розстрочення виконання оспорюваного судового рішення на період 2025 року, що передує прийняттю оспорюваного рішення, так і безпосередньо на час винесення оспорюваного рішення.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доводити таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
Водночас сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.
Подібну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18.
Відповідні доводи викладені в заяві Акціонерне товариство про розстрочку виконання рішення вих.№ 18-1505, яке надійшло через підсистему «Електроний суд» 15.05.2026р. визнаються колегією суддів непідтвердженими і такими, що побудовані на концепції негативного доказу.
Під час розв`язання питання про відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд має свободу розсуду при врахуванні майнових інтересів сторін, їхнього фінансового стану, ступеня вини кожної сторони у виникненні спору, наявності надзвичайних непереборних подій, інфляційних процесів у економіці держави та інших обставин.
Дана правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.03.2019 у справі № 2а25767/10/0570.
З огляду на викладене, колегія суддів виснує, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку щодо необхідності задоволення такої заяви в силу існування виняткових обставин та застосування визначеною статтею 331 ГПК України процедури відстрочення виконання судового рішення про стягнення коштів за неналежне виконання Договору.
В контексті обставин даного спору надання відстрочення виконання судового рішення на рік фактично призводить до порушення балансу інтересів сторін та повагу до власності.
При цьому, колегія суддів враховує, що згідно із ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. В умовах воєнного стану працюють обидві сторони спору. На господарську діяльність позивача також негативно впливають наслідки, пов`язані з військовою агресією російської федерації, і який також безпосередньо задіяний та відіграє важливу функцію в процесі безперебійного постачання електричної енергії споживачам в Україні.
Посилання боржника на складний фінансовий стан не є безумовною підставою для розстрочення виконання рішення. Особа, яка просить про застосування такого процесуального механізму, повинна довести належними, допустимими та достатніми доказами наявність конкретних обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, а також обґрунтувати реальну можливість виконання судового рішення у визначений судом розстрочкою строк.
Самі по собі посилання АТ «ЗФЗ» на статус підприємства як критично важливого для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, його негативні фінансові результати за 2024-2025 роки, підвищення вартості електричної енергії та залізничних перевезень, зменшення вартості феросплавної продукції, а також потенційна загроза неплатоспроможності підприємства, в контексті спірних правовідносин, не можуть бути достатньою підставою для задоволення заявленого клопотання.
Колегія суддів зауважує, що предметом спору, після погашення Відповідачем основної заборгованості залишилася сума 8 671 174,78 грн, з яких 2 392 841,36 грн становлять 3% річних та 6 278 333,42 грн - інфляційні втрати, які утворилися за період липень 2019 року - грудень 2019 року та на підставі вищезазначених первинних документів становить 91 577 077,93 грн з ПДВ
Основну суму заборгованості, яка становила 91 577 077,93 грн, тобто більше ніж в десять разів, Відповідач сплатив добровільно в процесі розгляду справи. Через зазначені обставини твердження про ускладнення фінансово-господарське становища АТ «ЗФЗ» колегія суддів оцінює критично.
Утворення заборгованості зі сплати 2 392 841,36 грн - 3% річних та 6 278 333,42 грн - інфляційних втрат сталося саме з вини ініціатора клопотання про розстрочення, в тому числі і його дії щодо ініціювання у 2019 році позову до НКРЕКП про визнання протиправною та скасування Постанови НКРЕКП від 12.07.2019 № 1411 «Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії ДП «НЕК «УКРЕНЕРГО» (тарифу у розмірі 312,14 грн/МВт х год без ПДВ) та зобов`язати НКРЕКП утриматися від вчинення дій з прийняття Постанов про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії (справа Окружного адміністративного суду міста Києва № 640/13543/19).
Суд першої інстанції не обґрунтував, чому саме залишок заборгованості у розмірі 8 671 174,78 грн, який є істотно меншим за вже сплачену Відповідачем основну суму боргу, не може бути виконаний без застосування інституту розстрочення.
Обґрунтованим є судове рішення, якщо воно ухвалене судом на підставі обставин у судовій справі, які повно і всебічно з`ясовані на основі доказів, що були досліджені судом. Вмотивованим є судове рішення, в якому належним чином зазначені підстави, на яких воно ґрунтується. Під умотивованістю розуміється повне і всебічне відображення в рішенні суду мотивів, якими він керувався при ухваленні свого рішення, при оцінюванні доказів для встановлення наявності або відсутності обставин, на які сторони посилалися як на підґрунтя своїх вимог і заперечень, із зазначенням, чому певні докази були взяті до уваги або відхилені, й віддзеркалення мотивів щодо позиції суду при застосуванні норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, мотивованість є обов`язковою вимогою, відмінною від вимоги щодо обґрунтованості судового рішення. Причому мотивованість судового рішення - це відображення всіх мотивів та обґрунтувань судового рішення у його змісті, тобто фактично «мотивованість» та «обґрунтованість» судового рішення є двома взаємопов`язаними вимогами, які співвідносяться, як форма (спосіб зовнішнього відображення) та зміст.
При цьому колегія суддів з повагою ставиться до тверджень АТ «ЗФЗ» на негативні наслідки воєнного стану, втрату основних споживачів феросплавної продукції, проблеми з експортом, зростання вартості енергоносіїв та залізничних перевезень, збитковість підприємства, вилучення товарних залишків, а також обставини, пов`язані з пошкодженням виробничих потужностей ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь» та відповідним зменшенням обсягів поставок. Однак, наведені обставини мають бути оцінені не ізольовано, а у сукупності з інтересами стягувача та характером його діяльності.
Разом з тим, вищенаведені висновки суду апеляційної інстанції щодо фактичних обставин справи, дають підстави для висновку про те, що безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника суперечить основним засадам (принципам) господарського судочинства.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у статті 6 Конвенції.
Питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.
Подібна за своїм змістом правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №910/1180/19 та від 03.09.2020 у справі №905/30/16.
Позивач, ПрАТ «НЕК «Укренерго», є оператором системи передачі електричної енергії України та виконує функції, безперебійність яких має загальнодержавне значення. Отримання ним коштів від користувачів системи передачі є необхідною складовою забезпечення належного функціонування системи передачі, виконання інвестиційних програм, проведення ремонтних та аварійно-відновлювальних робіт та належного виконання інших покладених на нього законом функцій.
Наслідки воєнного стану, пошкодження енергетичної інфраструктури, зростання витрат та необхідність здійснення аварійно-відновлювальних робіт безпосередньо впливають також на господарську діяльність Позивача. Отже, посилання лише на загальні негативні наслідки воєнного стану для АТ «ЗФЗ» не може автоматично свідчити про перевагу інтересів Відповідача над інтересами Позивача.
Колегія суддів враховує ту обставину, що Відповідач має статус критично важливого підприємства. Проте такий статус не встановлює законодавчої заборони на примусове виконання щодо такого підприємства судових рішень та не звільняє його від виконання належним чином встановлених грошових зобов`язань.
Так само наявність загрози неплатоспроможності підприємства не може бути єдиною та достатньою підставою для розстрочення виконання судового рішення. Навпаки, зазначена обставина за відсутності доказів стабілізації фінансового стану та реального джерела погашення заборгованості у майбутньому не гарантує, що після закінчення строку розстрочення рішення буде виконане повністю.
Здійснення АТ «ЗФЗ» платежів відповідно до встановленого судом графіка після ухвалення рішення також не спростовує наведених висновків апеляційного суду, оскільки такі платежі здійснювалися вже на виконання рішення, виконання якого було розстрочено, та не усувають необхідності перевірки законності самого рішення про надання розстрочення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Обов`язковість судового рішення є однією з основоположних засад судочинства та складовою права на справедливий суд.
У практиці Європейського суду з прав людини неодноразово наголошувалося, що право на суд, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система допускала, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розглядатися як невід`ємна частина «судового розгляду» у розумінні статті 6 Конвенції.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Запорізької області від 22.06.2026 у справі № 908/2092/25 в частині розстрочення виконання рішення строком на дванадцять місяців підлягає скасуванню, з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову в задоволенні заяви АТ «ЗФЗ» про розстрочення виконання судового рішення.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення;
Відповідно до пунктів 2,3 частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи є підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення .
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Враховуючи вищевикладене, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку задовольнити апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», а рішення Господарського суду Запорізької області від 22.06.2026 у справі № 908/2092/25 відповідно скасувати в частині розстрочення його виконання з ухваленням у цій частині нового рішення.
Розподіл судових витрат:
У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 3 993,60 грн стягнути з Акціонерного товариства «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ» на користь Приватного акціонерного товариства «НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ «УКРЕНЕРГО».
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 272, 273, 275, 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО" на рішення Господарського суду Запорізької області від 22.06.2026 у справі №908/2092/25 - задовольнити.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 22.06.2026 у справі №908/2092/25 в частині розстрочення виконання на дванадцять місяців рішення Господарського суду Запорізької області від 22.06.2026 № 908/2092/25 - скасувати.
Ухвалити в цій частині нове рішення виклавши, абзац 2 резолютивної частини рішення в наступній редакції:
Стягнути з Акціонерного товариства «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ», (вул. Діагональна, буд. 11, м. Запоріжжя, 69035 ЄДРПОУ 00186542) на користь Приватного акціонерного товариства «НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ «УКРЕНЕРГО», (01032, місто Київ, ВУЛИЦЯ СИМОНА ПЕТЛЮРИ, будинок 25 ЄДРПОУ 00100227) 8 671 174,78 грн (з яких: 3% річних в розмірі 2 392 841,36 грн, інфляційні втрати в розмірі 6 278 333,42 грн. та 104 054,10 грн судового збору.
Стягнути з Акціонерного товариства «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ» (вул. Діагональна, буд. 11, м. Запоріжжя, 69035 ЄДРПОУ 00186542), на користь Приватного акціонерного товариства «НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ «УКРЕНЕРГО», (01032, місто Київ, ВУЛИЦЯ СИМОНА ПЕТЛЮРИ, будинок 25 ЄДРПОУ 00100227) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 3 993,60 грн.
Видачу відповідних наказів з урахуванням реквізитів доручити Господарського суду Запорізької області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.
Повний текст постанови виготовлено 04.09.2026
Головуючий суддя М.О. Дармін
Суддя Ю.В. Фещенко
Суддя С.В. Мартинюк